01 липня 2025 року
м. Київ
cправа №910/11882/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва (Підченко Ю.О.)
від 05.12.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду (Кропивна Л.В., Барсук М.А., Руденко М.А.)
від 23.04.2025 (повний текст складений 01.05.2025)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Пул"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 20 849 742,84 грн,
1. 21 вересня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Пул" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення грошових коштів у розмірі 20 849 742,84 грн за договором купівлі-продажу електричної енергії від 28.02.2023 №271/03/23 (далі - Договір).
2. Позовні вимоги обґрунтовані перерахуванням на користь Відповідача попередньої оплати за поставку електричної енергії за період до 20 квітня 2023 року на загальну суму 60 324 863,90 грн, тоді як електрична енергія у квітні була відпущена на суму 39 475 121,06 грн. Припинивши поставку електроенергії, попередня оплата в розмірі 20 849 742,84 грн продовжує перебувати на рахунку Відповідача, отже підлягає поверненню за відсутності зустрічного виконання ним своїх зобов'язань.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 у справі №910/11882/24, позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 20 849 742,84 грн.
Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 312 746,14 грн судового збору.
Повернуто Позивачу з Державного бюджету України 9 643,48 грн судового збору, про що після набрання рішенням законної сили вирішено постановити відповідну ухвалу.
4. 20 травня 2025 року Відповідач (Скаржник) подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить:
- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі;
- зупинити виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду Верховним Судом [про що Скаржник долучив до касаційної скарги окреме клопотання];
- судові витрати покласти на Відповідача [дослівно].
5. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
6. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
7. У тексті касаційної скарги Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, та, зокрема, зазначає:
- щодо пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України - суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у:
1) постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17, постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №914/1954/20, від 08.05.2018 у справі №910/1873/17, щодо добросовісності Позивача, доктрини заборони суперечливої поведінки, зловживання правом. Позивач фактично належним чином виконав зобов'язання за Договором у обсязі менше 1/3, оскільки загальна вартість електричної енергії, проданої за результатами електронних аукціонів (з урахуванням коригування (зменшення)), за квітень і травень 2023 року становить 150 684 767,68 грн з ПДВ. При цьому Позивач здійснив оплату на загальну суму 60 324 863,90 грн, тоді як придбав електричну енергію у квітні на суму 39 475 121,06 грн;
2) постановах Верховного Суду від 18.08.2022 у справі №910/15271/21, від 20.10.2020 у справі №905/267/19, від 15.10.2019 у справі №905/2319/17, від 12.03.2024 у справі №910/12017/23, щодо правової природи оперативно-господарських санкцій, порядку їх застосування та скасування - виходячи з аналізу положень статті 237 Господарського кодексу України (далі - ГК України), особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь. Оперативно-господарській санкції застосовують безпосередньо самі суб'єкти господарських відносин у оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів і без згоди іншої сторони зобов'язання. Це, зокрема є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка у договорі. При цьому до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачені договором;
- щодо пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутній висновок Верховного Суду в подібних правовідносинах щодо застосування підпункту 16 пункту 1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 №332 (далі - Постанова №332) у сукупності з положеннями статей 525, 526, 538, 629, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 235-237 ГК України та пунктів 5.1, 5.2, 5.6, 5.7, 6.4 Договору.
Суди попередніх інстанцій надали помилкову оцінку обставинам, без урахування положень Договору та змісту Постанови №332, фактично ототожнивши переплату електричної енергії зі штрафними санкціями. Водночас утримання Скаржником коштів на підставі пунктів 5.6, 5.7 Договору не є штрафною санкцією, застосування якої передбачене Постановою №332. Отже, суди застосували до спірних правовідносин положення Постанови №332, яка є незастосовною. Кошти, які Позивач заявив до стягнення, не є неустойкою (штрафом, пенею) у розумінні статті 549 ЦК України, яка була б передбачена Договором;
- щодо пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України - суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази, а саме не перевірили правильність розрахунку позовних вимог, не навели, які саме докази були ними досліджені, оцінені та, відповідно, прийняті та / або відхилені із зазначенням мотивів такого прийняття / відхилення; не врахували положень Договору і Постанови №332.
8. Правом подати заперечення проти відкриття касаційного провадження відповідно до частини другої статті 294 ГПК України Позивач не скористався.
9. З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку що касаційна скарга відповідає вимогам статті 290 ГПК України, отже відповідно до правил статті 294 ГПК України необхідно відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 у справі №910/11882/24 з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
10. Крім того, як вже було зазначено, Скаржник подав клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 до закінчення їх перегляду Верховним Судом.
11. Клопотання, зокрема, обґрунтоване таким:
- у разі примусового виконання оскаржуваних рішень про стягнення зі Скаржника коштів у сумі понад 20 000 000 грн та виконавчого збору, що становить 10% від вказаної суми, Скаржник у складний період воєнного стану не матиме змоги належним чином виконувати свої господарські зобов'язання перед іншими учасниками ринку, зокрема, надавати послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів у межах виконання спеціальних обов'язків із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів. Вказане призведе до неможливості постачальників універсальних послуг здійснювати закупівлю електричної енергії для потреб населення, а також суттєво ускладнить виконання взятих на себе зобов'язань перед виробниками за "зеленим" тарифом;
- під час розгляду справи в суді касаційної інстанції існує ризик накладення арешту на рухоме та нерухоме майно Скаржника, виконання рішення (стягнення грошових коштів, що є предметом спору) до закінчення його перегляду судом касаційної інстанції.
12. За змістом частини першої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
13. Аналіз наведеної норми свідчить, що заява про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії має бути мотивованою, тобто містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами.
14. Метою зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії є запобігання невідворотним негативним наслідкам, які можуть виникнути з огляду на виконання (дію) судового рішення, що набрало законної сили, у випадку його скасування судом касаційної інстанції.
15. Відповідно до усталеної судової практики при вирішенні питання про зупинення виконання (дії) рішення Верховний Суд ураховує такі обставини: ймовірність утруднення повторного розгляду справи або неможливість здійснення повороту виконання рішення внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки, негайне виконання може завдати значної шкоди (призвести до знищення майна, втрати репутації) або призвести до інших негативних наслідків, які не можна буде виправити. Таке питання вирішується за заявою учасника справи або за ініціативою суду з урахуванням конкретних обставин справи.
16. Зважаючи, що зупинення виконання (дії) рішення є винятковим заходом, застосування судом відповідних повноважень має бути обґрунтованим, а підстави зупинення - достатньо вагомими та доведеними, позаяк інша сторона у справі (учасники справи), на користь якої ухвалено рішення, буде обмежена у праві на задоволення своїх вимог.
17. Європейський суд з прав людини у пункті 43 рішення в справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 (заява №60750/00) зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
18. Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
19. Набрання судовим рішенням законної сили та, як наслідок, його виконання (дія), є законодавчо передбаченими стадіями судового процесу, а тому таке виконання (дія) судового рішення саме собою (per ipsum) не є безумовною та самостійною підставою, з якою закон пов'язує можливість (необхідність) зупинення його виконання або дії.
20. Суд звертає увагу Скаржника, що сама тільки незгода з мотивами ухваленого рішення не є достатньою підставою для зупинення його виконання (дії), оскільки правильність застосування норм права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи судові рішення по суті. Скаржник має обґрунтувати та довести, що незупинення виконання рішення або його дії може потягнути незворотні наслідки.
21. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 28.10.2019 у справі №904/94/19 зазначила, що заява про зупинення виконання судових рішень повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали / не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов'язки) та наявністю доказів на їх підтвердження.
22. Узагальнене посилання Скаржника на специфіку власної діяльності в умовах воєнного стану, потенційну загрозу настання негативних наслідків, однак без подання відповідних доказів, не є безумовною підставою для зупинення виконання (дії) судового рішення.
23. Таким чином, Суд відмовляє у задоволенні клопотання Скаржника з огляду на його необґрунтованість.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 290, 294, 295, частиною третьою статті 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 у справі №910/11882/24.
2. Відмовити у задоволенні клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 у справі №910/11882/24 до закінчення їх перегляду Верховним Судом.
3. Призначити касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29 липня 2025 року о 14:00 год. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, у залі судових засідань №2 (кабінет №209).
4. Встановити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання його копій та копій доданих документів Скаржнику до 21 липня 2025 року. У разі закінчення п'ятнадцятиденного строку з дня вручення цієї ухвали вже після встановленої судом дати, останнім днем строку для подання відзиву на касаційну скаргу є день, в який спливає п'ятнадцятиденний строк. У разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами.
5. Явка представників учасників справи не є обов'язковою.
6. Роз'яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів відповідно до статті 197 Господарського процесуального кодексу України та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21.
7. Витребувати з Господарського суду міста Києва та / або Північного апеляційного господарського суду справу №910/11882/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Баранець
В. Студенець