Справа № 761/19013/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4067/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
10 червня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 травня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Виноградів Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 травня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 , погоджене з прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначено тривалістю 60 днів, починаючи з 08.05.2025 року, тобто до 06.07.2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 травня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22025070000000030 від 28.01.2025 року та застосувати щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , по 06.07.2025 року включно, в межах строку досудового розслідування, а також покласти на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до слідчого, прокурора або суду у цьому кримінальному провадженні за кожною вимогою; 2) не відлучатися із місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, захисник зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства України, постановлена з грубим порушенням норм кримінально-процесуального закону та підлягає скасуванню.
В апеляційній скарзі захисник посилається на необґрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Зокрема зазначає, що в матеріалах, які додані до клопотання про обрання запобіжного заходу та перебували на розгляді в суді, міститься повідомлення про підозру від 09.05.2025 року, згідно якого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, в якій викладено фактичні обставини та доводи органу досудового розслідування, що стали підставою для її пред'явлення.
Разом з тим, захисник вважає, що оцінюючи докази, які надані до суду сторонами кримінального провадження, а також обставини, що були встановлені під час розгляду справи в сукупності, можливо дійти висновку про те, що пред'явлене повідомлення про підозру у скоєнні злочину, передбаченого саме ч. 2 ст. 111 КК України, що кваліфікується, як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, шляхом надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинена в умовах воєнного стану, є недоведеним, оскільки органом досудового розслідування не було надано достатніх належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності підтверджували, що ОСОБА_7 вчинив саме цей злочин.
Отже, аналізуючи повідомлення про підозру, яка міститься в матеріалах справи, в сукупності із наданими до клопотання про обрання запобіжного заходу доказами, не можливо зрозуміти, яким чином зміст підозри та фактичні обставини відповідають правовій кваліфікації статті закону України про кримінальну відповідальність.
Апелянт наголошує, що встановити обґрунтованість або необґрунтованість підозри можливо лише при підозрі особи не взагалі у чомусь, а лише у конкретних діях і лише за конкретними ознаками кваліфікації дій у відповідності до КК України. Адже, маючи певні докази і інформацію, а разом з цим і переконливість що саме конкретна особа можливо, вчинила злочин, не можна прийти до висновку, що така особа обґрунтовано підозрюється в будь-якому злочині взагалі, вона повинна обґрунтовано підозрюватись в цілком конкретному злочині і не лише з тих міркувань, що їй за конкретною статтею кримінального кодексу вручено повідомлення про підозру.
Щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також доводів сторони обвинувачення, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, захисник зазначає, що у клопотанні не наведено достатніх підстав вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, вчинятиме дії, спрямовані на знищення, спотворення та приховування доказів, які викривають його у вчиненні злочину, перешкоджатиме досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні, шляхом здійснення незаконного впливу на свідків, змушуючи їх свідчити на його користь, вчинюватиме інші кримінальні правопорушення.
На думку захисника подане клопотання є формальним без зазначення будь-яких доводів і без посилання на докази, які б свідчили про наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти таким ризикам.
Апелянт стверджує, що матеріали клопотання не містять даних про те, що ОСОБА_7 чинить перешкоди слідству, його поведінка не дає підстав вважати, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а прокурором протилежного не наведено.
Слідчим суддею повинно було бути проведено аналіз всіх ризиків, визначених частиною 1 статті 177 КПК України з урахуванням особливостей даного кримінального провадження та особи підозрюваного, як того вимагають норми чинного законодавства України та міжнародного законодавства, зокрема практика ЄСПЛ, яка відповідно до частини 5 статті 9 КПК України застосовується у кримінальному процесуальному законодавстві України (Рішення у справі «Смирнова проти Росії», скарги № 46133/99 та 48183/99, від 08.06.1995 у справі «Ягчі і Саргін проти Туреччини», від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії» тощо).
Також захисник зазначає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, вказані в статті 178 КПК України.
Проте, як вважає захисник, на порушення процесуальних норм в клопотанні вказане не доведено. Доводи прокурора зводяться виключно до припущень та формальних висловів, що не може слугувати підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При обранні запобіжного заходу враховується наявність міцних (стійких) соціальних зв'язків, а саме підозрюваний повинен мати можливість працювати і заробляти кошти на харчування, утримання близьких людей, придбання речей першої необхідності, оскільки його вина ще не доведена і він вважається невинуватим доки його вина не буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду, як це передбачено ч. 1 ст. 62 Конституції України.
Окремо звертає увагу на відсутність у поданому клопотанні відомостей про особистість підозрюваного. Згідно поданих стороною захисту доказів, підтверджується наявність міцних (стійких) соціальних зв'язків, а саме - знаходження на утриманні малолітньої доньки, наявність у дружини та батька інвалідності, пов'язаних із онкологічними захворюваннями та необхідністю проходження курсів лікування та допомоги у повсякденному житті.
Також апелянт зазначає, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та вів образ життя з дотриманням законодавства України.
Наведені обставини, на думку апелянта, свідчать про можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного з триманням під вартою.
Таким чином, апелянт вважає, що беручи до уваги вищевикладене, відсутні підстави для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурор не довів наявності таких підстав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчими Головного слідчого управління СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025070000000030 від 28.01.2025 року за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
08.05.2025 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 615 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
09.05.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
09.05.2025 року старший слідчий в особливо важливих справах 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 , за погодження з прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що досудовим розслідуванням встановлено, що кадровий співробітник угорської військової розвідки ОСОБА_12 здійснює заходи з метою ослаблення державної влади України та держави в цілому, створює умови для діяльності іноземної розвідки (вербування агентури серед жителів України), збирає інформацію, що представляє інтерес для іноземної розвідки та її подальшого використання Угорщиною та рф задля отримання переваг над Україною в області збройних сил, військових дій, зовнішньої політики для маніпулювання суспільними настроями населення України.
З метою забезпечення виконання конкретних завдань, спрямованих на завдання шкоди обороноздатності та державній безпеці України, ОСОБА_12 залучив за невстановлених обставин, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 11.03.2021 року, до своєї протиправної діяльності громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , колишнього військовослужбовця Державної прикордонної служби України, з яким підтримував зв'язок під час особистих зустрічей на території Угорщини, за допомогою мобільного застосунку «Whatsapp», а також мобільного застосунку «Aqua Mail».
З того часу у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на надання за матеріальну винагороду допомоги вказаному представнику іноземної держави в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду обороноздатності та державній безпеці України.
Кім того, 14.02.2022 року, ОСОБА_12 , перебуваючи у будівлі Міграційної служби Угорщини, на території Угорщини, точної адреси досудовим розслідуванням не встановлено, передав громадянці України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мобільний телефон для підтримання подальшого спілкування з ним.
В подальшому, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, але після початку повномасштабного вторгнення рф до України та після введення в Україні правового режиму воєнного стану, який триває досі, ОСОБА_12 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, залучив до своєї протиправної діяльності ОСОБА_11 та повідомив останній, що мобільний телефон, який він їй передав 14.02.2022 року, спеціально налаштований для конспіративного зв'язку між ними та обміну інформацією для проведення підривної діяльності проти України за грошову винагороду.
У свою чергу, у невстановлений досудовим розслідуванням час, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, ОСОБА_12 розпочав відпрацьовувати ОСОБА_7 завдання, перше з яких полягало у здійсненні збирання та передачі ОСОБА_13 даних про втрати Збройних Сил України у ході відсічі збройної агресії рф.
З метою виконання поставленого ОСОБА_14 завдання, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що він виконує завдання співробітника іноземної спецслужби на шкоду Україні, перебуваючи у невстановленому місці та у невстановлений час залучив у невстановлений спосіб громадянку України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка не була обізнана у злочинній діяльності останнього, та у період з 27.09.2024 по 16.12.2024 року надавала ОСОБА_7 інформацію про загиблих та поранених осіб з числа ЗС України з використанням мобільного застосунку «Viber».
Продовжуючи свою протиправну діяльність проти України, у січні 2025 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_12 відпрацював ОСОБА_7 за невстановлених обставин завдання, що полягало у зборі інформації для відповідей на наступні питання, а саме:
1. Як відреагували б збройні сили та поліцейські сили на те, якщо миротворці прибудуть на Закарпаття?
2. Як відреагували б збройні сили та поліцейські сили на те, якщо угорські миротворці прибудуть на Закарпаття?
3. Як відреагували б збройні сили та поліцейські сили на те, якщо на Закарпаття прибудуть військові НАТО?
4. Як відреагували б збройні сили та поліцейські сили на те, якщо на Закарпаття прибудуть угорські військові НАТО?
5. Як відреагували б цивільні особи, які проживають в Закарпатті, якщо б на Закарпаття прибули б миротворці або військові НАТО?
6. Як відреагували б цивільні особи, які проживають в Закарпатті, якщо б на Закарпаття прибули б угорські миротворці або угорські військові НАТО?
7. Яке військове спорядження або можливо озброєння можна придбати на чорному ринку в Закарпатті?
