апеляційне провадження №22-ц/824/4933/2025
справа №761/33436/24
03 липня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Левицької Т.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України про визнання бездіяльності щодо розгляду заяви від 04 липня 2024 року про зміну терміну його навчання в докторантурі протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Вимоги позову мотивує тим, що між позивачем та Інститутом держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України укладений Контракт про підготовку докторанта від 01 грудня 2022 року № 126/80.
Наказом від 01 грудня 2022 року № 157 позивача зараховано до докторантури Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України на денну форму навчання за контрактом.
Згідно пункту 1.1. Контракту відповідач бере на себе зобов'язання навчати в докторантурі з відривом від виробництва позивача протягом 2-х років, починаючи з 01 грудня 2022 року. Водночас, пунктом 2.3.7. Контракту передбачено можливість Вченої ради Інституту в окремих випадках встановлювати термін навчання в докторантурі диференційовано - від одного до трьох років з урахуванням обсягу наукового доробку і ступеня готовності дисертації.
04 липня 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій, пославшись на пункт 2.3.7. Контракту, просив винести на розгляд Вченої ради Інституту питання про встановлення терміну його навчання в докторантурі три роки з відповідною зміною умов контракту, оскільки умови його роботи над дисертацією виявилися вкрай ускладненими через воєнний стан. Внаслідок цього завершити роботу над дисертацією до закінчення терміну навчання він не зміг. На даний час обсяг виконаної ним роботи становить приблизно 35-40 відсотків від нормативного обсягу.
Позивач вказує, що відповідач на заяву позивача у визначений законом термін відповіді не надав і на день звернення позивача до суду з цим позовом на розгляд Вченої ради Інституту не виніс питання про встановлення терміну його навчання в докторантурі три роки, що, на думку позивача, є протиправною бездіяльністю відповідача.
Мотивуючи наведеним, просить:
- визнати бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача від 04 липня 2024 року про зміну терміну його навчання в докторантурі протиправною і такою, що порушує його права;
- зобов'язати Інститут держави і права імені В.М.Корецького Національної академії наук України розглянути на засіданні Вченої ради Інституту питання про встановлення ОСОБА_1 терміну навчання в докторантурі три роки з відповідною зміною умов контракту № 126/80 від 01 грудня 2022 року згідно з його заявою.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що заява ОСОБА_1 була поставлена на розгляд та обговорена на засіданні 22 жовтня 2024 року членами Вченої ради Інституту у присутності останнього, що позивач ОСОБА_1 підтвердив в судовому засіданні та повідомив, що він також надав свої пояснення 22 жовтня 2024 року на вказаному засіданні Вченої ради з приводу поданої ним заяви від 04 липня 2024 року та позовної заяви.
Суд вказав, що незгода позивача ОСОБА_1 із тим, що Вченою радою Інституту не було прийнято остаточне рішення відносно зміни терміну його навчання в докторантурі до 3-х років та ухвалено рішення про звернення до Міністерства освіти і науки України та Президії НАН України щодо встановлення терміну навчання в докторантурі ОСОБА_1 , суперечить його позовним вимогам, викладеним ним у позовній заяві, які він підтримав в повному обсязі під час підготовчого засідання.
Суд звернув увагу, що Вчена рада Інституту обговорила безпосередньо пункт 2.3.7. Контракту, на який посилався позивач в своїй позовній заяві.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
Разом із апеляційною скаргою скаржником подано заяву про забезпечення позову, у якій просить суд заборонити відповідачеві видання наказу про відрахування ОСОБА_1 з докторантури Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України у зв'язку із закінченням терміну дії контракту про підготовку докторанта від 01 грудня 2022 року №126/80 - до прийняття рішення по суті заяви позивача від 04 липня 2024 року щодо зміни умови контракту в частині строку його дії у відповідності з вимогами Закону України "Про звернення громадян".
06 грудня 2024 року скаржником подано заяву про відкликання заяви про забезпечення позову.
Крім цього, 06 грудня 2024 року ОСОБА_1 подано заяву про часткове відкликання апеляційної скарги, відповідно до якої просив суд апеляційну скаргу в частині оскарження рішення суду від 22 листопада 2024 року щодо відмови в задоволенні позову про зобов'язання відповідача вчинити дії (розглянути заяву від 04 липня 2024 року про зміну терміну підготовки в докторантурі з двох на три роки) - не розглядати.
