154/2319/25
3/154/1347/25
02.07.2025 суддя Володимирського міського суду Волинської області Пустовойт Т.В. розглянувши матеріали, які надійшли від заступника начальника ВП з превентивної діяльності Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого викладачем кафедри ХНУВС, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст.173 КУпАП , -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 431133 від 12.06.2025 року, ОСОБА_1 , перебуваючи 12.06.2025 о 17 год. 00 хв. у громадському місці, на території Спорт комплексу "Олімп" по вул.Драгоманова в м.Володимир, Волинської області виражався нецензурною лайкою до ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок та спокій громадян.
В судове засіданні ОСОБА_1 не з'явився, проте про свою неявку заздалегідь повідомив, так як був поза межами м.Володимир, не заперечував проти розгляду справи за його відсутністю.
Крім того, ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких вказав, що свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, вчинення ним даного правопорушення заперечив, вказав, що саме ОСОБА_2 кричала до нього, виражалася нецензурною лайкою, обзивала, а коли він зазначив, що має статус інваліда війни остання почала принижувати його честь та гідність, внаслідок чого за даним фактом ОСОБА_1 сам викликав наряд патрульної поліції.
Вивчивши пояснення та доводи ОСОБА_1 , дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши всі докази в сукупності, приходжу до висновку про необхідність закриття провадження відносно ОСОБА_1 , виходячи з наступних підстав.
Як визначено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, підлягає встановленню чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно з вимогами ст.ст.252, 254, 255, 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діянь, які містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого цим кодексом, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Судовий розгляд справи повинен проводитись у межах визначених у протоколі обставин про адміністративне правопорушення, який є фактичним обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення.
У відповідності до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходам впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставі і в порядку встановленому законом, а застосування заходів адміністративного впливу проводиться в межах компетенції того органу, який його застосовує у точній відповідності із законом.
Диспозицією ст. 173 КУпАП передбачена відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), також аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
За нормуванням ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення особою правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності. Аналогічна права позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17.
Суд не має права самостійно відшуковувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Із матеріалів справи встановлено, що на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, надано протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення ОСОБА_2 та пояснення самого ОСОБА_1 , рапорт оперуповноваженого працівника поліції Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, з якого вбачається, що зі служби 102 надійшло повідомлення, о 17-05год за адресою Володимирський район, м.Володимир, вул.Данила Галицького, ветеран війни повідомив про те, що виникла конфліктна ситуація з невстановленою особою жіночої статі, на територію якої перелетів м'яч від спорткомплексу «Олімп» на якому грали у футбол ЗСУ, остання на прохання м'яча не повертала та словесно ображала честь і гідність ветерана та військовослужбовців, вживала до них нецензурні слова. По прибуттю на місце події було встановлено, що між учасниками даної події стався конфлікт на рахунок м'яча, який попав на приватну територію ОСОБА_2 , в ході чого один одного ображали нецензурною лайкою.
На учасників даної справи складено адміністративні протоколи за ст.173 КУпАП.
Інших доказів до справи не додано.
Оцінюючи вказані докази з точки зору їх належності та допустимості, вважаю необхідним зазначити таке.
Згідно пояснень самого ОСОБА_1 він не виражався в той вечір нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_2 , так як знаходився за 6 метрів від неї, а сама ОСОБА_2 виражалася нецензурною лайкою в його адресу та принижувала його честь і гідність, що для нього є принциповим, так він має статус ветерана війни і звання офіцера. У зв'язку з чим ним і був викликаний наряд поліції.
На думку судді, дана позиція відповідає дійсності, оскільки повністю відображена в рапорті оперуповноваженого працівника поліції Володимирського РВП ГУНП у Волинській області.
До пояснень ОСОБА_2 суддя відноситься критично, оскільки вона є учасником конфлікту та зацікавлена в результаті справи.
Інші докази, в тому числі покази свідків, які б доводили інкриміноване ОСОБА_1 адмінправопорушення в матеріалах справи відсутні.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Підсумовуючи викладене, вивчивши та оцінивши матеріали провадження, приходжу до висновку, що відсутні належні і допустимими докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 нецензурно лаявся у громадському місці та виражався нецензурною лайкою відносно ОСОБА_2 , немає та його провина є недоведеною.
А відтак, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Оскільки матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів, які б давали можливість поза розумним сумнівом зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, вважаю, що провадження у справі, відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п.1 ст. 247, ст. ст. 283,284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП відносно ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Тетяна ПУСТОВОЙТ