65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"02" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/284/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Олефіренко О.О. розглянувши справу №916/284/25
за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Граф» (65012, м.Одеса, вул. Морська, 8а; код ЄДРПОУ 43708503),
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 )
про зобов'язання вчинити певні дії.
Представники сторін:
від позивача: Бороган В.В. ордер;
від відповідача: Ігнатьєва І.П. ордер;
Господарським судом Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглядається справа №916/284/25 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Граф» до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії.
У судовому засіданні 28.05.2025, в якому приймав участь представник відповідача, судом було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 18.06.2024 о 10:00. При цьому, у вказаному підготовчому засіданні судом було з'ясовано у відповідача щодо наявності/відсутності у нього клопотань та щодо виконання завдань підготовчого провадження, визначених ст. 182 ГПК України. Так, представник відповідача повідомив суду про відсутність у нього клопотань та зазначив про можливість призначення справи до розгляду по суті. В першому по суті судовому засіданні, яке відбулось 25.06.2025р., на запитання суду: «Чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні, в порядку ст.207 ГПК України», відповідач вказав про відсутність у нього клопотань та заяв в порядку ст. 207 ГПУ України.
Поряд з цим, 02.07.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, в якому міститься клопотання про поновлення строку на подання доказів.
Щодо поновлення строку на подання доказів у цій справі, відповідач вказує, що відповідний доказ в нього був відсутній, та був отриманий лише зараз.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Згідно з ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема: з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи.
За змістом ст. 194 ГПК України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 207 ГПК України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст. 113 ГПК України). Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 ГПК України).
Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За змістом статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Отже, для продовження судом за заявою учасника справи процесуального строку, встановленого судом, такий учасник має подати на розгляд суду відповідну заяву до закінчення встановленого судом строку, а для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, у заявника мають бути визнані судом поважні причини, наявність яких має бути підтверджена доказами. При цьому поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від сторони, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій, при цьому докази, які це підтверджують, подаються стороною і оцінюються господарським судом за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).
З правового контексту норм статей 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).
В силу частини другої статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Однією з форм реалізації принципу диспозитивності є самостійне визначення позивачем на стадії подання позову обсягу доказів, якими він планує підтвердити наявну у нього матеріально-правову вимогу до відповідача.
При цьому відповідно до положень частини третьої, четвертої, п'ятої статті 80 ГПК України відповідач, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Суд зазначає, що правила, які встановлені у статті 80 ГПК України щодо своєчасності подання доказів кореспондуються з принципом диспозитивності, в силу якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Слід зауважити, що встановлення законодавцем часових обмежень на подання доказів спрямоване на неприпустимість зловживання учасниками справи своїми правами, коли через наявність права на подання доказів відповідний учасник може затягувати розгляду судом по суті справи через необхідність дослідження додатково поданих таким учасником доказів.
Як зазначалось по тексту ухвали вище, відповідач вказує що зазначений доказ на момент закриття підготовчого провадження по справі у нього був ідсутній, а отримав він його тільки зараз.
Поряд з цим суд зазначає, що закриваючи підготовче провадження по справі відповідач повідомив суд про відсутність у нього клопотань та зазначив про можливість призначення справи до розгляду по суті. При цьому не вказує що має намір подати будь які докази, які наразі у нього відсутні та не зазначив що ним вчиняються дії щодо пошуку відповідних доказів. Так, само в першому судовому засіданні по суті в порядку ст. 207 ГПК відповідач не повідомив суд про існування відповідного доказу та вчинення ним дії щодо його отримання для надання до суду.
Більш того, у відзив на позов відповідач не зазначав про наявність відповідного доказу, який наразі у нього відсутні, вчинення ним дій щодо його отримання та наміру його подати уразі отримання.
Отже, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання доказів.
Керуючись ст.119, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання від 02.07.2025р. за вх. №20900/25 про поновлення строку на долучення доказів.
Ухвала набрала чинності в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 03.07.2025р.
Суддя К.Ф. Погребна