1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 01 липня 2025 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника адвоката ОСОБА_6
власник майна ОСОБА_5
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено у кримінальному провадженні № 720 240 011 100 000 58 від 09.12.2024 арешт на майно, вилучене 16.04.2025 під час проведення обшуку приміщення за адресою - АДРЕСА_1 , яке використовуються ОСОБА_9 , а саме:
-грошові кошти номіналом 200, 500, 1000 гривень, загальною сумою 782 500 гривень;
-грошові кошти номіналом 10, 20, 100 доларів США, загальною сумою 5 700 доларів США (номіналом 10 доларів США - 4 шт.; номіналом 20 доларів США - 3 шт.; номіналом 100 доларів США - 56 шт.);
-грошові кошти номіналом 50, 100 Євро, загальною сумою 400 Євро (номіналом 50 Євро - 6 шт.; номіналом 100 Євро - 1 шт).
Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою.
Апелянт зазначає, що грошові кошти належать ОСОБА_5 , які вилучено за місцем його проживання.
На думку апелянта, прокурором не надано доказів можливої причетності ОСОБА_5 до несплати податків або вчинення іншого кримінального правопорушення.
Також, прокурором не надано доказів, що за адресою місця проведення обшуку проживає дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_9 .
Звертає увагу на те, що ОСОБА_5 є внутрішньо переміщеною особою та мав відповідні заощадження, за місцем колишнього проживання продав належну йому нерухомість.
Стороною обвинувачення не надано доказів незаконності походження арештованих грошових коштів.
Окрім того, в протоколі обшуку та в оскаржуваному рішенні не зазначено серії та номери вилучених у ОСОБА_5 грошових купюр.
Разом із тим, клопотання подано прокурором із порушенням встановлених КПК України строків.
Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна та власника майна, які просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічно безпеки України, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 09 грудня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 72024001110000058, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено, що ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за попередньою змовою групою осіб, діючи на території України, використовуючи реквізити підконтрольних підприємств ТОВ «СТЛС» (ЄДРПОУ 45092704), ТОВ «Дакартех» (ЄДРПОУ 44202786), ТОВ «Оскартех» (ЄДРПОУ 43707976), ТОВ «Торгмайдан» (попередня назва ТОВ «Технокарп») (ЄДРПОУ 44690733), ТОВ «Елевейшн» (ЄДРПОУ 39602954), ТОВ «Т23» (ЄДРПОУ 45308796), ТОВ «Німка» (ЄДРПОУ 44596424), ТОВ «Ласт Сторі» (попередня назва ТОВ «Торговий Дім Піонер») (ЄДРПОУ 43078943), організувавши та впровадивши схему незаконної діяльності, пов'язаної із реалізацією комп'ютерної техніки, мобільних телефонів, комплектуючих та аксесуарів, зокрема бренду «Apple» через підконтрольних фізичних осіб - підприємців, використовуючи у своїй діяльності мережу магазинів «STYLUS», мінімізували у період 2021 - 2024 років надходження до Державного бюджету України коштів у вигляді несплаченого податку на прибуток підприємств у розмірі 164 562 500, 97 грн, у результаті чого ухилились від сплати податків в особливо великих розмірах.
Досудовим розслідуванням встановлено, що приховування документів, пов'язаних із вчиненням зазначеного кримінального правопорушення може здійснюватися за адресою - Київська область, Фастівський район, с. Гатне, пров. Щасливий, 1.
Приміщення, розташовані за вказаною адресою використовуються попереднім керівником ТОВ «Дакартех» ОСОБА_9 (відповідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності зареєстровано за ОСОБА_5 ).
