02 липня 2025 року
м. Київ
справа № 420/35311/24
адміністративне провадження № К/990/27561/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025 у справі №420/35311/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМ-ГРУПП» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМ-ГРУПП» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.10.2024 року № 11913906/36155700 та зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМ-ГРУПП» податкову накладну №53 від 10.09.2024 датою її фактичного отримання - 27.09.2024.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 27.01.2025 задовольнив адміністративний позов.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.05.2025 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі №420/35311/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 26.06.2025 через підсистему «Електронний суд» звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, контролюючий орган вказує на помилковість прийняття П'ятим апеляційним адміністративним судом рішення, яке, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, Верховним Судом з'ясовано наступні обставини.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 27.01.2025 (прийнятим у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження) у справі №420/35311/24 задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМ-ГРУПП». Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, Головне управління ДПС в Одеській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 21.02.2025 звернулося до П'ятого апеляційного адміністративного суду з метою його оскарження.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.02.2025 подану скаржником апеляційну скаргу залишив без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України запропонувавши останньому в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду документ про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в цій справі.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.03.2025 подану Головним управлінням ДПС в Одеській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції повернув особі, яка її подала у зв'язку з невиконанням останнім вимог ухвали від 25.02.2025, які слугували підставою для залишення апеляційної скарги без руху.
Користуючись наданим процесуальним правом повторного звернення до суду, Головне управління ДПС в Одеській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вдруге 02.05.2025, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі №420/35311/24. Разом з апеляційною скаргою контролюючий орган до суду також подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження спірного в цій справі судового рішення.
Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку скаржник зазначив, що первинне подання ним апеляційної скарги в цій справі відбулося з дотриманням визначеного статтею 295 КАС України процесуального строку, однак через несплату судового збору, що на той час було зумовлено неналежним бюджетним фінансуванням та відсутністю/недостатністю коштів необхідних для проведення такої сплати, ухвалою суду від 11.03.2025 апеляційну скаргу було повернуто. Наголосив, що Головне управління ДПС в Одеській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України виключно з об'єктивних причин, які повністю не залежали від волі останнього (відсутність належного бюджетного фінансування в умовах запровадженого на всій території України правового режиму воєнного стану) було позбавлене можливості своєчасно й в повному обсязі сплатити судовий збір та подати апеляційну скаргу до суду з дотриманням строку визначеного статтею 295 КАС України.
Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.05.2025 визнав їх неповажними, у зв'язку з чим подану контролюючим органом апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин. Окрім того, у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, суд апеляційної інстанції запропоновував скаржнику, у визначений в цій же ухвалі суду строк, надати документ про сплату судового збору.
Залишаючи подану скаржником апеляційну скаргу без руху, з-поміж іншого, суд апеляційної інстанції керувався тим, що контролюючий орган у клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, не навів поважних підстав пропуску такого строку, які могли б бути визнані судом поважними та не надав належних доказів на їх підтвердження.
Суд звернув увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду або оскарження рішення. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до оскарження рішення тощо.
Скаржник, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Разом з тим, як зазначив суд апеляційної інстанції, підстави, на які послався скаржник у клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, не можуть бути визнані судом поважними, оскільки пов'язані виключно з неналежною організацією роботи Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, позаяк суб'єкт правотворчості, приймаючи певні правові норми щодо сплати судового збору, взяв на себе відповідні зобов'язання щодо його сплати при зверненні до суду суб'єктів владних повноважень та, як наслідок, його сплати впродовж встановленого строку, зокрема, на апеляційне оскарження судових рішень (з наданням до суду платіжного документа у цей строк). А отже, невиконання суб'єктом владних повноважень цих правил, не може бути підставою для надання переваги у вигляді поновлення строку на апеляційне оскарження останньому перед іншою стороною, яка бере участь у справі та дотримується процесуального закону.
Право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Учасник судового процесу/особа, яка не погоджується з судовим рішенням має право/обов'язок подати апеляційну скаргу у встановлений законом процесуальний строк, а неналежне виконання такою особою процесуального обов'язку визначеного статтею 295 КАС України не звільняє останню від дотримання вимог процесуального закону.
Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, а тому, як на переконання суду, повинен неухильно виконувати покладені на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо своєчасності її подання та оплати судового збору.
Обставина, що повернення апеляційної скарги скаржнику не позбавляє права повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
А тому, факт первинного звернення скаржника до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк, як вказав суд, не може бути безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду з повторно поданою апеляційною скаргою, оскільки надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання апеляційної скарги та не передбачає можливості у зв'язку з цим свавільно розпоряджатися часом на апеляційне оскарження.
До того ж, як установив суд апеляційної інстанції, вдруге з апеляційною скаргою до суду скаржник звернувся лише 02.05.2025, що є невиправдано тривалим строком для подання апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2025, з урахуванням того факту, що вперше подана скаржником апеляційна скарга була повернута останньому ухвалою суду від 11.03.2025, як на переконання суду, спростовує твердження відповідача про його сумлінне й добросовісне ставлення до встановлених законом прав і обов'язків визначених нормами КАС України, а також вчинення усіх можливих від контролюючого органу дій для подання апеляційної скарги з дотриманням строку визначеного статтею 295 КАС України.
Оцінивши посилання скаржника на обставини запровадження на всій території України правового режиму воєнного стану, суд апеляційної вказав, що дійсно, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05год 30хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений відповідними Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України, дія якого триває й до сьогодні.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Тобто, органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків.
Запровадження воєнного стану є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України враховується при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такими обставинами.
Питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень, у випадку його пропуску з причин пов'язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. При цьому, сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо апеляційну скаргу подає суб'єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання апеляційної скарги у більш стислий строк та не надає відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Разом з тим, як установив суд апеляційної інстанції, скаржник, посилаючись на факт запровадження на всій території України правового режиму воєнного стану, як форс-мажорну обставину, яка позбавила учасників справи можливості вільно користуватися своїми процесуальними права, обґрунтованих доводів, які б засвідчували вплив воєнного стану на можливість дотримання Головним управлінням ДПС в Одеській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України вимог статті 296 КАС України та процесуальних строків визначених статтею 295 цього ж Кодексу не навів; доказів не надав.
Таким чином, за результатом розгляду клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження спірного в цій справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість тверджень контролюючого органу щодо наявності достатніх правових підстав для його поновлення.
Тобто, встановивши факт подання скаржником апеляційної скарги без дотримання вимог статті 296 КАС України, а також поза межами процесуального строку, визначеного законом для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, без зазначення обставин та надання при цьому доказів, які б підтверджували, що скаржник дійсно не міг звернутися з апеляційною скаргою до суду раніше або інших доказів, які дають підстави для поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою, П'ятий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність залишення поданої скаржником апеляційної скарги без руху, з визначенням строку для виконання у порядку та в спосіб зазначених вище в ухвалі вимог.
Одночасно суд роз'яснив скаржнику наслідки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
На виконання вимог ухвали залишення апеляційної скарги без руху, Головним управлінням ДПС в Одеській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України 27.05.2025 до суду було подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.05.2025 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки станом на час спливу визначеного судом апеляційної інстанції в ухвалі від 19.05.2025 процесуального строку, а також на момент постановлення судом цієї ухвали, скаржником не було виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не надано обґрунтованого клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску, якщо такі є, з доданням до нього (неї) відповідних доказів на їх підтвердження.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії.
Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини перша статті 299 КАС України).
Враховуючи наведене, у випадку неподання на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 19.05.2025 визначив контролюючому органу достатній строк, впродовж якого особа була наділена правом звернутися до суду апеляційної інстанції з обґрунтованою заявою (клопотанням) про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням у ній (ньому) інших поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, якщо такі є, з доданням до нього (неї) відповідних доказів на їх підтвердження, а також усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання до суду документа про сплату судового збору.
Натомість, Головним управлінням ДПС в Одеській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України у визначений в ухвалі від 19.05.2025 про залишення апеляційної скарги без руху строк не було реалізовано своє право та не надано до суду, з-поміж іншого, заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших поважних підстав пропуску такого строку для його поновлення з долученням до неї (нього) доказів на їх підтвердження, зокрема, будь-яких документів на виконання вимог ухвали суду від 19.05.2025 або клопотань про продовження строку на виконання вимог зазначеної ухвали суду в цій частині від скаржника до суду апеляційної інстанції не надходило, у зв'язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.
Таким чином, оскільки скаржником у встановлений в ухвалі суду від 19.05.2025 про залишення апеляційної скарги без руху строк, а також на момент постановлення судом ухвали від 29.05.2025, заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку з доказами на їх підтвердження подано не було, а підстави наведені скаржником для поновлення строку апеляційного оскарження ухвалою суду від 19.05.2025 визнано неповажними, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність достатність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі №420/35311/24.
Обґрунтованих пояснень (з доказами на їх підтвердження) відносно того, що скаржником вчинялись дії з виконання вимог ухвали від 19.05.2025 про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема, в частині надання до П'ятого апеляційного адміністративного суду обґрунтованої заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску з доданням до неї (нього) відповідних доказів на їх підтвердження, подана Головним управлінням ДПС в Одеській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційна скарга не містить.
Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації скаржником права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження за поданою у цій справі касаційною скаргою.
Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 КАС України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025 у справі №420/35311/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМ-ГРУПП» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
І.А. Васильєва
Р.Ф. Ханова