Справа № 583/2603/25
3/583/1105/25
Іменем України
03 липня 2025 року
Суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Савєльєва А.І., розглянув матеріали, що надійшли від Охтирського РВП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ІПН: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
06.06.2025 о 18 год. 48 хв. в с. Грінченкове, вул. Гагаріна,1, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем ВАЗ д.н.з. НОМЕР_3 в стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився за допомогою газоаналізатора Драгер 6820, тест номер 145, результат якого становить 1.10 % алкоголю, чим порушив п. 2.9а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Належним чином повідомлена особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, в суд за викликом не з'явився.
Суд вжив усіх необхідних заходів щодо повідомлення особи про час і місце судового розгляду, однак він 23.06.2025, 03.07.2025 не з'явився та доказів про поважність причин своєї неявки до суду не надав. Відповідно до положень ст. 268 КУпАП визначений вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою, а справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП до таких не відноситься, тому суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутність особи що притягається до адміністративної відповідальності. Його право при цьому не порушується, в тому числі і на захист, оскільки будучи повідомленим про розгляд справи він не з'явився, тобто уникає судового розгляду, цим самим має на меті уникнення ним адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення шляхом зволікання з розглядом справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Санндрес С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, суд згідно положень ст.1 КУпАП здійснює охорону прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст. 256 КУпАП протокол є єдиним документом, у якому зазначається суть правопорушення, тобто це є фактично те обвинувачення, яке висунуто особі від імені держави відповідним державним службовцем.
За змістом ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».
Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Згідно ч. ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до підпункту а пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 27 Постанови № 14 ПВСУ від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами) слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров'я № 1452/735 від 09.11.2015, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2008 за № 1103 (із змінами) та у суворій відповідності до норм ст. 266 КУпАП.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Як вбачається з матеріалів справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, керуючи транспортним засобом, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених вище Правил дорожнього руху України не дотримався, так як його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у розумінні приписів ст. ст. 245, 251-252 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 353528 від 06.06.2025, який містить необхідні відомості, зокрема, щодо дати, часу, місця та способу вчинення адміністративного правопорушення, які призвели до порушення Правил дорожнього руху України;
- рапортом про реєстрацію заяви ЄО № 10363 від 06.06.2025 надійшло повідомлення зі служби 102 проте, що водій ОСОБА_1 , керував тз в стані алкогольного сп'яніння, було складено протокол за ч. 1 ст.130 КУпАП;
- квитанцією до протоколу за допомогою приладу ARRK-0030 06.06.2025 о 19:07 проведено огляд на стан сп'яніння гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , результат тесту 1.10%, тест 145;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, з використанням спеціальних технічних засобів за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest 6820 , результат огляду на стан сп'яніння 1,10 %;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.06.2025;
- копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 51 QМ 0457 103 25 чинне до 06 травня 2026 року;
- інформацією про пошук посвідчення водія ГСЦ на ім'я ОСОБА_1 , за відомостями ГСЦ МВС документ відсутній;
- постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 4909989 від 06.06.2025;
- відеозаписом на диску, який був переглянутий у судовому засіданні.
Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у правильності розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п. 150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п. 57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України» в частині дати ДТП, відмови від проходження освідування на стан сп'яніння.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні "Шмауцер проти Австрії" від 23.10.1995 ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення".
Поряд з цим, ЄСПЛ відносить до кримінально-правової санкції й позбавлення прав на управління транспортним засобом, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення (рішення ЄСПЛ у справі "Маліге проти Франції" від 23.09.1998).
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Суд враховує характер вчиненого правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП є тяжким, про що свідчить його характер та визначені законодавцем види та розміри адміністративних стягнень, їх особливу небезпечність, підвищену соціальну чуттєвість до такого роду правопорушень, особу правопорушника, його ставлення до вчиненого, враховуючи ступінь вини порушника та обставини правопорушення, вважаю достатнім та необхідним для запобігання й попередження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2025).
Керуючись ст.ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 221, 283 КУпАП,
п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 (один) рік (Сумська область/м. Суми, отримувач: ГУК Сум.обл/Сумська обл./21081300, код отримувача: 37970404, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), номер рахунку: UA628999980313090149000018001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, найменування податку: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок (Судовий збір: (ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, рахунок № UA908999980313111256000026001 в Казначействі України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106, найменування податку: Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України), обов'язково заповнити призначення платежу: судовий збір, пункт 5).
Роз'яснюється, що у разі несплати штрафу в встановлений строк, відповідно до ст. 308 КУпАП, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя А.І.Савєльєва