Справа №500/3157/25
02 липня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 через представника адвоката Балабана Петра Олеговича звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23 квітня 2025 року №191950029471 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії по втраті годувальника,
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію ОСОБА_1 по втраті годувальника за померлого батька ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Управлінні соціальної політики Тернопільської міської ради та отримує державну соціальну допомогу, оскільки є інвалідом 3 групи з дитинства, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 , який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області як пенсіонер та отримував пенсію за віком. 15 квітня 2025 року позивач звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про призначення пенсії по втраті годувальника (за померлого батька ОСОБА_2 ).
За результатом розгляду заяви, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23 квітня 2025 року №191950029471 вих. 2000-0304-9/61883, прийнятого за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника оскільки до органів Пенсійного фонду не надано медичного висновку про визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення вісімнадцятирічного віку.
Вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23 квітня 2025 року №191950029471 вих. 2000-0304-9/61883 протиправним, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
30.06.2025 від відповідача до суду поступив відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.
В заперечення вказує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 15.04.2025 звернулась із заявою до територіального органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії по втраті годувальника.
За принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії по втраті годувальника була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.04.2025 №191950029471 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, померлого ОСОБА_2 , відповідно статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю медичного висновку про визнання заявниці дитиною з інвалідністю до досягнення нею вісімнадцятирічного віку.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, встановив таке.
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Управлінні соціальної політики Тернопільської міської ради та отримує державну соціальну допомогу, оскільки є інвалідом 3 групи з дитинства, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 .
15.04.2025 позивач звернулась із заявою до територіального органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії по втраті годувальника, (померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_2 ).
За принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії по втраті годувальника була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, рішенням якого від 23.04.2025 №191950029471 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю медичного висновку про визнання заявниці дитиною з інвалідністю до досягнення нею вісімнадцятирічного віку.
Зі змісту вказаного спірного рішення видно, що годувальник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; дата смерті померлого годувальника - ІНФОРМАЦІЯ_3 (78 років на день смерті); вік позивача на момент звернення - 50 років.
За нормами статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера - незалежно від тривалості страхового стажу.
Страховий стаж померлого годувальника з урахуванням інформації в індивідуальних відомостях про застраховану особу становить 38 років 09 місяців 11 днів.
Відповідно пункту 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акту огляду МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги. У разі, якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
В наданому заявницею пакеті документів для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відсутній медичний висновок про визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення вісімнадцятирічного віку.
Дата права на пенсійну виплату - відсутня або до надання медичного висновку про визнання заявниці дитиною з інвалідністю до досягнення вісімнадцятирічного віку.
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень позивач звернулася до суду з цим позовом задля захисту своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість бездіяльності, дій відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Саме цим Законом встановлений порядок та умови призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Відповідно до статті 9 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. (частини друга статті 9 Закону №1058-IV).
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначені статтею 36 цього Закону.
Абзацом першим частини першої статті 36 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
За положеннями абзацу першого пункту 2 частини другої статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Відповідно пункту 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Підставою для відмову у призначенні позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника стала відсутність медичного висновку про визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення нею вісімнадцятирічного віку.
Суд зазначає, що згідно наявних в матеріалах справи витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 14.03.2025 №264/25/529/Р стосовно ОСОБА_1 , (дата встановлення інвалідності 30.01.2025, група інвалідності ІІІ, основний діагноз: Q60.0 - Ниркова агенезія однобічна), довідки (про стан здоров'я) №20 від 26.03.2025, виданої Амбулаторією загальної практики сімейної медицини №12 Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Тернопільської міської ради, консультативного висновку спеціаліста КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" ТОР позивач є особою з інвалідністю третьої групи з дитинства.
Однак при зверненні до територіального органу Пенсійного фонду України ОСОБА_1 не подано медичного висновку про визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення нею вісімнадцятирічного віку, як це передбачено пунктом 2.18 Порядку №22-1.
Таким чином, позивачем в порядку статей 73-76 КАС України не доведено наявність всіх передбачених законодавством умов для призначення їй пенсії по втраті годувальника.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява №387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів, які б підтверджували обставини, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у призначенні пенсії по втраті годувальника є протиправною.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 02 липня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ: 14099344);
третя особа:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769) .
Головуючий суддя Мартиць О.І.