Справа №705/3280/25
1-кп/705/887/25
03 липня 2025 року м. Умань
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
законного представника неповнолітнього ОСОБА_5
особи відносно якої вирішується клопотання ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
представника ювенальної провенції ОСОБА_8
розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання про застосування до неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Колодисте Уманського району Черкаської області, українця, учня 9-го класу Колодистенської гімназії Ладижинської сільської ради, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадження №12025250320000566 від 25.04.2025 року, за скоєння суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, -
До Уманського міськрайонного суду Черкаської області надійшло клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_6 за вчинення суспільно - небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
Судом установлено, що ОСОБА_6 будучи неповнолітнім, вчинив суспільно-небезпечне діяння при таких обставинах.
25 квітня 2025 року близько 00 годин 10 хвилин, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на території неогородженого домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_2 , з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, діючи умисно і цілеспрямовано, шляхом вільного доступу, через відчинені дверцята водія сів до салону автомобіля ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого ключем запалювання, який знаходився в автомобілі, привів в роботу двигун та залишив місце вчинення злочину. Ринкова вартість автомобіля ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 25.04.2025 становить 60 030 гривень. В подальшому ОСОБА_6 розпорядився автомобілем ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 на власний розсуд, а саме 24.04.2025 близько 00 год. 10 хв. продовжив рух на вказаному автомобілі через сусідні села до а/д «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знамянка», де близько 03 год. 00 хв. поблизу села Паланка, Уманського району, Черкаської області вчинив дорожньо-транспортну пригоду, а саме виїхав за межі проїзної частини із подальшим наїздом на нерухому перешкоду у вигляді бетонного стовпчика. Автомобіль ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження на загальну суму 10 000 гривень 00 копійок.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив суспільно - небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, яке вчинене ним до досягнення шістнадцятирічного віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, зазначила, що ОСОБА_6 є неповнолітнім, вчинив суспільно-небезпечне діяння не досягнувши віку, з якого передбачена кримінальна відповідальність, просила клопотання задоволити.
У судовому засіданні ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні суспільно-небезпечного діяння визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, суду пояснив, що 25.04.2025 о 24 год. він знаючи кому належить автомобіль та що він може бути не замкнений, вирішив покататися. Взяв без дозволу автомобіль та їдучи на великій швидкості, не впорався з керуванням, в'їхав у стовпчик.
Окрім визнання вини ОСОБА_6 , його вина у вчиненні суспільно-небезпечного діяння підтверджується наступними доказами дослідженими в судовому засіданні:
-показами потерпілого ОСОБА_7 , який в судовому засіданні показав, що 25.04.2025 року він почув, що завівся автомобіль, тоді зрозумів, що його автомобіль викрадено. Шкоду законний представник неповнолітнього відшкодувала;
-протоколом огляду місця події від 25.04.2025 з фототаблицею;
-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 25.04.2025;
-протоколом огляду місця події від 25.04.2025 з фототаблицею;
-протоколом огляду предметів від 28.04.2025 з фототаблицею;
-протоколом огляду предметів від 29.04.2025 з фототаблицею;
-висновком експерта від 15.05.2025
У судовому засіданні захисник неповнолітнього ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 , законний представник неповнолітнього ОСОБА_5 та неповнолітній ОСОБА_6 просили задовольнити клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру.
Потерпілий ОСОБА_7 просив задовольнити клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру стосовно неповнолітнього ОСОБА_6 .
Представник ювенальної превенції у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 498 КПК України передбачено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно ст. 499 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 97 КК України примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 15 травня 2006 року "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру"передбачено, що строк нагляду, передбаченого п. 3 ч. 2ст. 105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика, цей нагляд має здійснюватись, як правило, не менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).
Відповідно до частини 1 статті 501 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує такі питання:1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння; 2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від 11 років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння; 3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 15 травня 2006 року "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" передбачено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, учинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.
Примусові заходи виховного характеру, зокрема, застосовують: - у разі постановлення судом рішення про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 97 КК України; - до особи, котра до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 2 ст. 97КК України); - при звільненні неповнолітнього від покарання відповідно до ч. 1 ст. 105 КК України.
До особи, яка вчинила кримінальне правопорушення після досягнення одинадцятирічного віку, але до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, у будь-якому випадку, незважаючи на ступінь тяжкості вчинюваного діяння, згідно зі ст. 498 КПК України мають застосовуватись примусові заходи виховного характеру.
Оцінивши зібрані по кримінальному провадженню докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, доведена в повному обсязі.
При цьому, суд враховує, що ОСОБА_6 свою винуватість визнав та щиро розкаявся у вчиненому, до кримінальної та адміністративної відповідальності раніше не притягувався, навчається, за місцем навчання характеризується добре, за місцем проживання характеризуються добре. ОСОБА_6 вчинив суспільно-небезпечне діяння у віці 15 років. Згідно ст. 22 КК України він не досягнув віку, з якого передбачена кримінальна відповідальність, отже він підпадає під критерії, зазначені в статті 97 КК України.
При призначенні примусових заходів виховного характеру, суд враховує обставини вчиненого, суспільну небезпечність, наслідки діяння, дані про особу неповнолітнього, характеристики неповнолітнього, умови життя, виховання і поведінку, його ставлення до вчиненого суспільно-небезпечного діяння.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про застосування до неповнолітнього ОСОБА_6 примусових заходів виховного характеру.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Відповідно до вимог ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
У кримінальному провадженні щодо неповнолітнього суд може покласти процесуальні витрати на батьків, опікунів або піклувальників.
Тому процесуальні витрати за проведення судових експертиз, покласти на законного представника неповнолітнього - ОСОБА_5 , оскільки проведення експертизи було зумовлено розслідуванням вчиненого неповнолітнім ОСОБА_6 суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, а останній є неповнолітнім, навчається в 9 класі Колодистенської гімназії Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, самостійного виду заробітку не має.
Долю речових доказів необхідно вирішити у порядку ст. 100 КПК України.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 22, 97, 105 КК України, ст.ст. 292, 301, 498-501, 392-395 КПК України, суд -
Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру стосовно неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст.289 КК України задовольнити.
Застосувати щодо неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Колодисте Уманського району Черкаської області, українця, учня 9-го класу Колодистенської гімназії Ладижинської сільської ради, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 примусові заходи виховного характеру у виді передачі під нагляд матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Маревий, Зейського району, Амурскої області, Російська Федерація, українки, одруженої, тимчасово не працевлаштованої, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 .
Строк застосування заходів виховного характеру визначити терміном на 1 рік.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 10 696 грн. 80 коп. (десять тисяч шістсот дев'яносто шість гривень вісімдесят копійок).
Речові докази: автомобіль ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 -який передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7 залишити за належністю ОСОБА_7 , автомобільну магнітолу, автомобільну колонку, набір ключів, бензопилу, полицю з динаміками - повернути законному представнику ОСОБА_5 , сумку чорного кольору - повернути ОСОБА_6 , 5 паперових конвертів із змивами, паперовий конверт з недопалком - знищити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_9