Справа № 420/16700/25
02 липня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Василяки Д.К. розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_4 в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 жовтня 2017 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців січень 2008 року;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 жовтня 2017 року включно індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Ухвалою суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч.5 ст.262 КАС України.
Ухвалою суду від 18.06.2025 року залучено до участі у справі №420/16700/25 в якості другого відповідача - Військову частину НОМЕР_4 . Встановлено Військовій частині НОМЕР_4 строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали. Витребувано у Військової частини НОМЕР_4 інформацію та належним чином засвідчені докази на її підтвердження, а саме: витяг із наказу про звільнення ОСОБА_1 з військової частини НОМЕР_4 ; довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 жовтня 2017 року; відомості щодо базового місяця, який був використаний відповідачем у разі нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 жовтня 2017 року.
26.06.2025 року від представника відповідача - Військової частини НОМЕР_4 надійшов відзив на позовну заяву в якому просить (крім іншого) просить суд залишити позовну заяву без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України, оскільки 10.01.2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №10 Позивач, виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_4 та всіх видів забезпечення, та увільнений від займаної посади і направлений для подальшого проходження військової служби до Військової академії (м.Одеса ) З питання виплати індексації грошового забезпечення Позивач звернувся до Відповідача- військової частини НОМЕР_2 із заявою від 05.11.2024 року, після опрацювання даної заяви Позивачу було надано відповідь від 11.11.2024року за вих. №4950 Таким чином, датою, коли Позивач дізнався про порушення його прав та виникнення спірних відносин між ним та Відповідачем є саме листопад 2024р., коли Представнику Позивача було вручено лист з відповіддю на заяву про виплату індексації грошового забезпечення, яким йому було відмовлено у такій виплаті. Дізнавшись про порушення своїх прав щодо невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення, Позивач, з огляду на приписи частини п'ятої статті 122 КАС України, мав звернутися до адміністративного суду за захистом свого права протягом місяця. Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом 16.09.2024 року, тобто через два місяця та 20 днів після того коли фактично дізнався про порушення своїх прав та моменту виникнення спірних відносин між ним та Відповідачем, не подавши до Суду заяви про поновлення строків звернення до Суду та не зазначивши підстав для його поновлення.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами частин другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Закон України від 01.07.2022 № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі.
Отже, цей Закон містить норми прямої дії та поширює свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, зокрема з 19.07.2022.
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, ч.1 ст.58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відтак зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.
Таким чином, правила обчислення строку звернення до суду працівника про стягнення належної йому заробітної плати визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
З огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про поширення дії ч.1 ст.233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
За таких умов суд дійшов висновку, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин положення ч.2 ст.233 КЗпП України в редакції, чинній з 19.07.2022.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 27.04.2023 у справі №420/14777/22, від 28.09.2023 у справі №140/2168/23.
З врахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_4 про залишення позовної заяви без розгляду по справі №420/16700/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя Д.К.Василяка