вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" червня 2025 р. Справа№ Б8/180-10 (367/768/23)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Пантелієнка В.О.
Отрюха Б.В.
при секретарі Вага В.В.
та за участю представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2025
у справі №Б8/180-10 (367/768/23) (суддя Гребенюк Т.Д.)
за позовом ОСОБА_2
до: 1) Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція";
2) ОСОБА_1 ;
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:
1) ОСОБА_3 ;
2) керуючий санацією Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" - арбітражний керуючий В'язовченко Анатолій Михайлович
про визнання недійсним договору
в межах справи №Б8/180-10
про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція",
У січні 2023 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернулась до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" (далі - відповідач 1, Завод) та ОСОБА_1 (далі - відповідач 2, ОСОБА_1 ), у якому просила суд визнати недійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна (нежитлових будівель) від 30.04.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М.С., який зареєстровано в реєстрі за №1896, укладений між Заводом (продавець) та ОСОБА_1 (покупець).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладенням спірного договору купівлі-продажу безпосередньо порушене майнове право (право власності) позивача на земельну ділянку, оскільки з набуттям права власності на виробничо - складські приміщення на підставі цього договору ОСОБА_1 з посиланням на ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України в межах цивільної справи №367/8253/21 оспорює та не визнає право власності позивача на дану земельну ділянку, вимагає поділу - належної позивачу земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки від 12.05.2017 року та припинення права власності позивача; а в межах справи № 367/7838/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном прагне усунути перешкоди в користуванні ним цими приміщеннями та претендує в зв'язку з цим на частину земельної ділянки, яка знаходиться під цими будівлями та необхідна для їх обслуговування, яка належить позивачу. Серед інших підстав для визнання оспорюваного Договору недійсним, позивач, з посиланням на положення ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, зазначає, що ОСОБА_1 є заінтересованою особою зі сторони боржника справі про банкрутство - ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція"; оплата за договором не здійснювалась; договір є вчиненим на шкоду інтересам боржника і спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30.05.2024 справу передано за підсудністю до Господарського суду Київської області для розгляду в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", номер справи №Б8/180-10, провадження у якій здійснювалося Господарським судом Київської області.
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.01.2025 позов задоволено повністю.
Визнано недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлових будівель) від 30.04.2021, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області М.С. Нельзіним, який зареєстровано в реєстрі за №1896, який укладено між Приватним акціонерним товариством "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" та ОСОБА_1
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" на користь ОСОБА_2 2442,40 грн судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2442,40 грн судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, допущено неповне з'ясування обставин справи, оскільки при ухваленні рішення суд застосував принцип jura novit curia, яким було порушено право на справедливий суд по відношенню до відповідачів та третьої особи ОСОБА_3 , яких, на думку апелянта, позбавлено права на аргументацію своєї позиції в умовах нової кваліфікації; права позивача договором купівлі - продажу від 30.04.2021 року не порушені; позивачка знала про наявність на її земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, які їй не належать; укладення договору з відкладальною обставиною не порушує прав позивачки, оскільки ця обставина не настала; посилання суду на порушення оскаржуваним договором істотних умов безпідставні, адже стосуються земельної ділянки, яка раніше набула ознак об'єкта права власності, а тому укладений договір не порушує норми чинного законодавства України. В обґрунтування доводів апелянт вказує, що суд безпідставно визнав обставину не вчинення дій зі сплати ОСОБА_1 на користь заводу вартості виробничо - складських приміщень в розмірі 3038000 грн. та не дослідив належним чином вказані обставини; посилається на те, що судом безпідставно задоволено клопотання позивача про витребування доказів, чим надано позивачу пріоритет у розгляді справи та порушено принцип змагальності; вказує, що позивачем вибрано неефективний захист своїх прав.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що право на справедливий суд по відношенню до відповідачів та третьої особи не було порушено, а суд першої інстанції при винесенні рішення дотримався принципів рівноправності та змагальності, надавши можливість всім учасникам справи висловити свою позицію, надати пояснення, відзив та заперечення, в засіданнях суду позивачем були надані пояснення щодо обґрунтування порушеного договором права позивача з посиланням на обставини наявності в договорі відкладальної обставини, якою за договором є присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці площею 0,16920 га, а представником відповідача ОСОБА_1 надані заперечення з приводу даних обставин, інші учасники процесу правом подати апеляційну скаргу не скористались, а тому не вважають свої права порушеними; в процесі розгляду справи належним чином досліджені та встановлені відповідні фактичні правовідносини укладення договору, обставини порушення прав позивача укладеним договором, зміст договору, однак з урахуванням принципу "jura novit curia" застосовані інші норми права (порушення договором ст. 212 ЦК України) до тих фактичних правовідносин, які досліджені судом і щодо яких висловився представник відповідача ОСОБА_1 ; наявне порушення прав позивача укладенням відповідного договору підтверджене пп. 1.5 п. 1 укладеного договору купівлі - продажу від 30.04.2021 року, відповідно до якого підтверджено, що куплені ОСОБА_4 виробничо - складські приміщення розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3210946200:01:015:0005 площею 1,6221 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , тобто розташовані на земельній ділянці позивача, а відкладальною обставиною є присвоєння кадастрового номеру частині земельної ділянки позивача, що передбачає поділ земельної ділянки позивача; позивач в 2017 році отримала у власність величезну кількість будівель і споруд з великою кількістю літер і об'єктів і не могла знати, що 3 з них не є її власністю, про наявність інших об'єктів нерухомого майна на власній земельній ділянці ОСОБА_2 дізналась тільки в 2021 році після отримання відповідачем ОСОБА_1 права власності на ці приміщення та пред'явленням ним позовів про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні; без відкладальної обставини - отримання кадастрового номеру, договір купівлі-продажу виробничо - складських приміщень не міг би бути укладений, що свідчить про недійсність договору в повному обсязі; спосіб захисту порушеного права позивача є ефективним та передбачений ст. 152 Земельного кодексу України у вигляді визнання угоди недійсною за позовом власника земельної ділянки; при укладенні договору відповідач ОСОБА_1 достеменно знав, що придбані ним об'єкти знаходяться на земельній ділянці іншої приватної особи, питання про умови використання земельної ділянки під виробничо - складськими приміщеннями (оренда, право постійного користування, суперфіцій і т. д.) при укладенні договору купівлі - продажу від 30.04.2021 року не вирішувалось, в зв'язку з чим вказаний договір не могло бути укладено; факт несплати коштів за укладеним договором судом визнано законно та відповідно до вимог ч. 2 ст. 74 ГПК України та з підстав ненадання відповідних доказів учасниками договору після їх витребування судом
Учасники процесу належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (позивач, відповідач 2 і треті особи) та рекомендованими відправленнями (відповідач 1).
У судове засідання з'явилась представник позивача - адвокат Смоляр О.І (за ордером).
23.06.2023 від представника третьої особи 1 надійшло клопотання перенесення судового засідання на іншу дату, оскільки третя особа 1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи.
23.06.2023 від представника відповідача 2 (апелянта) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із його зайнятістю при проведенні слідчих дій, як захисника свого клієнта в рамках кримінального провадження.
Вказані клопотання представників відповідача 2 і третьої особи 1 відхилені судом, оскільки представником відповідача 2 не надано жодних доказів, на підтвердження доводів, викладених у клопотанні, а твердження представника третьої особи 1 про неповідомлення ОСОБА_3 про дату та час судового засідання не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки згідно довідки про доставку електронного документа від 22.05.2025 ухвала суду від 19.05.2025 про відкладення розгляду справи на 23.06.2025 була доставлена до електронного кабінету ОСОБА_3. 21.05.2025 о 19:34.
Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів і третіх осіб.
Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 04.05.2017 р. між ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" (продавець) в особі керуючого санацією - Лахненка Є.М. та ОСОБА_3 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Іщук 1.В., зареєстровано в реєстрі за №414 (надалі - Договір №414), відповідно до умов якого продавець передав належну йому на праві приватної власності земельну ділянку у власність покупця, а покупець прийняв (купив) у приватну власність земельну ділянку, площею 1.,1621 га, у тому числі за земельними угіддями (гектарів): землі промисловості - 1.6221; цільове призначення - для обслуговування виробничої бази; кадастровий номер 3210946200:01:015:0005, розташовану за адресою Київська обл., місто Ірпінь, смт. Коцюбинське, АДРЕСА_1 (т.2, а.с. 27 - 28).
04.05.2017 між ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" (продавець) в особі керуючого санацією Лахненка Є.М. та ОСОБА_3 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу будівель і споруд, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Іщук І.В., зареєстрований в реєстрі за № 413 (надалі - Договір №413), відповідно до умов якого продавець продав (передав) належні йому на праві приватної власності будівлі і споруди, а покупець купив (прийняв) у приватну власність будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське. АДРЕСА_1 (п. 1 Договору) (т.2, а.с. 29 - 30).
Згідно п. 2. Договору, будівлі та споруди належать продавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради 13.12.2012 року на підставі рішення виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради від 30.10.2012 за №160.
Згідно п. 3. Договору №413, до складу будівель і споруд, що відчужуються за даним договором, належать: гаражні бокси - прохідна "А", загальною площею 378.7 кв.м.; цех "Б", загальною площею 1343,1 кв.м.; офісно- складські приміщення "Г", загальною площею 565.3 кв.м.; побутові приміщення "Ж", загальною площею 167,3 кв.м.; трансформаторна підстанція "В", загальною площею 34.1 кв.м.; котельня "З", загальною площею 215.3 кв.м.; водонапірна вежа "И", загальною площею 95.2 кв.м.; артезіанська свердловина "К", загальною площею 25,8 кв.м.; сарай "Л"; сарай "М"; вбиральня "С"; альтанка "Т"; гараж "Ч"; огорожа № 1 - 3; пожежний резервуар №4.
Згідно п. 4. Договору №413, будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці площею 1,6221 (одна ціла шість тисяч двісті двадцять одна десятитисячна) га, наданої для обслуговування виробничої бази, кадастровий номер - 3210946200:01:015:0005, що належить продавцеві на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯИ №439179, виданого Коцюбинською селищною радою 18.12.2012 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №321094622000070 від 18.12.2012.
12.05.2017 між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В., зареєстровано в реєстрі за №803 (надалі - Договір №803), відповідно до умов якого продавець передав належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 1.1621 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210946200:01:015:0005, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, для обслуговування виробничої бази(надалі - земельна ділянка) (т.1, а.с. 41-44).
Відповідно до п. 9 Договору №803, продавець гарантує, що земельна ділянка, що є предметом цього договору, на момент його укладання нікому іншому не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, в іпотеці та під податковою заставою не перебуває, прав на неї у третіх осіб як в межах, так і за межами України немає, судового спору щодо неї немає, як внесок до статутного капіталу юридичних не внесена, шлюбні договори відносно відчужуваної земельної ділянки не укладалися. Будь-які обмеження, щодо використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, відсутні.
Згідно з п. 11 Договору №803 продавець свідчить, що земельна ділянка вільна для її використання за цільовим призначенням.
Право власності на земельну ділянку, що є предметом цього договору, виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього права, згідно ст. 125 Земельного Кодексу (п. 12 Договору №803).
Як свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №86932614 від 12.05.2017, за Позивачем було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (т.1, а.с. 16).
Також 12.05.2017 між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В., зареєстровано в реєстрі за №807 (надалі - Договір №807), відповідно до умов якого продавець передав належні йому на праві приватної власності будівлі та споруди, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 34-37).
Згідно п. 1.3 Договору, опис нерухомого майна: гаражні бокси-прохідна "А", загальною площею 378.7 кв.м.; цех "Б", загальною площею 1343.1 кв.м.; офісно- складські приміщення "Г", загальною площею 565.3 кв.м.; побутові приміщення "Ж", загальною площею 167,3 кв.м.; трансформаторна підстанція "В", загальною площею 34.1 кв.м.; котельня "З", загальною площею 215,3 кв.м.; водонапірна вежа "И", загальною площею 95.2 кв.м.; артезіанська свердловина "К", загальною площею 25,8 кв.м.; сарай "Л"; сарай "М"; вбиральня "С"; альтанка "Т"; гараж "Ч"; огорожа № 1 -3; пожежний резервуар №4.
Згідно п. 1.11 Договору, відчужуване нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 1,6221га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210946200:01:015:0005, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, для обслуговування виробничої бази, договір купівлі-продажу якої посвідчується одночасно з посвідченням цього договору.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та державну реєстрацію права власності№86932930 від 12.05.2017, Позивач є власником будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка місцярозташування - кадастровий номер: 3210946200:01:015:0005, на підставі вказаного Договору №807 (т.1, а.с. 15).
Таким чином, ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки площею 1.1621 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210946200:01:015:0005, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, для обслуговування виробничої бази (надалі - земельна ділянка).
Також ОСОБА_2 є власницею будівель і споруд, розташованих на вказаній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 .
Отже, і земельна ділянка, і розташовані на ній будівлі і споруди були придбані ОСОБА_2 у ОСОБА_3 , який, в свою чергу, набув право власності на земельну ділянку і розташовані на ній об'єкти нерухомого майна в процедурі санації боржника ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція".
У подальшому, 30.04.2021 між ПрАТ "БЗ "Теплозвукоізоляція" (продавець), в особі директора Остроушка В.І. , який діє на підставі Статуту, та ОСОБА_1., було укладено Договір купівлі-продажу виробничо-складських приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області М.С. Нельзіним, зареєстровано в реєстрі за №1896 (далі - оспорюваний Договір), відповідно до умов якого, продавець передав належні йому на праві приватної власності виробничо-складські приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 (т. 1, ас. 97-97а).
Відповідно до п. 1 оспорюваного Договору, продавець зобов'язується передати виробничо-складські приміщення, що знаходяться у місті Ірпінь, смт. Коцюбинське, Київської області, АДРЕСА_1 у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти відчужувані виробничо-складські приміщення і сплатити за них грошову суму, визначену цим договором.
Загальна площа виробничо-складських приміщень складає 1217.7 кв.м.; виробничо-складські приміщення складаються зі складу, площею 330 кв.м.; цеху, площею 557 кв.м. та складу, площею 330 кв.м.
Виробничо-складські приміщення розташовані на земельній ділянці площею 0,16920 га., що знаходиться по АДРЕСА_1 . з відкладальною обставиною.
Як свідчить п.1 Договору, вказаний договір укладено з відкладальною обставиною.
Відкладальною обставиною за цим договором є присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці площею 0,16920 га, на якій розташовані вищевказані виробничо-складські приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1 у місті Ірпінь, смт. Коцюбинське, Київської області. Настання відкладальної обставини підтверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку або іншим документом, що підтверджує внесення даних про земельну ділянку до державного земельного кадастру.
Після настання відкладальної обставини покупець звертається до нотаріуса для внесення відомостей про земельну ділянку площею 0,16920 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Як зазначено в тому ж п.1 оспорюваного Договору, станом на сьогодні будівля розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 3210946200:01:015:0005 площею 1,6221га, що знаходиться по АДРЕСА_1, у місті Ірпінь, смт. Коцюбинське, Київської області, яка перебуває у приватній власності.
У відповідності до п.3 спірного Договору, за домовленістю Сторін цей продаж вчиняється за 3 038 000 гривень. Вказану суму грошей Продавець отримав від Покупця повністю до посвідчення даного договору в порядку, визначеному законодавством.
У п. 5 спірного Договору вказано, що відчужувані виробничо-складські приміщення візуально оглянуті Покупцем до посвідчення даного договору і знаходиться у стані, який повністю придатний для використання їх за цільовим призначенням, недоліків та дефектів немає.
Згідно з п. 6 спірного Договору, представник продавця заявляє, що відчужувані виробничо-складські приміщення до моменту укладення цього договору нікому іншому не відчужені, під забороною (арештом), у заставі (іпотеці), у тому числі податковій, не перебувають, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не передані, судового спору щодо них, а також недієздатних чи обмежено дієздатних осіб немає, а також права третіх осіб на виробничо-складські приміщення як в межах, так і за межами України, у тому числі права наймача (орендаря), право довічного користування тощо відсутні.
Відповідно до п. 7 спірного Договору, продавець зобов'язується звільнити виробничо-складські приміщення, вилучити ключі від відчужуваних виробничо -складських приміщень в осіб, які їх мали, і передати виробничо-складські приміщення покупцеві не пізніше 11.05.2021 року.
Упродовж цього терміну, тобто до 11.05.2021, продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти відчужувані виробничо-складські приміщення з їх приналежностями та документи (технічний паспорт тощо), що стосуються виробничо-складських приміщень та підлягає переданню разом із зазначеними виробничо-складськими приміщеннями, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі.
Право власності на відчужувані виробничо-складські приміщення виникає у Покупця за цим договором з моменту його державної реєстрації.
За змістом п.2 оспорюваного Договору, право власності підтверджується державною реєстрацією на вказані виробничо-складські приміщення у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Також з матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно №САВ035033 від 28.12.2006 (т. 2, а.с.43), ЗАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" є власником нерухомого майна за адресою смт. Коцюбинське, АДРЕСА_1 а саме: гаражні бокси й прохідна "А". загально - площею 378,7 кв.м.; цех "Б", загальною площею 1343.1 кв.м.; офісно- складські приміщення "Г", загальною площею 565,3 кв.м.; виробничо-складські приміщення літер "Д" площею 1217,7кв.м.; побутові приміщення "Ж", загальною площею 167.3 кв.м.: трансформаторна підстанція "В", загальною площею 34,1 кв.м.: котельня "З", загальною площею 215,3 кв.м; водонапірна вежа "И", загальною площею 95,2 кв.м.; артезіанська свердловина "К", загальною площею 25.8 кв.м.; сарай "Л"; сарай "М"; туалет "С"; альтанка "Т"; гараж "Ч"; сарай "У": огорожа № 1 -3: пожежний резервуар №4.
З витягу з Державного реєстру речових прав №255140282 від 30.04.2021 вбачається, що вказане свідоцтво було втрачено та відповідно до рішення Коцюбинської селищної ради у квітні 2018 року було видано копію втраченого документу (т.3, а.с. 206).
Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 11.01.2007 вирішено:
1. Виділити в окремий об'єкт власності виробничо-складські приміщення Д, Д1, Д2 загальною площею 1217,7 м2, які розташовані на земельній ділянці площею 1692.0 м2, що належить ЗАТ "Білицький завод" "Теплозвукоізоляція".
2. Присвоїти даному об'єкту власності юридичну адресу: смт. Коцюбинське, АДРЕСА_1-А.
3. Ірпінському бюро технічної інвентаризації оформити право власності на споруди Д, Д1, Д2 загальною площею 1217.7 м2, які розташовані на земельній ділянці площею 1692.0 м2, що розташована за адресою смт. Коцюбинське, АДРЕСА_1 ЗАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція"(т. 2, а.с.45).
На підставі вказаного рішення ЗАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" 15.02.2007 було отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: будівлі літер "А", "А1", "А2", загальною площею 1217,7 м.кв. (т. 2, а.с.45).
Крім цього, у листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ПрАТ "БЗ "Теплозвукоізоляція", ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, які укладені між ПрАТ "БЗ "Теплозвукоізоляція" та ОСОБА_3 і між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (справа №367/8253/21).
У зв'язку із викладеними обставинами ОСОБА_2 ) звернулась до суду із даним позовом і просила суд визнати недійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна (нежитлових будівель) від 30.04.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М.С., який зареєстровано в реєстрі за №1896, укладений між Заводом (продавець) та ОСОБА_1 (покупець).
Звертаючись до суду із даним позовом позивач вказує, що уклавши оспорюваний правочин, відповідачі порушують її право власності на земельну ділянку, оскільки з набуттям права власності на виробничо - складські приміщення на підставі цього договору ОСОБА_1 , з посиланням на ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, в межах цивільної справи №367/8253/21 оспорює та не визнає право власності Позивача на дану земельну ділянку, вимагає поділу належної позивачу земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки від 12.05.2017 року та припинення права власності Позивача; а в межах справи № 367/7838/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном прагне - усунути перешкоди в користуванні ним цими приміщеннями та претендує в зв'язку з цим на частину земельної ділянки, яка знаходиться під цими будівлями та необхідна для їх обслуговування, яка належить Позивачу.
ОСОБА_1 (відповідач 1), заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що позивач, купуючи у 2017 році земельну ділянку та розташовані на ній окремі будівлі, які згодом стали предметом купівлі-продажу за оспорюваним правочином, повністю усвідомлювала, що виробничо-складські приміщення належать ПрАТ "БЗ "Теплозвукоізоляція" та входять до переліку будівель і споруд, які придбала позивач; директор Заводу мав уповноваження на укладення спірного договору; Завод отримав від ОСОБА_1 кошти у розмірі 3038000,00 грн. до посвідчення спірного Договору, про що зазначено в самому оспорюваному договору; позивач не є кредитором боржника, а тому у останнього відсутні підстави заявляти позов з підстав передбачених КУзПБ; позивачем обрано неефективний спосіб захисту. Також, відповідач 2 вказує, що у позивача відсутні порушені права, адже вона не є стороною спірного Договору. ОСОБА_1 , вважав, що позивачем як власником земельної ділянки, чиняться перешкоди у реалізації ним прав власника будівель.
ПрАТ "БЗ "Теплозвукоізоляція" (відповідач 2) під час розгляду справи у суді першої інстанції подав клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача 1, в якому заперечив проти вимог в повному обсязі та не заперечував проти заочного розгляду справи.
ОСОБА_3 (третя особа 1), заперечуючи проти задоволення позову в суді першої інстанції, посилався на те, що позивач не є стороною оспорюваного правочину, тобто його умови ніяк не стосуються прав позивача; позивач не є учасником справи про банкрутство Заводу, а тому посилання на порушення законодавства про банкрутство є безпідставними; ОСОБА_3 зазначає, що ним було повідомлено позивача про знаходження на проданій ним позивачеві земельній ділянці складських приміщень, які на той час належали ПрАТ "БЗ "Теплозвукоізоляція" та у подальшому були продані ОСОБА_1 , та про те, що позивачу необхідно буде надати можливість користуватись приміщеннями їх власнику - ОСОБА_1 .
За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивачем доведено факт порушення його прав, так як присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці площею 0,16920 га, що визначено сторонами оспорюваного правочину як відкладальна обставина набуття прав та обов'язків за цим договором, передбачає поділ земельної ділянки, яка належить позивачеві, та може бути здійснений тільки за згодою позивача. При цьому, наявність вказаної відкладальної обставини порушує правомочності позивача по володінню та користуванню земельної ділянкою. З урахуванням того, що відкладальна обставина не настала, у продавця - Заводу право власності на виробничо - складські приміщення не припинилось, а у покупця - не виникло, що відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України є підставою недійсності укладеного договору купівлі - продажу від 30.04.2021 року.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Права та обов'язки між учасниками даної справи виникли на підставі наступних правочинів:
- договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.05.2017, який укладений між ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" (продавець) в особі керуючого санацією - Лахненка Є.М. та ОСОБА_3 (покупець);
- договору купівлі-продажу будівель і споруд від 04.05.2017, який укладений між ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" (продавець) в особі керуючого санацією Лахненка Є.М. та ОСОБА_3 (покупець);
- договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.05.2017, який укладений між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець);
- договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.05.2017, який укладений між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець).
