Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/6755/2025
10 червня 2025 року місто Київ
справа №760/3213/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Коробенка С.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення страхового відшкодування та інфляційних втрат,-
В лютому 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на його користь страховевідшкодування в розмірі 1140000 грн., інфляційні збитки у розмірі 303240 грн.
В обґрунтування вимог посилався на те, що між ним та ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» 25 березня 2021 року був укладений договір №06/6775868/2504/21 добровільного страхування наземного транспортного засобу «AUDI A7», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 .
Вказував, що в період з 08:00 год. 10 травня 2021 року по 04:00 год. 21 травня 2021 року за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Батюка, 1А, з території платного паркувального майданчику належний йому автомобіль, застрахований відповідачем, було викрадено.
Зазначав, що незаконному заволодінню автомобілем передувало незаконне заволодіння речами, грошовими коштами та ключами від вказаного автомобіля, що мало місце в помешканні страхувальника.
За даним фактом в ЄРДР були внесені відомості за №12021270300000429 від 20 травня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289, ч 3 ст.185 КК України. На даний момент, вказане кримінальне провадження розслідується Слідчим відділом Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області за кваліфікацією ч.3 ст.289 КК України.
Позивач вважає, що викрадення застрахованого транспортного засобу підпадає під ознаки страхового випадку, і страховик був належним чином про нього повідомлений. Граничний строк виплати страхового відшкодування припадав на 20 листопада 2021 року.
Посилався на те, що 19 липня 2021 року відповідач своїм листом №17-12/3650 підтвердив визнання даного випадку страховим випадком та повідомив про підготовку до виплати першої частини (30%) страхового відшкодування. Натомість, в подальшому відповідач змінив свою позицію, і листом від 03 вересня 2021 року, який фактично був отриманий позивачем 01 грудня 2021 року, повідомив про відмову у виплаті страхового відшкодування з посиланням на п.13.1.3 частини 2 договору страхування, тобто у зв'язку з поданням позивачем завідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку.
Вказував, що у своєму листі відповідач посилався на постанову слідчого СВ Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області від 31 липня 2021 року про перекваліфікацію діяння, в якій зазначається, що начебто події незаконного заволодіння транспортним засобом не було і ОСОБА_1 подав неправдиву інформацію про факт незаконного заволодіння.
Позивач вважає таку відмову страховика безпідставною, оскільки відповідачу були надані всі документи, які підтверджують факт настання страхового випадку та розмір страхового відшкодування.
Зазначав, що слідчим СВ Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області в подальшому було прийнято постанову від 03 листопада 2021 року, якою повернуто кваліфікацію діяння саме за ч.3 ст.289 КК України.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити.
На обґрунтування вимог посилалася на те, що жодних належних доказів, які б підтверджували факт повернення викраденого автомобіля позивачу матеріали справи не містять. Будь-які письмові, речові та електронні докази, висновки експертів та/або показання свідків, які б підтверджували факт перебування викраденого автомобіля на момент розгляду справи у володінні ОСОБА_1 у матеріалах справи також відсутні. Отже в дійсності, викрадений автомобіль позивачу повернуто не було.
Вказувала, що зазначений факт, в тому числі, підтверджується листом-відповіддю слідчого СВ Ніжинського РУП ГУПП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Владислава Жовтуна вих. №31511/124/45-2024 від 13 грудня 2024 року, який було надано у відповідь на адвокатський запит представника позивача.
Зазначала, що висновок представника позивача ОСОБА_3 про те, що викрадений автомобіль було повернуто позивачу є помилковим та таким, що не відповідає дійсності, оскільки за відсутності у матеріалах справи належних доказів, які б підтверджували повернення викраденого автомобіля позивачу, посилаючись виключно на пояснення представника позивача ОСОБА_4 , які не є доказами у розумінні ст.76 ЦПК України, та які не відповідали дійсності та нічим не підтверджені, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що викрадений автомобіль був повернутий у володіння позивача та ухвалив необгрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.
Посилалася на те, що оскільки станом на 13 грудня 2024 року кримінальне провадження відкрите, знаходиться на стадії досудового розслідування, позивач є потерпілим у кримінальній справі, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.2 ст.289 КК України, а тому твердження відповідача про те, що позивачем було надано інформацію щодо причин та обставин настання страхового випадку, яка не відповідає дійсним обставинам події, є безпідставними та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача та не підтверджена жодними доказами.
19 лютого 2025 року від відповідача ПрАТ «СК «Провідна» на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для стягнення страхового відшкодування.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 16 Закону України від 07 березня 1996 року №85/96-ВР «Про страхування» (тут і далі, чинному на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
За змістом статті 988 ЦК України та статті 20 Закону України «Про страхування» обов'язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку.
Тобто положення наведених норм права нерозривно пов'язують момент виникнення обов'язку страховика щодо здійснення виплати страхової суми із настанням страхового випадку.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2022 року у справі №753/17411/18 (провадження №61-6933св20).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з пояснень ОСОБА_1 наданих слідчому, він 16 березня 2021 року придбав автомобіль AUDI А7 в місті Києві за 10000 грн., оскільки так автомобіль був оцінений в сервісному центрі МВС під час перереєстрації.
25 березня 2021 року ОСОБА_1 уклав з ПрАТ «СК «Провідна» договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №06/6775868/21, за умовами якого були застраховані його майнові інтереси, пов'язані з володінням автомобілем AUDI А7, д.н.з. НОМЕР_3 .
Відповідно до п.11 вказаного договору страхова сума була визначена у в розмірі 1 200 000 грн.
Пунктом 8 договору страхування за ризиком «викрадення» та по конструктивній загибелі за будь-якими ризиками передбачена франшиза в розмірі 5%.
Позивачем на підставі договору страхування були застраховані наступні ризики: ДТП, стихійні лиха, пожежа, протиправні дії третіх осіб - ПДТО, викрадення.
ОСОБА_1 20 травня 2021 року звернувся до страхової компанії із заявою про настання страхової події у зв'язку з викраденням застрахованого транспортного засобу. У заяві зазначив, що він виявив відсутність автомобіля AUDI А7, д.н.з. НОМЕР_3 , на стоянці на вул. Батюка у м. Ніжин. Подія відбулася, як вказав позивач, під час його подорожі за кордон України.
У письмових поясненнях до цієї заяви ОСОБА_1 зазначив, що у зв'язку з виїздом за кордон 10 травня 2021 року він залишив автомобіль на зберігання на платній парковці. З 10 до 20 травня 2021 року він перебував за кордоном України. Після повернення додому він виявив, що двері в його квартиру були зламані, у зв'язку з чим він викликав поліцію. Після огляду квартири поліцією він виявив, що, серед іншого, були відсутні ключі від застрахованого автомобіля. Після цього разом з працівниками поліції поїхав на парковку, де виявив відсутність автомобіля.
З матеріалів справи вбачається, що 25 травня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про викрадення транспортного засобу було зареєстроване кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за номером 120211270300000446, з попередньою кваліфікацією за частиною 2 статті 289 КК України.
19 липня 2021 року ПрАТ «СК «Провідна» листом №17-12/3650 повідомило ОСОБА_1 про те, що 20 травня 2021 року до ПрАТ «СК «Провідна» звернувся ОСОБА_1 із заявою про факт настання події №2300351302, а саме «Викрадення» застрахованого транспортного засобу. Станом на дату реєстрації цього листа ПрАТ «СК «Провідна» проводило перевірку всіх наявних матеріалів страхової справи та здійснить розрахунок 30% страхового відшкодування. Остаточна виплата страхового відшкодування у розмірі 70% розрахованого страхового відшкодування проводиться протягом 30 робочих днів після надання страхувальником копії постанови про закриття кримінального провадження, або копії постанови про зупинення досудового розслідування, або копії вироку суду, проте не пізніше 6 місяців з дня настання страхового випадку. Страховик в разі відсутності доказів вини страхувальника/вигодонабувача/водія проводить остаточну виплату страхового відшкодування.
