03 липня 2025 року Справа № 280/2369/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ЄДРПОУ 44118663)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0780739-2409-0827-UA23060070000082704 від 19.11.2024 на суму, яким визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік у розмірі 2976,15 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є власником нерухомого майна в місті Запоріжжі, а саме квартира загальною площею 68,47 кв.м., а також об'єктів нерухомого майна загальною площею 102,35 кв. м. в територіальних громадах Запорізької області, які є тимчасово окупованими. Відповідачем не враховано, що органом місцевого самоврядування в межах наданих повноважень, визначено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, загальна площа яких не перевищує 120 кв.м для квартир. Так, на території міста Запоріжжя у нього перебував один об'єкт нерухомого майна (квартира) загальна площа якої 68,47 кв.м, що не перевищує 120 кв.м, а тому, на думку позивача, до вказаного об'єкта має бути застосована нульова ставка податку. Водночас, з урахуванням підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - ПК України) з 1 січня 2023 року не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової нерухомості, що розташовані на тимчасово окупованій території. Позивач вважає, що при обчисленні податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган безпідставно врахував площу об'єктів житлової нерухомості, які розташовані на тимчасово окупованій території. З цих підстав вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 07.04.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді від 06.05.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
14.05.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що податкові зобов'язання визначено на підставі положень статті 266 ПК України з урахуванням встановленої законом пільги для квартир 60 кв.м. Водночас, місцеві ради встановлюють пільги з податку на нерухоме майно, вiдмiнне вiд земельної ділянки, що сплачується на вiдповiднiй територiї з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб, які визначаються виходячи з майнового стану та рівня доходів таких осіб. Таким чином, при прийнятті рішень, з питань місцевих податків та зборів, у тому числі податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки органам місцевого самоврядування слід керуватись правилами, встановленими ПК України. Також, виходячи з умов, вказаних у диспозиціях ст.266 та п.69.22 Підрозділу 10 Розділу ХХ ПК видно, що за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується і не сплачується, однак, відомості, визначені щодо об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості статтею 266 цього Кодексу та дані Державного реєстру майна (кількість, загальна площа, частка , яка знаходиться у власності тощо) враховуються при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Отже, на думку відповідача, спірне податкове повідомлення-рішення сформоване та винесене з дотриманням вимог податкового законодавства. Просить відмовити у задоволенні позовної заяви.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, позивач є власником об'єктів житлової нерухомості, а саме:
- з 16.06.2015 - квартира, загальною площею 68,47 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 ;
- з 29.07.2021 - 1/2 квартири, загальною площею 64,7 кв.м, за адресою АДРЕСА_3 ;
- з 16.01.2008 - квартира, загальною площею 70,0 кв.м, за адресою: АДРЕСА_4 .
Головним управлінням ДПС у Запорізький області сформовано та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення, якими позивачу визначено належну до сплати суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за даними об'єктами нерухомості, а саме: податкове повідомлення-рішення №0780739-2409-0827-UA23060070000082704 від 19.11.2024 на суму, яким визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік у розмірі 2976,15 грн щодо об'єкту нерухомого майна квартира, загальною площею 68,47 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 .
Вважаючи протиправними зазначене податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.
Згідно з пункт 10.1 статті 10 ПК України (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Приписами пункту 10.3 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
На період дії воєнного чи надзвичайного стану в Україні на територіях, де тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідні сільські, селищні, міські ради, рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів та/або надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів мають право приймати відповідні військові адміністрації та військово-цивільні адміністрації у порядку, передбаченому цим Кодексом для сільських, селищних, міських рад.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
За приписами підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України у разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.
У відповідності до пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій та військово-цивільних адміністрацій щодо податків та зборів належать, крім іншого:
12.4.1.встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом;
12.4.3.прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Пункт 12.5 статті 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Підстави, порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначені статтею 266 ПК України.
Так, згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 та підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:
об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;
об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Аналізуючи вищенаведені норми чинного податкового законодавства, можна дійти висновку, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. При цьому, повноваження щодо встановлення ставок місцевих податків, зокрема, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, а також пільг зі сплати наведеного податку, належать сільським, селищним, міським радам, військовим та військово-цивільним адміністраціям.
Рішенням Запорізької міської ради від 28 січня 2015 року № 5 “Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено "Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)" (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення).
До вказаного Положення вносились зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року за №5, від 26 лютого 2016 року за №30, від 25 серпня 2016 року за №50, від 21 грудня 2016 року за №49, від 26 квітня 2017 року за №51, від 27 травня 2020 за №49.
Пунктом 2.4. Положення врегульовані питання застосування пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до підпункту 2.4.1. пункту 2.4 Положення база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
За підпунктом 2.4.2 пункту 2.4 Положення міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя з об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Згідно з пунктом 1 рішення міської ради від 26.02.2016 №30: абзац 1 підпункту 2.5.2 пункту 2.5 частини 2 Положення після слів “за 1 кв. метр бази оподаткування» доповнений словами “за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;
- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;
- різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів».
Отже, Положенням встановлено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Запоріжжі щодо об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі у 2023 році, зокрема, для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 м.кв.
З матеріалів справи судом встановлено, що загальна площа належних позивачу об'єктів оподаткування, які складаються з об'єктів житлової нерухомості - квартир (тобто база оподаткування відповідним податком), становить 170,82 кв.м, що перевищує 120 м.кв у відповідному податковому періоді, а тому до таких об'єктів нерухомого майна не застосовується нульова ставка податку у 2023 році відповідно до Положення, а відповідні посилання позивача є безпідставними.
Щодо доводів позивача про те, що за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за спірний період, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи встановлено, що позивач є власником об'єкта житлової нерухомості, а саме:
- 1/2 квартири, загальною площею 64,7 кв.м, за адресою АДРЕСА_3 ;
- квартира, загальною площею 70,0 кв.м, за адресою: АДРЕСА_4 .
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року доповнено пункт 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України підпунктом 69.22, відповідно до якого, тимчасово, на період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей:
підставою для обчислення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що були пошкоджені або знищені, є відомості, визначені статтею 266 цього Кодексу, дані Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (далі - Реєстр майна), та дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується:
1) за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України:
за 2021 та 2022 роки - за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних осіб;
за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року - за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності юридичних осіб, та за об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб.
Починаючи з 1 січня 2023 року за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», 22.12.2022 року Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України був прийнятий наказом № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за № 1668/39004 (чинний на момент виникнення податкового зобов'язання).
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» с. Костянтинівка, Пологовського району, Запорізької області та м. Пологи, Пологовського району, Запорізької області з 03.03.2022, віднесено до переліку тимчасово окупованих території.
Отже, за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності позивача та розташовані на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2023 році не нараховується та не сплачується.
Водночас, «об'єкт оподаткування» та «база оподаткування» є різними поняттями.
Як зазначалось вище, базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа всіх об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які належать платнику.
Відповідно до пунктів «б», «г» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Отже, при визначенні загальної суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у звітному періоді, враховується сумарно загальна площа всіх об'єктів нерухомого майна (одного типу) (база оподаткування), зменшена на пільгу, встановлену підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, і у подальшому щодо кожного об'єкта нерухомості визначається окремо сума податку пропорційно до питомої ваги загальної площі.
При цьому, підпункт 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, на який посилається позивач, не передбачає зменшення бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на площу об'єктів нерухомого майна, які перебувають на тимчасово окупованій території (території бойових дій), а лише встановлює, що податок за такі об'єкти не нараховується та не сплачується.
З матеріалів справи судом встановлено, що спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, лише за об'єктом нерухомого майна, який розташований у м.Запоріжжі, з урахуванням бази оподаткування, визначеної відповідно до норм ПК України, з урахуванням пільги, встановленої підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте ГУ ДПС у Запорізькій області з дотриманням вимог чинного законодавства, підстави для визнання такого податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування, наведені у позовній заяві, відсутні, а тому позов не підлягає задоволенню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність сукупності підстав для відмови в задоволенні позову.
У зв'язку з відмовою в позові, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 03.07.2025
Суддя М.О. Семененко