Справа № 752/1962/22
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1187/2025
01 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Панченка Дмитра Вікторовича в інтересах акціонерного товариства «Сенс Банк» на додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 квітня 2024 року у складі судді Плахотнюк К.Г.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько Олександр Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
У січні 2022 року ОСОБА_2 із позовом до АТ «Сенс Банк», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько О.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 липня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано виконавчий напис від 30 серпня 2021 року за реєстровим номером 25703, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., про звернення стягнення за кредитним договором № 491038417 від 23 жовтня 2020 року в розмірі 47 417,68 грн на користь АТ «Альфа Банк» таким, що не підлягає виконанню.
У вересні 2022 року представник ОСОБА_2 - Ковальов В.М. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з АТ «Сенс Банк» понесені по справі витрати на правничу допомогу в розмірі 19 000 грн.
Заява обґрунтована тим, що оскільки справу розглянуто без участі сторони позивача про наявність рішення стало відомо лише 20 вересня 2025 року, після його оприлюднення в ЄДРСР 14 вересня 2022 року, а тому просив вважати строк встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України таким, що пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Додатковим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 19 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі адвокат Панченко Д.В. в інтересах АТ «Сенс Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить скасувати додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що сторона позивача звернулася у суд з пропуском строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу та заяви про поновлення строку із зазначенням причин його пропуску не подано, а посилання на те, що заява подана лише після отримання рішення є необґрунтованим.
Крім того зауважує, що 07 березня 2024 року на адресу суд та сторонам через підсистему «Електронний суд» було направлено заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, які судом не враховані та в додатковому рішенні не викладено їх зміст.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Ковальов В.М. вважає, що понесені витрати позивача є обґрунтованими, пов'язаними з даною справою, а тому підлягають стягненню у повному розмірі.
У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Установлено, що предметом розгляду по справі є апеляційна скарга на додаткове рішення, ухвалене за результатами вирішення поданої по справі заяви про ухвалення додаткового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Задовольняючи заяву представника позивача та ухвалюючи додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 19 000 грн районний суд виходив з того, що вказані витрати є доведеними.
Апеляційний суд не може погодитися із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно частина 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина 1 статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності".
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Звертаючись у суд із позовом представник ОСОБА_2 зазначила що очікує понести у зв'язку з розглядом справи витрати на правничу допомогу.
Подаючи заяву про ухвалення додаткового рішення до суду першої інстанції адвокат Ковальов В.М. долучив договір № б/н про надання правової допомоги та від 04 січня 2022 року, укладений між адвокатським об'єднанням «Агенція правового захисту» в особі Старшого партнера Ковальова В.М. та позивачем; копію ордеру серії АІ № 1000332 від 16 січня 2022 року, додаткова угода № 1 до договору від 04 січня 2022 року, звіт про виконання договору щодо надання правової допомоги (детальний опис правничої допомоги) від 20 вересня 2022 року; акт прийому-передачі наданих послуг від 20 вересня 2022 року, за яким позивачу були надані послуги на суму 19 000 грн (а.с. 47-50 т.1).
Крім того у заяві представник позивача за змістом вказував, що оскільки про рішення суду від 27 липня 2022 року стало відомо з ЄДРСР 20 вересня 2022 року, а тому вважав, що є підстави для поновлення строку на подання заяви, як такого що пропущено з поважних причин.
Зі справи убачається, що рішення суду сторонам по справі не направлялося, про що складено довідку (а.с. 42 т.1).
За таких обставин доводи апеляційної скарги в частині пропуску строку на надання заяви є безпідставними.
Крім того варто зазначити наступне.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В постанові Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Задовольняючи витрати на професійну правничу допомогу в повному обсязі, районний суд не врахував подані відповідачем 07 березня 2024 року заперечення на заяву позивача.
Так, апеляційний суд перевіривши доводи апеляційної скарги, встановив, що відповідно до відомостей з підсистеми «Електронний суд» у справі № 752/1962/24 - 07 березня 2024 року представником відповідача до суду першої інстанції було подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому посилаючись на те, що час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт є завищеними, справа не є складною, а тому просив за результатами розгляду відмовити у задоволені заяви, залишити її без розгляду або зменшити розмір витрат до 90 %.
Між тим указана заява не міститься в матеріалах справи та не врахована районним судом під час ухвалення додаткового рішення, що є порушенням процесуальних прав сторони спору.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за необхідне усунути порушення допущене судом першої інстанції і переглянути ухвалу з урахуванням поданої заяви представником відповідача.
При цьому колегія суддів також враховує, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу не може бути безумовною підставою для її відшкодування іншою стороною, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Окрім цього, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час та те, що вирішений спір особливої складності не представляє.
Посилання у відзиві на те, що витрати не підлягають зменшенню, оскільки позивач поніс витрати також в суді апеляційної та касаційної інстанції не можуть бути враховані, оскільки предметом ухвалення додаткового рішення від 12 квітня 2024 року була заява від 27 вересня 2022 року, де було заявлено лише 19 000 грн за розгляд справи до ухвалення рішення від 25 липня 2025 року.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про завищений розмір витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих додатковим рішенням суду з відповідача на користь ОСОБА_2 заслуговують на увагу.
Враховуючи викладене, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення встановленого судом розміру витрат на правничу допомогу та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, з 19 000 грн до 10 000 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Панченка Дмитра Вікторовича в інтересах акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.
Додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 квітня 2024 року змінити.
Зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу яка була стягнута з акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 з 19 000 грн до 10 000 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: