65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"30" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4130/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., при секретарі судового засідання Боднарук І.В.розглянувши заяву Одеської міської ради про встановлення порядку виконання рішення (вх.№ 2-903/25 від 17.06.2025р.) у справі № 916/4130/23за позовом Суворовської окружної прокуратури міста Одеси; (вул.Отамана Головатого,89, м.Одеса, Одеська область,65003, код ЄДРПОУ 03528552) в особі, якою є Одеська міська рада; (65026, м.Одеса, пл.Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691)
до відповідача: Дочірнього підприємства "Одеський експериментальний завод технологічного обладнання" (вул.Проценко,23, м.Одеса, Одеська область,65031, код ЄДРПОУ 01729004)
про встановлення порядку виконання судового рішення 0 грн.;
За участю представників
Прокурора - Пендей А.В. (зал)
Позивача - Павлюк В.С. (зал)
У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/4130/23 за позовом заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Дочірнього підприємства «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» (далі - ДП «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання») з позовними вимогами про:
- визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Васильківської сільської ради Болградського району Одеської області Козлова Юрія Вікторовича від 18.02.2022 року № 63556950, відповідно до якого зареєстровано право власності ДП «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» на нежитлову будівлю та споруди (загальною площею 13 кв.м, нежитлова будівля «Ф» та навіси «Х», «Ц», «Ч», «Ш») за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, буд. 23/3-А (РНОНМ: 2586152351100);
- зобов'язання ДП «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» звільнити земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, буд. 23/3-А, шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта за власний рахунок, а саме нежитлову будівлю та споруди (загальною площею 13 кв.м, нежитлова будівля «Ф» та навіси «Х», «Ц», «Ч», «Ш») за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, буд. 23/3-А.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 року позов задоволено повністю.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 року апеляційну скаргу ДП «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» на вказане рішення Господарського суду Одеської області задоволено частково:
- рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 року у справі № 916/4130/23 вирішено скасувати в частині задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Васильківської сільської ради Болградського району Одеської області Козлова Юрія Вікторовича від 18.02.2022 року № 63556950, відповідно до якого зареєстровано право власності ДП «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» на нежитлову будівлю та споруди (загальною площею 13 кв.м, нежитлова будівля «Ф» та навіси «Х», «Ц», «Ч», «Ш») за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, буд. 23/3-А;
- ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині вирішено відмовити;
- в іншій частині рішення вирішено залишити без змін.
На виконання вказаного рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 року у справі № 916/4130/23, що набрало законної сили 14.05.2024 року, Господарським судом Одеської області 02.07.2024 року видано наказ про його виконання.
Одеською міською радою у визначені законом строк і спосіб звернуто зазначене рішення до примусового виконання, а саме 16.07.2024 року Одеська міська рада звернулась до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про примусове виконання рішення.
Головним державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дідуром І.М. 26.08.2024 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75803656 на підставі поданих Одеською міською радою документів.
Однак, незважаючи на тривалий час перебування наказу на примусовому виконанні в Суворовському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), рішення суду не виконувалось, у зв'язку із чим Одеська міська рада звернулась із заявою про повернення виконавчого документу стягувачу.
26.02.2025 року згаданий наказ повернуто Одеській міській раді за заявою останньої на підставі приписів п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», що підтверджується постановою про повернення виконавчого документу стягувачу, яка винесена головним державним виконавцем Пересипського (раніше - Суворовського) відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Значеком В.В. в межах виконавчого провадження № 75803656.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. (далі - приватний виконавець) від 24.03.2025р. відкрито виконавче провадження № 77607168 та зобов'язано Дочірнє підприємство «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
27.05.2025 року приватним виконавцем складено акт, відповідно до якого встановлено, що вимоги виконавчого документа не виконано, земельну ділянку територіальної громади міста Одеси, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, 23/3-А, не звільнено.
У зв'язку із цим постановою приватного виконавця від 27.05.2025 року за невиконання рішення суду на ДП «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн і повторно зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
10.06.2025 року приватним виконавцем складено акт, яким також зафіксовано повторне невиконання вимог виконавчого документа, у зв'язку з чим того ж дня на боржника накладено штраф за повторне невиконання рішення суду у розмірі 10 200,00 грн, що підтверджується постановою приватного виконавця.