8. Яка наразі ситуація з міграцією угорського населення в Закарпатті?
9. Які сили наразі розташовані в казармах, які ти бачиш в Закарпатті? Там тільки охорона чи більші сили?
10. Щось про об'єднання або переміщення поліцейських сил. Яке наразі комплектування або кількість?
11. Будівництво великих об'єктів, не тільки військових, будівництво мостів, тунелів.
Після цього, 30.01.2025 року ОСОБА_12 з використанням мобільного застосунку «Whatsapp» з ідентифікатором НОМЕР_1 відпрацював ОСОБА_7 завдання, яке полягало у необхідності зафіксувати у м. Мукачево Закарпатської області місце дислокації протиповітряного ракетного комплексу С-300 та надіслав фото військової техніки і позначені точки на карті орієнтовного місцезнаходження даного комплексу.
В подальшому, 28.02.2025 року ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , перебуваючи на території Угорщини, провели зустріч у закладі громадського харчування «Каліко», що знаходиться за адресою: Угорщина, м. Дебрецен, пл. Бем, 15. В ході зустрічі ОСОБА_12 передав ОСОБА_7 два конверти з грошовими коштами в якості винагороди за надання допомоги у проведенні підривної діяльності проти України. Крім того, ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_7 , що один конверт, в якому знаходилось 1000 Євро, ОСОБА_7 повинен передати під час наступної зустрічі ОСОБА_11 .
Також ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_7 , що передасть йому під час наступної зустрічі спеціально налаштований мобільний телефон для підтримання подальшого конспіративного зв'язку та отримання від нього необхідної інформації.
Наступного дня, 01.03.2025 року у період з 10 год. 07 хв. по 10 год. 16 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи на околицях села Мужієво Берегівського району Закарпатської області, зустрівся з громадянкою України ОСОБА_11 та передав останній один з двох конвертів, в якому знаходилось 1000 Євро, які він отримав 28.02.2025 року від ОСОБА_16 .
Під час вказаної зустрічі ОСОБА_7 та ОСОБА_11 вступили у попередню змову, з метою здійснення умисних дій на шкоду обороноздатності та державній безпеці України, яке полягало у допомозі представнику іноземної держави у здійсненні підривної діяльності проти України, на виконання спільного злочинного умислу.
В подальшому, ОСОБА_7 , після здійснення збору інформації на виконання завдання ОСОБА_16 , усвідомлюючи, що він продовжує вчиняти умисні дії, спрямовані на допомогу представнику іноземної держави на шкоду обороноздатності та державній безпеці України, відзвітував 13.03.2025 року абоненту « ОСОБА_17 » з ідентифікатором НОМЕР_1 з використанням мобільного застосунку «Whatsapp», що у м. Мукачево відсутні ракетні комплекси С-300 та повідомив додатково, що на виконання завдання, яке полягало у наданні відповідей на 11 січневих запитань, він отримав інформацію, що на даний момент 1440 людей несуть службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 і приблизно 360 вакансій. Крім того, з метою дотримання заходів конспірації ОСОБА_7 попросив ОСОБА_16 підтвердити ознайомлення з переданою ним інформацією для подальшого її видалення з його мобільного терміналу.
Після цього, 14.03.2025 року о 15 год. 00 хв. ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , перебуваючи на території Угорщини, провели конспіративну зустріч у автомобілі «Mercedes Benz GLE 300D» н.з. НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_7 .
В ході зустрічі ОСОБА_12 передав ОСОБА_7 спеціально налаштований мобільний телефон для підтримання подальшого конспіративного зв'язку між ними та обміну інформацією для проведення підривної діяльності проти України. Крім цього, у ході цієї зустрічі ОСОБА_7 повідомив також ОСОБА_13 окремі відомості у військовій та суспільно-політичній сферах, а також обговорив деталі забезпечення передачі грошових коштів іншому інформаційному джерелу іноземної розвідки, що діє на території України.
Також, продовжуючи збір в інтересах військової розвідки Угорщини, 28.03.2025 року ОСОБА_12 відпрацював ОСОБА_7 чергове завдання із використанням мобільного застосунку «Aqua Mail», яке полягало у необхідності надіслати ОСОБА_13 нові (чергові) фотографії цивільних автомобілей, які використовуються військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_5 в ході проведення мобілізаційних заходів на території Закарпатської області.
Після отримання вказаного завдання ОСОБА_7 продовжив вживати заходи, спрямовані на його виконання, та реалізації спільного злочинного умислу з ОСОБА_11 , але його протиправна діяльність була припинена співробітниками Служби безпеки України.
В подальшому, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 25.04.2025 року, володіючи інформацією, що ОСОБА_11 працює у їдальні однієї з військових частин на території Закарпатської області, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, ОСОБА_12 відпрацював завдання ОСОБА_11 , яке полягало у зборі інформації щодо роботи оборонних систем на території вказаної військової частини.
Після отримання вказаного завдання, продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_11 здійснила збір відповідної інформації за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, та 25.04.2025 року відзвітувала ОСОБА_13 шляхом відправлення за допомогою спеціально налаштованого для конспіративного зв'язку мобільного телефону у мобільному застосунку «Aqua Mail» повідомлення про те, що оборонні системи працюють з періодичністю кожних 6 годин біля паркану військової частини поза її межами.
Та в подальшому, ініціативо, бажаючи деталізувати місця розміщення оборонних систем під час їхнього використання за призначенням, ОСОБА_11 здійснила фотографування 06.05.2025 року двох місць періодичної дислокації вказаних систем біля паркану військової частини поза її межами, без зображення оборонних систем на фотографіях з метою збереження характеру своєї конспіративної протиправної діяльності та за допомогою спеціально налаштованого для конспіративного зв'язку мобільного телефону у мобільному застосунку «Aqua Mail» надіслала того ж дня їх ОСОБА_13.
В подальшому, ОСОБА_11 продовжила вживати заходи, спрямовані на виконання завдань ОСОБА_16 , та реалізації спільного злочинного умислу з ОСОБА_7 , але її протиправна діяльність була припинена співробітниками Служби безпеки України.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисних дій на шкоду обороноздатності та державній безпеці України, що виразилось у допомозі представнику іноземної держави у здійсненні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
Слідчий зазначив, що 08.05.2025 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 615 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Цього ж дня, 09.05.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю підтверджуються зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
- протоколом огляду матеріальних носіїв інформації, отриманих за результатами проведення НСРД від 03.05.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_12 відпрацьовував завдання ОСОБА_7 , який у свою чергу звітував представнику спецслужб Угорщини про їх виконання;
- протоколом огляду матеріальних носіїв інформації, отриманих за результатами проведення НСРД від 04.05.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_12 відпрацьовував завдання ОСОБА_7 , який у свою чергу звітував представнику спецслужб Угорщини про їх виконання;
- протоколом за результатами проведення НСРД від 04.05.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_15 у період з 27.09.2024 по 16.12.2024 року надавала ОСОБА_7 інформацію про загиблих та поранених осіб з числа ЗС України з використанням мобільного застосунку «Viber»;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 08.05.2025 року, яка повідомила, що надавала ОСОБА_7 на його прохання інформацію про загиблих та поранених осіб з числа ЗС України з використанням мобільного застосунку «Viber»;
- протоколом огляду мобільних телефонів ОСОБА_7 від 08.05.2025 року, відповідно до якого встановлено листування, що підтверджує, що ОСОБА_12 відпрацьовував завдання ОСОБА_7 , який у свою чергу звітував представнику спецслужб Угорщини про їх виконання;
- протоколом огляду мобільних телефонів ОСОБА_11 від 08.05.2025 року, відповідно до якого встановлено листування, що підтверджує, що ОСОБА_12 відпрацьовував завдання ОСОБА_11 , яка у свою чергу звітувала представнику спецслужб Угорщини про їх виконання.
- відповідями ДПС України та Генерального штабу ЗСУ, відповідно до яких, передача відомостей, які передавав ОСОБА_7 ОСОБА_12 завдасть шкоду державній безпеці України;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Таким чином, орган досудового розслідування за погодженням з процесуальним керівником, повідомивши ОСОБА_7 про підозру, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, продовжити злочинну діяльність, в тому числі вчинення інших злочинів, вважає за необхідне застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Так, на переконання сторони обвинувачення, у ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконно впливати на інших підозрюваних, свідків у кримінальному провадженні, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
У зв'язку з викладеним, до підозрюваного ОСОБА_7 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Беручи до уваги зазначене, а також те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, орган досудового розслідування вважає, що запобігання вказаним ризикам неможливе у разі застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 травня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 , погоджене з прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначено тривалістю 60 днів, починаючи з 08.05.2025 року, тобто до 06.07.2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Зокрема, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
- протоколом огляду матеріальних носіїв інформації, отриманих за результатами проведення НСРД від 03.05.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_12 відпрацьовував завдання ОСОБА_7 , який у свою чергу звітував представнику спецслужб Угорщини про їх виконання;
- протоколом огляду матеріальних носіїв інформації, отриманих за результатами проведення НСРД від 04.05.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_12 відпрацьовував завдання ОСОБА_7 , який у свою чергу звітував представнику спецслужб Угорщини про їх виконання;
- протоколом за результатами проведення НСРД від 04.05.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_15 у період з 27.09.2024 по 16.12.2024 року надавала ОСОБА_7 інформацію про загиблих та поранених осіб з числа ЗС України з використанням мобільного застосунку «Viber»;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 08.05.2025 року, яка повідомила, що надавала ОСОБА_7 на його прохання інформацію про загиблих та поранених осіб з числа ЗС України з використанням мобільного застосунку «Viber»;
- протоколом огляду мобільних телефонів ОСОБА_7 від 08.05.2025 року, відповідно до якого встановлено листування, що підтверджує, що ОСОБА_12 відпрацьовував завдання ОСОБА_7 , який у свою чергу звітував представнику спецслужб Угорщини про їх виконання;
- протоколом огляду мобільних телефонів ОСОБА_11 від 08.05.2025 року, відповідно до якого встановлено листування, що підтверджує, що ОСОБА_12 відпрацьовував завдання ОСОБА_11 , яка у свою чергу звітувала представнику спецслужб Угорщини про їх виконання.
- відповідями ДПС України та Генерального штабу ЗСУ, відповідно до яких, передача відомостей, які передавав ОСОБА_7 ОСОБА_12 завдасть шкоду державній безпеці України;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.
На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія суддів виходить із того, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років, або довічне позбавлення волі. Також, підозрюваний має зв'язки із представниками спеціальних служб Угорщини та громадянами, які з ними співпрацюють та надають підтримку у проведенні підривної діяльності проти України, що дає підстави вважати, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Крім того, підозрюваний систематично виїжджав за кордон, оскільки оформив документи про опікунство над інвалідом.
Викладене свідчить також про те, що ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування на території України під час дії воєнного стану в країні, або залишити територію України поза межами пунктів пропуску або з використанням документів, що дають право на безперешкодний виїзд за кордон з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення) зумовлено тим, що на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, зокрема не встановлені усі співучасники злочину, місця зберігання предметів та документів, що можуть бути використані як речові докази у кримінальному провадженні, що дає обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити вказані речові докази, які мають значення для кримінального провадження.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні), вбачається із того, що підозрюваний ОСОБА_7 під час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення діяв спільно з іншою підозрюваною ОСОБА_11 , з якою, перебуваючи на свободі, зможе вільно спілкуватись та координувати свої дії щодо приховування слідів вчинення кримінальних правопорушень, вчинення тиску на свідків, які ще не були допитані у кримінальному провадженні з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань у кримінальному провадженні. Крім того, у зв'язку із тим, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , мав триваючий характер та наразі встановлюються інші свідки вчинення кримінального правопорушення, є підстави вважати, що підозрюваний в подальшому, знаючи про таких осіб, може як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб, незаконно впливати на них. Так, підозрюваний може впливати на свідка ОСОБА_15 , яка надавала ОСОБА_7 на його прохання інформацію про загиблих та поранених осіб з числа ЗС України.
Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджання кримінальному провадженню) є доведеним, оскільки на даний час не встановлені усі спільники ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, а також підозрюваний зможе здійснити підшукування свідків, які готові давати неправдиві вигідні йому свідчення.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення) обґрунтовується тим, що злочинна діяльність ОСОБА_7 була спрямована на вчинення злочину проти національної безпеки України, а тому, перебуваючи на волі, він продовжить вчиняти кримінальні правопорушення, у яких підозрюється. Огляди мобільних телефонів ОСОБА_7 вказують на те, що останній займався своєю злочинною діяльністю тривалий час та не виконав усіх відпрацьованих завдань, які, в тому числі за грошову винагороду, буде доводити до кінця.
Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги наявність у провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів також враховує, що згідно ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Таким чином, слідчий суддя обґрунтовано застосував щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, та у відповідності до положень абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, правильність кваліфікації дій підозрюваного та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому злочину, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки докази наявності достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Посилання апелянта на те, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання, дружину та батька, які мають інвалідність, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Також, всупереч тверджень захисника в апеляційній скарзі, слідчий суддя, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував обставини, визначені ст. 178 КПК України, при цьому, належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про те, що стан здоров'я підозрюваного не допускає тримання його під вартою, слідчому судді надано не було, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність перешкод для утримування ОСОБА_7 під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 травня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4