Ухвалою апеляційного суду від 05 лютого 2025 року апеляційну скаргу в частині оскарження рішення суду від 22 листопада 2024 року щодо відмови в задоволенні позову про зобов'язання відповідача вчинити дії повернуто особі, які її подала відповідно до частини 3 статті 365, пункту 2 частини 5 статті 357 ЦПК України.
З урахуванням наведених обставин, апеляційним судом переглядається рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача від 04 липня 2024 року про зміну терміну його навчання в докторантурі протиправною і такою, що порушує його права.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що суд не встановив характеру правовідносин, які виникли між сторонами спору з юридичного факту звернення позивача 04 липня 2024 року до керівництва Інституту, а також не вказав закону, який регулює дані відносини. На думку скаржника, таким законом є Закон України «Про звернення громадян», на що було прямо вказано у позовній заяві. Однак у рішенні суду не лише не згадано цей закон, а взагалі не вказано, якими нормами матеріального права суд керувався при вирішенні даної справи.
Суд лише на підставі наданого відповідачем протоколу без перевірки його достовірності та критичної оцінки, визнав доведеним факт проведення 10 вересня 2024 року засідання Вченої ради інституту з питання розгляду заяви позивача від 04 липня 2024 року. При цьому, суд залишив без уваги аргументи стосовно сумнівної якості даного протоколу, висловлені позивачем безпосередньо в судовому засіданні.
Вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо висновків про те, що Вчена рада прийшла до висновку, що вимоги докторанта ОСОБА_1. в частині розгляду його заяви виконані у повному обсязі.
Звертає увагу, що вчена рада на засіданні 22 жовтня 2024 року не прийняла щодо моєї заяви по суті ніякого рішення, залишивши її без позитивної або негативної відповіді, як вимагає Закон України «Про звернення громадян».
Фактично члени ради вирішили з'ясувати наявність або відсутність правових підстав для прийняття ними рішення, хоча це вони були зобов'язані зробити до 20 серпня 2024 року (закінчення 45-денного строку розгляду звернення позивача). Прийнятим рішенням відповідач лише продовжив протиправну бездіяльність з розгляду звернення та надання відповіді на нього по суті.
Зазначає, що відповідач у наданому суду протоколі №15 визнав, що протиправна бездіяльність припинилася 22 жовтня 2024 року, отже вона мала місце. Проте така думка відповідача не відповідає чинному закону. Рішення по суті заяви позивача Вченою радою не прийнято та не надано письмової відповіді на неї до теперішнього часу.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
4. Позиція учасників справи.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
16 квітня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності. Просив апеляційну скаргу задовольнити.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
5. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
6. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи установлено, що 01 грудня 2022 року між позивачем та Інститутом держави і права імені В.М. Корецького НАН України укладено контракт №126/80 про підготовку докторанта на умовах відшкодування витрат за навчання.
Згідно пункту 1.1. Контракту відповідач відповідно до умов цього Контракту та Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 23 березня 2016 року № 261, після подачі заяви і відповідних документів бере на себе зобов'язання навчання в докторантурі Інституту з відривом від виробництва Докторанта за науковою спеціальністю 081 «Право», спеціалізація - теорія держави і права, на умовах компенсації (оплати) Докторантом видатків на його навчання протягом 2-х років з 01 грудня 2022 року.
Згідно пунктів 2.1.2., 2.1.3. науковий консультант консультує Докторанта з наукової проблематики, контролює виконання ним затвердженого індивідуального плану та несе відповідальність за якісне виконання дисертаційної роботи. Докторант щорічно підлягає атестації науковим керівником, результати якої затверджуються на засіданні відповідного наукового відділу.
Відповідно до пункту 2.2.1. Докторант за період навчання в докторантурі у встановлені терміни зобов'язаний, зокрема, повністю виконати індивідуальний план роботи над дисертацією.
Відповідно до пункту 2.3.7. Контракту в окремих випадках Вчена рада Інституту може встановлювати термін навчання в докторантурі диференційовано - від одного до трьох років, з урахуванням обсягу наукового доробку і ступеня готовності дисертації (а.с.7-9).
Наказом від 01 грудня 2022 року № 157 відповідно до рішення Вченої ради Інституту від 01 грудня 2022 року, протокол № 12, та Правил прийому до аспірантури і докторантури Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України позивача зараховано до докторантури вказаного Інституту на денну форму навчання за Контрактом на строк від 01 грудня 2022 року до 30 листопада 2024 року (а.с. 6).
04 липня 2024 року позивач звернувся до відповідача ? Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України із заявою, у якій, посилаючись на пункт 2.3.7. Контракту, просив винести на розгляд Вченої ради Інституту питання про встановлення терміну його навчання в докторантурі три роки з відповідною зміною умов контракту №126/80.
Заяву мотивував тим, що увесь період його навчання в країні триває воєнний стан, через який умови роботи над дисертацією виявилися дуже ускладненими та завершити роботу над дисертацією до закінчення строку навчання він не взмозі (а.с. 5).
Згідно даних витягу із протоколу №7 засідання відділу теорії держави і права Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України від 20 червня 2024 року убачається, що при вирішенні питання щодо продовження навчання в докторантурі к.ю.н. ОСОБА_1 строком на один рік з метою закінчення дисертаційного дослідження на здобуття ступеня доктора юридичних наук на тему: "Правова інформація: загальне поняття, теоретико-правові характеристики" відділ не заперечував проти продовження навчання в докторантурі к.ю.н. ОСОБА_1. на один рік з метою завершення підготовки дисертаційного дослідження на тему: "Правова інформація: загальне поняття, теоретико правові характеристики", за умови якщо це не суперечить чинному законодавству України (а.с. 11-12).
Згідно даних витягу з протоколу №13 засідання вченої ради від 10 вересня 2024 року убачається, що 10 вересня 2024 року відбулося засідання Вченої ради Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України, на якому поставлено на обговорення заяву докторанта Інституту ОСОБА_1. від 04 липня 2024 року щодо встановлення терміну його навчання в докторантурі три роки.
Із змісту протоколу убачається, що з приводу заяви позивача заслухано доповідача в.о. завідувача відділу організації підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, кандидата історичних наук ОСОБА_3. та професора А.Р. Крусян.
За результатом проведеного засідання прийнято рішення про доручення заступнику директора Інституту з наукової роботи ОСОБА_2. підготувати питання щодо правових підстав про встановлення терміну навчання у докторантурі три роки і розглянути його на засіданні Вченої ради Інституту наприкінці жовтня-початку листопада 2024 року та заслухати на засіданні Вченої ради Інституту звіт докторанта ОСОБА_1 про результати його навчання в докторантурі Інституту протягом 2022-2024 років (а.с. 48-49).
Відповідно до даних витягу з протоколу № 15, 22 жовтня 2024 року убачається, що відбулося засідання Вченої ради Інституту держави і права імені В.М.Корецького Національної академії наук України.
На вказаному засіданні поставлено на обговорення позовну заяву докторанта ОСОБА_1 до Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України.
З приводу позовної заяви ОСОБА_1 заслухано доповідача - кандидата юридичних наук ОСОБА_2 , який зазначив, що на його переконання вимоги позивача стосовно визнання бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача від 04 липня 2024 року стосовно зміни терміну його навчання в докторантурі протиправною є безпідставними.
Повідомив, що у липні-серпні 2024 року заява позивача не могла бути розглянута на засіданні Вченої ради Інституту, оскільки у цей період переважна більшість працівників Інституту (у т.ч. членів Вченої ради) перебувала у відпустках. Натомість, 10 вересня 2024 року заява позивача від 04 липня 2024 року була розглянута на засіданні Вченої ради Інституту (без присутності на ньому позивача), на якому прийнято рішення додатково опрацювати питання щодо правомірності встановлення докторанту ОСОБА_1 терміну навчання в докторантурі три роки і розглянути це питання по суті на засіданні Вченої ради Інституту наприкінці жовтня-початку листопада 2024 року. Даний термін розгляду зазначеного питання був обумовлений необхідністю проведення низки заходів, пов'язаних з відзначенням 75-річчя заснування Інституту і державною атестацією його діяльності за останні шість років (протокол № 13 від 10 вересня 2024 р.).
На думку доповідача ОСОБА_2 , на момент подання позову вимога позивача в частині зобов'язання Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України розглянути питання про встановлення ОСОБА_1 терміну навчання в докторантурі три роки з відповідною зміною умов контракту № 126/80 від 01 грудня 2022 року, згідно з його заявою, є необґрунтованою, оскільки 10 жовтня 2024 року Вчена рада Інституту розглянула вказане питання. У даному випадку мова йде про розгляд цього питання на засіданні Вченої ради Інституту, а не зобов'язання вирішити його.
Також з приводу вказаного питання виступили: доктор юридичних наук, професор Крусян А.Р., доктор юридичних наук, професор Оніщенко Н.М., доктор юридичних наук, професор Скрипнюк О.В., кандидат історичних наук, доцент ОСОБА_3 .
Виступаючі запропонували взяти до відома інформацію ОСОБА_2. про позовну заяву докторанта ОСОБА_1. до Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України, при цьому акцентували увагу на морально-етичний аспект питання, що розглядається, а також на некоректності вирішення внутрішньо-інститутських питань у судово-публічній площині та постановлено взяти до відома інформацію ОСОБА_2. про позовну заяву докторанта ОСОБА_1. до Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України.
З приводу зміни терміну навчання в докторантурі ОСОБА_1 заслухано доповідачів, а саме кандидата юридичних наук ОСОБА_2 , доктора юридичних наук, професора Крусян А.Р., кандидата історичних наук, доцента ОСОБА_3 .
Доповідачем ОСОБА_2 зазначено, що на виконання рішення Вченої ради Інституту від 10 вересня 2024 року. (протокол № 13) ним додатково було опрацьовано питання, порушене в заяві ОСОБА_1 від 04 липня 2024 року, та повідомлено Вчену раду про те, що на момент вступу в докторантуру ОСОБА_1 і укладення ним контракту від 01.12.2022 № 126/80 діяв Порядок підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 261 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 2023 року № 502).
Вказаний Порядок є чинним і на даний час. До прийняття цього Порядку діяло Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 р. № 303, яке втратило чинність у зв'язку із затвердженням вказаного Порядку.
Пункт 20 зазначеного Положення містив норму, згідно з якою в окремих випадках Вчена рада вищого навчального закладу, наукової установи може встановлювати термін навчання в аспірантурі, або перебування в докторантурі диференційовано - від одного до трьох років з урахуванням обсягу наукового доробку і ступеня готовності дисертації. Натомість, з прийняттям Порядку норма цього пункту (як і Положення в цілому) втратила чинність.
Зазначив, що існуючий порядок не містить будь-яких застережень щодо можливості встановлення терміну навчання в докторантурі три роки з відповідною зміною умов контракту з докторантом (у тому числі у зв'язку із запровадженням воєнного стану). Виходячи з вищенаведеного, на переконання доповідача ОСОБА_2., правові підстави для задоволення заяви докторанта ОСОБА_1. від 04 липня 2024 року відсутні.
Крім того, на засіданні Вченої ради доповідач, доктор юридичних наук, професор Крусян А.Р. зазначила, що пунктом 3 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах), який передбачає нормативний строк підготовки доктора наук у докторантурі - два роки, має імперативний характер і змінити його може відповідний суб'єкт нормотворення. З огляду на обставини, викладені у заяві докторанта ОСОБА_1., Вчена рада Інституту, на переконання доповідача, не може змінити цей термін. Тим більше, що положення контракту з ОСОБА_1 щодо можливості встановлення Вченою радою навчання в докторантурі три роки на момент його укладення суперечило чинному законодавству про підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів.
Також доповідач, в.о. завідувача відділу організації і підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, кандидат історичних наук ОСОБА_3. підтримала правову аргументацію щодо неможливості задоволення заяви докторанта ОСОБА_1. і наголосила, що існуюча Єдина державна електронна база з питань освіти (ЄДЕБО), у яку занесений ОСОБА_1 , виключає внесення у цю базу іншого, аніж нормативно встановленого дворічного терміну навчання в докторантурі.
Інший термін навчання в докторантурі у даному випадку внести буде неможливо з усіма наслідками, що звідси випливають.
Доповідач зазначила, що посилання в заяві докторанта ОСОБА_1. від 04 липня 2024 року на пункт 2.3.7. Контракту про підготовку докторанта від 01 грудня 2022 року № 12, яким передбачено можливість Вченої ради Інституту в окремих випадках встановлювати термін навчання в докторантурі диференційовано - від одного до трьох років, з урахуванням обсягу наукового доробку і ступеня готовності дисертації слід вважати безпідставними, оскільки на момент укладення контракту з ОСОБА_1 (01 грудня 2022 року) така можливість не була передбачена чинним законодавством про підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів. У даному випадку, на переконання доповідача, немає принципового значення, яким чином пункт 2.3.7 «опинився» в Контракті з докторантом ОСОБА_1. від 01 грудня 2022 року: в результаті технічної помилки, недогляду відповідного працівника, механічного перенесення з тексту контрактів на підготовку докторантів Інституту, які діяли до затвердження Урядом України Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах) 23 березня 2016 року № 261 (в редакції постанови Уряду України від 19 травня 2023 року № 502).
За результатом засідання прийнято рішення про доручення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підготувати звернення до Міністерства освіти України та президії НАН України щодо встановлення терміну навчання в докторантурі ОСОБА_1. (а.с. 50-53).
7. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви без розгляду.
Оскільки ОСОБА_1 подано заяву про відкликання заява про забезпечення позову, апеляційний суд уважає, що така заява підлягає залишенню без розгляду, судовий збір у розмірі 605,60 грн, сплачений за подачу такої заяви підлягає поверненню заявнику.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Звертаючись із вимогами щодо бездіяльності відповідача, позивач вказав, що ним подана заява від 4 липня 2024 року про внесення на розгляд Вченої ради Інституту питання про встановлення терміну навчання в докторантурі три роки.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно даних заяви позивача від 04 липня 2024 року, убачається, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача - Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України із заявою, у якій, посилаючись на пункт 2.3.7. Контракту, просив винести на розгляд Вченої ради Інституту питання про встановлення терміну його навчання в докторантурі три роки з відповідною зміною умов контракту №126/80.
З матеріалів справи установлено, що таке питання було внесено на розгляд Вченої ради Інституту та розглянуто 10 вересня 2024 року та прийнято ряд рішень, зокрема про доручення заступнику директора Інституту з наукової роботи ОСОБА_2. підготувати питання щодо правових підстав про встановлення терміну навчання у докторантурі три роки і розглянути його на засіданні Вченої ради Інституту наприкінці жовтня-початку листопада 2024 року; заслухати на засіданні Вченої ради Інституту звіт докторанта ОСОБА_1 про результати його навчання в докторантурі Інституту протягом 2022-2024 років.
В подальшому заява ОСОБА_1 була обговорена членами Вченої ради Інституту на засіданні 22 жовтня 2024 року.
З урахуванням змісту позовних вимог, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що сама по собі незгода позивача із тим, що Вченою радою не було прийнято остаточне рішення щодо порушеного ОСОБА_1 питання не дає підстав для визнання бездіяльності відповідача протиправною.
Щодо порушення терміну розгляду звернення, установленого статтю 20 Закону України «Про звернення громадян» апеляційний суд зазначає, що наведене не може бути самостійної підставою для задоволення позову в цій частині.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.
Цивільні права або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Велика Палата неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.
Сама лише констатація протиправності бездіяльності не може уважатися ефективним способом захисту, оскільки не усуває негативних наслідків протиправної бездіяльності у разі доведеності такої.
За обставин цієї справи, ураховуючи, що судом установлено факт внесення на розгляд Вченої ради Інституту порушеного ОСОБА_1 питання згідно заяви від 4 липня 2024 року, а відмова у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії не оскаржується, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову залишити без розгляду.
Повернути платнику ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок, сплачений відповідно до квитанції ID 8860-4779-9331-5518 від 29 листопада 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року в оскарженій частині залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 03 липня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова