Справа № 740/1034/25
Провадження № 2/740/886/25
Іменем України
02 липня 2025 року місто Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді Роздайбіди О.В.,
при секретарі Дьоміній Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжин у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
ТОВ «Бізнес позика» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 43436,38 грн та судові витрати в розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позову посилалося на те, що 17.04.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 496718-КС-001, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого, банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 10000,00 грн строком на 24 тижні, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 0,95% за кожен день користування кредитом, а позичальник в свою чергу зобов'язався повернути кредит на умовах встановлених договором та графіком платежів.
До теперішнього часу відповідач свої зобов'язання за кредитним договором № 496718-КС-001 належним чином не виконав, кошти за договором сплатив частково, чим порушив зобов'язання, встановлені договором. Станом на 27.02.2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 43436,38 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 27.04.2025 вказану вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребувано письмові докази з банківської установи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив справу розглядати без участі їх представника, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, не повідомив про причини неявки в судові засідання, будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подавав, заперечень проти позову або заяви про розгляд справи без його участі не надав, не подавав відзиву на позов.
Про дату, час та місце розгляду відповідач повідомлений шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті «Судової влади України».
Таким чином, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.
Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення заочного судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із врахуванням доказів по справі суд приходить до наступних висновків.
Положеннями ст.627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.
Згідно зі ст. 526, 599, 629, 1046, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, договір є обов'язковим для виконання сторонами, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що 17.04.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №496718-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.
Відповідно до п.2.1. договору кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 10000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика».
Строк, на який надається кредит, складає 24 тижні, термін дії договору до 02.10.2024. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 0,95%, фіксована. Договором визначено, що комісія за надання кредиту становить 1500,00 грн.
Сторонами в п.3.2.3. Договору кредиту погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.
До вказаного договору додані пропозиція (оферта) щодо укладання договору, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти), візуальна форма послідовності дій клієнта та анкета клієнта (а.с. 27-38).
Із витребуваних доказів з АТ «Сенс Банк», а саме: виписки по рахунку та деталізації /виписки операцій по картці за період з 17.04.2024 по 02.10.2024 ,убачається надходження на рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 10 000,00 грн та користування ними.
Із врахуванням викладеного між сторонами виникли правовідносини згідно положень ст. 526, 599, 629, 1054 ЦК України.
Докази на підтвердження недійсності вищезазначеного кредитного договору відсутні.
Відповідач умови зазначеного кредитного договору належним чином не виконував і станом на 27.02.2025 року його заборгованість, згідно з розрахунком позивача, становить 43436,38 грн і складається з: заборгованості за кредитом 10000,00 грн, заборгованості за відсотками 31936,38 грн, заборгованості за комісією 1500,00 грн (а.с. 19).
Також, згідно з відомостями ТОВ «Профітгід», підтверджено факт перерахування на картковий рахунок ( НОМЕР_1 ) грошових коштів сумою 10,000 грн. платіжною інструкцією від 17.04.2024. В анкеті клієнта номер банківської картки для перерахунку коштів зазначений як НОМЕР_2 (а.с. 38-39).
Докази на спростування даного розрахунку заборгованості, на підтвердження виконання зобов'язань по договору відсутні, тобто відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов'язання не виконав, кредит та платежі відповідно до договору не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість, що є підставою для застосування до даних відносин правил згідно зі ст.1049 ЦК України щодо зобов'язання відповідача повернути грошові кошти відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Як зазначено вище відповідач не надав суду у встановленому порядку заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву, заперечення, у зв'язку з чим несе ризик настання наслідків, пов'язаних із невчиненням даних процесуальних дій, в даному випадку,- ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів.
Також судом враховується, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Водночас, рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, яка діяла на час укладання кредитного договору, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
У постанові від 13.07.2022 у справі №?363/1834/17 Верховний Суд визначив, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, суперечить основним засадам цивільного законодавства.
У цьому випадку комісія у розмірі 1500,00 грн нараховувалася саме за надання кредиту, а тому стягненню не підлягає.
За таких обставин позов підлягає задоволенню частково, на користь позивача підлягають стягненню із відповідача 41936,38 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн в дохід держави (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі), який відповідно до ст. 141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача, на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі 2422,40х96,55%=2338,82 грн.
Докази, що спростовують висновки суду, станом на час розгляду справи відсутні.
Керуючись ст.4, 12, 13, 81, 141, 247, 264, 265, 279-283 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», заборгованість по кредитному договору №496718-КС-001 від 17.04.2024 в розмірі 41936 (сорок одна тисяча дев?ятсот тридцять шість) гривень 38 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» витрати по сплаті судового збору в сумі 2338 (дві тисячі триста тридцять вісім ) гривень 82 копійки.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика»» адреса місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Заочне рішення суду може бути переглянуте Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.В.Роздайбіда