16 квітня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року за адресою - Київська область, Фастівський район, с. Гатне, пров. Щасливий, 1, проведено обшук, під час якого вилучено, зокрема: грошові кошти номіналом 200, 500, 1000 гривень, загальною сумою 782 500 гривень; грошові кошти номіналом 10, 20, 100 доларів США, загальною сумою 5 700 доларів США (номіналом 10 доларів США - 4 шт.; номіналом 20 доларів США - 3 шт.; номіналом 100 доларів США - 56 шт.); грошові кошти номіналом 50, 100 Євро, загальною сумою 400 Євро (номіналом 50 Євро - 6 шт.; номіналом 100 Євро - 1 шт).
17 квітня 2025 року постановою старшого детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_11 вилучені грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
18 квітня 2025 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 направив засобами поштового зв'язку до Шевченківського районного суду м. Києва клопотання про арешт вказаних грошових коштів, з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 року клопотання задоволено.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження №72024001110000058 про накладення арешту на грошові кошти, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Колегія суддів не погоджується з таким рішенням слідчого судді, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
При вирішенні даної апеляційної скарги, колегія суддів також враховує приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Така позиція узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Перевіркою матеріалів справи, в тому числі долучених прокурором до клопотання та документів, наданих захисником, колегія суддів встановила, що зазначених вимог закону прокурор та слідчий суддя не дотрималися.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів і накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Під час апеляційного перегляду, стороною обвинувачення не надано доказів незаконності походження арештованих грошових коштів, а також те, що вони відповідають ознакам, передбачених ст. 98 КПК України.
Крім того, ухвалою слідчого судді Шевечнківського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року не надано дозволу на вилучення грошових коштів.
Колегія суддів вважає, щов силу положень ч.7 ст. 236 КПК України, вказані арештовані грошові кошти є тимчасово вилученим майном, які не відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України, та не є безпосередньо предметом кримінальних правопорушень, що розслідуються, а органом досудового розслідування зворотнього не доведено. Хоча в матеріалах і міститься постанова старшого детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_11 від 17 квітня 2025 року про визнання зазначених грошових коштів речовими доказами у кримінальному провадженні, однак з огляду на вказану постанову органу досудового розслідування таке визнання цього майна речовим доказом у кримінальному провадженні носить сугубо формальний характер, оскільки в ній як і в самому клопотанні прокурора про арешт грошових коштів, не приведено жодного обґрунтування, якому чи яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України відповідає це майно.
Ні прокурор в клопотанні, ні слідчий суддя в порушення відповідно ст. ст.171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна грошових коштів для власника майна.
Крім того, на даний час відсутній акт податкового органу та рішення повідомлення про суми нарахування та несплати податків, в тому числі щодо ТОВ «Дакартех», директором в якому була ОСОБА_9 , а також повідомлення про підозру за ст. 212 КК України.
Відтак, прокурором не доведено в клопотанні існування правових підстав для накладення арешту на грошові кошти, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що вилучені кошти відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Прокурор обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не перевірено вказані обставини, які свідчать про відсутність правових підстав для накладення арешту на грошові кошти з метою збереження речових доказів, на яку посилається орган досудового розслідування.
На підставі викладених обставин, які свідчать про неповноту судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 року, - скасувати.
Постановити нову ухвал, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення у кримінальному провадженні № 720 240 011 100 000 58 від 09.12.2024 арешт на майно, вилучене 16.04.2025 під час проведення обшуку приміщення за адресою - АДРЕСА_1 , яке використовуються ОСОБА_9 , а саме:
-грошові кошти номіналом 200, 500, 1000 гривень, загальною сумою 782 500 гривень;
-грошові кошти номіналом 10, 20, 100 доларів США, загальною сумою 5 700 доларів США (номіналом 10 доларів США - 4 шт.; номіналом 20 доларів США - 3 шт.; номіналом 100 доларів США - 56 шт.);
-грошові кошти номіналом 50, 100 Євро, загальною сумою 400 Євро (номіналом 50 Євро - 6 шт.; номіналом 100 Євро - 1 шт), - відмовити.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15
Єдиний унікальний № 761/16200/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_16
Справа № 11сс/824/3827/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК