Справа № 580/12400/24
про залишення апеляційної скарги без руху
03 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Файдюка В.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій і бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 позов задоволено частково.
Визнано бездіяльність командиром військової частини НОМЕР_1 щодо невключення ОСОБА_1 до наказу про виплату йому додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн на місяць, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період перебування його на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), у період дії воєнного стану, зокрема, за період з 20.06.2024 по 31.10.2024.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 включити ОСОБА_1 до наказу про виплату йому додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн на місяць, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», за період перебування його на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), у період дії воєнного стану, зокрема, за період з 20.06.2024 по 31.10.2024.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, у зв'язку з наявністю у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 повернуто вперше подану Військовою частиною НОМЕР_1 у травні 2025 року апеляційну скаргу з підстав несплати судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) вдруге подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Крім того, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 295 КАС України, а саме - пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Крім того, приписи п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України визначають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції прийнято 07.04.2025, а його копію отримано відповідачем в електронному кабінеті 08.04.2025 о 19:19, тобто у розумінні положень ч. 6 ст. 251 КАС України 09.04.2025. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням приписів п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України та вихідних днів було 09.05.2025. Проте апеляційну скаргу подано до суду 30.06.2025, тобто поза межами встановленого приписами КАС України строку.
В обґрунтування причин поважності пропуску процесуального строку в/ч НОМЕР_1 зазначає, що при поданні апеляційної скарги вперше була відсутня можливість сплатити судовий збір через відсутність коштів, у зв'язку з чим відповідачем подавалося клопотання про відстрочення сплати судового збору 22.05.2025. у подальшому, після забезпечення сплати судового збору 02.06.2025 в/ч НОМЕР_1 невідкладно направила до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке листом від 19.06.2025 було повернуто без розгляду у зв'язку з відсутністю матеріалів справи у суді апеляційної інстанції. Наголошує, що вчинення активних дій, спрямованих на апеляційне оскарження судового рішення, підтверджується доданими до апеляційної скарги документами.
Разом з тим, на переконання суду, такі причини пропуску процесуального строку поважними бути не можуть з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, вперше подану в/ч НОМЕР_1 апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2025 у зв'язку з несплатою судового збору. Указаним судовим рішенням було надано десятиденний строк для усунення недоліків. У зв'язку з неподанням документу про сплату судового збору Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.05.2025 повернув в/ч НОМЕР_1 вперше подану останнім апеляційну скаргу, відмовивши у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Тобто, апелянт мав достатній визначений законодавцем строк для забезпечення усунення недоліків вперше поданої апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції враховується, що відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У постановах від 24.07.2023 (справа №200/3692/21), від 07.09.2023 (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Отже, виключно подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення не може бути підставою для його поновлення без зазначення обставин, які, на переконання заявника, є поважними для прийняття такого процесуального рішення, що, у свою чергу, мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.
Суд звертає увагу на те, що вдруге апеляційну скаргу було подано 30.06.2025, тобто більш ніж через два місяці з моменту ухвалення оскаржуваного рішення та через місяць з моменту отримання 30.05.2025 копії ухвали від 27.05.2025 про повернення вперше поданої апеляційної скарги. При цьому, матеріали вдруге поданої апеляційної скарги свідчать, що додана до неї платіжна інструкція №2215 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у справі №580/12400/24, датована 02.06.2025 та у цей же день була виконана органами ДКС України. Викладене свідчить про об'єктивну можливість в/ч НОМЕР_1 забезпечення подання апеляційної скарги вдруге невідкладно після отримання 30.05.2025 копії ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 500/2544/19.
Крім іншого, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 підкреслила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Крім того, суд звертає увагу, що додана до апеляційної скарги копія листа ГУ ДКС у Черкаській області від 16.05.2025 №07.1-20-06/5421 вказує на відсутність коштів у в/ч НОМЕР_1 станом на 15.05.2025, однак будь-яких доказів щодо відсутності коштів на рахунках в/ч НОМЕР_1 до 14.05.2025 та після 16.05.2025 відповідачем не надано.
Направлення ж в/ч НОМЕР_1 на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду 06.06.2025 заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення жодним чином не свідчить про невідкладне подання відповідачем апеляційної скарги вдруге, оскільки за правилами КАС України саме апеляційна скарга є підставою для перегляду судового рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
З приводу твердження в/ч НОМЕР_1 про наявність в останньої гарантованого права на апеляційне оскарження судового рішення суд зазначає, що обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших причин поновлення строку звернення до суду в/ч НОМЕР_1 не зазначено.
Згідно ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи, що апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про його поновлення причини визнані не поважними, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання в/ч НОМЕР_1 строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших причин для його поновлення, а також надання пояснень щодо неможливості подання апеляційної скарги вдруге невідкладно після отримання 30.05.2025 копії ухвали про повернення вперше поданої і сплати судового збору 02.06.2025.
Керуючись ст. ст. 169, 248, 295, 298, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій і бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
Вказати, що апелянт протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин для його поновлення, які вважає поважними.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк