справа №939/609/25 головуючий у суді І інстанції Стасенко Г.В.
провадження №33/824/3068/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
24 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Бородянського районного суду Київської області від 30 квітня 2025 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, непрацюючого, пенсіонера, особи з інвалідністю 3-ї групи, який проживає в АДРЕСА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Постановою судді Бородянського районного суду Київської області від 30 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 09 травня 2025 року подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову судді Бородянського районного суду Київської області від 30 квітня 2025 року та закрити провадження у справі за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.
Зазначив, що суд першої інстанції не з'ясував чи мало місце вчинення адміністративного правопорушення та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, що призвело до ґрунтування висновків на припущеннях.
Суддя проігнорував, що поліцейськими надано неповне відео.
Зауважив про відсутність доказів зупинення апелянта поліцією, тож, вважає, що після зупинки авто він міг вживати що завгодно, бо вже не був водієм. Машина стояла нерухомо, за кермо сідати апелянт не збирався.
Коли ОСОБА_1 приїхав до місця парковки, то прикаркував авто поряд з іншими біля торгівельних закладів. Через певний час пішов забирати дружину з супермаркету і зустрів знайомого, з яким пив каву з коньяком, розраховуючи, що дружина сяде за кермо і буде керувати автівкою. Попрощавшись зі знайомим, апелянт з дружиною пішли до автівки, де побачили, що поліцейські говорять з власником іншого авто, дивляться його документи. В подальшому поліцейські підійшли до апелянта та почали вимагати у нього документи на авто, посвідчення водія та страховий поліс.
Оскільки ОСОБА_1 сперечався, поліцейські заявили, щоб вдати, що автомобіль нібито зупинили - наразі сфальсифікують спочатку постанову на «непристебнутий пасок безпеки», а потім вдадуть все так, що нібито вони авто зупинили. Тобто, буквально створять «доказ» керування автівкою без об'єктивних доказів.
Після того поліцейський включив нагрудну камеру, змінив тон на офіційний, та почав те, що можна побачити на відео.
Також вважає, що мала місце незаконна евакуація його транспортного засобу на штрафмайданчик.
Київська обласна прокуратура про апеляційний розгляд справи повідомлена 20 травня 2025 року, про що свідчить Звіт про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, однак позицію щодо справи не висловила.
У судове засідання 24 червня 2025 року належним чином повідомлений апелянт ОСОБА_1 не з'явився.
19 червня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з позаплановим направленням на стаціонарне лікування в медичний заклад з 20 червня 2025 року. На підтвердження зазначених у клопотанні обставин ОСОБА_1 долучив медичні документи, у т.ч. копію направлення на планову госпіталізацію. Термін дії направлення з 18 червня 2025 року до 18 червня 2026 року. Оскільки долучені до заяви документи не підтверджують, що ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні станом на 24 червня 2025 року, а направлення, яке є дійсним протягом одного року аж до 18 червня 2026 року саме по собі не свідчить про перебування особи на стаціонарному лікуванні на день розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про визнання неповажними причин неявки апелянта у судове засідання та розгляд справи у його відсутності.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши апеляційні доводи ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Судом першої інстанції встановлено, що 08 березня 2025 року, об 11-й годині 55 хвилин, в селищі Бородянці Бучанського району Київської області по вул. Центральній, 345 ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем Honda Civic, реєстраційний номер НОМЕР_2 , (огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому порядку з використанням приладу «Alcotest №6820 Drager», результат огляду 0,68 ‰, тест №1141), чим порушив п. 2.9 «а» ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, а саме:
- фактичними відомостями викладеними в протоколі серії ЕПР1 №265711 від 08 березня 2025 року;
- даними результатів приладу «Alcotest №6820 Drager», тест №1141 від 08 березня 2025 року, згідно з яким у ОСОБА_1 виявлено 0,68 ‰;
- даними акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за яким у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: порушення мови, порушення координації рухів, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя ОСОБА_1 , проведено огляд за допомогою приладу Alcotest 6820, результат - 0,68 ‰, у графі «з результатами згоден» проставлено короткий підпис;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08 березня 2025 року;
- даними відеозапису події правопорушення, що відображена на електронному диску, долученому до матеріалів справи і переглянутому в судовому засіданні, на якому зафіксовано як 08 березня 2025 року, об 11-й годині 52 хвилини, ОСОБА_1 знаходиться біля автомобіля Honda Civic разом з поліцейськими і визнав, що він був зупинений поліцейськими, оскільки не був пристебнутий ременем безпеки; працівники поліції виявили у водія ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального засобу, також повідомили про проведення відеофіксації та надали відповідні сертифікати на прилад; водій погодився пройти огляд, поліцейські роз'яснили йому його права і об 11-й годині 57 хвилин водій пройшов огляд, результат огляду 0,68 проміле; водій визнав, що він вживав спиртне, але напередодні; також працівники поліції запропонували водію пройти огляд у лікарні, але з отриманим результатом огляду водій погодився і від проходження огляду в лікарні відмовився; будь-яких заперечень, зокрема, що він не керував автомобілем, ОСОБА_1 не висловив.
Суд першої інстанції вважав, що огляд водія на стан алкогольного сп'яніння за його згодою проведено поліцейським у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, а тому наданими доказами підтверджено факт керування водієм транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що утворює склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суд, діючи у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 в порушенні п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним і обґрунтованим.
Так, частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями абзацу п'ятого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII встановлено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Так, відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 передбачено наступне.
Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння (п. 5).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. (п. 6, 7).
З матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що роздруківка з результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу засвідчує результат тесту, проведеного з використанням приладу «Alcotest №6820 Drager» 0,68 проміле, який перевищує гранично допустиму норму встановлену п. 7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року за №1452/735.
Відповідно до п. 9 Розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
За даними відеозапису, який долучено поліцейськими до протоколу про адміністративне правопорушення і який безперервно фіксує процедуру огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та містить дату, час та становить цілісну, логічну картину події, останній повідомив працівника поліції, що пив учора (по таймінгу 11-52 год). Причиною зупинки водія, за повідомленням інспектора, стало керування ОСОБА_1 транспортом засобом непристебнутим паском безпеки (по таймінгу 11-53 год.). В подальшому поліцейські назвали ознаки сп'яніння, які виявили у апелянта, роз'яснили апелянту його права та запропонували пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу драгер. ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння погодився, з його результатами (0,68 проміле) був згоден та від проходження огляду у лікарні відмовився (по таймінгу з 11-53 год. по 11-58 год.)
Вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог Закону України «Про Національну поліцію». Відеозапис події відповідає вимогам статті 251 КУпАП, відповідно до вимог якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису. Крім того, відповідно до вимог статті 251 КУпАП технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису є доказами в справі про адміністративне правопорушення, який є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оскільки відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, так як на ньому зафіксована подія правопорушення, апеляційний суд оцінює його в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в оскаржуваній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час огляду ОСОБА_1 не заперечував, що керував транспортним засобом та порушив ПДР, а тому суд погоджується з висновками місцевого суду, що доводи ОСОБА_1 , що він не був зупинений працівниками під час керування автомобілем, спростовуються відтвореним відеозаписом з портативного відеореєстратора поліцейського.
Пояснення ОСОБА_1 щодо інкримінованого йому правопорушення під час огляду на стан сп'яніння та під час судового розгляду є суперечливими та сприймаються апеляційним судом як форма самозахисту від пред'явленого звинувачення та уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів неправомірних дій співробітників поліції, апелянт не долучив доказів, що він оскаржував дії працівників поліції чи звертався до уповноваженого органу з дисциплінарною скаргою, тощо.
В той же час, апеляційний суд не встановив в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09 листопада 2015 року №1452/735.
Доводи апеляційної скарги про незаконність затримання та доставлення транспортного засобу на штраф майданчик не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо керування транспортним засобом стані алкогольного сп'яніння та підлягають перевірці під час оскарження таких дій поліцейських.
Таким чином, у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, а посилання апелянта на порушення такого порядку є безпідставними.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, і могли стати підставою не виконувати водієм законних вимог поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Постанову судді Бородянського районного суду Київської області від 30 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №265711 від 08 березня 2025 року) та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Бородянського районного суду Київської області від 30 квітня 2025 року - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 03 липня 2025 року.
Суддя: Р.В. Березовенко