Справа № 738/1434/25
№ провадження 2-о/738/45/2025
Ухвала
03 липня 2025 року місто Мена Чернігівської області
Менський районний суд Чернiгiвської областi в складі судді Парфененко О. Я., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Менський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; військова частина НОМЕР_1 ,
встановив:
1.Короткий зміст заяви.
02 липня 2025 року до Менського районного суду Чернігівської області надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, яка подана представником заявника ОСОБА_2 .
Заявник, посилаючись на статті 46, 49 ЦК України, статті 19, 82, 259, 265, 268, 293, 305, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, просить встановити факт смерті ОСОБА_3 , військовослужбовця, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Мена Чернігівської області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок особливих обставин під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Побєда Покровського району Донецької області, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації.
Установлення факту смерті ОСОБА_3 - чоловіка заявниці, необхідно для оформлення спадщини, отримання виплат, передбачених законодавством України.
2.Суть питання, що вирішується ухвалою.
Ухвалою вирішуються питання щодо відповідності заяви вимогам статтей 315, 318 ЦПК України.
3.Мотиви, з яких суд дійшов висновків, норми закону, якими керується суд, постановляючи ухвалу.
Частиною першою статті 293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно із частиною першою статті 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якої встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 жовтня 2023 року по справі № 607/1612/23 вказано, що загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені статтею 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено:
-який факт заявник просить встановити та з якою метою;
-причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
-докази, що підтверджують факт;
-до заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини;
-довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Цивільний процесуальний кодекс України розрізняє наступні процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, а саме:
1)Встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);
2)Встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);
3)Встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);
4)Визнання фізичної особи безвісно відсутньою, оголошення фізичної особи померлою померлою (статті 305-309 ЦПК України).
Зазначені вище процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.
Відповідно до вимог пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У судовому порядку також можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
У порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки, і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника.
У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша, друга статті 318 ЦПК України).
Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Суд зазначає, що встановлення підстав факту смерті відрізняється від встановлення підстав факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.
Установлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.
Щодо оголошення особи померлою, то відповідно до частини другої статті 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Згідно із частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Частиною четвертою статті 46 ЦК України передбачено, що порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до змісту статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.
Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
За змістом зави ОСОБА_1 , яка надійшла до суду, слідує, що заявник, обираючи такий спосіб захисту як встановлення факту смерті особи, посилається на норми права та підстави звернення до суду, які відрізняються між собою за суттю, процедурою розгляду та правовими наслідками.
Крім цього, за змістом прохальної частини заяви ОСОБА_1 , заявник порушує перед судом, окрім встановлення факту смерті особи, встановити й інші факти, які пов'язані із статусом військовослужбовця у ОСОБА_3 на момент смерті та з обставинами смерті ОСОБА_3 .
Також, посилаючись у заяві на те, що встановлення факту заявнику необхідно для реалізації особистих та майнових прав заявника на спадщину та отримання соціальних виплат, заявник не визначилась із колом заінтересованих осіб, як то Міністерство оборони України, родичі першого ступеня спорідненості тощо.
07 травня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» № 2217-IX від 21 квітня 2022 року, на підставі якого частина третя статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» викладена в наступній редакції: будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану».
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5 встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Ці документи додаються до другого примірника актового запису про смерть.
Для розгляду справи про встановлення факту смерті у суді відділ державної реєстрації актів цивільного стану на прохання заявника складає письмову відмову у проведенні державної реєстрації смерті (додаток 19), у якій викладає причини неможливості проведення такої реєстрації.
Суд встановив, що у порушення вимог частини другої статті 318 ЦПК України, до заяви не додано доказу, що підтверджує обставину неможливості проведення державної реєстрації смерті органами, які проводять державну реєстрацію актів цивільного стану в Україні.
Таким чином, суд встановив, що заява ОСОБА_1 подана до суду без додержання вимог, викладених у статтях 315, 318, 117 ЦПК України, а саме:
-заявник, звернувшись до суду із заявою про встановлення факту смерті особи, посилається на норми права та підстави звернення до суду, які відрізняються між собою за суттю, процедурою розгляду (у тому числі й складом суду, що розглядає певну категорію справи), та правовими наслідками;
-заявник до заяви не додав доказу, що підтверджує викладену в заяві обставину неможливості проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_3 органами, які проводять державну реєстрацію актів цивільного стану в Україні;
-заявник у заяві не зазначив причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують факт, який пов'язаний із статусом військовослужбовця у ОСОБА_3 на момент смерті;
- заявник у заяві не зазначив причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують факт стосовно обставин смерті ОСОБА_3 ;
-заявник до заяви не додав документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, стосовно встановлення факту наявності статусу військовослужбовця у ОСОБА_3 на момент смерті, та стосовно встановлення факту про обставини смерті ОСОБА_3 або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, у якій зазначаються недоліки заяви, спосіб та строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити заявнику строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - п'ять днів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 185, 293, 315, 317, 318 ЦПК України, суд -
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху.
Надати заявнику ОСОБА_1 строк для усунення недоліків - 5 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Запропонувати заявнику ОСОБА_1 , у встановлений судом строк, усунути недоліки заяви, які зазначені в ухвалі.
Роз'яснити заявнику положення частини третьої статті 185 ЦПК України, згідно з якими у випадку якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, заява вважається поданою у день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не оскаржується.
Суддя О.Я. Парфененко