майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"18" червня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/297/25
Господарський суд Житомирської області
Суддя Нестерчук С. С.
за участю секретаря судового засідання: Бугайова І. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом виконувача обов'язків керівника Звягельської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Звягельського району Житомирської області
до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Новий шлях"
про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
прокурор: Тарасюк В. С.
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
07.03.2025 до Господарського суду Житомирської області звернувся виконувач обов'язків керівника Звягельської окружної прокуратури (далі - Прокурор) з позовом в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Звягельського району Житомирської області (далі - Селищна рада) з вимогами до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Новий шлях" (далі - відповідач, Підприємство) про витребування на користь держави в особі Сільської ради з незаконного володіння Підприємства земельні ділянки:
(1) кадастровий номер 1821784000:01:000:0583, площею 33,3031 га;
(2) кадастровий номер 1821784000:01:000:0588, площею 29,9951 га;
(3) кадастровий номер 1821784000:05:000:0239, площею 14,1942 га;
(4) кадастровий номер 1821784000:05:000:0247, площею 18,9572 га;
(5) кадастровий номер 1821784000:08:000:0140, площею 54,6209 га.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем неправомірно зареєстровано право приватної власності на спірні земельні ділянки, які були надані в колективну власність ПСКП “Новий шлях», правонаступником якого відповідач не є.
Правові підстави позову: ст. 387, 388 Цивільного кодексу України.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 ГПК України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
Ухвалою від 26.03.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи.
08.04.2025 через підсистему “Електронний суд» позивач подав заяву, в якій вказав, що в повному обсязі підтримує позицію прокурора викладену в позовній заяві.
19.05.2025 прокурор подав пояснення (вх.№6317 від 19.05.2025), у яких зазначив що після розпаювання земель реформованого ПКСП “Новий шлях» не залишилось жодних земельних ділянок, які могли б у законний спосіб перейти у приватну власність відповідача.
Суд ухвалою від 21.05.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.06.2025.
Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи шляхом надсилання ухвал до його електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронний листів.
Відповідач не скористався правом подати відзив та надати докази, а також не з'явився у судові засідання. Жодних заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка відповідача, належним чином повідомленого про розгляд справи, не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних матеріалів.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи строки розгляду справи та достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, а також принципи змагальності та диспозитивності господарського судочинства, закріплені у статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд дійшов висновку, що створено належні умови для реалізації учасниками процесу їхніх процесуальних прав, зокрема щодо висловлення правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
В судовому засіданні 10.06.2025 Суд заслухав вступне слово прокурора, дослідив письмові докази, наявні в матеріалах справи, на яких грунтуються позовні вимоги.
В судовому засіданні 18.06.2025 розгляд справи завершено, судом проголошено скорочене рішення.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач неправомірно набув право приватної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 151,0705 га.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 76 ГПК України).
Перелік обставин, які є предметом доказування у цій справі:
- Правовий статус спірних земельних ділянок
- Наявність права власності у позивача на спірні земельні ділянки
- Факт володіння спірними земельними ділянками відповідачем
- Незаконність заволодіння земельними ділянками відповідачем
- Відсутність обставин, що унеможливлюють витребування майна
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на фактичні обставини, які встановлені рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.09.2024 у справі №906/62/24, яке набрало законної сили 03.12.2024.
Приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі ( за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. У сі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Враховуючи викладене обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду Житомирської області від 23.09.2024 у справі № 906/62/24 за позовом керівника Звягельської окружної прокуратури Барашівська сільська рада Звягельського району Житомирської області до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Новий шлях" про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та стягнення 178 370,71 грн, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.
У справі № 906/62/24 рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.09.2024 встановлено такі обставини.
19.01.1995 видано свідоцтво №03743279 про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства "Новий шлях".
Згідно рішення Ємільчинської районної ради народних депутатів № 67 зареєстровано статут ПКСП "Новий шлях".
Рішенням Неділищенської сільської ради народних депутатів від 15.09.1995 "Про передачу земель у колективну власність ПКСП "Новий шлях" передано у колективну власність приватно-колективному сільськогосподарському підприємству "Новий шлях" 2603,2 га земель, в тому числі 265,7 га земель загального користування.
На підставі вказаного рішення ПКСП "Новий шлях" отримало державний акт на право колективної власності на землю серії ЖТ №14-22.0007, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №07.
Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» від 03.12.1999 №1529/99 передбачено реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року КСП на засадах приватної власності на землю та майно шляхом забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями), майновими паями та створення на їх основі приватних підприємств, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності. Також Указом передбачалось запровадження обов'язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток (паїв) з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.
Відповідно до інформації Головного управління статистики у Житомирській області приватно-колективне сільськогосподарське підприємство "Новий шлях" згідно рішення Ємільчинської районної державної адміністрації від 18.03.2000 №0059 перереєстровано у Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Новий шлях".
Разом з тим, згідно виписки із протоколу загальних зборів членів ПКСП "Новий шлях" від 11.01.2000 вбачається, що такими зборами було прийнято рішення щодо ліквідації ПКСП "Новий шлях" шляхом реструктуризації її правонаступником виступатиме ПОСП "Новий шлях". Також згаданими загальними зборами вирішено вибрати лідером новоствореного ПОСП - ОСОБА_1 та створити ліквідаційну комісію.
Отже, в березні 2000 року Ємільчинською районною державною адміністрацією зареєстровано Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Новий шлях", а також затверджено статут останнього.
Відповідно до п. 1.1. Статуту ПОСП "Новий шлях" від 2000 року Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Новий шлях" засноване за рішенням засновника, створене на базі власних землі та майна засновника та орендованого майна та землі громадян України для виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва.
Відповідно до п. 2.1. Статуту засновником підприємства є громадянин України - ОСОБА_1 .
Пунктом 2.2. Статуту встановлено, що засновник одноосібно здійснює право власності на майно та інші активи підприємства.
Пунктом 4.4. Статуту передбачено, що ПОСП "Новий шлях" є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства "Новий шлях".
Пунктом 5.2. Статуту визначено, що підприємство є власником майна, земельних угідь, коштів, майнових та інших прав, переданих йому засновником.
Також п.п. 5.3. Статуту передбачає, що майно та землі, передані в оренду підприємству при реструктуризації КСП бувшими його членами знаходиться в строковому договірному платному сільськогосподарському користуванні і володінні.
Пунктом 7.1. Статуту передбачено, що підприємство в процесі своєї діяльності використовує земельні угіддя передані йому засновником і орендовані землі членів реструктуризованого КСП та інших громадян України.
Крім цього, в пункті 7.2. Статуту зазначено, що члени КСП передають свої паї підприємству на умовах оренди.
Пунктом 7.3. Статуту визначено, що підтверджуючими документами на право використання землі підприємством є земельні сертифікати державні акти на право приватної власності на землі, а також договори оренди, які оформлені місцевими радами народних депутатів у встановленому чинним законодавством України порядку.
Розпорядженням голови Ємільчинської районної державної адміністрації від 07.05.2004 №154 надано дозвіл науково-впроваджувальний фірмі "Нові технології" на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), в тому числі ПКСП "Новий шлях". В додатку до розпорядження голови Ємільчинської РДА від 07.05.2004 №154 зазначено, що ПКСП - нині ПОСП "Довіра", а уточнена кількість осіб, які набули право на земельну частку (пай) становить 681 чоловік.
Комісією у складі голови Ємільчинського районного відділу земельних ресурсів, голови Неділищенської сільської ради, директора "Новий шлях" Українець О.М. та представників науково-впроваджувальної фірми "Нові технології" проведено обстеження земельних угідь КСП "Новий шлях" Неділищенської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, про що було складено відповідний акт.
Геодезичні роботи по горизонтальній зйомці земельних масивів виконувались на основі плану землекористування, складеного в 1995 році.
Так, вказаним актом обстеження узгоджено взяти для розрахунків розпаювання 1830,65 га сільськогосподарських угідь, з них: малопродуктивні землі загальною площею 500,55 га, які не придатні для сільськогосподарського виробництва, комісією рекомендовано передати до земель запасу сільської ради. Вказані площі дописано рукописним текстом та завірено печатками Ємільчинського районного відділу земельних ресурсів та Неділищенської сільської ради. При цьому, серед іншого акт обстеження містить відбиток печатки ПОСП "Довіра", що підтверджує участь саме цієї юридичної особи при розпаюванні та розподілі земель.
Протоколом зборів уповноважених власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого КСП "Новий шлях" від 05.10.2004 (а.с. 57 том 1) затверджено акт обстеження земельних угідь реформованого КСП "Новий шлях" та узгоджено кінцеву експлікацію сільськогосподарських угідь, які підлягають розпаюванню площею 1830,65 га; вирішено передати до земель запасу як непридатні в сільськогосподарському використанні 500,55 га сільськогосподарських угідь.
Рішенням Неділищенської сільської ради від 10.11.2004 затверджено акт обстеження та експлікацію земель колективної власності реформованого КСП "Новий шлях" та рішення зборів уповноважених власників земельних часток (паїв) КСП "Новий шлях" від 05.10.2004. Також пунктом 4 вказаного рішення погоджено список власників земельних часток (паїв) колишнього КСП "Новий шлях" в кількості 679 осіб.
Розпорядженням Ємільчинської районної державної адміністрації від 12.01.2005 №12 погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП "Новий шлях" Неділищенської сільської ради, яким передбачено, що площа сільськогосподарських угідь, що підлягає розпаюванню складає 1819,54 га, в тому числі: рілля - 1535,17 га; сіножатні - 125,46 га; пасовища - 158,91 га.
Пунктом 2 вказаного розпорядження припинено право колективної власності реформованого КСП "Новий шлях" земельними ділянками загальною площею 500,55 га, які передано до земель загального користування.
Зборами власників сертифікатів на земельні частки (паї) реформованого ПКСП "Новий шлях" вирішено затвердити проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого ПКСП "Новий шлях" Неділищенської сільської ради, яким передбачена площа, що підлягає розпаюванню складає 1819,54 га, в тому числі: рілля - 1535,17 га; сіножатні - 125,46 га; пасовища - 158,91 га. Згадане рішення оформлене протоколом від 19.01.2005.
Крім наведеного вище, рішенням зборів власників сертифікатів на земельні частки (паї) реформованого ПКСП "Новий шлях" .
Відповідно до уточненого списку громадян, які мають право на отримання державного акту на право власності на частку (пай) реформованого ПКСП "Новий шлях", та які брали участь в зборах уповноважених по затвердженню акту обстеження земельних угідь ПКСП "Новий шлях" і згідні із вказаним актом (даний список налічує 689 осіб), 438 громадян особисто підписалися щодо своєї згоди, в тому числі, на передачу 500,55 га земель до земель запасу сільської ради, померло - 134 особи.
Також та підтвердження позовних вимог Прокурор надав суду належні, достовірні та допустимі докази, на підставі яких Суд установив такі обставини.
19.12.2022 Державним реєстратором Стриївської сільської ради Звягельського району Житомирської області зареєстровано за ПОСП «Новий шлях» право власності на 5 земельних ділянок загальною площею 151,0705 га, зокрема:
- кадастровий номер 1821784000:01:000:0583, площею 33,3031 га;
- кадастровий номер 1821784000:01:000:0588, площею 29,9951 га;
- кадастровий номер 1821784000:05:000:0239, площею 14,1942 га;
- кадастровий номер 1821784000:05:000:0247, площею 18,9572 га;
- кадастровий номер 1821784000:08:000:0140, площею 54,6209 га.
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно підтверджено, що право приватної власності на вказані земельні ділянки за ПОСП «Новий шлях» зареєстровано на підставі нотаріально посвідчених протоколів зборів власників ПОСП «Новий Шлях» від 12.07.2022 № 1/22 та від 21.07.2022 №2/22, державного акту на право колективної власності серії ЖТ-14-22.0007, виданого 15.09.1995 Неділищенською сільською радою, та відомостями з ДЗК.
Зі змісту протоколу від 12.07.2022 № 1/22 зборів власників ПОСП «Новий Шлях» вбачається, що вирішено змінити склад учасників підприємства, а саме єдиний засновник, якому належить майнові права Підприємства є ОСОБА_2 , якого обрано новим директором підприємства та затверджено нову редакцію статуту.
Відповідно до протоколу від 21.07.2022 № 2/22 зборів власників ПОСП «Новий Шлях» вирішено затвердити Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Новий шлях» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Барашівської сільської територіальної громади Новоград-Волинського району Житомирської області відповідно до державного акта на право колективної власності серії ЖТ-14-22.0007 та подати на державну реєстрацію права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами згідно додатку до протоколу: 1821784000:08:000:0140, 1821784000:01:000:0583, 1821784000:01:000:0588, 1821784000:05:000:0247, 1821784000:05:000:0239.
Таким чином, прокурор стверджує, що за відповідачем незаконно зареєстроване право власності на спірні земельні ділянки, що надавались в колективну власність ПКСП “Новий шлях».
На підставі розпорядження голови Ємільчинської районної державної адміністрації 12.01.2005 N? 12 та п. 21 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001, який набрав чинності з 01.01.2002) нерозпайовані землі колективного сільськогосподарського підприємства «Новий шлях», окрім лісогосподарських земель перешли у власність Неділищенської сільської ради.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України N? 711-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області» утворена Барашівська територіальна громада шляхом об?єднання Барашівської, Березівської, Бобрицької, Будо-Бобрицької, Ганнопільської, Зеленицької, Неділищенської, Рясненської, Сімаківської, Усолусівської, Яблунецької сільських рад.
Таким чином, до Барашівської сільської територіальної громади перейшли всі права та обов?язки на спірні земельні ділянки. Розпоряджатися землями комунальної власності відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України має право орган місцевого самоврядування, у даному випадку - Барашівська сільська рада.
Відповідач не надав доказів на спростування зазначених обставин.
ІV. МОТИВИ СУДУ
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.
Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб'єктом звернення.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п'ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України “Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Звертаючись до суду з позовом, прокурором встановлено порушення інтересів держави, яке полягає в неправомірному набутті права приватної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 151,0705 га, що суперечить принципам регулювання земельних відносин і Україні, які закріпленні в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.
Крім того, інтерес держави полягає у відновленні та повернені у власність територіальної громади земель сільськогосподарського призначення.
Компетентним суб?єктом у даних правовідносинах є Барашівська сільська рада, оскільки земельні ділянки належать до комунальної власності та розташовані на території цієї ради.
Звягельська окружна прокуратура листом від 25.02.2025 №54-84-879 вих-25 повідомила Барашівську сільську раду про виявлений факт неправомірного набуття ПОСП “Новий шлях» права власності на спірні земельні ділянки та наявність підстав для вжиття селищною радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади.
З листа Барашівської сільської ради від 04.03.2025 №97 вбачається, що сільська рада не має змоги захистити інтереси територіальної громади в судовому порядку у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору. Разом з тим, Барашівська сільська рада не заперечує щодо вжиття Звягельською окружною прокуратурою заходів представницького характеру шляхом пред'явлення позову в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради.
Вказані обставини свідчать про самоусунення органу місцевого самоврядування від реалізації функції захисту порушених інтересів місцевої територіальної громади та держави, та про наявність передбачених ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.
Про факти порушення інтересів держави та не здійснення у зв?язку з цим захисту її законних інтересів вказують долучені прокурором до позовної заяв матеріали.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Барашівської сільської ради у суді при зверненні із цим позовом.
Щодо суті позовних вимог
Предметом спору є витребування спірних земельних ділянок з незаконного володіння ПОСП “Новий шлях» з огляду на те, що це підприємство набуло право власності на них як правонаступник ПКСП "Новий шлях" на підставі державного акту на право колективної власності серії ЖТ-14-22.0007, виданого 15.09.1995 Неділищенською сільською радою.
Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 76-79, 86 ГПК України на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позову, господарський суд виходить з таких міркувань.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).
У даному спорі підлягає застосування стаття 387 Цивільного кодексу України, згідно якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Суд зазначає, що під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).
Віндикаційний позов є речовим позовом, який належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).
Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред'явити позов про витребування відповідного майна.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, на які обґрунтовано послався суд апеляційної інстанції.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною другою статті 373 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Згідно зі статтею статті 3 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній відносно дати видачі державного акта) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.
Статтею 4 Земельного кодексу України встановлено, що у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб'єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.
Положеннями статті 5 вказаного Кодексу визначено, що земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Підприємство є юридичною особою, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку та може мати печатки.
Положеннями статті 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.
Приписи частин другої та третьої статті 8 цього Закону встановлюють, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.
Статтею 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" визначено, що земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.
Здійснивши аналіз вказаних вище норм матеріального права, Верховний Суд у постанові від 19.07.2023 у справі № 906/987/21 сформулював висновок, що хоча колективне сільськогосподарське підприємство і визначалось як суб'єкт права власності у підприємстві, за яким може бути зареєстровано майно, у тому числі шляхом отримання державного акта на землю, однак власниками, яким належить це майно, є його члени, а розпорядження таким майном здійснюють загальні збори членів підприємства.
Згідно зі статтею 37 Цивільного кодексу Української РСР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передавального балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.
За змістом статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні, ліквідація та реорганізація яких (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з Державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.
Статтею 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" встановлено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду, а при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.
Верховний Суд у постанові від 19.07.2023 у справі № 906/987/21 дійшов висновку, що відповідно до статті 37 Цивільного кодексу Української РСР, статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов'язань оформлюється передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов'язання та майно під їх забезпечення.
У постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 925/461/21 міститься висновок про те, що автоматичного переходу об'єктів права колективної власності у приватну власність у зв'язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, відповідне законодавство не передбачало; у контексті зазначеного необхідно враховувати правовий режим права колективної власності та права приватної власності, які є різними з огляду, зокрема на те, що майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам і право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства (статті 7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"), натомість право приватної власності, в цьому випадку юридичної особи здійснюється такою особою за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на власний розсуд (статті 316-319 Цивільного кодексу України (подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 924/250/19).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію колективного сільськогосподарського підприємства шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени колективного сільськогосподарського підприємства автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.
Верховний Суд у постанові від 16.01.2024 у справі № 906/662/21 визначив, що, встановлення тотожності складу учасників відповідного колективного сільськогосподарського підприємства та осіб, перелік яких наведено в статуті новоствореної юридичної особи як засновників останнього має вирішальне значення для констатації факту правонаступництва з огляду на визначений чинним на момент створення такої особи законодавством правовий режим колективної власності на землю, що узгоджується також із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.09.2022 у справі № 912/929/21.
Отже, з врахуванням змісту актуальної практики Верховного Суду, суд зазначає, що для належного підтвердження обставин правонаступництва юридичної особи мають враховуватися не лише такі ознаки, як реєстрація юридичної особи із зазначенням її статусу як правонаступника колективного сільськогосподарського підприємства, відповідні положення статуту, збереження ідентичного коду Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та громадських формувань, чи наявність передавального акта (балансу), але й змістовні обставини, що підтверджують членство колишніх учасників колективного сільськогосподарського підприємства.
До таких обставин, зокрема, належить співвідношення кількісного складу засновників такої юридичної особи та учасників колективного сільськогосподарського підприємства до реорганізації. У разі виявлення невідповідності у складі учасників, заявник має надати обґрунтоване пояснення причин такої невідповідності, що може полягати, зокрема, у добровільній відмові окремих членів колективного сільськогосподарського підприємства від участі у юридичній особі правонаступника, або в об'єктивних обставинах, таких як смерть учасника чи його вихід із підприємства з попереднім врегулюванням майнових питань (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 квітня 2025 року у справі № 906/243/24).
Як убачається з установлених судом обставин, відповідно до Статуту ПОСП "Новий шлях" від 2000 року, єдиним засновником підприємства є ОСОБА_1 .
В редакціях статуту ПОСП "Новий Шлях" від 2021 та 2022 років закріплено, що Підприємство створене на основі приватної власності його засновників (учасників).
На момент державної реєстрації права приватної власності на спірні земельні ділянки єдиний засновник, якому належить майнові права ПОСП "Новий Шлях" є ОСОБА_2
Тоді як на момент розпаювання земель, що перебували у колективній власності ПКСП "Новий Шлях", членами цього підприємства були 681 осіб.
Таким чином, ураховуючи невідповідність складу учасників ПОСП "Новий Шлях" не є правонаступником ПКСП "Новий Шлях".
Крім того матеріали справи не містять будь-яких належних і допустимих доказів щодо обставин передачі відповідачу спірного майна, а також будь-яких відомостей про власні землі засновника та підстави їх набуття.
До того ж суд погоджується з твердженнями прокурора, що юридична доля всіх земель реформованого ПКСП "Новий Шлях" вирішена, враховуючи таке.
Відповідно рішення Неділищенської сільської ради народних депутатів Ємільчинського району Житомирської області від 15.09.1995 передано у колективну власність ПКСП "Новий Шлях" - 2603,2 га, у тому числі 265,7 га земель загального користування, про що видано державний акт на право колективної власності серії ЖТ-14-22.0007.
Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам власникам сертифікатів на земельну частку пай із земель колишньої колективної власності реформованого ПКСП "Новий шлях" Неділищенської сільської ради до розпаювання прийнято загальну площу сiльськогосподарських угідь реформованого ПКСП "Новий шлях" 2 331,2 га, в тому числі: рілля - 1869,3 га, сіножатні - 208,1 га; пасовища - 241,1 га, сади - 12,7 га.
Згідно з актом обстеження земельних угідь ПКСП "Новий шлях" рекомендавано вилучити з розпаювання - 500,55 га, які не придатні для сільськогосподарського виробництва, взяти для розрахунків розпаювання 1830,65 га. Крім того вилучено з сільськогосподарських угідь площа 11,11 га під проектування під'їзних шляхів.
Отже, розпайованими між 679 особами є сiльськогосподарські угіддя площею 1819,54 га.
Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати, що після розпаювання земель до ПОСП "Новий шлях" перейшло право власності на земельні ділянки, які набуло ПКСП "Новий шлях" за державним актом на право колективної власності на землю серія ЖТ 14-22.0007 від 15.09.1995.
Як установлено судом підставою для реєстрації права приватної власності на спірні земельні ділянки за відповідачем є рішення зборів власників ПОСП «Новий Шлях», оформлене протоколом №2/22 від 21.07.2022, та державний акт на право колективної власності на землю серія ЖТ 14-22.0007 від 15.09.1995.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 21 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Отже, земельні ділянки колективних сільськогосподарських підприємств у випадку припинення колективного сільськогосподарського підприємства вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, та підлягають державній реєстрації за територіальними громадами на праві комунальної власності на підставі Закону України № 2498-VIII від 10.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні".
Суд наголошує, що законодавство України, чинне на момент реєстрації Відповідачем за собою спірних земельних ділянок і на даний час, не передбачає можливості набуття права приватної власності на земельні ділянки, право колективної власності на які припинено, поза встановленим законодавством порядком.
Відтак суд дійшов висновку, що державна реєстрація права приватної власності на спірні земельні ділянки за Відповідачем відбулася з порушенням вимог земельного законодавства, що, своєю чергою, спричинило фактичне вибуття спірних земельних ділянок з володіння Барашівської сільської ради без її волевиявлення, що є підставою для їх витребування на користь Ради в порядку статті 387 Цивільного кодексу України.
Суд враховує, що особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності (подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок про те, що в разі якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.
Крім того, останню правову позицію в питанні щодо способу захисту у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем) викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, враховуючи мету позову про витребування та підстави для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем) власник, який вважає свої права порушеними, має право пред'явити позов про витребування відповідного майна.
Суд зазначає, що витребування спірних земельних ділянок, які незаконно вибули з комунальної власності спрямоване на досягнення легітимної мети захисту "суспільного інтересу", який полягає у відновленні законності, та у поверненні у власність територіальної громади комунального майна - земельних ділянок, яке відповідно до Конституції України належить народу та щодо яких законами України встановлено спеціальний режим набуття у власність, що не є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, та не покладає на відповідачів надмірний індивідуальний тягар, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття земельних ділянок із комунальної власності, недоведеність факту правомірного набуття відповідачами права власності на земельні ділянки.
З огляду на викладене, позовні вимоги про витребування спірних земельних ділянок не порушують §1 ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, через дотримання принципу законності втручання у право власності, відповідності такого втручання суспільному інтересу, його пропорційності.
V. Висновки Суду
Розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, на підставі повно і всебічно з'ясованих судом фактичних обставин та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Прокурор обрав неналежний спосіб захисту порушеного права територіальної громади в особі Ради. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння відповідача відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника - Барашівської сільської ради.
VІ. Судові витрати
Судові витрати прокурора на сплату судового збору в розмірі 10 407,02 грн покладаються на відповідача відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог.
З цих підстав, керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України, Суд
1. Позовні вимоги виконувача обов'язків керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Звягельського району Житомирської області задовольнити повністю.
2. Витребувати з незаконного володіння Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства “Новий шлях» у комунальну власність Барашівської сільської ради Звягельського району Житомирської області земельні ділянки:
(1) кадастровий номер 1821784000:01:000:0583, площею 33,3031 га;
(2) кадастровий номер 1821784000:01:000:0588, площею 29,9951 га;
(3) кадастровий номер 1821784000:05:000:0239, площею 14,1942 га;
(4) кадастровий номер 1821784000:05:000:0247, площею 18,9572 га;
(5) кадастровий номер 1821784000:08:000:0140, площею 54,6209 га.
3. Стягнути з Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства “Новий шлях» на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код ЄДРПОУ 02909950, рахунок UA598201720343110001000011049) 10 407,02 грн (десять тисяч чотириста сім гривень 02 копійки) судові витрати зі сплати судового збору.
Позивач: Барашівська селищна рада (код ЄДРПОУ 04347628 вул. Героїв Майдану, буд. 10, с. Бараші, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11255)
Відповідач: Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Новий шлях"(код ЄДРПОУ 03743279, вул. Святотроїцька, буд. 94, кв. 12, м. Черкаси, 18001)
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку це рішення протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Наказ може бути виданий за заявою стягувача, в якій має бути зазначена бажана форма його видачі (паперова або електронна).
Повний текст рішення складено 01.07.2025.
Суддя С. НЕСТЕРЧУК