Як наслідок, станом на сьогодні боржник - ДП «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» ухиляється від виконання рішення суду, що набрало законної сили.
17.06.2025р. до Господарського суду Одеської області за вхідним номером 2-852/25 від Одеської міської ради надійшла заява про встановлення порядку виконання судового рішення.
Відповідно до ст.338 ГПК України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
За змістом ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Дослідивши зміст Заяви, господарський суд ухвалою від 16.06.2025р. прийняв, приєднав до матеріалів справи та призначив до розгляду в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.121,233,234,331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд призначив розгляд Заяви Одеської міської ради про встановлення порядку виконання судового рішення в судовому засіданні 30.06.2025р. .
Суд належним чином повідомив усіх учасників справи про час і місце розгляду заяви Одеської міської ради, попередив учасників справи про те, що неявка їх представників не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду Заяви, встановив процесуальний строк для подання іншими учасниками справи заперечень на Заяву до 30.06.2025р. включно.
Станом на 30.06.2025р. ДП «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» заперечень, будь-яких пояснень до суду не надіслав, не направив свого представника для участі у судовому засіданні.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що заява за вхідним номером 2-852/25 від Одеської міської ради про встановлення порядку виконання судового рішення підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників Прокурора та Позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 7 ст.331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції,може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Відповідно до ч.1 ст.338 ГПК України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
При цьому, Одеська міська рада зазначає, що, як вже вказано вище, за нормами ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
За таких обставин і нормативно-правового обґрунтування заява про встановлення порядку виконання рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 року у справі № 916/4130/23 підлягає розгляду саме Господарським судом Одеської області.
Враховуючи вищевикладене, Одеська міська рада звертається до Господарського суду Одеської області із заявою про встановлення порядку виконання рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 р. у справі № 916/4130/23, з огляду на таке.
Положеннями ст.331 ГПК України передбачено, що за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З аналізу норм законодавства вбачається, що під встановленням порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття господарським судом заходів для реалізації такого рішення в разі неможливості його виконання.
Так, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012).
Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що обраний позивачем.
Порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.
Отже, встановлення способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10.06.2019р. у справі № 350/426/16-ц.
При вирішенні питання про встановлення порядку виконання рішення суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.
Під час розгляду заяв про встановлення або зміну способу й порядку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Встановлення або зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.
Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення.
За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 р.).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абз. 11 пп. 3.3 п. 3 мотивувальної частини рішення від 11.03.2011р. № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
З матеріалів справи та виконавчого провадження вбачається, що боржник ДП «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» свідомо уникає та не виконує судове рішення, яким його зобов'язано звільнити земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, буд. 23/3-А, шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта за власний рахунок, а саме нежитлову будівлю та споруди (загальною площею 13 кв.м, нежитлова будівля «Ф» та навіси «Х», «Ц», «Ч», «Ш») за адресою: м.Одеса, вул.Проценка, буд.23/3-А.
Таким чином, станом на день подання Одеською міською радою цієї заяви рішення суду у справі № 916/4130/23 залишається невиконаним, що є неприпустимим.
Разом з тим, відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з вимогами ч.1 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У рішенні «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права п.1 ст.6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (відповідно до рішення від 19.03.1997 р. у справі «Філіс проти Греції» (Philis v. Greece).
Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.
Важко собі навіть уявити, щоб ст.6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень.
Якщо вбачати у ст.6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (згідно з рішенням від 21.02.1975 р. у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom).
Отже, для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
У справі «Глоба проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції (відповідно до рішення від 06.04.2000 р. у справі «Comingersoll S.A.» проти Португалії» (Comingersoll S.A. v. Portugal).
Пункт 1 ст.6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.
Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 р. у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), рішення від 06.03.2003 р. у справі «Ясюнієне проти Литви»).
Установлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту і забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
В даному випадку встановлення порядку виконання рішення про знесення самочинно збудованого об'єкта, а саме нежитлової будівлі та споруди (загальною площею 13 кв.м, нежитлової будівлі літ. «Ф» та навісів літ. «Х», «Ц», «Ч», «Ш») за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, буд. 23/3-А, силами і за рахунок саме Одеської міської ради є єдиним механізмом захисту порушеного права територіальної громади міста Одеси та не призведе до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх порушених прав та інтересів, оскільки фактично судом будуть вжиті лише нові заходи для реалізації ухваленого рішення та видозміниться зазначена у такому рішенні сукупність дій для його виконання.
Та обставина, що саме ДП «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» за рішенням зобов'язане вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником в особі ДП «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» воно не може бути виконано без його участі. Хоч судове рішення і зобов'язує саме боржника вчинити ці дії, однак, не є нерозривно пов'язаним з особою останнього та, на переконання Одеської міської ради, не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття заходів виконання спеціально уповноваженими на те органами, у тому числі, виконавчими органами Одеської міської ради, враховуючи підтвердження матеріалами справи № 916/4130/23 обставин невиконання його у добровільному порядку та свідоме ухилення ДП «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» від його виконання.
Як наслідок, враховуючи невиконання рішення суду у добровільному порядку після набрання законної сили та свідоме ухилення ДП «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» від його виконання на стадії примусового виконання судового рішення в межах виконавчого провадження, Одеська міська рада вважає, що наявні підстави для встановлення порядку виконання судового рішення у запропонованій редакції з метою забезпечення ефективності наданого судового захисту та належного, реального виконання рішення суду.
Разом з тим, згідно з пп. 2.2.6 п. 2.2 розділу 2 Положення про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням Одеської міської ради від 04.12.2024 року № 2575-VIII, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Управління) відповідно до покладених на нього завдань від імені та в інтересах Одеської міської ради, на виконання рішень суду, ухвалених на користь Одеської міської ради, виступає замовником робіт щодо знесення самочинно збудованих об'єктів на земельних ділянках комунальної власності територіальної громади міста Одеси.
Наявність таких повноважень в Управління підтверджує можливість фактичного, реального виконання рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 року у справі № 916/4130/23 силами і за рахунок Одеської міської ради у випадку задоволення заяви про встановлення порядку виконання згаданого рішення.
Суд враховує, що підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у спосіб, встановлений господарським судом.
Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.
Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України.
Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з'ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 в справі № 904/1478/15.
Таким чином, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
У даному випадку прокурор звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Дочірнього підприємства «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» (далі - ДП «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання») про:
- визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Васильківської сільської ради Болградського району Одеської області Козлова Юрія Вікторовича від 18.02.2022 року № 63556950, відповідно до якого зареєстровано право власності ДП «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» на нежитлову будівлю та споруди (загальною площею 13 кв.м, нежитлова будівля «Ф» та навіси «Х», «Ц», «Ч», «Ш») за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, буд. 23/3-А (РНОНМ: 2586152351100);
- зобов'язання ДП «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» звільнити земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, буд. 23/3-А, шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта за власний рахунок, а саме нежитлову будівлю та споруди (загальною площею 13 кв.м, нежитлова будівля «Ф» та навіси «Х», «Ц», «Ч», «Ш») за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, буд. 23/3-А.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 року апеляційну скаргу ДП «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» на вказане рішення Господарського суду Одеської області задоволено частково:
- рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 року у справі № 916/4130/23 вирішено скасувати в частині задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Васильківської сільської ради Болградського району Одеської області Козлова Юрія Вікторовича від 18.02.2022 року № 63556950, відповідно до якого зареєстровано право власності ДП «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» на нежитлову будівлю та споруди (загальною площею 13 кв.м, нежитлова будівля «Ф» та навіси «Х», «Ц», «Ч», «Ш») за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, буд. 23/3-А;
- ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині вирішено відмовити;
- в іншій частині рішення вирішено залишити без змін.
Але саме вищезазначена частина рішення суду першої інстанції залишена без змін.
