С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37
вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52
e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
код ЄДРПОУ: 02896762
Провадження 2/760/2904/25
В справі 760/7792/22
І. Вступна частина
25 квітня 2025 року в місті Києві
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Коробенка С.В.
за участю секретаря Левіцької Н.О.
представника Позивача - адвоката Кондратюка О.А.
представника Відповідача - адвоката Пашковського Д.В.
розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та зустрічним позовом ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
ІI. Описова частина
У червні 2022 року до Солом'янського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В обгрунтування позову послався на наступне.
Позивач зазначив, що шлюб між ним та Відповідачкою було укладено 26 травня 2012 року та розірвано рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30 липня 2020 року (справа №295/1658/20), яке набрало законної сили 01 вересня 2020 року.
В первісній редакції позову предметом вимог була трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 95,9 кв.м, житловою площею 59,4 кв.м. Позивач стверджував, що ця квартира була придбана 10 жовтня 2016 року під час шлюбу на підставі договору купівлі-продажу майнових прав та оформлена на Відповідачку за спільною домовленістю. ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги положеннями статей 60, 61, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України (СК України) та статті 372 Цивільного кодексу України (ЦК України), вказуючи, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, і частки в ній є рівними. Вартість квартири була оцінена у 1 416 635,00 грн. згідно зі Звітом про оцінку майна №20220608/2-М від 08.06.2022 р. Позивач просив визнати квартиру об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнати за ним право власності на 1/2 частку, що в грошовому еквіваленті складає 708 317,50 грн..
У подальшому, ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, доповнивши список спільного майна подружжя земельною ділянкою. Ця ділянка площею 0,1 га розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1822085600:08:001:1234. Позивач зазначив, що ділянка була придбана 06 серпня 2014 року за 116 000 грн та оформлена на Відповідачку за домовленістю. Згідно з актуалізованими даними, вартість земельної ділянки на момент подання заяви складала 149117,00 грн відповідно до Звіту про оцінку майна №20220725/2-М. Таким чином, загальна вартість майна, що підлягає поділу (квартира та земельна ділянка), склала 1416635,00 грн. + 149 117,00 грн. = 1565752,00 грн.
Позивач наполягав на визнанні за ним права власності на 1/2 частку в обох об'єктах.
22.09.2022 до суду від Відповідачки надійшов зустрічний позов, який був прийнятий до розгляду у підготовчому засіданні13.10.2022.
ОСОБА_2 , як Відповідачка за первісним позовом та Позивачка за зустрічним позовом, погодилася з тим, що квартира АДРЕСА_3 та земельна ділянка є об'єктами спільної сумісної власності подружжя. Однак, вона заявила про необхідність поділу додаткового майна (чи його вартості), а саме п'яти транспортних засобів, які були зареєстровані на ОСОБА_1 , які вона вважає спільним майном, набутим під час шлюбу, та надала докази щодо їх вартості:
-Honda Crosstour, 2354 куб.см., 2013 р.в. (реєстрація 27.07.2019) - 566 080,00 грн.;
-Volkswagen Passat, 1595 куб.см., 2002 р.в. (реєстрація 02.11.2019, відчужений 17.12.2019) - 185 770,00 грн.;
-Volkswagen Passat, 1984 куб.см., 2003 р.в. (реєстрація 06.12.2019, відчужений 08.02.2020) - 199 300,00 грн.;
-Mazda СХ-7, 2488 куб.см., 2010 р.в. (реєстрація 08.02.2020, відчужений 04.09.2020) - 540 850,00 грн.;
-Honda Crosstour, 3471 куб.см., 2015 р.в. (реєстрація 12.09.2020) - 658 600,00 грн. Загальна вартість цих автомобілів, за її оцінкою, становила 2 150 600,00 грн..
Крім того, ОСОБА_2 просила суд відступити від принципу рівності часток, збільшивши її частку до 2/3, а частку ОСОБА_1 зменшивши до 1/3. Свої вимоги в цій частині вона обґрунтовувала відчуженням ОСОБА_1 трьох автомобілів (Volkswagen Passat 2002, Volkswagen Passat 2003, Mazda CX-7) без її згоди, що, на її думку, є підставою для врахування їх вартості при поділі майна, посилаючись на відповідну судову практику Верховного Суду.
Також вона вказувала на ухилення ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), які проживають з нею. Вона зазначила, що розмір аліментів (9000,00 грн щомісячно з 08.07.2020), встановлений рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12.07.2022 у справі №760/14825/20, є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей.
У своєму зустрічному позові ОСОБА_2 запропонувала наступний порядок поділу майна: визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на земельну ділянку та два автомобілі Honda Crosstour, а за собою - право особистої приватної власності на квартиру. При цьому вона просила стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію за 2/3 частки земельної ділянки (103 294,00 грн) та за 2/3 частки всіх п'яти автомобілів (1 433 733,35 грн), зменшивши загальну суму компенсації на вартість 1/3 частки квартири (472 211,67 грн). Загальна сума компенсації, яку вона вимагала, становила 1 064 815,68 грн.
У своєму відзиві на зустрічний позов, який надійшов до суду 10.03.2023, ОСОБА_1 погодився з тим, що квартира та земельна ділянка є спільною власністю подружжя. Однак, він заперечував проти вимог щодо поділу автомобілів.
Щодо автомобіля Honda Crosstour (2013 р.в.), він зазначив, що цей транспортний засіб фактично перебуває у користуванні ОСОБА_2 , і він не заперечує проти оформлення права власності на нього за нею в добровільному порядку. Щодо автомобілів Volkswagen Passat (2002, 2003) та Mazda CX-7 (2010), ОСОБА_1 заперечив, що їх відчуження відбулося без згоди ОСОБА_2 . Він стверджував, що вона була обізнана про його підприємницьку діяльність з купівлі-продажу автомобілів. Він також зазначив, що кошти від продажу одного автомобіля витрачалися на придбання іншого, що, на його думку, підтверджується відповіддю Територіального сервісного центру МВС.
Посилаючись на ч. 2 ст. 65 СК України, він зазначив, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, і будь-яких заперечень з боку Відповідачки щодо цих продажів не надходило. Щодо автомобіля Honda Crosstour (2015 р.в.), ОСОБА_1 стверджував, що цей транспортний засіб був зареєстрований 12 вересня 2020 року, тобто після розірвання шлюбу (30.07.2020, набрання чинності 01.09.2020), і тому не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Позивач також заперечував проти вимоги про відступ від рівності часток, посилаючись на те, що розмір аліментів (6000,00 грн щомісячно), встановлений рішенням суду (справа №760/14825/20, постанова Київського апеляційного суду від 30.12.2022), є достатнім для утримання дітей. Він стверджував, що не ухилявся від обов'язку утримання дітей, які періодично проживають з ним та забезпечуються ним. На підтвердження він додав банківські квитанції про добровільну сплату аліментів у 2021 році на суму 24 020,12 грн.
У додаткових поясненнях до відзиву на зустрічний позов, ОСОБА_1 уточнив обставини щодо аліментів. Він підтвердив відкриття виконавчого провадження №71805704 щодо стягнення з нього аліментів. При цьому зазначив, що значні добровільні платежі на суму 43196 грн, здійснені ним у період з 07.05.2020 по 15.10.2020, не були враховані державним виконавцем через відсутність у призначенні платежу вказівки на аліменти. Позивач наполягав на тому, що він ніколи не ухилявся від обов'язку утримання дітей.
Крім того Позивач послався на позовну заяву ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, подану нею 30 липня 2019 року до Богунського районного суду м. Житомира. У цій заяві ОСОБА_2 особисто зазначила, що з кінця 2016 року вони з ОСОБА_1 не проживають разом, та між ними припинилися будь-які фізичні і духовні зв'язки, що визнається самим Позивачем. На підставі п.3 ч.1 ст.57 СК України (майно, набуте за кошти, що належали особисто) та з урахуванням фактичного припинення шлюбних відносин з кінця 2016 року, Позивач стверджував, що всі автомобілі, набуті ним починаючи з 2019 року, є його особистою приватною власністю, оскільки придбані за його власні кошти в період окремого проживання. Він також надав договори купівлі-продажу, що підтверджують ланцюжок придбання-продажу автомобілів.
У відповідь на додаткові пояснення, ОСОБА_2 подала заперечення, в яких, зокрема, навела розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 31.05.2023 р. № 53209, який підтверджував наявність станом на 01.06.2023 боргу на суму 142748,70 грн. Вона стверджувала, що це спростовує твердження ОСОБА_1 про відсутність заборгованості та підтверджує її аргументи щодо необхідності відступу від рівності часток. Щодо посилання на її попередню позовну заяву про розірвання шлюбу від 30.07.2019, ОСОБА_2 заявила, що ця заява не має жодного значення, оскільки ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 30.01.2020 провадження у справі було закрито у зв'язку з її відмовою від позову. Отже, на її думку, відсутні преюдиційні обставини згідно зі ст. 82 ЦПК України. Вона також наполягала, що транспортні засоби були придбані ОСОБА_1 у період шлюбу, і матеріали справи не містять доказів їх віднесення до особистої приватної власності.
У судовому засіданні Позивач ОСОБА_1 та його представник підтримали первісний позов у повному обсязі, наполягаючи на поділі квартири та земельної ділянки як спільної сумісної власності у рівних частках. Вони заперечували проти задоволення зустрічного позову, стверджуючи, що автомобілі є його особистою приватною власністю, а підстави для відступу від рівності часток відсутні.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник підтримали зустрічний позов, наполягаючи на поділі автомобілів як спільного майна та відступі від рівності часток у зв'язку з ухиленням Позивача від сплати аліментів. Вони заперечували проти первісного позову в частині рівності часток.
ІІІ. Мотивувальна частина
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 26 травня 2012 року. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30 липня 2020 року (справа №295/1658/20) шлюб між сторонами розірвано, і це рішення набрало законної сили 01 вересня 2020 року.
Щодо обсягу майна, що перебуває у спільній сумісній власності, сторони безспірно визнали такими наступні об'єкти нерухомого майна:
-квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 95,9 кв.м, житловою площею 59,4 кв.м, придбана 10.10.2016 року, вартість якої становить 1 416 635,00 грн;
-земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1822085600:08:001:1234, придбана 06.08.2014 року, вартість якої становить 154 941,00 грн.
Оскільки ці об'єкти нерухомого майна були набуті протягом офіційного періоду шлюбу, це автоматично створює презумпцію спільної сумісної власності подружжя відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України. Ця презумпція покладає тягар доведення протилежного на будь-яку сторону, яка стверджує інше. Таким чином, щодо цих двох об'єктів майна, суд приймає їхній статус спільної сумісної власності.
Спір у справі стосується виключно статусу п'яти транспортних засобів, які були заявлені до поділу Відповідачкою ОСОБА_2 у зустрічному позові. Дати їх реєстрації (придбання) Позивачем припадають на період з липня 2019 року по вересень 2020 року.
Відповідно до статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з частиною першою статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Презумпція спільної сумісної власності та рівності часток є основним правовим принципом. Будь-яке відхилення від цього принципу вимагає наявності вагомих, юридично визнаних підстав та достатніх доказів, що перекладає тягар доведення на сторону, яка заявляє про таке відхилення.
Суд звертає увагу на положення частини шостої статті 57 СК України, згідно з якою суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Встановлення точної дати припинення шлюбних відносин має принципове значення для застосування цієї норми.
Для встановлення періоду фактичного припинення шлюбних відносин, суд дослідив наступні докази. По-перше, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12.07.2022 та постанова Київського апеляційного суду від 30.12.2022 у справі №760/14825/20 про стягнення аліментів, які набрали законної сили, зазначають, що Позивачка ( ОСОБА_2 ) наполягала на тому, що починаючи з 2018 року по день її звернення до суду (липень 2020 року) відповідач ( ОСОБА_1 ) не проживав разом з нею та дітьми. Це є важливим свідченням її власної позиції щодо часу припинення спільного проживання, висловленої в офіційному документі, поданому до суду.
По-друге, зміст позовної заяви ОСОБА_2 про розірвання шлюбу від 30.07.2019, поданої до Богунського районного суду м. Житомира, де ОСОБА_2 особисто зазначила, що з кінця 2016 року вони з Відповідачем ( ОСОБА_1 ) не проживають разом, та між ними припинилися будь-які фізичні і духовні зв'язки. Хоча провадження у цій справі було закрито у зв'язку з її відмовою від позову, це не нівелює доказового значення викладених у ній обставин як особистих пояснень сторони.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував, що факти, встановлені у рішеннях судів, у відзивах на позовні заяви чи заявах щодо припинення певних відносин (як-от заява щодо припинення шлюбу), а також листування сторін можуть бути доказами припинення шлюбних відносин. Це є важливим доказом, оскільки ОСОБА_2 сама вказала на припинення спільного життя з кінця 2016 чи з 2017 року.
По-третє, показання свідка ОСОБА_5 , батька Відповідачки, який зазначив, що дочка проживала з зятем (Позивачем) до 2018 року. З 2018 року дочка з дітьми переїхала до нього в Київ, а ОСОБА_1 залишився в с.Андрюшівці, приїжджаючи лише на вихідні до 2020 року. Суд критично оцінює показання свідка з огляду на його близькі стосунки з Відповідачкою, що може свідчити про його заінтересованість. Водночас, посилання на переїзд дочки до Києва з 2018 року додатково підтверджує припинення ведення спільного господарства між сторонами з того часу. Нарешті, фотографії, надані Відповідачкою в електронному вигляді із фіксованими метаданими, не спростовують факту припинення спільного господарства з кінця 2016 року / початку 2018 року, оскільки жодна з них не стосується 2018 року, і лише 3 з них (від однієї дати і щодо однієї події) - датовані 2019 роком.
На підставі сукупності наведених доказів, які взаємно підтверджують одна одну, суд доходить висновку, що фактичні шлюбні відносини між сторонами та ведення спільного господарства припинилися з кінця 2016 року - початку 2018 року, тобто до 2019 року. Встановлення точної дати початку окремого проживання є надзвичайно важливим, оскільки вона безпосередньо переоцінює правовий статус майна, набутого після цієї дати. Це фактичне встановлення є ключовим для визначення, які активи підпадають під виняток "особистої приватної власності" згідно зі статтею 57 частиною 6 СК України, що принципово змінює обсяг майна, яке підлягає поділу.
З пояснень Позивача, які ніким не оспорюються, він займається підприємницькою діяльністю, пов'язаною з придбанням автомобілів за кордоном з метою їх подальшого перепродажу. Ця обставина пояснює значну кількість транспортних засобів, що були зареєстровані на його ім'я та в подальшому зняті з реєстрації.
Усі зареєстровані за ним автомобілі, про які йдеться у зустрічному позові, були набуті ним починаючи з 2019 року. Поєднання встановленого періоду окремого проживання (з кінця 2016 / початку 2018 року) та підприємницької діяльності Позивача з торгівлі автомобілями (автомобілі придбані в період з 2019 року) підтверджує обгрунтованість посилання Позивача на положення частини 6 статті 57 СК України, дозволяючи суду розцінювати це майно як особисту приватну власність чоловіка, незважаючи на те, що вони були придбані під час офіційного шлюбу.
Враховуючи викладене, автомобілі поділу між подружжям не підлягають.
Вирішуючи вимоги Відповідачки про необхідність відступу від рівності часток під час поділу майна подружжя, суд звертає увагу на наступне.
ОСОБА_2 посилається на те, що розмір аліментів, які вона одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей.
Частина 3 статті 70 СК України передбачає можливість збільшення частки майна дружини/чоловіка, якщо з нею/ним проживають діти, за умови, що розмір аліментів є недостатнім. Проте, Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, у постанові від 15 листопада 2023 р. у справі № 521/18825/20) чітко вказує, що "сам по собі факт проживання дитини з матір'ю або батьком, чи наявність боргу за аліментами не є підставою для збільшення частки. Саме позивач має довести недостатність коштів на утримання дітей".
Судова практика Верховного Суду встановлює високу планку для доведення "недостатності аліментів" як підстави для відходу від принципу рівності часток. Відповідачкою не надано беззаперечних доказів того, що поточна сума аліментів, які стягуються на утримання дітей (9000 гривень щомісяця) є неадекватною для їх конкретних потреб (фізичний, духовний розвиток, лікування).
Суд також бере до уваги актуальний розрахунок заборгованості Позивача у виконавчому провадженні про стягнення з нього аліментів, згідно з яким станом на 01.12.2024 заборгованість ОСОБА_1 за аліментами повністю погашена.
Таким чином, суд доходить висновку, що підстави для відступу від принципу рівності часток, передбачені ч. 3 ст. 70 СК України, у даній справі відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, поділу під час вирішення даного спору підлягають лише об'єкти нерухомого майна: квартира АДРЕСА_1 , вартість якої 1416635,00 грн., та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 .
Щодо вартості земельної ділянки в справі наявні два висновки (звіту про оцінку), складених різними суб'єктами оціночної діяльності, різниця між якими не є суттєвими (149117,00 гривень (Том 1, а.с. 38) та 154941,00 грн (Том 1, а.с. 69). Враховуючи відсутність принципової різниці між оцінками, суд приймає ту з них, яка складена пізніше, - Звіт №305-22 про експертну грошову оцінку від 13.02.2022, згідно з яким вартість земельної ділянки складає 154941,00 гривень.
Таким чином, загальна вартість майна, що підлягає поділу, становить 1416635,00 гривень (квартира) + 154 941,00 грн. (земельна ділянка) = 1 571 576,00 грн.
Оскільки підстави для відступу від рівності часток відсутні, вартість часток, що мають бути виділені кожній зі сторін, становить 1 571 576,00 грн. / 2 = 785 788,00 гривень.
Враховуючи, що поділу підлягають два нерівноцінні об'єкти нерухомості (квартира значно дорожча за земельну ділянку), суд вважає можливим земельну ділянку виділити у приватну власність Позивача ( ОСОБА_1 ).
Шляхом повного віднесення меншого активу (земельної ділянки) до власності однієї сторони та коригування часток у більшому активі (квартирі), суд досягає справедливого розподілу без необхідності складних грошових компенсацій за сам об'єкт нерухомості, що спрощує виконання рішення.
За рахунок вартості земельної ділянки (154941,00 гр.), яка залишається у власності ОСОБА_1 , зменшується його частка у спільній власності на квартиру. Розрахунок частки ОСОБА_1 у квартирі: бажана вартість частки ОСОБА_1 = 785 788,00 грн; вартість земельної ділянки (у власності ОСОБА_1 ) = 154 941,00 грн.; залишок, який має бути виділений ОСОБА_1 з квартири = 785 788,00 грн. - 154 941,00 грн. = 630 847,00 грн. Частка ОСОБА_1 у квартирі = (630 847,00 грн. / 1 416 635,00 грн.) * 100% ? 44,53%, що округлюється до 45/100. Частка ОСОБА_2 у квартирі = 100% - 45% = 55%.
Таким чином, за Відповідачкою ( ОСОБА_2 ) слід визнати 55/100 часток у праві власності на квартиру, а за Позивачем ( ОСОБА_1 ) - 45/100 часток.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача ОСОБА_1 щодо обсягу майна, що підлягає поділу (квартира та земельна ділянка), слід вважати обґрунтованими. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , що включають вимоги про поділ транспортних засобів та відступлення від рівності часток, задоволенню не підлягають.
З урахуванням задоволення по суті позовних вимог ОСОБА_1 та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , судовий збір в розмірі 7830 гривень на підставі положень ст. 141 ЦПК України стягується з Відповідачки на користь Позивача.
ІV. Резолютивна частина
Керуючись статтями 57, 60, 62, 69-70 Сімейного кодексу України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 79, 209, 212-215, 218, 223, 226 ЦПК України, суд вирішив:
1.Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.
1.1.В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 :
- право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 1822085600:08:001:1234;
- 45/100 часток у праві власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 95,9 кв.м, житловою площею 59,4 кв.м.
1.2.В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 :
- 55/100 часток у праві власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 95,9 кв.м, житловою площею 59,4 кв.м.
2.У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовити.
3.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 7830,00 гривень.
4.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5.Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , ; РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя: