58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua
30 червня 2025 року Справа № 926/1430/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КНС-К»
до відповідача Державного комунального підприємства Управління “Тепловодоканал»
про стягнення заборгованості в сумі 226 728,39 грн
Суддя Проскурняк О.Г.
Секретар судового засідання Гончар А.Ю.
Представники сторін:
Від позивача (в режимі ВКЗ) - Кривша С.М.
Від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "КНС-К" звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Державного комунального підприємства Управління "Тепловодоканал" про стягнення заборгованості в сумі 226 728,39 грн.
Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг № 345 від 27 травня 2024 року, згідно умов якого позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу послуги з поточного ремонту та відновлення дебіту свердловини № 3006 підземного водозабору м. Новодністровськ Чернівецької області, а відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно прийняти і оплатити надані послуги.
При цьому, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання зі сплати наданих послуг, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 199 797,22 грн.
Так, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 199 797,22 грн та штрафні санкції в сумі 26 931,17 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 квітня 2025 року, судову справу № 926/1430/25 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 30 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання по суті призначено на 21 травня 2025 року.
Ухвалою суду від 21 травня 2025 року відкладено судове засідання з розгляду справи № 926/1430/25 по суті на 03 червня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 03 червня 2025 року відкладено судове засідання з розгляду по суті справи № 926/1430/25 на 17 червня 2025 року.
Ухвалою суду від 17 червня 2025 року відкладено судове засідання з розгляду по суті справи № 926/1430/25 на 30 червня 2025 року.
Відповідач явку належного представника в судове засідання 30 червня 2025 року вкотре не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання.
При цьому, 30 червня 2025 року через систему “Електронний суд» надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
У поданому клопотанні адвокат вказує, що перебуває на лікарняному, у зв'язку із чим не може з'явитись в судове засідання. Також повідомляє, що у період з 03 липня 2025 року по 25 липня 2025 року перебуватиме у відпустці.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представника позивача, суд зазначає наступне.
Стаття 6 ЄСПЛ гарантує кожному судовий розгляд «у розумний строк». ЄСПЛ зазначив, що метою вказаної гарантії є захист всіх сторін в судовому розгляді від надмірного затягування судової процедури. Більш того, вказана гарантія підкреслює важливість того, щоб правосуддя здійснювалося без затримок, які можуть підірвати його ефективність та довіру до нього.
Таким чином, значення критерію розумного строку полягає в тому, щоб гарантувати винесення судового рішення протягом розумного строку, встановлюючи тим самим межу стану невизначеності, в якому знаходиться та чи інша особа у зв'язку з її становищем, що є важливим як для самої зацікавленої особи, так і з точки зору юридичної визначеності.
ЄСПЛ не визначає конкретних строків, які можна вважати розумними або нерозумними це питання вирішується в кожній окремій справі з урахуванням усіх особливостей та обставин.
Значення критерію «розумний строк» полягає у тому, щоб гарантувати ухвалення судового рішення протягом розумного строку, встановлюючи при цьому межу стану невизначеності, у якому перебуває та чи інша особа у зв'язку з положенням під час судового розгляду справи, що є важливим як для самої цієї особи, так і з точки зору поняття «юридична визначеність» як така.
Частиною 1 статті 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Судові засідання з розгляду справи № 926/1430/25 по суті неодноразово відкладались за клопотанням відповідача, суд надав відповідачу можливість реалізувати свої права, проте представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився.
Крім цього, в ухвалі суду від 17 червня 2025 року, суд звертав увагу, що останнім днем розгляду справи згідно частини 1 статті 248 ГПК України є 30 червня 2025 року. У разі неявки представника відповідача, незалежно від причин такої неявки, суд буде здійснювати розгляд справи по суті.
Враховуючи вищевикладене, з метою дотримання імперативних приписів статті 248 ГПК України щодо строку розгляду справи, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Крім цього, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із частиною 1 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, з огляду на неодноразову неявку представника відповідача, який належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами за відсутності представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні 30 червня 2025 року підтримав позов та просив його задовольнити.
В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.
На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, вступну та резолютивну частину рішення у даній справі проголошено у судовому засіданні 30 червня 2025 року за результатами пояснень позивача та оцінки доказів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини 1 статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 27 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “КНС-К» (далі - Виконавець) та Державним комунальним підприємством Управління “Тепловодоканал» (далі - Замовник) укладено Договір про надання послуг № 345 (далі - Договір).
За своє правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.
Частини 1 статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати такі послуг: Поточний ремонт та відновлення дебіту свердловини № 3006 підземного водозабору м. Новодністровськ Чернівецької області (ДК 021:2015:76530000-7 - Послуги з проведення внутрішньосвердловинних робіт.)
Згідно пункту 1.2. Договору, Замовник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити послуги, які визначені у п. 1.1. цього договору.
