ф
(про відмову у відводі судді)
02 липня 2025 року
м. Київ
справа №990/244/25
адміністративне провадження №Зі/990/106/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Радишевської Олесі Ростиславівни від розгляду справи № 990/244/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання дій протиправними, скасування рішень, та зобов'язання вчинити дії, -
В травні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції із адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України), Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просила суд:
1) визнати проведення співбесіди ВККС 17 січня 2024 року у межах кваліфікаційного оцінювання судді Білозерського районного суду Херсонської області ОСОБА_1. на відповідність займаній посаді незаконною (протиправною) дією, що суперечить статті 126 Конституції України та свідчить про усунення судді з посади у неконституційний спосіб;
2) встановити відсутність компетенції (повноважень) у доповідача-члена ВККС Волкової Л. М., а також у членів ВККС Сидоровича Р. М., Кидисюка Р. А., Омельяна О. С. у справі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Дніпровського районного суду міста Херсона ОСОБА_1. та щодо дослідження досьє та проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання судді Білозерського районного суду Херсонської області ОСОБА_1. на відповідність займаній посаді 17 січня 2024 року;
3) визнати протиправними дії ВККС щодо надання доступу до повної версії суддівського досьє ОСОБА_1 представникам Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) у новому складі у 2023- 2024 роках у справі кваліфікаційного оцінювання на відповідність позивачки займаній посаді судді Дніпровського районного суду міста Херсона;
4) визнати протиправним та скасувати рішення ВККС № 18/ко-24 від 17 січня 2024 року щодо дослідження досьє та проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання судді Білозерського райсуду Херсонської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді, яким:
- визначено, що суддя Білозерського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 446,125 бала;
- визнано суддю Білозерського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді;
- вирішено внести ВРП подання про звільнення судді Білозерського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 із займаної посади;
5) визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 30 квітня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Білозерського районного суду Херсонської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Вищенаведена адміністративна справа протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2025 року передана на розгляд колегії суддів: Смокович М. І. (суддя-доповідач), судді: Жук А. В., Мацедонської В. Е., Мельник-Томенко Ж. М., Радишевська О. Р.
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення позивачем процесуальних недоліків позовної заяви, встановлених судом, а саме з метою подання заяви про поновлення строку звернення до суду, а також надання документа про сплату судового збору та інших доказів, якими підтверджуються обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (частини третя, четверта, шоста статті 161 КАС України).
19 червня 2025 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Радишевської О. Р. на підставі пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, з мотивів наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Заява мотивована тим, що суддя Радишевська О. Р. не може «повторно» розглядати справу за позовом ОСОБА_1 , оскільки вже брала участь у розгляді її позову у складі колегії суддів у справі № 990/69/24 за позовом ОСОБА_1 до ВККС України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
У вищенаведеному зв'язку, посилаючись на окремі думки суддів Великої Палати Верховного Суду, висловлені щодо постанов Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року і від 07 листопада 2024 року у справі № 990/69/24 (ухвалені за наслідками апеляційного перегляду рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 червня 2024 року (про відмову в задоволенні позову) та ухвали цього суду від 05 червня 2024 року (про закриття провадження у справі в частині позовних вимог) позивач зазначила, що суддя Радишевська О. Р. «не звернула увагу на важливі інституції щодо прав людини та допустила зневагу до права ОСОБА_1 оскаржити вчасно дії ВККС України та рішення; не розуміє що таке справедливий суд та закон, який рівний один для всіх. Суддя надала оцінку та фактично в групі з іншими суддями відмовила в швидкому доступі до правосуддя за позовом ОСОБА_1 у справі № 990/69/24.
Крім цього, посилаючись на публікацію сайту Громадської організації «Фундація Dejure» щодо судді Радишевської О. Р. позивач зазначила про сумніви у достовірності відомостей у її майновій декларації, також позивач посилалась і на публікацію сайту «Судово-юридична газета» - про осіб, які надали рекомендації тоді ще кандидату на посаду судді Радишевській О. Р. в рамках її участі у конкурсі на посаду судді Верховного Суду.
На основі оприлюдненої в медіа інформації позивач вважає, що суддя Радишевська О. Р. не може бути незалежною, неупередженою та об'єктивною під час розгляду цієї справи «у зв'язку з конфліктом інтересів відправлення правосуддя за Європейськими стандартами, інтересом самого судді та судді-позивача вдруге, чию справу рік «футболили» і залишили позивача під обстрілами за місцем роботи з двома дітьми».
Посилаючись в аргументації заяви на правничі позиції (тези) Європейського суду з прав людини, позивач зауважила, що під час розгляду справи № 990/69/24 суддя Радишевська О. Р. виявила щодо неї байдуже ставлення, тому суддя є упереджена і має переконати позивача і суспільство у протилежному. Свідченням «упередженості» заначено окрему думку суддів Великої Палати Верховного Суду щодо судових рішень, ухвалених за наслідками апеляційного перегляду справи № 990/69/24, в яких, окрім іншого, висловлено незгоду з тим, яким чином Велика Палата Верховного Суду і Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду застосували приписи статей 88, 101 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Враховуючи викладене позивач заявила відвід судді Радишевській О.Р. від розгляду даної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2025 року (колегія суддів: Смокович М. І. (суддя-доповідач), судді: Жук А. В., Мацедонської В. Е., Мельник-Томенко Ж. М., Радишевська О. Р.), визнано необгрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Радишевської О. Р. від розгляду справи № 990/244/25 і відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України передано заяву про відвід до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, у порядку, передбаченому частиною 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, для розгляду цієї заяви про відвід.
При цьому мотивуючи висновок про необґрунтованість заявленого відводу, колегія суддів керувалась тим, що заявником викладено лише суб'єктивні судження та аргументи, які не викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Тоді, як незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання за висновком суду не може бути підставою для відводу судді в розумінні вимог частини 4 статті 36 КАС України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 01 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Радишевської О.Р. від розгляду даної справи передано на розгляд судді Васильєвій І.А.
Так, відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
За змістом частин одинадцятої, дванадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відводу судді Верховного Суду Радишевської О.Р. від розгляду справи, керуюсь наступним.
Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 КАС України).
Згідно з частиною четвертою статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Крім цього, статтею 37 КАС України передбачені підстави недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.
Як вказувалось судом вище, підставою для відводу судді Радишевської О.Р. від розгляду справи позивач визначила пункт 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, з мотивів наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
При цьому мотивами, які за доводами позивача викликають сумніви у неупередженості і об'єктивності судді, є участь судді Радишевської О.Р. у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у розгляді справи № 990/69/24 (за позовом ОСОБА_1 до ВККС, де однією з вимог було визнання протиправним і скасувати рішення ВККС від 17 січня 2024 року № 18/ко-24 щодо дослідження досьє та проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання судді Білозерського райсуду Херсонської області ОСОБА_1. на відповідність займаній посаді); окремі думки, висловлені суддями Великої Палати Верховного Суду до прийнятих постанов за результатами апеляційного перегляду справи, а також інформація, опублікована у медіа, щодо задекларованого майна та про рекомендацію кандидатури Радишевської О. Р. на посаду судді Верховного Суду.
Так, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення, за наслідками розгляду згадуваної справи Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду спочатку постановив ухвалу від 05 червня 2024 року про закриття провадження в частині позовних вимог, зокрема щодо оскарження рішення ВККС від 17 січня 2024 року № 18/ко-24, а потім - рішення від 11 червня 2024 року про відмову у задоволенні позову. За наслідками апеляційного перегляду зазначених судових рішень Велика Палата Верховного Суду постановами від 31 жовтня 2024 року і від 07 листопада 2024 року залишила їх без змін; водночас судді Великої Палати Верховного Суду висловили окремі думки (на підставі вимог статті 34 КАС України), у яких зазначили про незгоду із судовими рішеннями за результатами апеляційного перегляду.
Зокрема, в окремій думці суддів на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2024 року, якою залишено без змін ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2024 року (про закриття провадження у справі), зазначено, що «Велика Палата витлумачила положення статей 88 та 101 Закону № 1402-VIII усупереч їх точному змісту, безпідставно виснувала, що рішення ВККС про невідповідність судді займаній посаді є таким, що має рекомендаційний характер, унаслідок чого позивачка була позбавлена можливості оскаржити незаконне, на її думку, рішення ВККС до суду, хоча закон їй таке право надав».
Разом з тим, на час звернення ОСОБА_1 (у березні 2024 року) до Верховного Суду з позовом про оскарження рішення ВККС про невідповідність судді займаній посаді за результатами кваліфікаційного оцінювання була сформована судова практика Великої Палати Верховного Суду, що оскарження рішення ВККС України про невідповідність судді займаній посаді за результатами кваліфікаційного оцінювання можливе лише разом з рішенням ВРП, ухваленим за результатами розгляду рекомендації Комісії про звільнення судді. І в своїй ухвалі від 05 червня 2024 року Верховний Суд посилався на вказані правові позиції.
При цьому окрема думка суддів Великої Палати Верховного Суду у справі № 990/69/24 на вищенаведену ухвалу не є судовим рішенням по суті розгляду справи, отже не може інтерпретуватися як упередження чи необ'єктивність з боку судді, яка у складі колегії суддів ухвалила судові рішення у справі № 990/69/24 як суд першої інстанції, посилаючись на вже існуючу правову позицію Великої Палати Верховного Суду, тоді як за результатами апеляційного перегляду справи постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2024 року ухвалу Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 990/69/24 було залишено без змін.
До того ж, участь судді Радишевської О. Р. у розгляді справи № 990/69/24 не є обставиною, яка, у розумінні статті 37 КАС України, може трактуватися як повторна участь судді у розгляді адміністративної справи і слугувати підставою недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи, оскільки позивач звернулася у травні 2025 року з новим позовом до суду (справа № 990/244/25).
Так, у відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Проте, згідно з положеннями частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже посилання позивача на інформацію з медіа стосовно судді Радишевської О. Р., а також на окремі думки суддів, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду в іншій справі стосовно постановлених Великою Палатою Верховного Суду судових рішень за наслідками апеляційного перегляду справи № 990/69/24, які не є остаточним судовим рішенням, не є обставинами, які можуть свідчити про упередженість та необ'єктивність судді Верховного Суду Радишевської О.Р. під час розгляду даної справи (№ 990/244/25), тому не є підставою для відводу судді.
З урахуванням викладеного, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Радишевської Олесі Ростиславівни від розгляду справи № 990/244/25 слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Радишевської Олесі Ростиславівни від розгляду справи № 990/244/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання дій протиправними, скасування рішень, та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
І.А. Васильєва,
Суддя Верховного Суду