Проте, як свідчать матеріали виконавчого провадження, ДП «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» свідомо уникає та не виконує судове рішення, яким його зобов'язано звільнити земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, буд. 23/3-А, шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта за власний рахунок, а саме нежитлову будівлю та споруди (загальною площею 13 кв.м, нежитлова будівля «Ф» та навіси «Х», «Ц», «Ч», «Ш») за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, буд. 23/3-А.
Таким чином, внаслідок ухилення відповідача від встановлено судом обов'язку, рішення суду у справі № 916/4130/23 станом на даний час залишається невиконаним, що є неприпустимим.
У цьому контексті суд зауважує, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов'язкового рішення суду стосовно однієї зі сторін.
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1 (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії" , заява № 59498/00; "Ясіуньєне проти Латвії", заява № 41510/98, 06.03.2003 року).
У рішеннях у справі Антонюк проти України, no.17022/02, від 11.12.2008р. та у справі Мкртчян проти України, no.21939/05, від 20.05.2010р. Європейский суд з прав людини вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.
Встановена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів (правові висновки Верховного Суду у пункті 13 постанови від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та підпункті 8.12 постанови від 25.09.2020 у справі № 924/315/17).
Як вказано судом вище, за результатами розгляду спору, судом встановлено спосіб виконання судового рішення - шляхом знесення об'єкту.
Правовою підставою для зміни порядку виконання судового рішення є встановлений судом факт неможливості його виконання, у відповідності до визначеного способу захисту у резолютивній частині відповідного рішення.
Тому, з огляду на вищезазначене, у даному випадку встановлення порядку виконання рішення шляхом знесення самочинно збудованої будівлі силами і за рахунок саме Одеської міської ради, а не ДП «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання», не є зміною способу захисту порушеного права або зміною судового рішення по суті, а є лише зміною механізму його виконання, який зможе забезпечить відновлення прав територіальної громади.
Відтак, суд вважає слушною позицію Одеської міської ради про те, що свідоме ухилення ДП «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» від виконання судового рішення у даній справі не унеможливлює виконання цього рішення без його участі, шляхом вжиття відповідних заходів виконання спеціально уповноваженими на те органами, у тому числі, виконавчими органами Одеської міської ради, враховуючи обставини невиконання судового рішення у добровільному порядку з боку відповідача.
Суд враховує твердження позивача про те, що згідно з Положенням про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням Одеської міської ради від 04.12.2024 №2775-VIII, відповідне Управління від імені та в інтересах Одеської міської ради виступає замовником робіт щодо знесення самочинно збудованих об'єктів на земельних ділянках комунальної власності територіальної громади міста Одеси, відповідно до покладених на нього завдань, у тому числі - на виконання рішень суду, ухвалених на користь Одеської міської ради.
Отже, наявність таких повноважень в Управління підтверджує можливість фактичного виконання рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 року у справі № 916/4130/23 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 року у даній справі силами і за рахунок Одеської міської ради, що призведе відновлення прав територіальної громади.
Враховуючи вищезазначене в сукупності, суд дійшов висновку про те, що заява Одеської міської ради про встановлення порядку виконання рішення (вх.№ 2-903/25 від 17.06.2025р.) у справі № 916/4130/23 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.234, ч.7 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Повністю задовольнити заяву Одеської міської ради про встановлення порядку виконання рішення (вх.№ 2-903/25 від 17.06.2025р.) у справі № 916/4130/23.
2. Встановити порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області 12.02.2024 року у справі № 916/4130/23, відповідно до якого звільнення Дочірнім підприємством «Одеський експериментальний завод технологічного обладнання» земельної ділянки комунальної власності Одеської міської ради здійснити шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта, а саме нежитлової будівлі та споруди (загальною площею 13 кв.м, нежитлової будівлі літ. «Ф» та навісів літ. «Х», «Ц», «Ч», «Ш») за адресою: м. Одеса, вул. Проценка, буд. 23/3-А, силами і за рахунок Одеської міської ради
Ухвала набрала законної сили 30.06.3025р. в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).
Суддя Пінтеліна Тетяна Георгіївна