13.12.07р.
Справа № 9/73
За позовом Акціонерного комерційного банку "Прем'єрбанк", м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас", м. Дніпропетровськ третя особа: Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова", с. Таромське м.Дніпропетровська
про стягнення 4696300 грн.
Суддя Подобєд І.М.
Представники:
Від позивача - Агафонов Д.В. - представник, довіреність №95 від 08.10.07р.
Від відповідача - Кітченков М.О. - представник, довіреність від 23.02.06р.
Від третьої особи - Шевченко В.С. - юрисконсульт, довіреність №94 від 11.02.05р.
АКБ «Прем'єрбанк» звернувся у січні 2006 року із позовом до ТОВ «Атлас», в якому просить стягнути з Відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 4696300 грн. на відшкодування збитків від втраченого майна, що було передано відповідачу на зберігання за договором №121-А від 05.06.2003р. Обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням Відповідачем, як зберігачем, своїх зобов'язань, що призвело до втрати майна та неможливість звернення стягнення на втрачене майно, яке було предметом застави за договором №1 від 05.03.2002р.
Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що передане на зберігання за договором №121-А від 05.06.2003р. майно (лікеро-горілчане обладнання), було отримано в листопаді 2004 року представником АКБ «Прем'єрбанк» Токуном Денисом Сергійовичем. Вказує, що внаслідок здійснених заходів щодо розшуку та поверненню на свій склад зазначене майно було повернуто на склад ТОВ «Атлас» по вул. Криворізьке шосе, 21, про що позивач повідомлений листом від 06.03.2006р., який був отриманий заступником ліквідатора Іваненко В.І. Вважає, відсутніми правові підстави для стягнення збитків у розмірі 4696300 грн. тому, що лікеро-горілчане обладнання, що є предметом договору зберігання №121-А від 05.06.2003р. не відсутнє, а знаходиться на складі ТОВ «Атлас» в тій кількості та в такому ж стані, в якому прийнято на зберігання від АКБ «Прем'єрбанк».
Третя особа пояснила, що Позивач не є власником переданого на зберігання майна, а тому йому не можуть бути спричинені збитки внаслідок його втрати.
Розгляд справи неодноразово зупинявся та поновлювався. Востаннє провадження у справі було зупинено з 11.09.2007р. для проведення у справі судової товарознавчої експертизи на вирішення якої були поставлені питання: чи відповідає майно, яке знаходиться на зберіганні у ТОВ «Атлас» за кількістю майну, яке передано цій особі згідно умов договору №121-А від 05.06.2003р. по акту №01 від 05.06.2003р. та перелічене у пункті 2 договору застави №1 (тверда застава) від 25.03.2002р., що був укладений між АКБ «Прем'єрбанк» та Науково-виробничою дослідною агрофірмою «Наукова» та якщо майно, яке знаходиться на зберіганні у ТОВ «Атлас» згідно умов договору №121-А від 05.06.2003р., не відповідає кількості майну переліченому у пункті 2 договору застави №1 (тверда застава) від 25.03.2002р., то визначити яке саме майно є в наявності і його вартість ?
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2007р. провадження у цій справі було поновлено у зв'язку із закінченням проведення вказаної судової товарознавчої експертизи.
В судовому засіданні 13.12.2007р. Позивачем було подано клопотання про призначення додаткової експертизи з метою: визначення вартості наявного на зберіганні у ТОВ «Атлас» майна, переданого останньому відповідно до договору зберігання №121 від 05.06.2003р. за актом №01 від 05.06.2003р., яке перераховано в договорі застави №1, укладеного від 25.03.2002р. між АФ «Наукова» та АКБ «Прем'єрбанк» (без врахування майна, яке відсутнє в переліку, але є в наявності у ТОВ «Атлас», про що зазначено у висновку №131 судово-товарознавчої експертизи по цивільній справі №9/73 від 29.10.2007р. та з метою визначення вартості відсутньої у ТОВ «Атлас» частини майна, переданого останньому відповідно до договору зберігання №121 від 05.06.2003р. за актом №01 від 05.06.2003р., яке перераховано в договорі застави №1, укладеного від 25.03.2002р. між АФ «Наукова» та АКБ «Прем'єрбанк», перелік якого встановлено у висновку №131 судово-товарознавчої експертизи по цивільній справі №9/73 від 29.10.2007р. (тієї частини майна, що була замінена, або взагалі відсутня ? Суд з урахуванням думки інших учасників судового процесу відмовив в задоволенні клопотання Позивача про призначення додаткової експертизи з тих підстав, що з'ясування запропонованих питань є передчасним з огляду на предмет спору у цій справі та встановлені суттєві обставини цього спору.
В судовому засіданні 13.12.2007р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши надані докази, господарський суд -
встановив:
Між Акціонерним комерційним банком “Прем'єрбанк» (далі за текстом -Позивач) Державним підприємством “Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (далі за текстом -ДП «ВО «ПМЗ ім.О.М. Макарова») та Науково-виробничою дослідною агрофірмою “Наукова» (далі за текстом -Третя особа) був укладений договір зберігання від 25.03.2002 року, згідно якого на виконання договору застави №1 (тверда застава) від 05.03.2002р. ДП «ВО «ПМЗ ім. М.О.Макарова» було передано на зберігання майно, яке було предметом застави згідно зазначеного договору застави №1.
У червні 2003 року ДП «ВО «ПМЗ ім. М.О. Макарова» продало приміщення, в яких зберігалося майно, Товариству з обмеженою відповідальністю “Атлас».
У зв'язку з продажем приміщень Позивач, Третя особа та Товариство з обмеженою відповідальністю “Атлас» (далі за текстом -Відповідач) уклали договір від 05.06.2003р. відповідального зберігання №121-А (далі за текстом -договір відповідального зберігання).
Майно, яке знаходилося на зберіганні у ДП «ВО «ПМЗ ім.О.М. Макарова», не переміщувалося з приміщень, де воно зберігалося, в тому числі після переходу права власності на приміщення від ДП "ВО "ПМЗ ім. Макарова" до Відповідача.
Відповідно до умов пунктів 1.1, 2.1, 4.1.1 вищевказаного договору відповідального зберігання Позивач та Відповідач оформили передачу майна на відповідальне зберігання шляхом перевірки наявності майна та складання акту №01 про приймання-здачу товарів від 05.06.2003р.
Отже, відповідно до умов вищевказаного договору відповідального зберігання Позивач є поклажодавцем, а Відповідач є зберігачем майна, яке було передано в заставу за договором №1 (тверда застава) від 05.03.2002р.
Оціночна вартість зазначеного майна була встановлена сторонами в п. 2.1 договору відповідального зберігання в сумі 4696300,00 грн.
У відповідності до пунктів 1.3, 2.2 та 7.1 договору відповідального зберігання, майно передавалося Позивачем на зберігання Відповідачу до повного виконання Третьою особою зобов'язань за кредитним договором №16 від 25.03.2002р., мало зберігатись під замком Банку та опечатуватись печатками Позивача та Відповідача.
За умовами п. 1.1 та 4.5.4 договору відповідального зберігання, передане Позивачем Відповідачу майно -є твердою заставою.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України “Про заставу» та тотожних положень ч.2 ст. 575 Цивільного кодексу України, закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом -у володіння третій особі.
Позивач з метою погашення заборгованості Третьої особи за кредитною угодою №16 звертався до господарського суду Дніпропетровської області та отримав рішення у справі №30/123 від 24.06.2003р. про звернення стягнення на предмет застави за договором №1 25.03.2002р., яке на цей час не виконано.
06.12.2005р. при здійсненні Позивачем перевірки наявності майна було встановлено, що майно, яке має зберігатись у Відповідача та передавалося останньому згідно договору №121-А від 05.06.2003р. у останнього відсутнє, оскільки було видано Токуну Денису Сергійовичу, про що був складений відповідний акт.
До акту від 06.12.2005р. Відповідачем були долучено засвідчені його печаткою копії п'яти накладних, три з яких №№А-105-0.1, А-105-0.2, А-106-0.3 датовані 18.11.2004р. та дві №№А-107-0.4 і А-107-0.5 датовані 19.11.2004р., а також додано зведений акт №А-107 від 19.11.2004р., відповідно до якого товар нібито знято зі зберігання.
Згідно п. 4.2.3 договору відповідального зберігання, Відповідач, як Зберігач, був зобов'язаний повернути майно зі зберігання лише при наявності письмової вимоги Позивача, а відповідно до п. 4.5.6 цього договору повертати (передавати) майно Відповідач був зобов'язаний лише представникам Банку за наявності у представника належним чином оформленої довіреності Позивача.
Позивач спростував наявність у Токуна Д.С. повноважень від АКБ «Прем'єрбанк» достатніх на отримання зазначеного майна, що знаходилось на зберіганні у Відповідача.
Відповідно до п. 5.1.1. договору відповідального зберігання, за прийняте на зберігання майно Відповідач несе повну матеріальну відповідальність в розмірі оціночної вартості втраченого майна, визначеної у п. 1.2 цього договору.
Оскільки на дату звернення до суду (18.01.2006р.) Позивач дійшов висновку, що Відповідач не виконав покладених на нього договором відповідального зберігання обов'язків щодо забезпечення збереження майна та порушив пункти 4.5.1-4.5.6., 4.5.8.-4.5.10 зазначеного договору, Позивач звернувся до Відповідача із позовом про відшкодування збитків в сумі 4696300,00 грн., що були спричинені втратою майна.
Як було встановлено під час розгляду господарським судом даної справи, лікеро-горілчане обладнання, що є предметом договору відповідального зберігання №121-А від 05.06.2003р., не відсутнє, а знаходиться на складі Третьої особи у м. Дніпропетровську по Криворізькому шосе, 21.
Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи, складеного 29.10.07р. у цій справі ТОВ «Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «УКРТЕСТ» було з'ясовано, що: по-перше - невстановлене обладнання ліній лікерогорілчанного заводу -блоки технологічних ліній з комплектуючими і запасними частинами виробництва «САLO» (Італія) та АТ «Орелпродмаш» (Росія) вказане в таблиці 1 дослідницької частини висновку, знаходиться на зберіганні в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Атлас» за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Криворізьке шосе, 21. Дане обладнання займає 55 тарних місць, що відповідає за кількості майну, яке передано цій особі згідно умов договору №121-А від 05.06.2003р. по акту №01 від 05.06.2003р. і перелічене у пункті 2 договору застави №1 (тверда застава) від 25.03.2002р., що був укладений між Акціонерним комерційним банком «Прем'єрбанк» та Науково-виробничою дослідною агрофірмою «Наукова»; по-друге, майно, яке знаходиться на зберіганні в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Атлас» згідно умов договору №121-А від 05.06.2003р., по кількості відповідає кількості майна, переліченому у пункті 2 договору застави №1 (тверда застава) від 25.03.2002р., тому вартість наявного майна не визначалась.
Статтею 949 ч.1 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок, зберігача повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України, збитки, задані поклажедавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі -у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі -у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Отже з вище встановлених обставин вбачається, що на теперішній час на зберіганні у Відповідача наявне майно, яке по кількості відповідає кількості майна, переліченому у пункті 2 договору застави №1 (тверда застава) від 25.03.2002р. і Позивач до цього часу не звертався до Відповідача із вимогою про його повернення.
Таким чином, вимоги Позивача, як заставодержателя та поклажодавця, про відшкодування йому збитків, що спричинені втратою майна, яке у дійсності наявне у Відповідача у кількості відповідно до умов договору застави, але до цього часу не було витребуване Позивачем та не реалізоване в порядку звернення стягнення на предмет застави - на час розгляду справи є безпідставними, тому у їх задоволенні слід відмовити.
Заходи по забезпеченню позову, застосовані господарським судом Дніпропетровської області у даній справі згідно з ухвалою від 27.02.2006р., підлягають скасуванню з дати набрання рішенням законної сили.
Судові витрати у справі покладаються на Позивача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ч. 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ч. 2 пункту 4 розділу ІХ Прикінцеві положення Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
У позові відмовити.
Судові витрати у справі покласти на Акціонерний комерційний банк «Прем'єрбанк».
Скасувати заходи по забезпеченню позову, застосовані господарським судом Дніпропетровської області у даній справі згідно з ухвалою від 27.02.2006р. - з дати набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя
І.М. Подобєд
Рішення підписано 09.01.08р.