Справа №639/7952/24
Провадження №2/639/368/25
01 липня 2025 року Новобаварський районний суд міста Харкова
в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,
за участю секретаря - Кобзар І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Новобаварського районного суду міста Харкова звернувся представник позивача ТОВ «Він Фінанс» з позовом до відповідача ОСОБА_1 і просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №792964 від 15.04.2019 року у загальному розмірі 35 175,19 грн., стягнути судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу адвоката.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.04.2019 року, між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №792964. Відповідно до індивідуальної частини договору № 792964 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу позику у сумі 7 000,00 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту №792964 від 15.04.2019 року та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7 000,00 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС». Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги №1 від 12.04.2018 року, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 22 835,20 грн., а саме: сума основного боргу - 6 400,00 грн., сума боргу за процентами - 3 456,00 грн., сума боргу за простроченими процентами - 9907,20 грн., сума боргу за штрафами - 3 072,00 грн. Договір про надання фінансового кредиту № 792964 від 15.04.2019 року укладений в електронній формі відповідно до закону України «Про електронну комерцію». На сайті ТОВ «Авентус Україна» була зазначена процедура верифікації особистості та підтвердження заявки. Для цього необхідно підписати договір за допомогою одноразового паролю, який надходить позичальнику в СМС - повідомленні. При укладенні договору №792964 від 15.04.2019 року на фінансовий номер телефону відповідача був відправлений одноразовий ідентифікатор (зазначений у довідці про ідентифікацію), який був використаний для прийняття та підтвердження умов вищезазначеного договору шляхом введення коду підтвердження позичальник підписує та приймає пропозицію та підтверджує укладення договору. В свою чергу ТОВ «Авентус Україна» була надана довідка про ідентифікацію позичальника, де зазначаються його особисті дані, його фінансовий номер телефону, а також одноразовий ідентифікатор який був відправлений на фінансовий номер телефону із зазначенням дати банківського переказу. 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами. Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року - окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги - кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній. Разом з тим, 12.04.2018 року укладено додаткову угоду № 25 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 25 від 12.04.2018 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до гр. ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №792964 від 15.04.2019 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
25.07.2024 року відповідно протоколу загальних зборів №1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс». Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів № 1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства. Заборгованість відповідача за кредитним договором № 792964 від 15.04.2019 року - 22 835,20 грн. сума збитків з урахуванням 3% річних - 2 053,50 грн., сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 10 286,49 грн. Разом заборгованість становить - 35 175,19 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
У зв'язку з викладеним, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою Новобаварського (Жовтневого) районного суду м. Харкова від 02.12.2024 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у даній цивільній справі. Призначено судове засідання.
В судове засідання учасники справи не з'явились, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з'явилася, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомила, відзив не надала, у зв'язку з чим на підставі ухвали Новобаварського районного суду міста Харкова від 01.07.2025 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що 15.04.2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір №792964 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, відповідно до змісту якого товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в загальній сумі 6 400,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат клієнта, а клієнт зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика видається строком на 30 днів, що передбачено п.1.2 договору. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором. Знижена процентна ставка становить 0,90% від суми позики за кожен день користування позикою (328,50%) річних у межах строку надання позики, зазначеного в п.1.2. цього договору. Стандартна процентна ставка становить 1,80% від суми позики за кожен день користування позикою.. Порядок нарахування і сплати процентів зазначено в розділі 3 договору. Порядок нарахування штрафу за договором передбачено п.4.3 договору, штраф не може перевищувати 50 % суми, одержаної клієнтом за цим договором і становить 3200 грн. Згідно з п.1.5 позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом (а.с. 9, 16).
Між тим матеріали справи не містять доказів відкриття відповідачем карткового рахунку і перерахування на нього суми позики ТОВ «Авентус Україна». При цьому вказана в тексті позову сума позики в розмірі 7000 грн. суперечить змісту договору.
До укладення договору позики з відповідачем 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами. Відповідно до п.2.2 договору факторингу № 1 від 12.04.2018 року у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги - кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній (а.с. 18-19, 27-29).
12.09.2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено додаткову угоду № 25 до договору факторингу, якою пункти 3.1.1 та 3.1.2 договору викладені в новій редакції (а.с. 13).
Згідно реєстру прав вимог №25 від 12.09.2019 року на виконання договору факторингу №1 ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» право вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором від 15.04.2019 року на загальну суму 9856,00 грн. з яких 6400,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3456,00 грн. - заборгованість по відсоткам (а.с.18).
Однак, розрахунок заборгованості станом на дату відступлення прав вимоги, складений директором ТОВ «Авентус Україна», без зазначення дати, містить додаткові суми заборгованості, а саме: загальна сума заборгованості за кредитним договором №792964 від 15.04.2019 року складає 22 835,20 грн., а саме: сума основного боргу - 6 400,00 грн., сума боргу за процентами - 3 456,00 грн., сума боргу за простроченими процентами - 9907,20 грн., сума боргу за штрафами - 3 072,00 грн. (а.с.20).
Картка обліку договору №792964 від 15.04.2019 року (розрахунок заборгованості) за підписом директора ТОВ «Авентус Україна» станом на 09.12.2019 року містить також інформацію про загальну заборгованість в сумі 22 835,20 грн.(а.с.14).
25.07.2024 року відповідно протоколу загальних зборів №1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на «Він Фінанс». Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів №1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства (а.с. 30-31).
Додатково позивачем розрахована сума боргу відповідача з урахуванням інфляційних витрат за період з 22.11.2021 року по 20.11.2024 року в розмірі 10 286,49 грн. та з урахуванням 3% річних за той же період в розмірі 2 053,50 грн. (а.с.21).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Приписами ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Приписами п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно зі ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Крім того, відповідно до ч 2 зазначеної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Між тим в Україні введено воєнний стан Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, дія якого триває і на даний час.
Відповідно до п.18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтями 514, 516 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
З урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів з власної ініціативи і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів і в межах заявлених позовних вимог.
Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд приходить до висновку, що 15.04.2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладався договір №792964 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, однак позивачем не надано суду достатніх і належних доказів перерахування суми кредиту відповідачу ОСОБА_1 .
Отже позивачем не доведено перерахування суми кредиту відповідачу, при цьому укладений сторонами договір та інші надані докази взагалі не містять номеру карткового рахунку, відкритого відповідачем для отримання кредиту. Такожсуд також бере до уваги, що надані суду суми розрахунку заборгованості відповідача суперечать даним про розмір такої заборгованості, на яку позивачем отримано право вимоги за договором факторингу. Одночасно, суд звертає увагу, що визначені позивачем суми до стягнення в порядку ст. 625 ЦК України не повною мірою відповідають вимогам п.18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Отже позов задоволенню не підлягає в повному обсязі у зв'язку з його недоведеністю.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову в повному обсязі судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 133, 137, 141, 262-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 516, 525, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 612,615, 625, 629, 1046-1049, 1054 -1956 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», ЄДРПОУ:38750239, адреса місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , однак зареєстрованою за вказаною адресою не значиться.
Повне рішення складено 04.07.2025 року.
Суддя Н.В.Баркова