Справа № 754/464/25 Головуючий в суді І інстанції - Салайчук Т.І.
Провадження № 33/824/1975/2025 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
16 травня 2025 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Маркєлова Вадима Валентиновича на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 20 лютого 2025 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,-
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 17.12.2024 о 00 год. 50 хв. в м. Києві по вул. Рональда Рейгана, 30, керував транспортним засобом Volkswagen Golf держаний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 20 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять грн. шістдесят коп.).
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Маркєлов В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
Захисник вказує, що як вбачається із відеозапису з нагрудної камери поліцейського, останній не дотримався Порядку направлення водії транспортних засобів для проведення огляду, а запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на місці або у відповідному закладі охорони здоров'я. Таким чином, із відповіді ОСОБА_1 не можна зробити однозначний висновок щодо того, що він відмовився проходити огляд на стан сп'яніння на місці і відмовився проходити огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що є порушенням вимог Порядку.
Разом з тим, під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення поліцейські всупереч вимогам п.9 Інструкції, не забезпечили доставку ОСОБА_1 на огляд у заклад охорони здоров'я і останній не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
При цьому, також відсутні будь-які докази вручення ОСОБА_1 направлення для медичного огляду на стан сп'яніння. Таке направлення йому надали вже після вручення вже складеного протоколу про адміністративне правопорушення.
Також, як вбачається із долученого до протоколу Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення ознак сп'яніння, такий огляд повинен був проводитись КНП КМНКЛ «Соціотерапія», м. Київ, вул. Чорних Запорожців, 20. У вказаному направленні також зазначається, що особу на огляд у заклад охорони здоров'я доставив інспектор взводу № 2 роти № 2 батальйону № 4 полку № 2 УПП в м. Києві ДЛП ст. лейтенант поліції Малин С.
Вказане свідчить про те, що працівниками поліції порушено встановлений закон, порядок направлення водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду стан сп'яніння.
До того ж, як вбачається із відеозапису з бодікамери працівника поліції № 472125 наявні факти перерви в її роботі на 13 та 28 хвилинах, що може свідчити про втручання в роботу вказаної бодікамери.
Так, в судові засідання призначені на 28.03.2025 та 16.05.2025 належним чином повідомлені ОСОБА_1 та його захисник Маркєлов В.В. до суду не з'явились. Будь-яких клопотань до суду не надходило.
У справі яка розглядається, суд у встановлений законом спосіб повідомив особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника про місце, дату і час розгляду справи. Тим самим, забезпечив останньому розумну можливість представити свою позицію у справі та надати пояснення.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Німеччини» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. Так, у кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
В рішенні ЄСПЛ у справі «Смірнов проти України», встановлено, що, відповідно до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 17.12.2024 о 00 год. 50 хв. в м. Києві по вул. Рональда Рейгана, 30, керував транспортним засобом Volkswagen Golf держаний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя обґрунтував даними протоколу про адміністративне правопорушення від 17.12.2024 серії ЕПР1 № 198250 (а.с. 2), який складений відповідно до вимог ст. 256 КУпАП та містить необхідні відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення ПДР; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.12.2024 (а.с. 5), проходити який ОСОБА_1 відмовився; відеозаписом здійсненим працівниками Управління патрульної поліції у м. Києві, що здійснювали оформлення вчиненого особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення (а.с. 8), відповідно до якого ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу, на вимогу поліцейських проходити огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відмовився. Також з відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово (понад 10 разів) пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу так і в закладі охорони здоров'я та від проходження яких ОСОБА_1 відмовився двічі, востаннє перед складенням протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно ж з пунктами 1, 12 розділу ІІ Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом не встановлено неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення вимог процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи клопотання про закриття провадження у справі, які були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується в повному обсязі.
Разом з тим, слід зазначити, що доводи захисника про те, що працівник поліції не дотримався Порядку направлення водії транспортних засобів для проведення огляду, а з відповіді ОСОБА_1 не можна зробити однозначний висновок щодо того, що він відмовився проходити огляд на стан сп'яніння на місці і відмовився проходити огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що є порушенням вимог Порядку, не заслуговують на увагу та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема відеозаписами з нагрудної камери працівників поліції.
Також матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних відомостей щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час складання протоколу, та оскарження ОСОБА_1 таких дій і їх результатів.
Окрім того, відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції (а.с.8), які переглянуті під час апеляційного розгляду, підтверджуються всі встановлені судом першої інстанції фактичні обставини події, зокрема, відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння як за допомогою приладу «Драгер» так і в медичному закладі охорони здоров'я, і обставини, зафіксовані на відеозаписі, повністю відповідають даним, відображеним у протоколі про адміністративне правопорушення.
На противагу доводам апеляційної скарги про те, що у відеозаписі з бодікамери працівника поліції № 472125 наявні факти перерви в її роботі на 13 та 28 хвилинах, що може свідчити про втручання в роботу вказаної бодікамери, апеляційний суд в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, що перерви у відеозаписі є незначними за часом та пов'язані з технічними особливостями камер, що свідчить про відсутність втручання у їх роботу.
Інші доводи апеляційної скарги суд не може прийняти до уваги, оскільки вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Відтак, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З огляду на наведене, на переконання суду апеляційної інстанції, всупереч твердженням апелянта, фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним і обґрунтованим.
Адміністративне стягнення, застосоване до ОСОБА_1 , відповідає положенням ст.ст. 33-36 КУпАП щодо правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення та застосоване в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи не встановлено.
Оскільки постанова Деснянського районного суду м. Києва від 20 лютого 2025 року є законною, обґрунтованою та вмотивованою, суд апеляційної інстанції залишає її без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Маркєлова В.В. без задоволення
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Маркєлова Вадима Валентиновича - залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 20 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Рудніченко