Листом від 29 липня 2021 року №17-12/3846 ПрАТ «СК «Провідна» повідомило ОСОБА_1 про те, що відповідно до пункту 10.2 частини 2 договору, страхове відшкодування сплачується страхувальнику тільки після того, як повністю будуть встановлені причини, обставини та розмір збитку. Відповідно до листа від 27 липня 2021 року №1694/124/8/03/2021 Управління карного розшуку ГУ НПУ в Чернігівській області, отримано додаткові відомості про можливе місцезнаходження автомобіля. У зв'язку з необхідністю перевірки зазначеної інформації, користуючись правом, передбаченим пунктом 10.5.4 частини 2 договору, ПрАТ «СК «Провідна» відстрочило прийняття рішення у справі №2300351302 на три місяці.
У постанові старшого слідчого СВ Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області Постола В.М. від 31 липня 2021 року зазначено, що у ході проведення слідчих дій та слідчого експерименту,ОСОБА_5 повідомив, що в травні місяці 2021 року він знайшов оголошення про продаж автомобіля AUDI А7, 2015 року випуску в м. Чернігів, під час переписки з чоловіком на ім?я ОСОБА_6 він дізнався що автомобіль знаходиться в м. Ніжин та потрібно буде за нього заплатити 7 000,00 доларів США. Під час поїздки до м. Ніжин в ході телефонної розмови чоловік, який представився ОСОБА_7 говорив, що після продажі автомобіля він через декілька тижнів збирається заявляти про зникнення автомобіля до страхової фірми, оскільки автомобіль був застрахований. У вечірній час ОСОБА_5 разом зі своїми знайомими приїхали до м. Ніжин до площі Івана Франка, де до нього підійшов молодий чоловік віком 25-30 років, 170-175 см, спортивної тіло будови, волосся світле коротке стрижене, на обличчі була борода світлого кольору, на лівій руці виглядало татуювання тварини, цей хлопець повідомив, що він від ОСОБА_7 щодо продажу автомобіля. ОСОБА_5 передав невідомому хлопцю грошові кошти та, в свою чергу, отримав технічний паспорт автомобіля та ключі від нього. Проведеними слідчими діями було встановлено, що невідомим молодим чоловіком, який отримав грошові кошти та передав ключі з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, може бути гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є товаришем потерпілого ОСОБА_1 . Під час проведення впізнання особи за фотознімками, свідок ОСОБА_5 впізнав особу ОСОБА_9 як особу, яка передавала йому ключі та свідоцтво про реєстрацію від автомобіля AUDI А7, державний номерний знак НОМЕР_3 , та отримала грошові кошти в сумі 7 000,00 доларів США.
Також у постанові старшого слідчого СВ Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області Постола В.М. від 31 липня 2021 року вказано, що 31 липня 2021 року ОСОБА_9 під час проведення допиту як свідка відмовився від дачі показань, скориставшись своїм правом передбаченим ст. 63 Конституції України. Того ж дня потерпілий ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до слідчого в кримінальному проваджені, в якій попросив закрити провадження по факту незаконного заволодіння транспортним засобом, оскільки йому стало відоме місце знаходження належного йому автомобіля AUDI А7, д.н.з. НОМЕР_3 , 2015 року випуску, чорного кольору, номер кузову НОМЕР_2 , вказане потерпілий підтвердив та зазначив під час проведення додаткового допиту як потерпілого.
Досудовим розслідуванням у постанові від 31 липня 2021 року встановлено, що події незаконного заволодіння автомобілем AUDI А7, д.н.з. НОМЕР_3 , про яке звертався ОСОБА_1 до поліції 20 травня 2021 року, в дійсності не було і ОСОБА_1 подав неправдиву інформацію про факт незаконного заволодіння, що виключає подію незаконного заволодіння. Таким чином, враховуючи, що єдиною метою вказаних дій було незаконне заволодіння шляхом обману коштами, які мала сплатити страхова компанія, в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 190 КК України, за кваліфікуючою ознакою - закінчений замах на шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 190 КК України.
Враховуючи вищевикладене, старший слідчий СВ Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області Постол В.М. дійшов висновку про необхідність в перекваліфікації складу кримінального правопорушення з частини 2 статті 289 КК України на частину 2 статті 15, частину 2 статті 190 КК України.
Листом від 03 вересня 2021 року №17-10/4584 ПрАТ «СК «Провідна» повідомило ОСОБА_1 про те, що діючи в межах повноважень передбачених статтею 25 Закону України «Про страхування», користуючись правом передбаченим пунктом 9.3.1. частини 2 договору страхування, та з метою з'ясування причин та обставин події, що має ознаки страхового випадку, ПрАТ «СК «Провідна» провело огляд місця пригоди та інші заходи.
У листі страхова компанія зазначила, що відповідно постанови слідчого СВ Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області від 31 липня 2021 року досудовим розслідуванням встановлено, що події незаконного заволодіння застрахованим автомобілем AUDI A7, державний номерний знак НОМЕР_4 , про яке звертався до поліції ОСОБА_1 в дійсності не було і ОСОБА_1 подав неправдиву інформацію про факт незаконного заволодіння. ОСОБА_1 звернувся до поліції із заявою про закриття кримінального провадження по факту незаконного заволодіння транспортним засобом оскільки йому стало відомо місце знаходження застрахованого автомобіля.
03 вересня 2021 року потерпілий ОСОБА_10 , за участі свого адвоката надав слідчому додаткові покази, в яких пояснив чому саме звернувся з заявою про закриття кримінального провадження в частині незаконного заволодіння транспортного засобом.
На момент проведення допиту потерпілому так і не вдалось встановити місцезнаходження власного автомобіля та йому не відоме місце його знаходження, інформацію яку він отримав про місцезнаходження автомобіля не знайшла свого підтвердження, в зв'язку з чим ОСОБА_10 клопотав про повернення попередньої кваліфікації.
У постанові від 02 листопада 2021 року старшим слідчим СВ Ніжинського РВ П ГУ НП в Чернігівській області Постолом В.М. зазначено, що 31 липня 2021 року кримінальне провадження було перекваліфіковано з частини 2 статті 289 КК України на частину 2 статті 15, частину 2 статті 190 КК України, та досудове розслідування було продовжено.
У зв'язку з нововиявленими обставинами, старший слідчий СВ Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області Постол В.М. дійшов висновку про необхідність перекваліфікації кримінального правопорушення у даному кримінальному правопорушенні з частини 2 статті 15, частини 2 статті 190 КК України на частину 2 статті 289 КК України.
17 грудня 2021 року адвокат Скольський В.В. в інтересах ОСОБА_10 звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» з пропозицією щодо врегулювання та зазначив, що 19 липня 2021 року ПрАТ СК «Провідна» направило йому у відповідь на адвокатський запит лист №17-12/3650 про прийняття рішення у справі № 2300351302 про здійснення страхової виплати у розмірі 30 % розрахованого страхового відшкодування протягом 20 робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату.
24 грудня 2021 року ПрАТ «СК «Провідна» листом №17-12/6830 у відповідь на запит адвоката Скольський В.В. в інтересах ОСОБА_10 повідомило, що за результатами звернення ОСОБА_1 про викрадення застрахованого автомобіля, рішення страховика з обґрунтуванням причин відмови було оформлено листом від 03 вересня 2021 року №4584 та направлено страхувальнику рекомендованим листом №0600009406821. Крім того, на адвокатський запит від 22 листопада 2021 року адвокату Скольському В.В. було надано розгорнуту відповідь про причини прийнятого рішення та долучено копію рішення страховика у заяві ОСОБА_1 №2300351302 з обґрунтуванням причин відмови. У черговому запиті адвокат посилається на зміст цих листів, чим підтверджуєте їх отримання та вивчення.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.
Суд встановив, що виплата страхового відшкодування за викрадений транспортний засіб передбачена пунктом 12.8.1 договору, відповідно до якого при настанні страхового випадку за ризиком «викрадення» виплата страхового відшкодування відбувається в два етапи: 30% від страхової виплати проводиться протягом 10 робочих днів з моменту прийняття рішення, що в свою чергу приймається протягом 10 робочих днів з дня отримання останнього документу; 70% страхового відшкодування відбувається протягом 30 робочих днів після надання страхувальником документу, який підтверджує закінчення досудового розслідування відповідно до норм КПК України, але в будь-якому випадку не пізніше ніж через 6 місяців з дня настання страхового випадку.
Відповідно до пункту 13.1.13 частини 2 договору страхування, підставою для відмови страховика здійснити виплату страхового відшкодування є подання страхувальником/вигодонабувачем/водієм свідомо неправдивих відомостей про предмет договору та/або про факт настання та/або наслідки страхового випадку, у тому числі надання відомостей про пошкодження, що відбулися в різний час і за різних обставин, як про один страховий випадок.
А відтак, колегія суддів вважає, що страхова компанія дійшла обгрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання випадку страховим та виплати страхового відшкодування відповідно до вимог ч.1 ст.26 Закону України «Про страхування», пункту 13.1.3 частини 2 договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 25 березня 2021 року № 06/6775868/2504/21.
Суд першої інстанції також зазначив, що представник позивача адвокат Новіков Я.А. у судовому засіданні підтвердив те, що ОСОБА_1 дійсно встановив місцезнаходження свого автомобіля і на сьогодні автомобіль перебуває у його користуванні.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позові, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.
В апеляційній скарзі представник позивача Войтехо Н.О. наголошувала на тому, що викрадений автомобіль позивачу не повернуто, а пояснення представника позивача ОСОБА_3 у судовому засідання суду першої інстанції є помилковими та не відповідають дійсності.
Щодо пояснень адвоката Новікова Я.А. долучених до апеляційної скарги, в яких останній зазначав, що виходячи з документів в яких вказувалось, що ОСОБА_1 спочатку подав до органу поліції заяву про викрадення свого автомобіля, а потім відкликав її з тих підстав, що транспортний засіб був ним знайдений та претензій більше ні до кого не має, у нього склалося враження про те, що позивач знайшов свій автомобіль. Проте вже після судового засідання, оголошення рішення у справі, під час спілкування з попереднім представником його, як представнику позивача, стало зрозуміло про помилковість його сприйняття обставини справи щодо відсутності автомобіля, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що вказані пояснення представника не є доказами у розумінні статті 76 ЦПК України та що представник позивача мав можливість уточнити безпосередньо у свого довірителя інформацію з приводу місця знаходження автомобіля позивача.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.
Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
При здійсненні своїх прав особа зобов?язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
У зв?язку з цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загально соціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться.
Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Згідно з доктриною venire contra factum proprium ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №461/9578/15-ц, провадження №14-175цс20.
Апеляційний суд встановив, що позивач неодноразово змінював свої покази слідчому щодо місцезнаходження його автомобіля, наявності у нього чи відсутності претензій до інших осіб щодо викрадення його автомобіля.
Також колегія суддів бере до уваги той факт, щозміна показань позивача співпала з відмовою відповідача у виплаті йому страхового відшкодування, оскільки листом від 03 вересня 2021 року відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування з посиланням на пункт 13.1.3 частини 2 договору страхування, тобто у зв?язку з поданням позивачем завідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку. У той же день 03 вересня 2021 року позивач змінив свої показання, повідомивши слідчому, що йому так і не вдалося встановити місцезнаходження автомобіля.
Такі дії позивача є суперечливими та не відповідають стандартам добросовісної поведінки та із визначеними статтею 3 ЦК України засадами розумності, добросовісності, справедливості не узгоджуються.
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що факт настання події - викрадення транспортного засобу позивача підтверджується витягами з ЄРДР від 26 травня 2021 року та 13 грудня 2024 року і ця подія підпадає під поняття страхового випадку.
Доводи апеляційної скарги позивача про відсутність належних доказів на підтвердження факту повернення йому автомобіля є неприйнятними, оскільки позиція позивача щодо наявності чи відсутності у нього автомобіля змінювалася декілька разів протягом розгляду справи.
Лист-відповідь слідчого СВ Ніжинського РУП ГУПП в Чернігівській області Владислава Жовтуна від 13 грудня 2024 року №31511/124/45-2024 на запит адвоката, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки частиною 3 статті 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Таких випадків колегія суддів не встановила.
Апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 02 липня 2025 року.
Головуючий:
Судді: