вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"03" липня 2025 р. Справа№910/15057/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025
у справі №910/15057/24 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Правобережна Енерджі Груп»
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про стягнення 290 796,04 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Правобережна Енерджі Груп» (далі - позивач / ТОВ «Правобережна Енерджі Груп») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - відповідач / НЕК «Укренерго») про стягнення 290 796,04 грн, з яких: 235 299,11 грн основного боргу, 13 845,09 грн 3% річних та 41 651,84 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачена вартість електричної енергії з метою врегулювання небалансів, основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором №1937-01024 від 29.12.2020 (далі - Договір) за електричну енергію отриману у березні, квітні, травні та червні 2024 року згідно з виставленими рахунками-фактурами, актами купівлі-продажу та актами коригування (врегулювання з урахуванням проведених сплат та актів зарахування зустрічних однорідних вимог становить 235 299, 11 грн. Оскільки відповідачем допущено прострочення оплати за небаланси електричної енергії, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних на загальну суму 13 845,09 грн за період з квітня 2023 року по 30.06.2024 (по кожному факту прострочення окремо) та інфляційні втрати за період з квітня 2023 року по 30.06.2024 (по кожному факту прострочення окремо).
Господарський суд міста Києва рішенням від 28.04.2025 у справі №910/15057/24 позов задовольнив частково. Стягнув з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Правобережна Енерджі Груп» 285 674,93 грн, з яких: 235 299, 11 грн основного боргу, 13 845,99 грн 3% річних та 36 530, 73 грн інфляційних втрат, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 428, 11 грн. В іншій частині позову відмовив.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про документальне підтвердження позивачем наявності у заявленому розмірі заборгованості відповідача за Договором за період з березня 2024 року по червень 2024 року.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем при розрахунку був врахований строк дійсності рахунків-фактур до сплати (4-6 робочих днів), зазначений в цих рахунках, тоді як п. 7.7.4. Правил ринку встановлений строк оплати протягом 4 робочих днів з дати направлення такого рахунка, а по рахунку-фактурі №0607202300250 від 06.07.2023 не враховано суму за 2024 рік (284 днів) у розмірі 204,36 грн, у зв'язку з чим, враховуючи заявлені позивачем періоди та розраховані суми, положення частини другої статті 237 ГПК України, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних задоволені у заявленому розмірі 13 845,09 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат, судом встановлено, що при розрахунку позивачем не приймались до уваги від'ємне значення нарахування інфляційних втрат у місяці, в які індекс інфляції був менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (липень та серпень 2023 року (99,4 / 98,6), а також помилково не враховано суми здійснених оплат, в період яких індекс інфляції складав 0,00 грн, у зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок інфляційних витрат з урахуванням заявлених періодів розрахунку, згідно з яким позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат частково задоволені у розмірі 36 530,73 грн.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі №910/15057/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що у зв'язку з систематичним порушенням рядом учасників ринку, відповідальними за баланс, своїх фінансових зобов'язань перед ОСП, зазначений вище поточний рахунок відповідача із спеціальним режимом використання не накопичує в достатній мірі коштів для належного проведення ОСП розрахунків на балансуючому ринку.
Відповідач зазначає, що виконав розрахунки обсягу та вартості небалансів електричної енергії і надав позивачу доступ до відповідної інформації (сформованих рахунків) у системі управління ринком (ці факти визнані позивачем у позовній заяві); відтак позивач мав право на отримання вартості небалансів за відповідні розрахункові періоди і для реалізації такого права мав можливість направити сформовані рахунки на адресу позивача. Також відповідач вказує, що позивач не надав доказів направлення рахунків відповідачу і їх отримання, у зв'язку з чим зобов'язання по оплаті для відповідача взагалі не настали, а вимога про сплату 3 % річних та інфляційних втрат з посиланням на строки виставлення рахунків НЕК «Укренерго», є безпідставною та необґрунтованою.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі №910/15057/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.05.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі №910/15057/24 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 21.05.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі №910/15057/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Учасникам справи надав право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 11.06.2025. Витребував матеріали справи №910/15057/24 з Господарського суду міста Києва.
Матеріали справи №910/15057/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 29.05.2025.
Згідно відзиву на апеляційну скаргу відповідача позивач заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що на виконання умов Договору і відповідно до Правил ринку Товариство з обмеженою відповідальністю «Правобережна Енерджі Груп» було направлено на електронну пошту НЕК «Укренерго» для оплати сформовані АР на щодекадній основі платіжні документи - щодекадні рахунки-фактури за розрахункові періоди (подекадно) за оціночними даними комерційного обліку із зазначенням суми, яку АР зобов'язана сплатити СВБ за врегулювання небалансів за розрахункові періоди з квітня 2023 року по червень 2024 року включно. Також АР були сформовані рахунки-фактури (invoice) (місячні) за фактичними даними комерційного обліку електричної енергії для врегулювання небалансів (згідно з процесом врегулювання, передбаченим Додатком 10 Правил ринку) за квітень 2023 року - червень 2024 року.
Позивач заперечує проти того, що ним не були направлені відповідачу рахунки та зазначає, що факт настання у відповідача зобов'язань по оплаті додатково підтверджується проведенням відповідачем платіжними інструкціями оплати позивачу за електричну енергію для врегулювання небалансів за Договором, про що вказано у позовній заяві, що підтверджує отримання відповідачем рахунків-фактур позивача.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є виробником електричної енергії та постачальником послуг з балансування.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України «Про ринок електричної енергії» №2019-VIII (далі - Закон №2019-VIII).
Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах (ч. 1 ст. 4 Закону №2019-VIII).
Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про участь у балансуючому ринку (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2019-VIII).
Згідно з частиною 1 статті 68 Закону №2019-VIII в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок.
Балансуючий ринок електричної енергії (далі - балансуючий ринок) - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії (п. 7 ч. 1 ст.1 Закону №2019-VIII).
Послуга з балансування - послуга купівлі та продажу електричної енергії, що надається оператору системи передачі постачальником послуг з балансування з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та електричної енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, термін визначений у пункті 1.1.2 Правил ринку.
Згідно із частино 1 статті 68 Закону №2019-VIII в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі (ОСП) здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.
Відповідно до частини 3 статті 68 Закону №2019-VIII для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з операторами системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором.
Умовами пункту 4.2.1 глави 4.2 розділу 4 Правил ринку визначено, що для надання послуг з балансування учасник ринку повинен подати ОСП заяву щодо приєднання до договору про надання послуг з балансування, типова форма якого наведена у додатку 7 до цих Правил, та включення до реєстру ППБ. Форма заяви оприлюднюється ОСП на власному офіційному веб-сайті.
Відповідно до Закону №2019-VIII та Правил ринку, ТОВ «Правобережна Енерджі Груп» 29.12.2020 надано Заяву-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії.
НЕК «Укренерго» акцептовано вказану заяву-приєднання 29.12.2020 та повідомлено (вих. № 01/47736) про приєднання ТОВ «Правобережна Енерджі Груп» до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучення до реєстру учасників ринку за ідентифікатором Договору №1937-01024.
Таким чином, між НЕК «Укренерго» як оператор системи передачі (далі - ОСП) та ТОВ «Правобережна Енерджі Груп» як учасник ринку (далі - СВБ) укладено Договір про врегулювання небалансів електричної енергії №1937-01024 від 29.12.2020, в редакції наказу НЕК «Укренерго» №709 від 21.12.2020 (далі - Договір), який, згідно п. 1.1. Договору, є публічним договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи.
Цей Договір може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення Регулятором змін до типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії, який є додатком 1 до Правил ринку. У такому випадку зміни до цього Договору вносяться ОСП протягом 10 днів з дня набрання ними чинності (п. 10.1.,10.2. Договору).
Договір зі змінами оприлюднюється на вебсайті ОСП. Якщо учасник ринку не ініціював розірвання цього Договору протягом одного місяця з дати набрання чинності змінами, вважається, що він погодився зі зміненим Договором (п. 10.3. Договору).
З позовної заяви вбачається, що вимоги позивача мотивовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами Договору в частині оплати вартості небалансів за період з квітня 2023 року по червень 2024 року.
У зазначений спірний період НЕК «Укренерго» були затверджені умови Договору про врегулювання небалансів електричної енергії наказами від 27.01.2023 № 58 та від 01.03.2024 №117 (який втратив чинність згідно з наказом НЕК «Укренерго» від 24.06.2024 №360), які оприлюднені на офіційному сайті НЕК «Укренерго» за посиланням https://ua.energy/.