Згідно пункту 1.4 Договору, вартість послуг визначається відповідно до договірної ціни, що є невід'ємною частиною Договору.
Сторонами підписано та узгоджену Договірну ціну до Договору в сумі 199 797,22 грн
Відповідно до пункту 2.1 Договору, загальна сума Договору складає 199 797,22 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч сімсот дев'яносто сім гривень 22 коп.), у тому числі ПДВ (20 %) 33 299,54 грн. (тридцять три тисячі двісті дев'яносто дев'ять гривень 54 коп.)
Пунктом 1.3. Договору унормовано, що надані послуги за цим договором передаються Виконавцем Замовнику на підставі акту здачі-прийняття наданих послуг, який підписується обома Сторонами. У цьому Договорі під актом Сторони розуміють акти складені за типовою формою КБ-2в та довідки складені за типовою формою КБ-3.
30 грудня 2024 року між Сторонами підписано Акт приймання виконаних робіт за грудень 2024 року форми КБ-2в, на загальну суму 199 797,22 грн
Також, 30 грудня 2024 року між Сторонами підписано Довідку про вартість виконаних робіт на загальну суму 199 797,22 грн.
Відповідно до пункту 3.1 Договору, за надані послуги згідно п. 1.1. цього догвору, Замовник сплачує Виконавцю суму, яка буде визначена актом (актами) здачі-прийняття наданих послуг.
Пунктом 3.2 Договору встановлено, що оплата здійснюється протягом 10 календарних днів після підписання Замовником і Виконавцем актів здачі-прийняття наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.
Згідно пункту 3.3 Договору, сторони погодились, що кінцевий термін оплати Замовником наданих і прийнятих послуг з урахуванням пункту 3.2 Договору здійснюється не пізніше 30 грудня 2024 року.
Позивач надав Відповідачу передбачені Договором послуги своєчасно, якісно і у повному обсязі, що підтверджується підписаними Актом приймання виконаних робіт за грудень 2024 року та Довідкою про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2024 року.
Таким чином, Відповідач повинен був виконати свої грошові зобов'язання перед Позивачем і оплатити Позивачу вартість наданих послуг у розмірі 199 797,22 грн., не пізніше 30 грудня 2024 року згідно пункту 3.3 Договору.
В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором щодо своєчасної оплати послуг.
Згідно положень статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно частини 1 статті 854 Цивільного кодексу, України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 42 від 30 грудня 2024 року на суму 199 797,22 грн., у тому числі ПДВ 20% 33 299,54 грн., що підтверджується Квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17 січня 2025 року № 9417497291.
Із зазначеної суми Позивач сплатив податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств у повному обсязі відповідно до вимог та у порядку, встановлених Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 4.2., 2.4.6 Договору, Замовник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та прийняти та оплатити надані послуги.
Пунктом 6.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань, винна Сторона відшкодовує спричинені у зв'язку з цим збитки.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 9.2 Договору строк, в межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу стосовно стягнення основної суми боргу та стягнення штрафних санкцій, передбачених Договором та законом, становить три роки.
З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості за Договором за надані послуги в сумі 199 797,22 грн
Щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд вказує наступне.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до вимог частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня)
Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року, справа № 686/21962/15-ц за змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц
Згідно пункту 6.4 Договору, при несвоєчасній оплаті Замовником вартості наданих послуг, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день перевищення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.
Відповідно до пункту 6.8 Договору, штрафні санкції, передбачені пунктом 6.4 Договору нараховуються протягом всього терміну невиконання зобов'язання.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті “Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України “Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Враховуючи зазначене вище, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, суд вважає, що заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 18 019,67 грн, 3 % річних у розмірі 1 839,19 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 072,31 грн обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 2.1. частини 2 статті 4 вказаного Закону унормовано, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставку судового збору встановлено у такому розмірі: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 1 січня 2025 року статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
Відтак, розмір судового збору, що підлягає оплаті за подання позовної заяви майнового характеру про стягнення заборгованості в сумі 226 728,39 грн становить 3 400,93 грн
Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, сплачений судовий збір в розмірі 3 400,93 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 76 - 79, 123, 194, 219, 222 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного комунального підприємства Управління “Тепловодоканал» (60236, Чернівецька обл., місто Новодністровськ(пн), Промбаза, код ЄДРПОУ 14271932) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КНС-К» (, 03035, м. Київ, Солом'янська площа, будинок 2, офіс 609/2, код ЄДРПОУ 40694074, рахунок № НОМЕР_1 в АТ «УКРСИББАНК») заборгованість у розмірі 226 728,39 грн. (з яких: основний борг за договором у сумі 199 797,22 грн; пеня у розмірі 18 019,67 грн; 3% річних у розмірі 1 839,19 грн.; інфляційні втрати у розмірі 7 072,31 грн) та 3 400,93 грн судового збору.
Повний текст рішення складено та підписано - 03 липня 2025 року
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Проскурняк