Справа №463/2092/25
Провадження №1-кс/463/6034/25
про задоволення заяви про самовідвід
04 липня 2025 року Личаківський районний суд міста Львова в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в режимі відеоконференції заяву судді ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду справи №463/2092/25, провадження №1-кс/463/5911/25, за клопотанням прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №62021000000000861 Офісу Генерального прокурора - прокурора Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №62021000000000861 від 7 жовтня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 362, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, та за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, -
у провадження слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_3 надійшло клопотанням прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №62021000000000861 Офісу Генерального прокурора - прокурора Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №62021000000000861 від 7 жовтня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 362, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, та за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Слідчий суддя ОСОБА_3 у вказаному кримінальному провадженні заявив самовідвід від розгляду клопотання з тих підстав, що прокурор звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №62021000000000861, поряд з цим 10 червня 2025 року на адресу Личаківського районного суду м. Львова надійшов лист з Вищої ради правосуддя з пропозицією надати судці ОСОБА_3 відповідні письмові пояснення щодо викладених у дисциплінарній скарзі адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ» обставин. Зокрема, зі змісту дисциплінарної скарги вбачається, що така стосується факту постановлення слідчим суддею ОСОБА_3 ухвали від 9 квітня 2025 року у справі №463/2092/25, провадження №1-кс/463/3348/25, про накладення арешту на майно, належне ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ», у кримінальному провадженні №62021000000000861. Відтак вказує, що оскільки станом на даний час рішення за скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ» не прийнято, він знаходяться у стані невизначеності під певним «тиском дисциплінарного провадження». Відтак зважаючи на те, що хоч за загальними правилами подання дисциплінарної скарги на суддю до ВРП, не є тою безумовною обставиною, яка напряму виключає участь цього судді у кримінальному провадженні (рішення Ради суддів України від 8 червня 2017 року № 34), але виходячи із засад ст. 6 Конвенції, якою визначено право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом, застосовуючи усталену судову практику ЄСПЛ щодо тлумачення понять «незалежний», «безсторонній» та щодо визначення суб'єктивного і об'єктивного критеріїв неупередженості (безсторонності), з метою виключення взагалі будь-яких можливих сумнівів учасників справи (стороннього спостерігача, сторін судового провадження) в об'єктивності та неупередженості судці/суду, надання сторонам процесуальних гарантій щодо відсутності можливого зовнішнього тиску на суддю під час розгляду клопотання про скасування арешту з майна, а також з метою виключення можливих очікуваних побоювань сторін кримінального провадження, що судця був не безсторонній, незалежно від того, яке рішення може бути ухвалене, вважає за необхідне заявити самовідвід від розгляду справи.
В судове засідання 4 липня 2025 року учасники процесу, що належним чином повідомлялись про час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з'явились, неявка таких не перешкоджає розгляду заяви про відвід.
Оглянувши матеріали клопотання та заяву про самовідвід, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Так з матеріалів клопотання вбачається, що прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні №62021000000000861 Офісу Генерального прокурора - прокурора Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 звертається до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №62021000000000861 від 7 жовтня 2021 року.
Водночас з заяви слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_3 вбачається, що на даний час на розгляді Вищої ради правосуддя перебуває дисциплінарна скарга адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ», що стосується факту постановлення слідчим суддею ОСОБА_3 ухвали від 9 квітня 2025 року у справі №463/2092/25, провадження №1-кс/463/3348/25, також про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №62021000000000861, у зв'язку з чим він перебуває у стані невизначеності під певним «тиском дисциплінарного провадження».
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно з правовими позиціями, висловленими у рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який констатує порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція), де зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Крім того, в рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартенко проти України», зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» та «Веттштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).
Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, з метою забезпечення справедливого і публічного розгляду скарги незалежним і безстороннім судом, суд приходить до висновку, що заяву про самовідвід слідчого судді ОСОБА_3 слід задовольнити.
Керуючись, ст.ст. 75, 80, 81 КПК України, -
заяву про самовідвід слідчого судді ОСОБА_3 - задовольнити.
Відвести слідчого суддю ОСОБА_3 від розгляду справи №463/2092/25, провадження №1-кс/463/5911/25, за клопотанням прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №62021000000000861 Офісу Генерального прокурора - прокурора Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №62021000000000861 від 7 жовтня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 362, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, та за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1