03 липня 2025 року Справа № 280/3130/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
22.04.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не поновлення виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з дня звернення, а саме з 08.11.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у поновленні виплати пенсії з підстав неможливості отримання документів про припинення виплати пенсії на території російської федерації. Позивач, вважаючи дану відмову такою, що порушує його законні права на пенсійне забезпечення, не відповідає законодавству про пенсійне забезпечення, звернувся до суду з даною позовною заявою.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції, зазначено, що для призначення пенсії особам, які отримували пенсію в російській федерації до пенсійного органу потрібно надати довідку-атестат про припинення виплати пенсії за попереднім місцем отримання. Така довідка є підтвердженням того, що виплату пенсії було припинено та не буде поновлено. Виплату пенсії, яка припинена з будь-яких підстав (крім зміни місця проживання) можливо поновити за зверненням особи. Інші документи не є належним підтвердженням припинення/не поновлення виплати пенсії за місце попереднього отримання пенсійних виплат. До того ж, у зв'язку з введенням військового стану з 24.02.2022 запити про отримання даних щодо перебування на обліку, припинення виплати пенсії до органів російської федерації не надсилаються. Крім того згідно до абз. 8 п. 2.8 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1) громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації. Отже, при зверненні за призначенням пенсії особа має підтвердити, що не є громадянином держави-окупанта, на підтвердження чого надається заява у довільній формі. Доказів неотримання пенсії від держави-окупанта на теперішній час немає.
Ухвалою суду від 28.04.2025 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлено позивачу термін для усунення недоліків. Позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 06.05.2025 у справі відкрите спрощене позовне провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як отримувач пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон), виплату якої йому припинено у зв'язку із вибуттям на постійне місце проживання до іншої країни.
08.11.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про поновлення виплати раніше призначеної йому пенсії за вислугу років на підставі ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Згідно службової записки начальника відділу обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян від 08.11.2021 року, заява ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії була передана для обробки, згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
18.11.2021 року, ГУ ПФУ в Запорізькій області направив до державної установи відділення Пенсійного фонду РФ в м. Ярославлі запит на отримання довідки-атестата про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 .
У подальшому, листом № 17762-18052/К-03/8-2800/22 від 01.08.2022 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило ОСОБА_1 про те, що поновлення виплати пенсії за місцем фактичного проживання можливе після надходження паперової пенсійної справи, атестату про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання.
Листом № 6799-6209/К-02/8-0800/24 від 12.04.2024 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило ОСОБА_1 про те, що у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, що призвело до розірвання дипломатичних відносин з росією, не можливо направити запит щодо витребування пенсійної справи, оскільки прийнятим рішенням обидві сторони втратили можливість двосторонньої комунікації.
Позивач через свого представника, звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою від 28.11.2024 року про ознайомлення з матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 .
Листом № 22571-21109/К-02/8-0800/24 від 31.12.2024, ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомив представника позивача про те, що ознайомитися з матеріалами пенсійної справи можливо представнику за умови особистої присутності ОСОБА_1
11.03.2025 року було надано позивачу та його представнику фактичний доступ до матеріалів пенсійної справи для її ознайомлення.
19.03.2025 року позивач в черговий раз, особисто звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про поновлення виплати пенсії.
Відповідач листом № 6341-4699/К-02/8-0800/25 від 17.04.2025 року, повідомив позивача, що він з 01.01.2007 по 31.08.2020 перебували на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-Х1І «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 01.09.2020 виплату пенсії за вислугу років було припинено на підставі Вашої заяви у зв'язку із вибуттям на постійне місце проживання до російської федерації, після чого Головним управлінням на запит Державної установи - Управління Пенсійного фонду російської федерації в м. Ярославлі було направлено атестат про припинення виплати пенсії віл 20.08.2020 № 589. Згодом на підставі Вашої заяви від 08.11.2021 про поновлення виплати пенсії Головним управлінням було зроблено до вищезазначеної установи запит атестату про зняття Вас з обліку. Відповідь на запит та документи про припинення Вам виплати пенсії на території російської федерації до Головного управління не надходили. Підстави для поновлення виплати пенсії за вислугу років відсутні.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Абзацами 1, 3 преамбули ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з ч.1 ст.1 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно ч.1 ст.1-1 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до ст.52 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Витрати на доставку пенсії здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.
Як слідує зі ст.58-1 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», припинення та поновлення виплати пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей проводиться в порядку, встановленому цим Законом та статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч.2 ст.49 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
За нормами частини другої статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Як вище встановлено судом, позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як отримувач пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З 01.09.2020 виплату пенсії за вислугу років було припинено на підставі заяви позивача у зв'язку із вибуттям на постійне місце проживання до російської федерації, після чого відповідачем на запит Державної установи - Управління Пенсійного фонду російської федерації в м. Ярославлі було направлено атестат про припинення виплати пенсії віл 20.08.2020 № 589. Згодом на підставі заяви позивача від 08.11.2021 про поновлення виплати пенсії відповідачем було зроблено до вищезазначеної установи запит атестату про зняття позивача з обліку. Відповідь на запит та документи про припинення виплати пенсії позивачу на території російської федерації до Головного управління не надходили.
Як встановлено з матеріалів справи та не заперечуються відповідачем, позивач є громадянином України; на теперішній час проживає на території України; раніш отримував пенсію, призначену за законодавством рф.
На час звернення позивача до відповідача із заявою про поновлення пенсії на підставі законодавства України, питання щодо пенсійного забезпечення громадян держав учасниць СНД, в тому числі України та російської федерації, були врегульовані Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Відповідно до статті 7 Угоди при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.
Розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.
Статтею 8 Угоди встановлено, що органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 зі мінами).
Відповідно до пункту 1.1. Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії- додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 1.9. Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Пунктом 2.1. Порядку №22-1 передбачений чіткий перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, в якому такий документ як атестат про припинення пенсії відсутній.
Водночас пунктом 4.12. Порядку №22-1 передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
З урахуванням вище наведених норм права вбачається, що саме на орган, що призначає пенсію, покладено обов'язок, у разі переїзду пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці, надсилання запиту про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера.
У спірному випадку фактично підставою для відмови в призначенні пенсії позивачу стала неможливість витребування від пенсійних органів рф пенсійної справи позивача через військову агресію рф та зупинення листування з російською федерацією.
Таку позицію відповідача суд вважає неправомірною та такою, що суперечить принципу верховенства права, оскільки витребування пенсійної справи позивача з органу Пенсійного Фонду за попереднім місцем його проживання (реєстрації) (територіального органу Пенсійного Фонду російської федерації) згідно з пункту 4.12 Порядку №22-1 покладається саме на орган, що призначає пенсію, а позбавлення управління можливості направлення відповідного запиту про витребування пенсійної справи не може слугувати підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно Закону №1058-ІV.
Право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як, зокрема, можливість чи неможливість витребування пенсійної справи з органів Пенсійного фонду російської федерації як країни, з якої вибув позивач. У свою чергу, відсутність у пенсійного органу паперової пенсійної справи також не є підставою для відмови у виплаті пенсійних виплат позивачу, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відмова в поновленні виплати пенсії є неправомірною.
Судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 передбачено вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, що пов'язано з збройною агресією росії проти України.
Так, дійсно як Україна так і рф заявили про вихід з Угоди (росія - 11.06.2022, Україна 29.11.2022).
Відповідно до ст.13 Угоди кожен учасник цієї угоди може вийти з неї, надіславши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди щодо цього учасника припиняється через шість місяців з дня отримання повідомлення.
Тобто, на теперішній час фактично відсутня міжнародна угода між Україною та росією щодо пенсійного забезпечення громадян.
В той же час, відсутність такої угоди не може позбавити права громадянина України на пенсійне забезпечення.
Стосовно питання не надання позивачем документів на підтвердження відсутності у позивача громадянства російської федерації та не отримання пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення російської федерації суд зазначає наступне.
Як вказано вище, підпунктом 9 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії.
Отже, за положеннями Порядку № 22-1 особа має подати органу Пенсійного фонду заява у довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта саме для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
Позивач проживає на підконтрольній території України (місто Запоріжжя), а не на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
Крім того, позивач ініціює питання про поновлення виплати пенсії, а не про призначення пенсії.
Також суд зауважує, що Порядок № 22-1 не містить вимог про необхідність надання для поновлення виплати пенсії документу про не отримання пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.
Відповідачем не надано доказів наявності у позивача громадянства російської федерації та отримання ним пенсії в органах пенсійного забезпечення російської федерації.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частиною другою статті 20 Закону №389-VIII встановлено, що в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені ч. 2 ст. 64 Конституції України.
Суд дійшов висновку, що умова щодо отримання пенсійної справи та документу про припинення виплати пенсії від органів російської федерації покладає на громадян України надмірний та необґрунтований тягар, що позбавляє права на пенсійні виплати.
Враховуючи факт розірвання дипломатичних відносин з Російською Федерацією, є неможливим звернення до органів російської федерації для витребування пенсійної справи та інших документів, що загалом позбавляє частину громадян України можливості отримувати пенсію, відтак порушує гарантоване Конституцією України право на соціальний захист.
Відсутність ж у відповідача можливості направлення відповідного запиту про витребування пенсійної справи не може слугувати підставою для відмови у призначенні або виплаті пенсії.
З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач як громадянин України має право на отримання пенсії, призначеної йому відповідно до законодавства України, за місцем реєстрації фактичного проживання, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012)- задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не поновлення виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з дня звернення, а саме з 08.11.2021 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 03.07.2025.
Суддя О.В. Конишева