Так, згідно п. 1.2. Договору (в редакції наказів від 27.01.2023 № 58 та від 01.03.2024 № 117 НЕК «Укренерго»), на підставі цього Договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.
За цим Договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи (п. 1.3. Договору).
Згідно з п. 1.4. Договору, ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307.
Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (п. 1.5. Договору).
Умовами п. 2.1. та п. 2.2. Договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
ОСП зобов'язаний виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до цього договору та Правил ринку; проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку (пп. 1 та пп. 2 п. 3.3. Договору).
Відповідно до п. 5.1. Договору, виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору.
Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (п. 5.6. Договору).
Пунктом 5.9. Договору передбачено, що ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу (далі - Акт) до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання Акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою Акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник Акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб. У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до Акта СВБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього Акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в Акті. Якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони СВБ примірник Акта, то такий Акт вважається підписаним СВБ.
СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони Акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) (п. 5.10. Договору).
Згідно з п. 5.11. Договору, урегулювання сторонами взаємних зобов'язань здійснюється згідно з чинним законодавством України, у тому числі сторонами може бути застосовано неттінг виключно шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Не допускається припинення взаємних зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог: 1) у випадку виникнення зобов'язань щодо купівлі або продажу небалансів електричної енергії в різних декадах; 2) за відсутності взаємної згоди сторін, яка виражається у підписанні сторонами Акта зарахування зустрічних однорідних вимог.
Пунктом 9.1. Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов'язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру.
Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п. 9.2. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи в межах виконання договірних зобов'язань ним протягом періоду з квітня 2023 року по червень 2024 року позивачем здійснено продаж відповідачу електричної енергії для врегулювання небалансів на загальну суму 1 259 377, 61 грн згідно Актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів та Актів-корегування (врегулювання) до них (т. 1, а.с. 143-173), про що відповідачу позивачем виставлено рахунки-фактури (invoice) а саме: № 1404202300044 від 14.04.2023 за 01.04.2023-10.04.2023 на суму 28 898,70 грн, № 2604202300440 від 26.04.2023 за 11.04.2023-20.04.2023 на суму 19 730,64 грн (лист № 27/04-01 від 27.04.2023), № 0405202300038 від 04.05.2023 за 21.04.2023-30.04.2023 на суму 5 717,32 грн (лист № 06/05-01 від 06.05.2023), № 1605202300234 від 16.05.2023 за 01.05.2023-10.05.2023 на суму 6 107,66 грн, № 2505202300042 від 25.05.2023 за 11.05.2023-20.05.2023 на суму 2 798,63 грн (лист № 29/05-01 від 29.05.2023), № 2606202300243 від 26.06.2023 за 11.06.2023-20.06.2023 на суму 4 801,43 грн (лист № 27/06-01 від 27.06.2023), № 0607202300250 від 06.07.2023 за 21.06.2023-31.06.2023 на суму 8 778,71 грн, № 1407202300047 від 14.07.2023 за 01.07.2023-10.07.2023 на суму 11 169,88 грн (лист № 18/07-01 від 18.07.2023), № 2607202300245 від 26.07.2023 за 11.07.2023-20.07.2023 на суму 8 240,58 грн (лист 27/07-01 від 27.07.2023), № 0408202300250 від 04.08.2023 за 21.07.2023-31.07.2023 на суму 13 314,59 грн (лист № 04/08-01 від 04.08.2023), № 1608202300255 від 16.08.2023 за 01.08. 2023-10.08.2023 на суму 2 530,50 грн (лист № 17/08-02 від 17.08.2023), № 2408202300272 від 24.08.2023 за 11.08.2023-20.08.2023 на суму 11 806,78 грн (лист № 28/08-01 від 28.08.2023), № 0509202300036 від 05.09.2023 за 21.08.2023-31.08.2023 на суму 31 501,19 грн (лист № 06/09-01 від 06.09.2023), № 1409202300273 від 14.09.2023 за 01.09.2023-10.09.2023 на суму 548,15 грн (лист № 15/09-01 від 15.09.2023), № 2609202300052 від 26.09.2023 за 11.09.2023-20.09.2023 на суму 31 110,10 грн (лист № 27/09-03 від 27.09.2023), № 0510202300050 від 05.10.2023 за 21.09.2023-30.09.2023 на суму 22 658,59 грн (лист № 06/10-01 від 06.10.2023), № 1610202300055 від 16.10.2023 за 01.10.2023-10.10.2023 на суму 3 638,90 грн (лист № 18/10-01 від 18.10.2023), № 2610202300282 від 26.10.2023 за 11.10.2023-20.10.2023 на суму 19 581,04 грн (лист № 29/10-01 від 29.10.2023), № 0611202300290 від 06.11.2023 за 21.10.2023-31.10.2023 на суму 23 496,80 грн (лист № 08/11-01 від 08.11.2023), № 2411202300041 від 24.11.2023 за 11.11.2023-20.11.2023 на суму 14 768,92 грн (лист №27/11-01 від 27.11.2023), № 2612202300279 від 26.12.2023 за 11.12.2023-20.12.2023 на суму 3 954,30 грн (лист № 27/12-01 від 27.12.2023), № 0401202400277 від 04.01.2024 за 21.12.2023-31.12.2023 на суму 71 958,17 грн (лист № 08/01-01 від 08.01.2024), № 2501202400288 від 25.01.2024 за 11.01.2024-20.01.2024 на суму 18 208,01 грн (лист № 29/01-01 від 29.01.2024), № 1502202400294 від 15.02.2024 за 01.02.2024-10.02.2024 на суму 6 358,06 грн (лист № 16/02-01 від 16.02.2024), № 1403202400293 від 14.03.2024 за 01.03.2024-10.03.2024 на суму 8 107,74 грн (лист № 18/03-01від 18.03.2024), № 2603202400049 від 26.03.2024 за 11.03.2024-20.03.2024 на суму 16 925,16 грн (лист № 27/03-01 від 27.03.2024), № 0404202400290 від 04.04.2024 за 21.03.2024-31.03.2024 на суму 17 020,93 грн (лист № 08/04-01 від 08.04.2024), № 1604202400070 від.16.04.2024 за 01.04.2024-10.04.2024 на суму 13 040,11 грн (лист № 17/04-01 від 17.04.2024), № 0605202400279 від 06.05.2024 за 21.04.2024-30.04.2024 на суму 1 121,24 грн (лист № 07/05-01 від 07.05.2024), № 1605202400282 від 16.05.2024 за 01.05.2024-10.05.2024 на суму 4 798,56 грн (лист № 20/05-01 від 20.05.2024), № 2405202400288 від 24.05.2024 за 11.05.2024-20.05.2024 на суму 25 404,01 грн (лист № 27/05-01 від 27.05.2024), № 0606202400291 від 06.06.2024 за 21.05.2024-31.05.2024 на сум 37 060,12 грн (лист № 07/06-01 від 07.06.2024), № 1406202400050 від 14.06.2024 за 01.06.2024-10.06.2024 на суму 29 878,42 грн (лист № 17/06-01 від 17.06.2024), № 2606202400050 від 26.06.2024 за 11.06.2024-20.06.2024 на суму 6 888,60 грн (лист № 27/06-01 від 27.06.2024), № 0407202400282 від 04.07.2024 за 21.06.2024-30.06.2024 на суму 23 168,47 грн (лист № 08/07-01 від 08.07.2024),
Також АР були сформовані рахунки-фактури (invoice) (місячні) за фактичними даними комерційного обліку електричної енергії для врегулювання небалансів (згідно з процесом врегулювання, передбаченим Додатком 10 Правил ринку) за період з квітня 2023 року по червень 2024 року на загальну суму 423 778,30 грн з ПДВ, а саме: № 2903202400288 від 29.03.2024 за 01.04.2023-30.04.2023 на суму 24 526,88 грн (лист № 01/04-01 від 01.04.2024), № 1512202300533 від 27.09.2024 за 01.08.2023-31.08.2023 на суму 27 965,78 грн, № 2301202400551 від 27.09.2024 за 01.09.2023-30.09.2023 на суму 93 188,48 грн, № 2702202400560 від 27.09.2024 за 01.10.2023-31.10.2023 на суму 170 958,19 грн, № 3105202400569 від 27.09.2024 за 01.02.2024-29.02.2024 на суму 14 410,18 грн, № 2806202400328 від 27.09.2024 за 01.05.2024-31.05.2024 на суму 34 506,54 грн (лист № 27/11-01 від 27.11.2024), № 1007202400326 від 27.09.2024 за 01.06.2024-30.06.2024 на суму 58 222,25 грн.
Вищезазначені рахунки були направлено електронною поштою.
03.06.2024 ТОВ «Правобережна Енерджі груп» звернулось до НЕК «Укренерго» з претензією №03/06-02 про сплату боргу за Договором станом на 16.05.2024 у сумі 460 973,74 грн, у відповідь на яку НЕК «Укренерго» листом від 20.06.2024 вих. №01/37365 повідомило, що НЕК «Укренерго» як ОСП щоденно здійснює виплати постачальникам послуг з балансування та сторонам, відповідальним за баланс, на недискримінаційній основі та згідно з положеннями ст. 3 Закону України «Про ринок електричної енергії» в межах доступної суми на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, оскільки ОСП може розраховуватися з ППБ та СВБ виключно із вказаного рахунку.
У вказаному листі НЕК «Укренерго» також повідомило, що докладає всіх зусиль для повного розрахунку за електричну енергію для врегулювання небалансів і в міру фінансової можливості перераховує відповідні кошти учасникам ринку, проте виключно внаслідок значного розміру наявної заборгованості перед ОСП зі сторони СВБ, НЕК «Укренерго» не завжди має можливість розраховуватися вчасно та у повному обсязі з усіма СВБ та ППБ.
Між сторонами згідно п. 5.11. Договору, було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог згідно Договору, в результаті чого були складені відповідні Акти, які підписані електронними підписами сторін.
Враховуючи дані Актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів та Актів-корегування (врегулювання) до них, здійснені відповідачем часткові оплати та зарахування зустрічних однорідних вимог, в порушення умов Договору та Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил ринку, зобов'язання з оплати електричної енергії для врегулювання небалансів не були виконані відповідачем своєчасно та в повному обсязі, з яких:
- за квітень 2023 року оплачено в повному обсязі рахунки-фактури на суму 54 346,66 грн та на суму 24 526,88 грн, повністю зараховано зустрічні однорядні вимоги на суму 28 636,08 грн, разом на суму 107 509,62 грн;
- за травень 2023 року оплачено в повному обсязі рахунки-фактури на суму 8 906,29 грн, повністю зараховано зустрічні однорядні вимоги за актом купівлі-продажу на суму 9 139,91 грн, разом на суму 18 046,20 грн;
- за червень 2023 року оплачено в повному обсязі рахунки-фактури на суму 13 580,14 грн, повністю зараховано зустрічні однорядні вимоги за актом купівлі-продажу на суму 17 246,58 грн;
- за липень 2023 року повністю зараховано зустрічні однорядні вимоги за рахунками-фактурами та за актом купівлі-продажу на суму 29 687,73 грн та на суму 29 905,55 грн, разом на суму 59 593,28 грн;
- за серпень 2023 року повністю зараховано зустрічні однорядні вимоги за рахунками-фактурами на суму 73 804,25 грн та за актом купівлі-продажу на суму 51 321,00 грн, разом на суму 125 125,25 грн;
- за вересень 2023 року повністю зараховано зустрічні однорядні вимоги за рахунками-фактурами на суму 147 505,32 грн та за актом купівлі-продажу на суму 15 563,57 грн, разом на суму 163 068,89 грн;
- за жовтень 2023 року повністю зараховано зустрічні однорядні вимоги за рахунками-фактурами на суму 217 674,93 грн та за актом купівлі-продажу на суму 4 194,70 грн, разом на суму 221 869,63 грн;
- за листопад 2023 року повністю зараховано зустрічні однорядні вимоги за рахунками-фактурами на суму 14 768,92 грн та за актом купівлі-продажу на суму 71 951,72 грн та на суму 10 347,63 грн (82 299,35 грн);
- за грудень 2023 року повністю зараховано зустрічні однорядні вимоги за рахунками-фактурами на суму 75 912,47 грн та за актом купівлі-продажу на суму 18 094,09 грн;
- за січень 2024 року повністю зараховано зустрічні однорядні вимоги за рахунками-фактурами на суму 18 208,01 грн та за актом купівлі-продажу на суму 10 129,36 грн;
- за лютий 2024 року повністю зараховано зустрічні однорядні вимоги за рахунками-фактурами на суму 20 768,24 грн та за актом купівлі-продажу на суму 44 808,30 грн;
- за березень 2024 року частково зараховано зустрічні однорядні вимоги за рахунками-фактурами на суму 36 101,22 грн - сума несплаченої електричної енергії для врегулювання небалансів становить 5 952,61 грн (42 053,83 грн - 36 101,22 грн) та за актом купівлі-продажу на суму 56 138,27 грн - сума несплаченої електричної енергії для врегулювання небалансів становить 5 952,61 грн (62 090,88 грн - 56 138,27 грн);
- за квітень 2024 року частково зараховано зустрічні однорядні вимоги за рахунками-фактурами на суму 4 741,82 грн - сума несплаченої електричної енергії для врегулювання небалансів становить 9 419,53 грн (14 161,35 грн - 4 741,82 грн) та за актом купівлі-продажу на суму 40 395,71 грн - сума несплаченої електричної енергії для врегулювання небалансів становить 9 419,53 грн (49 815,24 грн - 40 395,71 грн);
- за травень 2024 року нездійсненно сплату за рахунками-фактурами - сума несплаченої електричної енергії для врегулювання небалансів становить 101 769,23 грн та частково зараховано зустрічні однорядні вимоги за актом купівлі-продажу на суму 21 174,32 грн - сума несплаченої електричної енергії для врегулювання небалансів становить 101 769,23 грн (122 943,55 грн - 21 174,32 грн);
- за червень 2024 року нездійсненно сплату за рахунками-фактурами - сума несплаченої електричної енергії для врегулювання небалансів становить 118 157,74 грн та частково зараховано зустрічні однорядні вимоги за актом купівлі-продажу на суму 38 579,65 грн - сума несплаченої електричної енергії для врегулювання небалансів становить 118 157,74 грн (156 737,39 грн - 38 579,65 грн).
Оскільки за період з квітня 2023 року по березень 2024 року відповідачем було порушено строки оплати електричної енергії для врегулювання небалансів за Договором, а за період з березня по червень 2024 року сума несплаченої електричної енергії для врегулювання небалансів становить 235 299,11 грн (5 952,61 грн + 9 419,53 грн + 101 769,23 грн + 118 157,74 грн), яка відповідачем оплачена не була, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою за захистом своїх прав та законних інтересів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) установлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 ГК України).
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із частиною першою статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У силу приписів статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківській рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунку (пункт 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку).
Доводи апелянта про те, що позивач не надав доказів на підтвердження отримання відповідачем надісланих йому рахунків судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено направлення рахунків у інший спосіб, а тому суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції вважати належним їх направлення (формування) адміністратором розрахунків у системі розрахунків за небаланси електричної енергії (постанова Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 910/8901/20).
При цьому у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду вже вказував на те, що у розумінні положень Правил ринку (зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), з урахуванням змісту Договору (пункти 4.1, 4.5, 5.3, 5.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком. Отже, відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у Системі, а й проводити розрахунки за ними (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі №910/9216/22).
Рахунки формуються у системі управління ринком самим відповідачем за первісним позовом, що не заперечується останнім та спростовує його доводи про недоведеність позивачем за первісним позовом розміру наявної заборгованості.
Так само не заслуговують на увагу доводи апелянта на неналежність доказів, наданих позивачем за первісним позовом на підтвердження надсилання рахунків за допомогою електронного листування, зокрема «скрінкопії» такого листування.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документ.
Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах (стаття 6 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Кваліфікованим електронним підписом є удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (пункт 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).
Відповідно до частини 1 статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.
У частині 2 статті 96 ГПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У частині третій зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина 3 статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини 2 статті 73 ГПК України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19).
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини 5, 6 статті 96 ГПК України).
Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки.
Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частини 3-5 статті 91 ГПК України).
На підтвердження направлення рахунків-фактури позивач надав роздруківки з електронної пошти. Такі роздруківки електронних листів та додатків до них є паперовою копією електронного доказу. Звідси вони мають бути засвідчені як паперові копії в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом.
Таким чином, надані позивачем копії роздруківок електронного листування не є електронним документом у розумінні статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», адже не має його ознак. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21.
За нормами статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» алгоритм розподілу коштів - це порядок розподілу уповноваженими банками коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, що встановлюється Регулятором відповідно до цього Закону; поточний рахунок із спеціальним режимом використання - це рахунок, відкритий в одному з уповноважених банків і призначений для забезпечення проведення розрахунків відповідно до цього Закону.
При цьому відповідно до частини першої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, Правилами ринку, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.
Відповідно до пункту 5.1. Договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору
Пунктом 5.9. договору передбачено, що ОСП надає СВБ у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано.
ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу (далі акт) до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом)), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний Сторонами в один і той самий спосіб. У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до акта СВБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в акті. Якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони СВБ примірник акта, то такий акт вважається підписаним СВБ.
Згідно з частиною четвертою статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках.
Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на:
1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників;
2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників;
3) поточний рахунок оператора системи передачі.
З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.
Аналіз частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" свідчить, що оператор системи передачі може сплачувати постачальникам послуг з балансування вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання.
Умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку.
Водночас, виходячи з системного тлумачення наведених норм, колегія суддів вважає, що визначені поняття алгоритму та поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, які наведено у статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", дають підстави вважати, що умова про алгоритм розподілу коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання оператора системи передачі, встановлена саме положеннями чинного законодавства.
При цьому укладений між сторонами Договір мав виконуватись з врахуванням умов, чинних на момент розрахунків між учасниками ринку електричної енергії, передбачених нормами Закону України "Про ринок електричної енергії".
Аналіз змісту статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" свідчить, що постачальник послуг з балансування, яким є Позивач, має право вимагати від ОСП оплату за балансуючу електричну енергію виключно в межах коштів, перерахованих оператору системи передачі.
Водночас абзац третій частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" надає ОСП можливість вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунку з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування, лише у випадку необхідності врегулювання системних обмежень ОСП.
Системні обмеження - це обставини, обумовлені необхідністю забезпечення функціонування об'єднаної енергетичної системи України в межах гранично допустимих значень, за яких можливе відхилення від оптимального розподілу навантаження генеруючих потужностей відповідно до їх договірних обсягів відпуску електричної енергії та/або оптимального розподілу навантаження генеруючих потужностей відповідно до пропозицій (заявок) на балансуючому ринку (стаття 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
У постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21 сформовано правовий висновок щодо застосування положень статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії". Судом касаційної інстанції було зазначено, що зміст статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов'язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов'язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за договором..
Отже, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи відповідача про відсутність достатньої кількості коштів на рахунку відповідача із спеціальним режимом, оскільки, зміст статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за договором.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №910/3263/23, від 25.05.2023 у справі №910/1382/22, від 09.03.2023 у справі №910/18613/21, від 18.02.2025 у справі № 910/6577/24.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 виснувала, що аргументи ОСП з приводу того, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло не з його вини з посиланням на приписи частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов'язань як боржника, що прострочив грошове зобов'язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.
Наведеним висновком, сформульованим у справі № 910/9374/21, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6635/21, від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 18.10.2022 у справі №910/6578/21, не вбачаючи підстав для відступу від аналогічних висновків, наведених у вказаних постановах.
Одночасно об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/9374/21 визнала необґрунтованими доводи касаційної скарги стосовно того, що судами попередніх інстанцій не досліджені зібрані у справі докази, що підтверджують формування і направлення позивачем на адресу відповідача платіжних документів, оскільки, обов'язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку (в даному випадку ОСП та ППБ) в Системі наділений саме АР. При цьому, у розумінні положень Правил ринку (зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), з урахуванням змісту Договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється АР через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком. На підставі наведеного об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зазначила, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у Системі, а й проводити розрахунки за ними, а відповідачем не надано доказів неможливості ознайомлення з виставленими рахунками.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 13 845, 09 грн нарахованих до 27.09.2024 та 36 530, 73 грн інфляційних витрат нарахованих до вересня 2024 року, то суд апеляційної інстанції зазначає, що розрахунок суду першої інстанції є арифметично правильним.
При цьому доводи апеляційної скарги не містять заперечень щодо неправильності розрахунку 3% річних та інфляційних витрат.
Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі №910/15057/24 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача).
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі №910/15057/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі №910/15057/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №910/15057/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська