Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 липня 2025 року № 520/4993/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про ухвалення додаткового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 10/103 від 20.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову виключення ОСОБА_1 з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути документи ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку, з урахуванням висновків суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.01.2025 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2025 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку, з урахуванням висновків суду в даній справі. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Від представника позивача 25.06.2025 до суду надійшла заява про стягнення судових витрат з відповідача, згідно якої представик позивача просить суд ухвалити додаткове судове рішення у справі № 520/4993/25, яким стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати на користь ОСОБА_1 , які складаються зі витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень.
Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи положення частини 3 статті 252 КАС України, суд вважає за необхідне розглянути заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в порядку письмового провадження.
Суд, розглянувши матеріали справи та подану заяву, зазначає наступне.
Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом встановлено, що судове рішення в даній справі ухвалено 17.06.2025.
Разом з тим, з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат представник позивача звернулася до суду 25.06.2025, тобто з пропуском п'ятиденного строку, передбаченого ч. 7 ст. 139 КАС України. Жодних доводів та відповідних доказів пропуску строку подання до суду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат представником позивача в заяві не наведено. Клопотання про поновлення відповідного строку звернення до суду представником позивача не заявлено.
Окрім того, як встановлено судом із матеріалів справи, у позовній заяві позивач зазначив про те, що попередній розрахунок суми судових витрат позивача, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, становить 7 000,00 грн.
Документів щодо підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу ((договорів, рахунків тощо) під час розгляду справи позивачем до суду не подано.
Повноважень представника позивача до позовної заяви та під час розгляду справи позивачем до суду також не було надано.
Заяви позивача про неможливість подати до суду докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів та про подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду матеріали справи не містять.
Разом з тим, до заяви про ухвалення додаткового рішення представником позивача додано копії: договору про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Косінцевою Поліною Юріївною та ОСОБА_1 (позивачем) від 27.12.2024; додатку до договору від 05.03.2025; детального опису робіт за надану правничу допомогу; акту прийняття-передачу наданих послуг від 14.03.2025; ордеру, виданого адвокату Косінцевій Поліні Юріївна на надання правничої допомоги ОСОБА_1 ; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Косінцевої П.Ю.
Дослідивши зазначені документи, суд зазначає, що договір про надання правничої допомоги між позивачем та адвокатом Косінцевою П.Ю. було укладено 27.12.2024; додаток до договору, згідно якого погоджено вартість правничої допомоги, підписано сторонами 05.03.2025, акт прийняття-передачі наданих послуг підписано сторонами 14.03.2025.
Згідно наданого до заяви детального опису робіт вбачається, що правнича допомога в розмірі 7000,00 грн складається з: консультації з приводу спірних правовідносин - 1 000,00 грн; вивчення та правового аналізу справи - 1 500,00 грн; складення позовної заяви - 4 500,00 грн.
Разом з тим, судом встановлено, що позовна заява була подана до суду 05.03.2025 саме позивачем, ОСОБА_1 , через його електронний кабінет у системі "Електронний суд". Представником позивача жодних дій під час розгляду справи не вчинялося.
Отже, судом встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу, зазначені в детальному описі робіт та оцінені в розмірі 7 000,00 грн, стосуються лише дій адвоката щодо підготовки позовної заяви, що також підтверджується наданим до суду актом приймання-передачі наданих послуг від 14.03.2025.
Окрім того, всі документи, подані адвокатом на підтвердження витрат на правничу допомогу (договір про надання правничої допомоги від 27.12.2024, додаток до договору від 05.03.2025, акт приймання-передачі наданих послуг від 14.03.2025) складені задовго до прийняття судового рішення в даній справі.
Ухвалу суду від 24.03.2025 про відкриття провадження у справі, в якій зазначено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем отримано 24.03.2025 о 23:40 через електронний кабінет системи "Електронний суд", що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи.
Відтак, за період часу з 24.03.2025 та до закінчення розгляду справи судом та винесення рішення у справі - 17.06.2025, в позивача було більше ніж достатньо часу, щоб визначитися зі своєчасністю подання заяви про ухвалення додаткового рішення та доказів на підтвердження розміру судових витрат.
Належних обґрунтувань (поважних причин) неможливості подання відповідних документів разом з позовною заявою або до прийняття судом рішення по суті позивач не навів, заяву про подання таких доказів протягом п'яти днів після прийняття судового рішення також не подав.
Так, заява позивача про надання доказів понесених судових витрат на правничу допомогу після винесення рішення обумовлена лише задоволенням позову, поважних причин неможливості подання таких доказів до винесення судового рішення в даній справі така заява не містить.
Окрім того, як вже було встановлено судом з матеріалів справи, адвокатом (представником позивача) жодних дій під час розгляду справи не вчинялося. Зазначена обставина підтверджується наданим до суду актом приймання-передачі наданих послуг, що підписаний сторонами 14.03.2025, тобто майже одразу після подання позивачем до суду позовної заяви.
Так, станом на 14.03.2025 представник позивача вже мала всі документи для підтвердження витрат позивача на правничу допомогу (принаймні інших документів до суду не подано) та мала можливість протягом двохмісячного строку розгляду справи подати відповідні документи до суду, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність будь-яких поважних причин у позивача (представника позивача), які перешкоджали подати відповідні документи до винесення рішення в даній справі.
Верховним Судом у постанові від 26.07.2023 у справі № 160/16902/20 було зазначено наступне:
"За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.
Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення."
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, судом встановлено, що позивачем надано відповідні докази щодо понесених витрат на правничу допомогу з порушенням правил, встановлених ч. 7 ст. 139 КАС України. Позивач у позовній заяві лише вказав про очікувані судові витрати, які підлягають відшкодуванню, без конкретизації виду таких витрат. Також, позивач не надав до суду до закінчення судових дебатів доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу та не вказав поважних причин, які заважали подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів, зважаючи на те, що всі докази були отримані майже одразу після подання позивачем позову до суду, навіть ще до відкриття провадження у справі судом. Окрім того, представником позивача також пропущено п'ятиденний строк, передбачений ч. 7 ст. 39 КАС України, для подання до суду заяви про ухвалення додаткового рішення та відповідних доказів понесення судових витрат.
У постанові від 26.07.2023 у справі № 160/16902/20 Верховний Суд дійшов висновку, зокрема, що зазначення в прохальній частині адміністративного позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.
Отже, зважаючи на викладені висновки Верховного Суду, зазначення позивачем у позові про понесення судових витрат не розцінюється судом як подання позивачем заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу.
Відповідно до позиції об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.
Разом з тим, у даному випадку позивачем під час розгляду справи не було подано до суду заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та відповідних доказів понесення позивачем таких витрат. Після ухвалення судового рішення про задоволення позову в даній справі, представник позивача, також з пропуском п'ятиденного строку після ухвалення судового рішення, подала до суду докази понесення витрат на правничу допомогу, при цьому, не заявивши протягом двомісячного строку розгляду справи заяви про подання відповідних доказів після ухвалення судом судового рішення у справі.
Зазначене свідчить про недотриманням позивачем вимог та строку, встановлених ч. 7 ст. 139 КАС України для подання до суду заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та відповідних доказів, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про залишення такої заяви позивача без розгляду.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 160/16902/20 та в ухвалі Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 07.07.2023 у справі № 340/2823/21, яка за приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при розгляді заяви позивача.
Також, у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 по справі №340/2449/19 викладено висновок, що за умови відсутності будь-яких належних і беззаперечних доказів на підтвердження поважності пропуску позивачем встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України строку подання доказів понесених стороною судових витрат та неможливості вчасного звернення до адміністративного суду внаслідок суттєвих перешкод, вказана заява підлягає залишенню без розгляду.
Так, позивачем доказів понесених фактичних витрат на професійну правничу допомогу в установлений законом строк суду не надано, а тому заява позивача підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до частини 4 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 248, 252, 256 КАС України, суд, -
Заяву позивача про ухвалення додаткового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН