Провадження № 22-ц/803/6804/25 Справа № 202/15007/24 Суддя у 1-й інстанції - Доценко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
01 липня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог Державна казначейська служби України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Саєнко Іван Максимович,
- за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області,
на рішення Індустріального районного суду м. Дніправід 29 квітня 2025 року, -
24.12.2024 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності. А саме просив стягнути з відповідача, за рахунок коштів Державного бюджету України у відшкодування матеріальної шкоди 45066.40 грн. за надання йому професійної правничої допомоги під час судових проваджень по справі про адміністративне правопорушення в першій і апеляційній інстанції, 32000 грн. компенсацію завданої моральної шкоди незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, а також судові витрати за подання апеляційної скарги на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.06.2024 року в розмірі 605,60 грн. під час оскарження постанови про адміністративне правопорушення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що дільничним офіцером поліції сектору превенції ВП №2 Дніпровського районного управління поліції ДРУП ГУНП в Дніпропетровькій області 07.03.2024 на нього було незаконно складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( далі КУпАП), про те, що він 07.03.2024 року о 19.10 в приміщенні ВП №2 висловлювався нецензурною лайкою, на зауваження не реагував. В приміщенні ВП №2 він опинився коли його о 14:00 від кафе «Ніч» (пр.Миру 1-б м.Дніпро) безпідставно доставили до установи, де утримували безпідставно до 7 годин, після чого його відпустили.
Про складений протокол дізнався із виклику в суд 02.06.2024. Протокол був складений без його участі, права йому не роз'яснювались, підстав для адміністративного затримання не було.
04.06.2024 року постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді 15 діб адміністративного арешту та стягнуто судовий збір 605.60 грн. Зазначена постанова суду була скасована 03.07.2024 року постановою Дніпровського апеляційного суду на підставі ст. 247 КУпАП за відсутності складу правопорушення.
Незаконне притягнення до адміністративної відповідальності та перебування позивача під вказаним незаконним адміністративним стягненням, завдало йому моральних страждань та переживань Позивач заявляє про відшкодування моральної шкоди в розмірі 32000.00 грн. тобто в мінімальному гарантованому розмірі в кратному співвідношенні до мінімальної заробітної плати відповідно до статті 13 спеціального Закону « Про порядок відшкодування шкоди ,завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, суду» за 4 місяці притягнення до адміністративної відповідальності, які він рахує з неправомірних дій працівників поліції при складанні протоколу до дати скасування судового рішення апеляційним судом ( 8000 грн *4 міс). Також просив стягнути сплачений судовий збір при звернення до суду апеляційної інстанції. Окрім того, позивачем 20.05.2024 року було укладено договір про надання правничої допомоги з адвокатським бюро «Саєнко і партнери» за надання професійної правничої допомоги на стадії досудової підготовки матеріалів,участь в суді першої,апеляційної інстанції у справі про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП. За договором, за надані послуги ним сплачено 45066,40 грн., які він просить стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніправід 29 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідних казначейських рахунків, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , 20000 гривень (двадцять тисяч гривень, 00 копійок) в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди за незаконне притягнення до адміністративної відповідальності та 5000 гривень (п'ять тисяч гривень, 00 копійок ) суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням юридичної (правничої) допомоги при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а всього 25000 гривень ( двадцять п'ять тисяч гривень, 00 копійок).
В іншій частині позову відмовлено.
15.05.2025 року від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Саєнко Іван Максимовичнадійшла апеляційна скарга, в якій просить суд, рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 29 квітня 2025 року скасувати частково та (з урахуванням заяви про виправлення описки від 16.06.2025 року) ухвалити нове рішення в частині стягнення з держави Україна за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідних казначейських рахунків, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 52673 (п'ятдесят дві тисячі шістсот сімдесят три) грн. 00 коп. з яких: - 40066 (сорок тисяч шістдесят шість) грн. 40 коп. - судові витрати, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на професійну правничу допомогу; - 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду та - 606 (шістсот шість) грн. 60 коп. - судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2024 року. В решті рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 29 квітня 2025 року залишити без змін.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що при вирішенні питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої громадянину ОСОБА_1 незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду судом першої інстанції не враховані конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
15.05.2025 року від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській областінадійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 29 квітня 2025 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції помилково визначив розмір моральної шкоди у 20 000 грн, посилаючись на період судового розгляду справи про адміністративне правопорушення та нібито безпідставне затримання позивача, оскільки розмір моральної шкоди має бути співмірним до реальних страждань, підтверджених доказами.
09.06.2025 року від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшоввідзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд, залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 29 квітня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, залишити без змін.
16.06.2025 року від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Саєнко Іван Максимович надійшоввідзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд, апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 77066,40 грн., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено.
Копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 383611 від 07.03.2024 року, встановлено, що дільничним офіцером поліції сектору превенції ВП №2 Дніпровського районного управління поліції ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області у відношенні ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП.
Суть адміністративного правопорушення полягає в тому що ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні ВП №2 07.03.2024 року о 19.10 висловлювався нецензурною лайкою, ображав нецензурною лайкою, на зауваження не реагував.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.06.2024 року при розгляді справі про адміністративне правопорушення № 202\4461\24, на підставі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 383611 від 07.03.2024 року позивача було визнано винним за ст.173 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 15 діб та стягнуто 605,6 грн. судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03.07.2024 року постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.06.2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП було скасовано за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а провадження за справою закрито у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до викладеного, судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення був складений за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, що стало підставою для судового провадження в справі про адміністративне правопорушення та притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні позивач стверджував, що був безпідставно затриманий і доставлений у ВП №2 Дніпровського районного управління поліції ДРУП ГУНП в Дніпропетровьскій області, де перебував поза своєю волею.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що на час складання протоколу ОСОБА_1 перебував в приміщенні ВП№2, тому що містом вчинення адміністративного правопорушення зазначено м. Дніпро, вул. Осіння, 16, приміщення ВП №2.
Враховуючи, що відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача або на підтвердження правомірного застосування відповідачем заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення та виконання поліцейськими вимог, передбачених ст.260-261 КУпАП, тому, суд вважає доведеним, що 07.03.2024 року при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відповідачем були порушені права позивача, що завдало йому моральних страждань та переживань, які мають бути відшкодовані в порядку встановленому законом.
Окрім того, судом встановлено, що позивач був притягнутий постановою суду до адміністративної відповідальності у виді адміністративного арешту. Зазначена постанова суду була скасована судом апеляційної інстанції і провадження в справі про адміністративне правопорушення закрите за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, судом встановлено, що в період з 04.06.2024 року (дата постанови суду першої інстанції) по 03.07.2024 року (дата постанови суду апеляційної інстанції) позивач зазнавав моральних страждань, тому що рішенням суду на нього було накладене адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту, який є найсуворішим видом адміністративного стягнення, і незважаючи на те, що він не відбував це адміністративне стягнення, протягом місяця він переживав моральні страждання, з приводу того, що до нього може бути застосоване таке адміністративне стягнення і він може бути ізольований від суспільства.
Всі ці підстави є такими, що передбачають право позивача на звернення з позовом про відшкодування моральної шкоди за вказаний час.
Із системного аналіз правових норм суд приходить до висновку, що положення Закону №266\94-ВР щодо визначення розміру моральної шкоди, поширюються лише на період судового розгляду справи про адміністративне правопорушення з 04.06.2024 по дату скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності - 03.07.2024 року.
Виходячи із встановленого Законом «Про Державний бюджет України на 2025 році» мінімального розміру заробітної плати на день судового розгляду - 8000 гривень, та період перебування позивача під судом з 04.06. 2024 по 03.07.2024 року, з урахуванням душевних страждань позивача, суд вважає, що сума в 15 000 гривень буде достатньою для компенсації завданих моральних страждань .
Також, суд вважає доведеним, що позивачу була завдана моральна шкода 07.03.2024 року уповноваженими службовими особами ВП№2 при застосуванням заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення при доставленні Насальського у відділ поліції для складання протоколу про адміністративне правопорушення, яка підлягає відшкодуванню відповідно до положень ч.6 ст.1176 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Оцінюючи розмір завданої моральної шкоди, завданої посадовою особою відповідача при застосуванням заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення , суд вважає, що 5000 грн. є достатньою сумою для відновлення порушеного права.
Таким чином, суд вважає, що в частині відшкодування моральної шкоди позов підлягає частковому задоволенню, а саме відшкодуванню підлягає моральна шкода завдана незаконними діями органів державної влади та незаконним притягненням до адміністративної відповідальності в загальному розмірі 20000 гривень.
Позивач просить стягнути кошти з відповідача за рахунок державного бюджету, але ж суд вважає наступне.
Таким чином, завдана позивачу моральна шкода в сумі 20000 грн. підлягає стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.
Що стосується заявленої вимоги про стягнення на користь позивача матеріальної шкоди у вигляді 605,60 грн., сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, то перевіривши квитанцію про сплату, встановлено, що позивач не зазначений платником цього платежу чи особою в інтересах якої зроблено платіж, а тому суд вважає цю вимогу не доведеною.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути на свою користь за рахунок коштів державного бюджету витрати, понесені на професійну правничу допомогу за договором про надання професійної правничої допомоги у справі про адміністративне правопорушення № 1\24 у розмірі 45066грн.40 коп.
На підтвердження вимог подано копію договору про надання правничої допомоги АБ « Саєнко і партнери», Додаток до договору №1 яким сторони договору узгодили порядок встановлення та обчислення розміру гонорару . Так, при погодинній формі винагороди, одна година роботи адвоката становить 1323,59 грн., послуги на стадії досудової підготовки матеріалів та суду першої інстанції - 450.00 доларів США, в еквіваленті до національної валюти, на стадії апеляційної інстанції - 675.00 доларів США, яка відповідає еквіваленту в національній валюті.
Згідно акту виконаних робіт від 20.07.2024 року , квитанції до прибуткового касового ордеру №7 від 20,05.2024 та квитанції до прибуткового касового ордеру №9 від 30.06.2024 року Насальським сплачено АБ « Саєнко і партнери» 45066.40 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення матеріалів справи, підготовки позовної заяви, суд вважає, що зазначені в акті виконаних робіт витрати на правничу допомогу у розмірі 45066грн.40 коп. є занадто завищеними.
Отже, суд вважає, що з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача, відповідно до ст.3 Закону №266\94-ВР підлягають стягненню суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної( професійної правничої) допомоги при розгляді справи про адміністративне правопорушення в двох судових інстанціях у розмірі 5000 гривень.
В решті позову слід відмовити.
Встановивши вказані обставини судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про часткове задоволення позовних вимог.
З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.
Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Виходячи з цих обставин, а також із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги факт негативних наслідків, які були спричинені позивачу, у зв'язку із діями органів поліції, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок Державного бюджету України, на рівні 20 000 грн.
При таких обставинах, апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Саєнко Іван Максимович таГоловного управління Національної поліції в Дніпропетровській області не підлягають задоволенню.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційних скарг не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Саєнко Іван Максимович та Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській областізалишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніправід 29 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: