03 липня 2025 року м. Київ
Справа № 758/3512/24
Провадження № 22-ц/824/9704/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Желепи В.В.
сторони: позивач ОСОБА_1 , яка діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_2
відповідач ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_2 , подану адвокатом Щавінським Костянтином Станіславовичем, на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2025 року, ухваленого у складі судді Ларіонової Н.М.,-
У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 , що діє як законний представник - піклувальник неповнолітньої ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 , в якій просить виключити з актового запису № 608 від 07.12.2007 року про народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Новоград-Волинським міськрайонним управлінням юстиції Житомирської області, відомості про особу - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як батька дитини.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_2 , матір'ю якої є ОСОБА_4 , батьком - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати дитини - ОСОБА_4 .
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 01 липня 2022 року у справі № 758/11863/21 позбавлено батьківських прав ОСОБА_3 відносно дочки ОСОБА_2 .
Рішенням виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області від 09 листопада 2022 року № 570 «Про захист прав та законних інтересів дітей» надано ОСОБА_2 статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Липовецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Києва) від 17 січня 2024 року № 17 призначено ОСОБА_1 піклувальником над дитиною позбавленого батьківського піклування - ОСОБА_2 та зобов'язано її вживати заходів щодо захисту цивільних прав, інтересів.
Відповідач не є біологічним батьком дитини.
У зв'язку з цим позивач вважає за необхідне виключити з актового запису № 608 від 07 липня 2007 року про народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалою від 01 квітня 2024 року позов був залишений без руху з наданням позивачеві строку для усунення недоліків, які були усунуті позивачем у встановлений законом строк.
Ухвалою від 29 квітня 2024 року провадження у вказаній справі було відкрито з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 10 вересня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2025 року в позові ОСОБА_1 , яка діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Липовецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м. Києва) про оспорювання батьківства та виключення відомостей про особу, як батька з актового запису про народження дитини відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, чинним законодавством визначено право вимог на внесення змін до актового запису про народження дитини лише для осіб, які записані батьками такої дитини.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 , яка діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_2 - адвокат Щавінський К.С. подавапеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарзі зазначено, що суд не розглянув клопотання про призначення молекулярно генетичної експертизи.
Процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу інші сторони у справі не скористались.
В судове засідання учасники справи не з'явилися.
Від представника ОСОБА_1 , яка діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_2 , адвоката Щавінського К.С. надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача.
Судова повістка, яка направлялася ОСОБА_3 повернулася до апеляційного суду з відміткою "адресат відсутній", а відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Липовецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання явку свого представника не забезпечив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до Звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
За таких обставин, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.
Оскільки справа розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла таких висновків.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20 грудня 2007 року.
ІНФОРМАЦІЯ_6 померла мати дитини - ОСОБА_4 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 10.08.2020 р., виданий Новоград-Волинським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис 458.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 01.07.2022 року (справа № 758/11863/21) позбавлено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Рішенням виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області від 09.11.2022 року № 570 «Про захист прав та законних інтересів дітей» надано ОСОБА_2 статус дитини позбавленої батьківського піклування.
Відповідно до ч. 2 ст. 243 СК України передбачено, опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Рішенням виконавчого комітету Липовецької міської ради у Вінницькому районі Вінницької області від 17.01.2024 р. № 17 призначено ОСОБА_1 піклувальником над дитиною позбавленого батьківського піклування - ОСОБА_2 та зобов'язано її вживати заходів щодо захисту цивільних прав, інтересів.
Як вбачається з копії свідоцтва про народження, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день ухвалення даного рішення є повних 17 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 249 СК України опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.
Як вбачається з висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження від 30.08.2024 р. № 43993 Медико генетичного центру «МАМА ПАПА» ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є біологічною тіткою, тобто сестрою батька або матері за обома батьками, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в рамках проведеного дослідження, складає 96,87 %.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 25.03.2024 р. № 109578635, відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 28.10.1997 р. має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно ст. 136 СК України визначено оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини:
1. Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
2. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
3. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.
4. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини.
5. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.
6. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.
Відповідно ст. 137 СК України визначено оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини:
1. Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства.
2. Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред'явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці.
3. Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.
4. До вимоги про виключення запису про особу як батька дитини з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.
Відповідно ст. 138 СК України визначено право матері дитини на оспорювання батьківства свого чоловіка:
1. Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.
2. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.
3. До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.
Відповідно ст. 139 СК України визначено спір про материнство:
1. Жінка, яка записана матір'ю дитини, може оспорити своє материнство.
2. Жінка, яка вважає себе матір'ю дитини, має право пред'явити позов до жінки, яка записана матір'ю дитини, про визнання свого материнства. Оспорювання материнства не допускається у випадках, передбачених частинами другою та третьою статті 123 цього Кодексу.
3. До вимоги про визнання материнства встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини.
Відповідно ст. 140 СК України визначено оспорювання батьківства, материнства особи, яка сплачує аліменти за рішенням суду:
Стягнення з особи, яка записана батьком, матір'ю, аліментів на дитину не є перешкодою для звернення до суду з позовом про виключення відомостей про неї як батька, матері дитини з актового запису про її народження.
Відповідно до положень чинного законодавства, з позовом про оспорювання батьківства мають право звертатися виключно особи, зазначені у відповідному актовому записі про народження дитини як її батько або мати.
Разом із тим, законодавством не передбачено права дитини, батьківство щодо якої вже зареєстровано, самостійно звертатися до суду з вимогою про оспорювання такого батьківства.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності відмови у задоволенні позовних вимог, як такого, що відповідає положенням матеріального та процесуального законодавства.
Окрім того, у межах апеляційної скарги позивачем було заявлено клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Разом з тим, оцінивши подане клопотання та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про його необґрунтованість, оскільки результати відповідної експертизи не можуть мати юридичного значення для вирішення справи, з огляду на відсутність у позивача процесуального права на звернення з позовом про оспорювання батьківства.
В апеляційній скарзі також зазначено, що суд першої інстанції не розглянув клопотання про призначення молекулярно-генетичної експертизи.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що дійсно зазначене клопотання залишилося без розгляду судом першої інстанції.
Водночас апеляційний суд зауважує, що підставою для відмови у задоволенні позовних вимог стало положення чинного законодавства, відповідно до якого право на звернення із заявою про внесення змін до актового запису про народження дитини мають виключно особи, які записані як батьки такої дитини.
Таким чином, навіть у разі проведення молекулярно-генетичної експертизи, її результати не мали б правового значення для вирішення спору по суті, з огляду на відсутність у позивача належного процесуального статусу для пред'явлення відповідної вимоги.
Не може бути скасованим судове рішення, яке є правильним по суті та відповідає вимогам закону, виключно з формальних підстав.
Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства».
Європейський суд з прав людини вказує, що «принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником» (MALA v. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 03 липня 2014 року).
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Оскільки порушення процесуального права у вигляді не розгляду клопотання про призначення експертизи було усунуте під час апеляційного провадження, а також не призвело до порушення засад цивільного судочинства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування по суті правильного судового рішення лише з формальних підстав.
Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2025 року без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Оскільки Київський апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення а заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2025 року, розподіл судових витрат у зв'язку зі сплатою судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_2 , подану адвокатом Щавінським Костянтином Станіславовичем-залишити без задоволення.
Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна