Ухвала від 02.07.2025 по справі 500/6575/24

УХВАЛА

02 липня 2025 року

м. Київ

справа №500/6575/24

адміністративне провадження №К/990/26037/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сьомого апеляційного адміністративного суду, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державної судової адміністрації України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Сьомого апеляційного адміністративного суду (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державної судової адміністрації України (далі - третя особа), якому просила визнати бездіяльність протиправною та зобов'язати вчинити певні дії.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 в задоволенні адміністративного відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 у справі №500/6575/24 скасовано, а провадження у справі закрито.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.

Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 08.04.2025, а касаційну скаргу подано на пошту 15.06.2025, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.

Одночасно із касаційною скаргою скаржниця порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025 скаржниця отримала 22.04.2025.

Разом з тим, Суд звертає увагу скаржниці, що вона має право на поновлення строку на касаційне оскарження у зв'язку з несвоєчасним отримання копії постанови суду апеляційної інстанції у разі якщо касаційну скаргу подано протягом 30 днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Враховуючи, що постанова суду апеляційної інстанції отримано скаржницею 22.04.2025 то останнім днем для подачі буде 22.05.2025, тоді як касаційну скаргу подано 15.06.2025, тобто після закінчення тридцятиденного строку на касаційне оскарження.

За таких умов відсутні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження передбаченого частиною другою статті 329 КАС України.

Водночас, частиною третьою статті 329 КАС України передбачено, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.

Будь-яких інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, доводів на їх обґрунтування скаржницею не наведено, відповідних доказів на їх підтвердження не надано.

Отже, враховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка подає клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення.

Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі № 500/6575/24.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сьомого апеляційного адміністративного суду, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державної судової адміністрації України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

1) клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.

Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

М.В. Білак

В.М. Соколов ,

Судді Верховного Суду

Попередній документ
128611200
Наступний документ
128611202
Інформація про рішення:
№ рішення: 128611201
№ справи: 500/6575/24
Дата рішення: 02.07.2025
Дата публікації: 07.07.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (08.04.2025)
Дата надходження: 06.02.2025
Предмет позову: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії