Постанова від 02.07.2025 по справі 202/10622/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4340/25 Справа № 202/10622/24 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ігнатов Євген Євгенович, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2025 року в цивільній справі номер 202/10622/24 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовом до Дніпровської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що він є рідним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та рідним онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є рідною матір'ю його батька ОСОБА_2 .

Батько позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після його смерті відкрилась спадщина на 22/100 частин будинку з відповідною часткою господарчих будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 як спадкоємець першої черги, відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України, прийняла спадщину після смерті свого сина та його батька ОСОБА_2 шляхом постійного проживання з померлим на день його смерті однією сім'єю, відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України, але не оформила своїх спадкових прав.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після її смерті відкрилася спадщина на 22/100 частин будинку з відповідною часткою господарчих будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

11.08.2024 року він звернувся з заявою до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Яковлевої І.М. з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї бабусі ОСОБА_3 , однак йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, оскільки він пропустив встановлений законодавством строк для прийняття спадщини.

Позивач просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його бабусі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , терміном в три місяці з часу набрання законної сили рішенням суду.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ігнатов Є.Є., подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.01.2025 року по цивільній справі №202/10622/24 і постановити нове

рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, та прийнято з порушенням норм матеріального права.

При прийнятті рішення, суд першої інстанції не врахував, що строк подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 сплив 25.11.2023 року, а з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернувся 11.08.2024 року, тобто пропущений строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним.

ОСОБА_1 , як звичайна пересічна людина, що не має обов'язку слідкувати за змінами законодавства та давати їм оцінку, мав законні сподівання на те, що він не пропустить строк звернення із заявою при прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 681/203/17-ц зазначено, що незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є підставою для задоволення таких вимог, з урахуванням принципу пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Від Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2025 року у справі №202/10622/24 без змін.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об'єктивних, непереборних та істотних труднощів, що перешкоджали протягом шести місяців з часу відкриття спадщини звернутися із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Та обставина, що запровадження в Україні воєнного стану в Україні, ведення бойових дій та ракетні удару по території України, які створювали небезпеку для життя і здоров'я людей, перешкоджали йому у реалізації права на прийняття спадщини, не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Місто Дніпро на час закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини та до теперішнього часу не включено до переліку територій, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, внаслідок збройної агресії російської федерації.

Окрім цього, позивач не був позбавлений права надіслати нотаріусу заяву про прийняття спадщини поштою.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ігнатов Є.Є. доводи апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Відповідач Дніпровська міська рада в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 112, 113).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача.

Заслухавши суддю - доповідача, позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір'ю ОСОБА_2 . Зазначені обставини підтверджуються витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян №00046138701 від 23.07.2024 року та №00046138592 від 23.07.2024 року (а.с. 21, 23).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 27).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 22).

23.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Яковлевої Інни Миколаївни з заявою про прийняття спадщини після своєї бабусі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та видачею свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно (а.с. 18).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.08.2024 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Яковлевою І.М. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки, ОСОБА_1 пропустив встановлений законодавством строк для прийняття спадщини (а.с. 24-24зв).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2025 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

У статті 15 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір'ю ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

23.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Яковлевої Інни Миколаївни з заявою прийняття спадщини після своєї бабусі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та видачею свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.08.2024 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Яковлевою І.М. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки, ОСОБА_1 пропустив встановлений законодавством строк для прийняття спадщини.

Шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлої закінчився 29 листопада 2023 року, а до нотаріуса із заявою позивач звернуся лише 23 липня 2024 року.

ОСОБА_1 , в обґрунтування поважності причин пропуску для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті бабусі, в позові посилався на те, що в Україні введено воєнний стан, пересування територією створювало небезпеку для життя і здоров'я, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості вчасно подати заяву про прийняття спадщини.

Відхиляючи доводи позивача про непоборні труднощі для своєчасного подання заяви у вигляді повномасштабного збройного вторгнення рф в Україну, суд першої інстанції правильно виходив з їх необґрунтованості, оскільки на території міста Дніпро на час закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини та до теперішнього часу активні бойові дії не проводились, жодна частина Дніпропетровської області не перебувала під окупацією загарбників.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про відсутність правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, не впливають на правильність ухваленого судового рішення, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ігнатов Євген Євгенович, залишити без задоволення, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 03 липня 2025 року.

Суддя:

Попередній документ
128613749
Наступний документ
128613751
Інформація про рішення:
№ рішення: 128613750
№ справи: 202/10622/24
Дата рішення: 02.07.2025
Дата публікації: 07.07.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Дніпровський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (02.07.2025)
Результат розгляду: залишено без змін
Дата надходження: 29.08.2024
Предмет позову: визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини
Розклад засідань:
10.10.2024 14:00 Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська
18.11.2024 11:00 Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська
14.01.2025 12:00 Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська
02.07.2025 11:50 Дніпровський апеляційний суд