м.Чернівці
30 червня 2025 року Справа № 926/1169/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С.М., за участю помічника судді Петровської В.С., яка за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання, розглянувши справу №926/1169/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Жасмін» (42732, Сумська обл., Охтирський р-н., с.Лантратівка, вул.Лебединська, 18-Б)
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроколор» (58023, м.Чернівці, вул.Комунальників, 3, прим.37-2)
Про стягнення коштів за договором поставки в сумі 440040,00 грн
За участі представників:
Від позивача: Нємцев В.А. - адвокат (ордер серії ВМ №1064743 від 07.04.2025р.)
Від відповідача: Гура О.В. - представник (дов. від 24.04.2025р.)
Судове засідання проведене в режимі відеоконференції в системі відеоконференцзв'язку “EasyCom».
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Жасмін» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроколор» про стягнення грошових коштів в якості попередньої оплати за договором поставки №АКН-23-07 від 02.10.2023 року в сумі 440040,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02.10.2023 року між ТОВ “Жасмін» та ТОВ “Агроколор» укладено договір №АКН-23-07 про постачання нафтопродуктів, згідно якого сторони обумовили, що товар передається покупцю окремими партіями, кожна окрема партія товару передається в рамках договору лише після попереднього усного або письмового узгодження сторонами її асортименту, номенклатури, кількості, якості, ціни (вартості), умов та строків її поставки (передачі у власність). На виконання умов договору, сторонами узгоджено постачання партії товару - палива дизельного ДП-Л-Євро5-В0 у кількості 10000,00 літрів на загальну суму 440040,00 грн, після чого відповідач надав позивачу рахунок на оплату №240607/01/Н від 07.06.2024 року на суму 440040,00 грн, яка була позивачем сплачена в повному обсязі, однак відповідач товар не поставив, на претензію, щодо поставки товару не відреагував, у зв'язку із чим позивач просить стягнути суму попередньої оплати з відповідача.
08.04.2025 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№1169, яку відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано судді Гушилик С.М.
Ухвалою суду від 10.04.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 01.05.2025 року.
Ухвалою суду від 11.04.2025 року задоволено заяву представника позивача (вх.№1226 від 10.04.2025р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.
Ухвалою суду від 28.04.2025 року задоволено заяву представниці відповідача (вх.№1401) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.
За клопотанням відповідача суд ухвалою від 01.05.2025 року здійснив перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 19.05.2025 року.
13.05.2025 року зареєстровано відзив на позовну заяву (вх.№2024), який обґрунтовується тим, що відповідач не порушив умов договору поставки нафтопродуктів, так як відповідно до ч.4 ст.612 ЦК України прострочення боржника не настало, відтак відсутні порушення продавцем зобов'язання поставити товар, яке відстрочується в силу приписів ч.2 ст.613 цього кодексу у зв'язку з простроченням покупця визначити умови поставки товару та надати доручення на отримання товару. Так, в рахунку на оплату №240607/01/Н від 07.06.2024 року не було визначено умови поставки партії палива дизельного та строків поставки. У вимозі про постачання оплаченого товару згідно договору №АКН-23-07 позивач не визначив умови поставки товару, покупцем також не було пред'явлено продавцю доручення на отримання партії товару.
16.05.2025 року зареєстровано відповідь на відзив (вх.№2084), в обгрунтування якої позивач зазначає, що в схожі за змістом обов'язки продавця та покупця встановлені в ст.ст.А.7, Б.4 розділу FCA Правил Інкотермс 2010, у позивача виникає обов'язок щодо належного прийняття товару, у тому числі і в частині надання документів на підтвердження повноважень (доручення, довіреності) лише після отримання від відповідача достатнього повідомлення про час і місце, коли і де товар можливо буде отримати, проте відповідач не повідомив позивача про час і місце, коли і де останній може отримати товар, а наявна у справі вимога позивача №1 від 03.01.2025 року про постачання оплаченого товару, яка отримана відповідачем 10.02.2025 року, досить чітко установлює строк постачання палива дизельного - не пізніше, ніж впродовж семи днів з моменту отримання вимоги, отже починаючи з 18.02.2025 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з постачання на користь позивача палива дизельного за договором.
19.05.2025 року від представника позивача надійшло клопотання (вх.№1636), в якому просить постановити окрему ухвалу, яку надіслати прокурору або органу досудового розслідування, так як вбачає ознаки злочину відповідачем, передбаченого ч.3 ст.190 Кримінального кодексу України.
Ухвалою суду від 19.05.2025 року відкладено підготовче засідання на 02.06.2025 року.
30.05.2025 року від представниці відповідача надійшли заперечення щодо клопотання про винесення окремої ухвали (вх.№2272), в яких зазначає, що в ньому не наведено, який закон чи інший нормативно-правовий акт було порушено відповідачем та в чому саме полягає таке порушення.
Також, у власних запереченнях на відповідь на відзив (вх.№2273 від 30.05.2025р.) представниця зазначає, що прострочення відповідача по поставці товару не настало, відтак відсутні порушення продавцем зобов'язання поставити товар.
Ухвалою суду від 02.06.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.06.2025 року.
У судовому засіданні 23.06.2025 року оголошено перерву до 30.06.2025 року.
25.06.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№2611), а саме докази витрат на правничу допомогу.
Заслухавши в судовому засіданні, 30.06.2025 року вступне слово позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд перейшов до дослідження доказів в порядку ст.ст.209-210 ГПК України та після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів, в яких представник позивача підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги, в свою чергу представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-
02.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Жасмін» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агроколор» (далі - продавець) укладено договір №АКН-23-07 про постачання нафтопродуктів (далі - договір).
В порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати нафтопродукти, масла (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується і прийняти товар та повністю оплатити його ціну (вартість). Одиниця виміру кількості товару та кількість поставки кожної партії товару підтверджується накладними на відпуск товару, виписаними продавцем. Загальна кількість товару за даним договором становить суму кількості поставленого протягом терміну дії даного договору товару, згідно накладних на відпуск товару (п.п.1.1 - 1.3 договору).
Згідно п.2.1 договору, товар передається покупцю автомобільним транспортом на умовах ЕХW (“Франко склад») Інкотермс - 2010 або FСА (“Франко перевізник») Інкотермс - 2010. За згодою сторін продавець може здійснити поставку товару на склад покупця. Продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки товару з моменту передачі його перевізнику. Всі ризики, що пов'язані з втратою чи пошкодженням товару, а також право власності на товар переходять до покупця з моменту приймання товару до перевезення.
Товар передається покупцю окремими партіями. Кожна окрема партія товару передається в рамках цього договору лише після попереднього усного або письмового узгодження сторонами її асортименту, номенклатури, кількості, якості, ціни (вартості), умов та строків її поставки (передачі у власність). Кількість товару у кожній партії зазначається сторонами у відповідній видатковій та товаротранспортній накладній (п.п.2.2, 2.3 договору).
У відповідності до п.п.2.4,.2.5 договору, датою поставки товару вважається дата приймання товару до перевезення, що вказана в товаротранспортній накладній і видатковій накладній. Факт відвантаження підтверджується відповідними підписами і печатками на накладних уповноважених осіб. завантаження товару (товарної партії) та видачу відповідних документів на вантаж продавець здійснює на підставі пред'явленого покупцем доручення на отримання товару (партії товару).
Як встановлено п.п.3.1 - 3.3 договору, загальна сума договору становить суму вартості товару, поставленого протягом терміну дії даного договору, згідно накладних на відпуск товару. Ціна за одиницю виміру кількості товару визначається в рахунках на оплату товару, наданих продавцем та підтверджується прийнятим до виконання покупцем рахунком на оплату товару. Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством України. Розрахунки між сторонами здійснюються в Українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий. Форма розрахунків - платіжним дорученням.
Розрахунок за товар здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця. Невиконання покупцем п.3.4 нього договору надає продавцю право відмовитися від виконання своїх обов'язків за цим договором повністю або частково (п.п.3.3, 3.4 договору).
Згідно п.4.1 договору, приймання товару по кількості здійснюється покупцем відповідно до вимог Інструкції “Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» (затверджена наказом №281/171/578/155 від 20.05.2008р.).
Відповідно до п.7.4 договору, зміни, додатки, додаткові угоди і доповнення до даного договору, його пролонгація або дострокове розірвання будуть дійсні за умови, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін. Всі вищеперераховані документи до даного договору становлять його невід'ємну частину.
Пунктом 7.13 договору встановлено, що даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо жодна зі сторін в строк за місяць до закінчення строку дії договору не заявить про намір його розірвати. Договір пролонгується кожного разу строком на 1 рік.
