02 липня 2025 року
м. Київ
справа №120/15414/24
адміністративне провадження № К/990/19346/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши матеріали справи №120/15414/24 за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 21.11.2024 (суддя Віятик Н.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025 (судді: Драчук Т.О. (головуючий), Смілянець Е.С., Полотнянко Ю.П.)
Короткий зміст позовних вимог
1. Головне управління ДПС у Вінницькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - позивач, контролюючий орган) звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, Підприємець) про стягнення податкового боргу.
В обґрунтування заявлених вимог контролюючий орган вказує про наявність у відповідача податкового боргу на загальну суму 2 156 192,50 грн, який складається з штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування та інших санкцій. Зазначена заборгованість підтверджується карткою особового рахунку та податковими повідомленнями-рішеннями від 08.08.2024 № 0282290705, від 08.08.2024 №0282250705, актом (довідкою) фактичної перевірки №84446/26/15/07/3779808952 від 08.07.2024. Також позивач вказує про прийняття відносно відповідача податкової вимоги від 25.09.2024 №0015702-1303-0232.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.11.2024, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025, позовну заяву повернуто позивачу.
3. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовну заяву з вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано позивачем до закінчення до закінчення шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства.
Суди вказали, що позовні вимоги про стягнення податкового боргу у цій справі ґрунтуються на підставі податкових повідомлень-рішень від 08.08.2024 № 0282290705, від 08.08.2024 №0282250705. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/11673/20 у постанові від 27.01.2022 сформував правовий висновок, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору, визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, позов з вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, суб'єктом владних повноважень може бути подано до суду у тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають йому право на пред'явлення визначених законом вимог, але не раніше закінчення шестимісячного строку для звернення до суду особи, якої стосується таке рішення, про яке йдеться в частині другій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічне правозастосування також було викладено Верховним Судом і у постанові від 12.05.2022 у справі № 420/9673/20, а саме: аналіз положень частини другої статті 122 та пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України дає підстави для висновку про те, що позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на підставі рішення контролюючого органу, може бути ним поданий до суду у тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають йому повноваження на пред'явлення визначених законом вимог, але не раніше закінчення шестимісячного строку, встановленого для судового оскарження такого рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погодившись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 21.11.2024, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 21.11.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі №120/15414/24.
5. У касаційній скарзі контролюючий орган посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та вказує на безпідставність повернення позовної заяви на підставі пункту 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
6. Вирішуючи питання щодо можливості касаційного перегляду за цією касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого.
Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України внесені зміни.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи в межах підстави відкриття касаційного провадження та дійшов висновку, що касаційне провадження у цій справі слід закрити.
Колегією суддів встановлено, що касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами пункту 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши наведене скаржником обґрунтування, колегія суддів вважає, що наведені доводи є безпідставними.
Питання щодо застосування судами пункту 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України вже неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом. Зокрема у постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі №520/12807/19, від 12 травня 2022 року у справі №420/9673/20 зроблено висновки, що позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на підставі рішення контролюючого органу, може бути ним поданий до суду у тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають йому повноваження на пред'явлення визначених законом вимог, але не раніше закінчення шестимісячного строку, встановленого для судового оскарження такого рішення.
З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій застосували положення пункту 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідності до наведеного правозастосування.
Крім того, слід зазначити, що згідно з частиною другою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу (а саме: повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; залишення позову (заяви) без розгляду; закриття провадження у справі; відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.
Водночас відповідно до частини третьої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
За наведеного правового врегулювання оскарження ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові) в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Як вже було зазначено вище правозастосовна практика з наведеного питання (застосування положення пункту 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України) вже сформована, і Суд не вбачає, що рішення за наслідками розгляду цієї скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Слід також зауважити, що Верховний Суд не відступів від висновків щодо застосування положень пункту 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, наведених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі №520/12807/19, від 12 травня 2022 року у справі №420/9673/20.
7. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
Відповідно до частини другої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.
У зв'язку з викладеним, у цій справі наявні підстави для закриття касаційного провадження.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини першої, частиною другою статті 339, статтями 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 21.11.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі №120/15414/24 за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду