Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
02 липня 2025 року справа № 520/29956/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григоров Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ: 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом та просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 разової грошової виплати (допомоги) до Дня Незалежності України за 2024 рік в розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (п'ять мінімальних пенсій за віком);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати (перерахувати) та виплатити ОСОБА_1 разову грошову виплату (допомогу) до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням раніше виплаченої суми.
Ухвалою суду від 06.11.2024р. відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
В подальшому провадження у справі зупинялось судом до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23 та було поновлено в зв'язку з ухваленням остаточного судового рішення в зазначеній зразковій справі.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, за яким позов не визнав.
З урахуванням викладеного суд вважає можливим розгляд та вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми та належними.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, в тому числі і на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, що підтверджується копією посвідчення серії: НОМЕР_2 , наявного в матеріалах справи.
Позивач отримав разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік, яку виплатило Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у розмірі 1000,00 грн., що не заперечувалось сторонами у справі.
Не погодившись із зазначеним, позивач звернувся до суду із позовом в цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає (далі - Закону №3551).
Відповідно до статті 2 Закону №3551, законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них передбачені статтею 12 Закону №3551.
Частиною 5 статті 12 Закону №3551-XII передбачено виплату учасникам бойових дій щорічної разової грошової допомоги.
Така грошова виплата запроваджена з 01 січня 1999 року шляхом внесення змін до Закону №3551-XII Законом від 25 грудня 1998 року № 367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту": статтю 12 доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
Однак, зазначена норма зазнавала неодноразових змін та була предметом конституційного контролю в Конституційному Суді України.
Окрім того, вказана вище норма із частини четвертої, у зв'язку із внесенням відповідних змін до Закону №3551, стала частиною п'ятою статті 12 зазначеного Закону.
Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у справі №440/14216/23, суд вказує, що передбачена частиною 5 статті 12 Закону № 3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата учасникам бойових дій має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення таких осіб, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави у цій сфері. Виплата цієї державної допомоги встановлена законом і конкретно не визначена у Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46.
Отже, встановлена частиною 5 статті 12 Закону № 3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата є додатковою державною пільгою учасникам бойових дій, у зв'язку із чим, з урахуванням висновків Велика Палата Верховного Суду, суд вважає, що право саме на зазначену виплату не охоплюється поняттям "основоположні права і свободи людини" (Розділ ІІ Конституції України).
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" від 20.03.2023 №2983-IX, який набрав чинності з 15.04.2023 (Закон №2983-IX), частину 5 статті 12 Закону №3551-XII викладено у новій редакції наступного змісту:
"Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Ця норма неконституційною не визнавалася та є чинною на момент розгляду цієї справи.
Отже, Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах своїх повноважень внесла зміни до спеціального Закону №3551-ХІІ, законодавчо врегулювавши порядок надання щорічної разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила статті 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983- ІХ як спеціального закону.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2024 у справі №440/14216/23, серед іншого, дійшла висновку, що Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи наявність відповідних повноважень Кабінету Міністрів України, зважає також на те, що зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв'язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.
У зв'язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2024р. у справі №440/14216/23 висновує, що втручання держави у право позивача на мирне володіння своїм майном - щорічною разовою грошовою виплатою (шляхом визначення Кабінетом Міністрів України її у меншому розмірі, ніж раніше) відповідає критерію законності.
Аналізуючи наведені вище норми законів № 3551-ХІІ й №2983-ІХ, приписи Конституції України, а також зміст спірних правовідносин, суд, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.05.2024р. справі №440/14216/23, робить висновок, що стаття 22 Конституції України, яка за своїм змістом адресована органу законодавчої влади, у цій справі не є застосовною, оскільки щорічна разова грошова виплата, встановлена частиною 5 статті 12 Закону №3551 безпосередньо не передбачена в Конституції України та визначається спеціальним законом, а тому на неї не поширюються й визначені статтею 22 Конституції України гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав.
Так, з метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 02 квітня 2024 року №369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, у 2024 році".
У постанові вказано: установити, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 року у таких розмірах:
учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
Належними доказами підтверджується, що у 2024 році позивачу, як учаснику бойових дій, була виплачена разова грошова виплата до Дня Незалежності України у розмірі, визначеному в постанові Кабінет Міністрів України від 2 квітня 2024 року №369.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, застосувавши правила частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону №2983-ІХ, яка є чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, неконституційною не визнавалася, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 9, 243-246, 291, 293, 295-296 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.В. Григоров