Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" липня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1489/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут", м.Київ
до Фізичної особи ОСОБА_1 , м.Балаклія (адреса: АДРЕСА_1 )
про стягнення 190608,93 грн
без виклику учасників справи
30.04.2025 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 190608,93 грн за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-2619-21 від 22.10.2021, з яких: 109138,42 грн - заборгованість за отриманий природний газ; 24443,91 грн - пеня; 9665,48 грн - 3% річних; 39750,40 грн- інфляційні втрати; 7610,72 грн - штраф за перевищення обсягу постачання природного газу.
01.05.2025 року з метою встановлення місцезнаходження відповідача відповідно до ч.8 ст.176 ГПК України по справі №922/1489/25 судом було зроблено витяг з Єдиного державного демографічного реєстру, з якого вбачається, що місцезнаходження відповідача Фізичної особи ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.05.2025 року відкрито провадження у справі №922/1489/25 в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
05.05.2025 року судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: 64207, Харківська обл., Ізюмський р-н, м.Балаклія, вул.Максима Шелеханя (Алієва), буд.56.
Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ст.51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
13.05.2025 року ухвала про відкриття провадження у справі була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.05.2025 року витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи ОСОБА_1 .
09.06.2025 року до суду від Міністерства соціальної політики України надійшов лист, в якому міститься інформація про запитувану особу, зазначено фактичну адресу проживання/адресу для листування: АДРЕСА_2 .
09.06.2025 року судом повторно направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_2 .
16.06.2025 року ухвала про відкриття провадження у справі була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "неправильно зазначена (відсутня) адреса".
Згідно з п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Під час розгляду справи судом перевірено адресу відповідача згідно з даними ЄДДР, яка залишилася незмінною.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).
Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Адуєв Владислав Олександрович (РНОКПП НОМЕР_1 ) припинив підприємницьку діяльність 20.03.2024 (за власним рішенням), про що зроблено відповідний запис 2004740060001009030.
Відповідно до частини першої статті 58 Господарського кодексу України (далі -ГК України) суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Частиною першою статті 128 ГК України визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За положеннями статті 51 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Отже з 20.03.2024 року фізична особа-підприємець Адуєв Владислав Олександрович втратив статус підприємця.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 4 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 та в постанові Господарського суду Харківської області по справі № 922/1482/23).
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, в процесі здійснення господарської діяльності, як фізичної особи-підприємця, 22.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (надалі - Позивач, Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Адуєвим Владиславом Олександровичем (ІПН: НОМЕР_1 , ЕІС код 56ХО0009SP0LN007, надалі - Відповідач, Споживач) укладено Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-2619-21 (далі - Договір).
Відповідно до положень п. 1.1. Договору ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» зобов'язувалось передати у власність Споживачу у 2021 році природний газ (далі - газ), а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (зі змінами внесеними Додатковою угодою №ДУ-1/41АР200-2619-21 від 30.12.2021 р. (далі - Додаткова угода №ДУ-1), Додатковою угодою №ДУ-2/41АР200-2619-21 від 30.12.2021 р. (далі - Додаткова угода №ДУ-2), Додатковою угодою №ДУ-5/41АР200-2619-21 від 09.03.2022 р., (далі - Додаткова угода №ДУ-5).
Додатковою угодою №ДУ-1 з 01.01.2022 сторони доповнили п.1.2 наступним абзацом: «Річний плановий обсяг постачання газу в 2022 р. до 2 450 куб.м.», а також Додаток 1 до Договору, яким визначений плановий обсяг постачання газу у 2022 р. по місяцях, а саме: у січні 2022 р. - 250 куб.м., у лютому 2022 р. - 200 куб.м., у березні 2022 р. - 200 куб.м., у квітні 2022 р. - 200 куб.м., у травні 2022 р. - 200 куб.м., у червні 2022 р. - 200 куб.м., у липні 2022 р. - 200 куб.м., у серпні 2022 р. - 200 куб.м., у вересні 2022 р. - 200 куб.м., у жовтні 2022 р. - 200 куб.м., у листопаді 2022 р. - 200 куб.м., у грудні 2022 р. - 200 куб.м.
Додатковою угодою № 2/41АР200-2619-21 від 30.12.2021 до Договору внесено зміни до Розділу ІІІ «Ціна постачання природного газу».
Відповідно до Додаткової угоди №ДУ-2 всього ціна одного кубічного метру природного газу з 01.01.2022 р. становить 54,72824267 грн.
Додатковою угодою №ДУ-5/41АР200-2619-21 від 09.03.2022 до Договору внесено зміни до Розділу ІІІ «Ціна постачання природного газу».
Відповідно до Додаткової угоди №ДУ-5 всього ціна одного кубічного метру природного газу з 01.03.2022 р. становить 40,95749333 грн.
Відповідно до п. 9.1. Договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення» (зі змінами внесеними Додатковою угодою №ДУ-1/41АР200-2619-21 від 30.12.2021 р. (продовжена дія договору до 31.12.2022 р.).
Відповідно до п. 4.2. Договору оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку:
- оплата в розмірі 100% (сто відсотків) за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.
Згідно з п. 4.4 Договору датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.
Позивач на виконання умов договору надав Відповідачу послуги з постачання природного газу у березні 2022 - 370,81 куб.м. природного газу загальною вартістю 18224,94 грн; у квітні 2022 - 1887,39 куб.м. природного газу загальною вартістю 92763,31 грн, що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу: №ТГЗ82018759 від 31.03.2022, №ТГЗ82024857 від 30.04.2022.
Відповідно до пп. 2.5.1 - 2.5.4. Договору за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від Споживача даних та/або Оператора ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акту приймання - передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника або з використанням електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання - передачі природного газу зобов'язується повернути Постачальнику примірник оригіналу акту приймання - передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання - передачі природного газу.
У випадку відмови від підписання акту приймання - передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) природного газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ чи Оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника.
У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.
Позивач зазначає, що за підсумками наданих послуг з газопостачання у березні та квітні 2022 року Споживачем не було надано Постачальнику копій актів про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу, тому Постачальником самостійно на підставі даних оператора ГТС було сформовано акти приймання-передачі природного газу №ТГЗ82018759 від 31.03.2022 та №ТГЗ82024857 від 30.04.2022, та надіслано Споживачу в бухгалтерській програмі M.E.Dok.
Проте, в порушення вимог пп. 2.5.3., 2.5.4. Договору, акти приймання - передачі природного газу відповідачем не підписані, мотивованої та обґрунтованої відмови в їх підписанні Споживач Постачальнику не надав.
Таким чином, Позивач на виконання умов Договору надав Відповідачу послуги з постачання природного газу у березні та квітні 2022 року всього 2 258,20 куб.м. на загальну суму 110988,25 грн.
ТОВ "Твій Газзбут в позовній заяві зазначає, що станом на 01.03.2022 року у Відповідача на особовому рахунку існувала переплата в розмірі 1849,83 грн. Враховуючи зазначену переплату загальна сума заборгованості склала: 110988,25 - 1849,83 = 109138,42 грн.
Також, на підтвердження обсягів фактично спожитого природного газу ФОП Адуєва В.О. у березні та квітні 2022 року позивач надав скріни з інформаційної платформи Оператора ГТС.
Крім того, відповідно до п. 6.2.1. Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Таким чином, ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» за порушення умов Договору №41АР200-2619-21 від 22 жовтня 2021 нараховано ФОП Адуєву В.О. суму пені - 24443,91 грн; 3% річних - 9665,48 грн та інфляційні втрати - 39750,40 грн.
Крім цього, відповідно до 5.5.1. Споживач зобов'язаний дотримуватися дисципліни споживання газу, визначеної Розділом 2 Договору, а також Правилами постачання природного газу.
За твердженнями позивача, в порушення вищевказаного обов'язку, ФОП Адуєвим В.О. було допущено відхилення фактично спожитих обсягів природного газу порівняно з плановими за березень та квітень 2022.
За Додатковою угодою про пролонгацію договору на 2022 рік та зміну ціни до Договору, річний плановий обсяг постачання газу в 2022 до 2 450 куб. м., зокрема, у березні 2022 р. - 200 куб. м. та у квітні 2022 р. - 200 куб.м., а Споживачем фактично було використано у березні 2022 р. - 370,81 куб. м. та у квітні 2022 р. - 1887,39 грн., що підтверджується скріншотом з інформаційної платформи оператора ГТС.
Згідно із п. 6.2.2. Договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого Споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому Споживачем), Споживач сплачує Постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою:
В = (Vф - Vп) х Ц х K
де:
Vф - обсяг фактично поставленого газу Споживачу протягом розрахункового періоду
за Договором;
Vп - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період;
Ц - вартість газу за Договором;
K - коефіцієнт, який дорівнює 0,1 (при цьому, якщо перевищення обсягу газу стало наслідком відмови в доступі до об'єкта Споживача, у результаті чого Постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах Споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу Споживачу, або коли Споживач не обмежив (припинив) споживання газу на письмову вимогу Постачальника, коефіцієнт дорівнює 1).
Керуючись вищезазначеним, ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» здійснило розрахунок штрафу на підставі умов Договору за перевищення обсягу постачання природного газу у січні 2022 року:
Березень 2022 (370,81 куб.м. (Vф) - 200,00 куб.м. (Vп)) х 40,957493330 грн.(Ц) х 0,1 (К) - сума якої складає 699,59 грн.
Квітень 2022 (1887,39 куб.м. (Vф) - 200,00 куб.м. (Vп)) х 40,957493330 грн.(Ц) х 0,1 (К) - сума якої складає 6911,13 грн.
За розрахунком позивача, сума штрафу за перевищення обсягу постачання природного газу порівняно з замовленим /підтвердженим обсягом у березні та квітні 2022 року складає 7610,72 грн.
Позивач направив відповідачу вимогу про оплату заборгованості за поставлений природний газ, та попереджав, що у разі несплати, буде вимушений звернутися до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення заборгованості в сумі 109138,42 грн.
Однак, ФОП Адуєв В.О. відповіді не надав, заборгованість не сплатив.
Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Дослідивши укладений між позивачем та відповідачем договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-2619-21 від 22.10.2021 року, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
За приписами ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Частиною 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору Позивач надав Відповідачу послуги з постачання природного газу у березні 2022 - 370,81 куб.м. природного газу загальною вартістю 18 224,94 грн; у квітні 2022 - 1887,39 куб.м. природного газу загальною вартістю 92 763,31 грн, що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу: №ТГЗ82018759 від 31.03.2022, №ТГЗ82024857 від 30.04.2022.
За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.4.2. Договору оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку:
- оплата в розмірі 100% (сто відсотків) за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.
Проте, всупереч положенням укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений природний газ відповідно до вищеперелічених актів приймання-передачі природного газу, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 109138,42 грн. Доказів протилежного відповідач суду не надав.
Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та чинного законодавства, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з вартості спожитого природного газу за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-2619-21 від 22.10.2021 року за період березень та квітень 2022 року у розмірі 109138,42 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлені до стягнення пеня у розмірі 24443,91 грн, 3% річних у розмірі 9665,48 грн, інфляційні втрати у розмірі 39750,40 грн та штраф за перевищення обсягу постачання природного газу у розмірі 7610,72 грн.
Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості за поставлений товар підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
Зазначене дає позивачу правові підстави для нарахування пені, 3% річних, інфляційних на прострочену заборгованість.
Щодо пені.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.2.1. Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу
Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню пені та періоди її нарахування, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України та договору, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 24443,91 грн підлягають задоволенню.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних.
Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Позивачем заявлено до стягнення 9665,48 грн 3% річних та 39750,40 грн інфляційних.
Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 9665,48 грн 3% річних та 39750,40 грн інфляційних є правомірними та підлягають задоволенню.
Щодо заявленого до стягнення штрафу за перевищення обсягу постачання природного газу.
Позивач просить стягнути з відповідача 7610,72 грн штрафу за перевищення обсягу газу на підставі підпункту 6.2.2 Договору.
Згідно з ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до пункту 5 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила), підтверджений обсяг природного газу - плановий об'єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору.
За Додатковою угодою про пролонгацію договору на 2022 рік та зміну ціни до Договору, річний плановий обсяг постачання газу в 2022 до 2 450 куб. м., зокрема, у березні 2022 р. - 200 куб. м. та у квітні 2022 р. - 200 куб.м.
У п. 2.4 Договору сторони погодили, що обсяг споживання природного газу Споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання протягом розрахункового періоду в розмірі +/- 3% від підтвердженого обсягу природного газу у відповідну газову добу.
Враховуючи кількість фактично поставленого природного газу, у березні-квітні 2022 року мало місце використання відповідачем більшого обсягу природного газу, від підтвердженого обсягу природного газу.
Згідно з пунктом 6.2.2 Договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого Споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому Споживачем), Споживач сплачує Постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) * Ц * К, де
Vф - обсяг фактично поставленого газу Споживачу протягом розрахункового періоду за Договором;
Vп - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період;
Ц - вартість газу за Договором;
К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 зазначено, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і в порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Великою Палатою Верховного Суду у зазначеній постанові вказано також, що нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності.
Водночас за змістом ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Так, за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов'язання має здійснюватися у системному взаємозв'язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 зазначила, що приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Таким чином, цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Приписи ч.2 ст. 6 та ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 3 Закону України «Про ринок природного газу» ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб'єктів природних монополій, та за принципом, зокрема, щодо відповідальності суб'єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.
Статтею 12 Закону України «Про ринок природного газу» передбачені правила постачання природного газу та встановлено, зокрема, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку (абзаци перший та другий зазначеної норми).
Згідно з чч.3,4 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексом України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов'язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.
Частиною 5 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначені істотні умови договору, зокрема, згідно з пунктом 6 передбачено, що договір постачання повинен містити таку істотну умову, як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
Відповідно до п. 3 розділу 1 Правил споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Згідно з пунктом 11 розділу ІІ Правил Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.
Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об'ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VII цих Правил.
Розділом VIІ Правил визначений порядок відшкодування збитків та вирішення спорів.
Пунктом 1 розділу VII Правил встановлено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5. При цьому, якщо перевищення об'єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об'єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений у договорі постачання до 1.
Отже, з огляду на положення чинного законодавства щодо обов'язковості умов укладеного між сторонами договору, з урахуванням положень Закону України «Про ринок природного газу», в якому визначені істотні умови договору про постачання природного газу, зокрема, порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання, а також здійснення постачальником нарахування збитків за формулою та в порядку, визначеному Правилами постачання природного газу, та здійснення належного повідомлення споживача про заподіяння та нарахування збитків шляхом складання та направлення акта-претензії, постачальник природного газу має право на відшкодування споживачем збитків за перевищення/зменшення фактично спожитого обсягу природного газу, що відрізняється від замовленого споживачем обсягу.
Близький по змісту висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №904/6994/20.
Таким чином, суд доходить висновку, що пункт 6.2.2 Договору відповідає підпункту 2 пункту 1 розділу VII Правил, але у Договорі сторони вказали, що це є штрафом, а не збитками.
З огляду на викладене, визначена сторонами договору у підпункті 6.2.2 відповідальність за своєю правовою природою відноситься до збитків, відшкодування яких передбачено розділом VII Правил постачання природного газу та які нараховуються за формулою та в порядку, встановленими зазначеними Правилами.
Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 911/1893/22 та від 11.01.2024 у справі №924/423/23.
Відповідно до ч.2 ст.244 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Право постачальника вимагати на підставі Правил та Договору від споживача відшкодування збитків за перевищення/недовикористання останнім замовленого об'єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.06.2022 у справі № 904/6994/20.
Разом з тим, позивач не надав суду доказів понесених збитків (шкоди) в результаті споживання відповідачем природного газу у більшому обсязі від підтвердженого, не довів вини заподіювача шкоди та причинного зв'язку між діями заподіювача та настанням збитків, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача зазначених штрафів, які фактично є збитками, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем доказів на спростування позовних вимог, доказів оплати заборгованості, контррозрахунку суми боргу до суду не надано.
Таким чином, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг, суд вважає позовні вимоги такими, що підтверджуються матеріалами справи, є правомірними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані.
Однак, з урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 7610,72 грн штрафу за перевищення обсягу постачання природного газу, позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи часткову відмову в позові, судовий збір в розмірі 2325,68 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта покладається на позивача, у зв'язку з частковою відмовою в позові.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 12, 13, 73-80, 129, 236 - 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити частково.
Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (адреса: 01010, м.Київ, вул. Острозьких Князів, буд.32/2; код ЄДРПОУ 43965848; п/р НОМЕР_2 в АТ "А-Банк" (ЄДРПОУ 14360080, код банка 307770) 109138,42 грн заборгованості за отриманий природний газ, 24443,91 грн пені, 9665,48 грн 3% річних, 39750,40 грн інфляційних втрат, 2325,68 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "03" липня 2025 р.
Суддя К.В. Аріт