На підставі усного узгодження сторонами асортименту товару, її кількості, ціни та умов поставки, відповідач надав покупцю рахунок на оплату №240607/01/Н від 07.06.2024 року , який покупецем був оплачений, про що свідчать платіжні інструкції №33 від 07.06.2024 року на суму 400080,00 грн та №35 від 10.06.2024 року на суму 39960,00 грн де в призначенні платежу значиться “за диз-ливо ДП-Л-Євро5 ВО згідно рахунку №240607/01/Н від 07.06.2024 року».
В підтвердження проведення оплати ТОВ “Агроколор» зареєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 10.06.2024 року на суму 39960,00 грн та №2 від 07.06.2024 року на суму 400080,00 грн.
03.01.2025 року ТОВ “Жасмін» звернувся до ТОВ “Агроколор» з письмовою вимогою №1, у якій вимагав не пізніше, ніж впродовж 7 днів з моменту її отримання, на виконання умов договору №АКН-23-07 від 02.10.2023 року поставити йому паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0 у кількості 10000,00 літрів, яка отримана адресатом 10.02.2025 року.
19.02.2025 року у відповіді на вимогу позивача відповідач зазначив, що зважаючи на те, що ТОВ “Континенталь Трейд» не поставило товар ТОВ “Агроколор», обумовлений сторонами строк поставки товару на користь ТОЛВ “Жасмін» ще не настав, а тому, не може його поставити покупцю та запропонував розглянути можливість оформлення договору між його підприємствами про уступки права вимоги поставки товару на суму здійсненої передплати безпосередньо від ТОВ “Континенталь Трейд».
У зв'язку із відсутністю поставки товару у строк зазначений у вимозі, позивач 27.02.2025 року звернувся до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати за договором №АКН-23-07 від 02.10.2023 року, на яку відповідь не отримав.
Позивач в обгрунтування свої позовних вимог посилається на те, що відповідач не виконав обов'язку з поставки товару у відповідності до умов договору, а відтак просить стягнути з відповідача на свою користь кошти в якості повернення попередньої оплати за договором поставки в сумі 440040,00 грн.
Відповідач в свою чергу заперечує проти повернення коштів, посилаючись на те, що строк виконання за договором не настав, а умови поставки сторонам не визначено, при цьому, саме позивачем порушено вимоги законодавства, так як ним не здійснено дій, які мають передувати отриманню товару.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані докази, суд визнає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.509 ЦК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч.1 ст.174 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.ч.4, 7 ст. 179 ГК України).
За змістом ч.1 ст.181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до п.п.А4, А7 Правил Інкторемс 2010, продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям. Продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення про здійснення доставки товару до борту призначеного судна.
Згідно п.Б4 Правил Інкторемс 2010, покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4.
Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
У відповідності до ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього Кодексу.
Відповідно до Інструкції “Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (п.5.1.1 Інструкції).
У відповідності до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених ч.4 ст.545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Як встановлено судом, між сторонами укладено договір поставки за яким одна сторона взяла на себе зобов'язання поставити товар, а інша сплатити за цей товар кошти, що і було зроблено однією стороною, так, позивач вніс попередню оплату за товар, проте продавець поставки товару не забезпечив, що призвело до звернення покупця з вимогою про поставку товару, яка не була задоволена продавцем, що в свою чергу стало підставою для звернення покупця з вимогою про повернення коштів, яка також залишена відповідачем без задоволення.
Як вже зазначалось вище, відповідачем так і не було поставлено позивачу оплачений товар. Відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на “законне очікування», що йому будуть повернуті попередньо сплачені ним кошти. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Брумареску проти Румунії». “Пономарьов проти України», “Агрокомплекс проти України»).
Відповідно до ч.1 ст.665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.693 ЦК України).
Судом з достовірністю встановлено, що позивач, як покупець, звернувся до продавця з вимогою про поставку товару в строк сім календарних днів, проте останній повідомив про відсутність у нього відповідного товару, та запропонував йому укласти договір про уступки права вимоги поставки товару на суму здійсненої передплати безпосередньо від ТОВ “Континенталь Трейд». Отже, відповідач відмовився від виконання умов договору, так з боку відповідача ця відмова виразилась у формі непоставки оплаченого позивачем товару в обумовлений сторонами строк, зі сторони позивача ця відмова була виражена шляхом направлення позивачу претензії про повернення коштів, у зв'язку з простроченням боржника. Таким чином, сума грошових коштів, яка сплачена позивачем із посиланням на відповідний правочин, від якого відмовились сторони, є такою, що набута відповідачем без достатніх правових підстав, та підлягає поверненню на користь позивача.
Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, оскільки відповідач у визначений законодавством та договором строк не здійснив поставку оплаченого товару та не повернув позивачу отримані кошти, то в судовому порядку позивач правомірно просить стягнути з відповідача безпідставно отримані ним кошти у розмірі 440040,00 грн.
Що ж до твердження відповідача стосовно того, що прострочення продавця не настало в силу приписів ч.4 ст.612 ЦК України, то воно спростовується вище викладеним.
Щодо клопотання ТОВ “Жасмін» про постановлення окремої ухвали, суд прийшов висновку про відмову в його задоволенні виходячи з наступного.
Згідно зі ст.46 ГПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк.
Виходячи з аналізу змісту правових норм ГПК України суд зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено винесення окремої ухвали за клопотанням сторін у справі та відсутнє посилання на порядок і строки розгляду такого клопотання. Судом самостійно встановлюються наявність обставин та підстав для винесення окремої ухвали, що визначені ст.246 ГПК України.
З урахуванням доводів представника позивача в клопотанні про постановлення окремої ухвали, щодо дій директора підприємства ТОВ “Агроколор», які полягають у наданні рахунку на попередню оплату вартості 10000,00 літрів палива дизельного, яке не перебувало у його власності та беззаперечного отримання на підставі такого рахунку попередньої оплати у сумі 440040,00 грн, які містять ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст.90 Кримінального кодексу України, суд не вбачає підстав для його задоволення.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що сторона не позбавлена права подати заяву до правоохоронних органів про злочин, якщо для цього є правові підстави.
Щодо заявленої вимоги адвоката позивача - Нємцева В.А. про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч.1 - 4 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ч.1 ст.58 ГПК України представником у справі може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до ч.4 ст.60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8ст.129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як свідчать матеріали справи, правова допомога Товариству з обмеженою відповідальністю “Жасмін» у даній справі надавалась адвокатом Нємцевим Віктором Андрійовичем на підставі договору про надання послуг з правової (правничої) допомоги від 01.04.2025 року, ордеру серії ВМ №1064743 від 07.04.2025 року.
Згідно акту передачі-приймання робіт по договору про надання правової допомоги від 25.06.2025 року, адвокат виконав, а клієнт прийняв правову допомогу зазначену в п.1.1 договору з розгляду справи №926/1169/25. Виконання робіт підтверджується звітом про виконання етапу робіт від 25.06.2025 року та акт передачі-приймання робіт по договору про надання правової допомоги від 25.06.2025 року.
Платіжною інструкцією від 08.04.2025 року підтверджено сплату понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до п.2.1.1 договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.04.2025 року, за вивчення первинних документів, підготовку та подання до суду позовної заяви та представництво інтересів замовника у суді першої інстанції замовник сплачує на користь виконавця гонорар в розмірі 7000,00 грн.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється включно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно ст.15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 268, 269).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року по справі №922/445/19, від 22.11.2019 року по справі №910/906/18, від 24.01.2019 року по справі №910/15944/17, від 04.06.2020 року по справі №906/598/19 та в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі №755/9215/15-ц.
Враховуючи вищевикладене, керуючись приписами ст.129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи, участь адвоката в судових засіданнях 01.05.2025 року, 19.05.2025 року, 02.06.2025 року, 23.06.2025 року та 30.06.2025 року розміру гонорару, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, суд дійшов висновку, що вимога про відшкодування з відповідача судових витрат, підлягає повному задоволенню.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.79 ГПК України).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain).
У висновках Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України», “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
Враховуючи наведені законодавчі приписи та з огляду на позицію сторін, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 42, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Жасмін» (42732, Сумська обл., Охтирський р-н., с.Лантратівка, вул.Лебединська, 18-Б) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроколор» (58023, м.Чернівці, вул.Комунальників, 3, прим.37-2) про стягнення коштів за договором поставки в сумі 440040,00 грн - задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроколор» (58023, м.Чернівці, вул.Комунальників, 3, прим.37-2, код 41221633) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Жасмін» (42732, Сумська обл., Охтирський р-н., с.Лантратівка, вул.Лебединська, 18-Б, код 30409036) в якості попередньої оплати грошові кошти за договором поставки в сумі 440040,00 грн, судовий збір в сумі 12280,48 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повний текст складено та підписано 03.07.2025 року.
Суддя С.М. Гушилик