- договору купівлі-продажу виробничо-складських приміщень від 30.04.2021, який укладеним між ПрАТ "БЗ "Теплозвукоізоляція" (продавець), в особі директора Остроушка В.І. , та ОСОБА_1 (покупець).
Предметом розгляду даного спору є матеріально-правова вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу виробничо-складських приміщень від 30.04.2021 з підстав невідповідності його чинному законодавству та порушення прав позивача.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015р. № 6-301цс15 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі №916/5073/15).
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Як свідчить п.1 оспорюваного договору купівлі - продажу від 30.04.2021 року, вказаний договір укладено з відкладальною обставиною.
Відкладальною обставиною за цим договором є присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці площею 0,16920 га, на якій розташовані вищевказані виробничо-складські приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Настання відкладальної обставини підтверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку або іншим документом, що підтверджує внесення даних про земельну ділянку до державного земельного кадастру.
Як зазначено в тому ж п.1 оспорюваного Договору, станом на сьогодні (тобто на дату укладання цього договору), будівля розташована на земельній ділянці кадастровим номером 3210946200:01:015:0005 площею 1,6221га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , яка перебуває у приватній власності (позивача ОСОБА_2 ).
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що зміст оспорюваного правочину з відкладальною обставиною суперечить положенням ст. 212 ЦК України та порушує права позивача ОСОБА_2 , оскільки визначена сторонами правочину як відкладальна обставина - обставина присвоєння кадастрового номеру, не є за своєю суттю відкладальною обставиною у розумінні вказаних положень ЦК України, оскільки цілком і повністю залежить від волі власника земельної ділянки - позивача у справі.
З огляду на це, за загальним правилом, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна (ст. 334 ЦК України), а договір визначає як момент переходу права власності - момент його (такого права) державної реєстрації (п. 9 оспорюваного правочину), у ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" як продавця не припинилося, а у ОСОБА_1 як покупця не виникло право власності на виробничо-складські приміщення.
Враховуючи, що умова про відкладальну обставину є істотною умовою договору, укладеного за правилами ст. 212 ЦК України, недійсність частини (умови) правочину про відкладальну обставину тягне за собою недійсність всього правочину, оскільки відсутні підстави припустити, що без відкладальної обставини правочин був би вчинений.
Так, згідно з ч. 8 ст. 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), істотною умовою договору, на підставі якого набувається право власності (частки у праві спільної власності) на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, пов'язаного з переходом права власності (крім державної, комунальної власності) на земельну ділянку або прав оренди, емфітевзису, суперфіцію земельних ділянок усіх форм власності, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на такий об'єкт.
Укладення договору, що передбачає набуття права власності (частки у праві спільної власності) на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, пов'язаного з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення такої частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй кадастрового номера.
Враховуючи вказане, апеляційний господарський суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що без відкладальної обставини - отримання кадастрового номеру, договір купівлі-продажу виробничо - складських приміщень не міг би бути укладений, а присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці площею 0,16920 га, що визначено сторонами оспорюваного правочину як відкладальна обставина набуття прав та обов'язків за цим договором, передбачає поділ земельної ділянки, яка належить позивачеві - ОСОБА_2 , що порушує права позивача як власника земельної ділянки, з урахуванням чого доводи апеляційної скарги про відсутність порушення прав позивача не відповідають встановленим обставинам справи.
В процесі розгляду справи Господарським судом Київської області належним чином досліджені та встановлені відповідні фактичні правовідносини укладення договору, обставини порушення прав позивача укладеним договором з підстав наявності відкладальної обставини, однак судом було застосовано принцип "jura novit curia", відповідно до якого застосовані інші правові норми, які регулюють правовідносини сторін (порушення договором ст. 212 ЦК України) до тих фактичних правовідносин, які досліджені судом.
У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Велика Палата Верховного Суду сформувала правову позицію щодо застосування принципу "jura novit curia", пояснивши, що вказаний принцип зобов'язує суд самостійно перевірити доводи сторін під час розгляду справи. З'ясувавши ж, що сторона чи інший учасник процесу, обґрунтовуючи свої вимоги або заперечення, послалась не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15).
Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №761/6144/15-ц).
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17).
В апеляційній скарзі апелянт стверджує про те, що при застосуванні судом принципу "jura novit curia", було порушено право на справедливий суд по відношенню до відповідачів ОСОБА_1 , ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" та третьої особи ОСОБА_3 , яких на думку апелянта позбавлено права на аргументацію своєї позиції в умовах нової кваліфікації, на підтвердження чого посилається на постанову ВС від 02.11.2022 року по справі № 685/1008/20 та рішення ЄСПЛ від 14.04.2021 у справі за заявою № 25531/12 "Гусєв проти України".
В рішенні ЄСПЛ від 14.04.2021 у справі за заявою № 25531/12 "Гусєв проти України" Суд нагадав, що принципи змагальності та рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. До того ж право на змагальний судовий процес у принципі означає надання сторонам можливості ознайомлюватися та коментувати всі надані докази або подані зауваження з метою впливу на рішення суду. В даному рішенні ЄСПЛ зроблений висновок не на користь заявника та без надання йому можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації, що суперечило принципу змагальності судового процесу.
Постановою Верховного Суду від 02.11.2022 року у справі № 685/1008/20 рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано та справу передано на новий судовий розгляд, оскільки при розгляді справи не було залучено до участі особу відносно якого суди встановили наявність трудових відносин, але порушенням принципу "jura novit curia" стало саме перекваліфікування судами обставин справи, з яких виходив сам позивач (а не перекваліфікування норми права за фактичних обставин, з яких виходив позивач як відбувається при застосуванні судом принципу "jura novit curia").
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зробила висновок про те, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.
При дослідженні судом доводів апелянта про порушення права на справедливий суд по відношенню до відповідачів ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" та третьої особи ОСОБА_3 апеляційний суд виходить з наступних встановлених обставин справи.
Відповідач 1 - Завод та третя особа ОСОБА_3 з апеляційною скаргою на рішення суду Київської області від 14.01.2025 року не звертались, що свідчить про те, що ці учасники спору не вважають порушеними свої права при розгляді справи судом першої інстанції.
Також з матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи відповідач 1 надав заяву про розгляд справи без його участі. Вказані обставини спростовують доводи апелянта про порушення прав відповідача 1 та третьої особи, належним чином повідомлених судом першої інстанції про розгляд справи.
В процесі розгляду справи Господарським судом Київської області було надано можливість представнику ОСОБА_1 подати відзив на заяву про зміну підстав позову від 17.10.2024 року, чим відповідач 2 скористався і 07.11.2024 року надав до суду відповідний відзив.
Також в процесі підготовчого засідання 05.11.2024 року представнику ОСОБА_1 судом було надано можливість ознайомитись з клопотаннями позивача про витребування доказів, в зв'язку з чим оголошено перерву на 07.11.2024 року.
04.12.2024 року на адресу Господарського суду Київської області надійшли додаткові пояснення позивача всім учасникам процесу було надано можливість письмово висловити свою думку з приводу їх подання, після чого 23.12.2024 року надійшли пояснення від ОСОБА_3 , а 24.12.2024 року - від представника ОСОБА_1 , а тому їх права на аргументування своєї правової позиції були дотримані судом першої інстанції.
В рамках підготовчого засідання 24.12.2024 року та надання пояснень по суті спору 14.01.2025 року представником позивача були надані пояснення щодо обґрунтування порушеного договором права позивача з посиланням на обставини наявності в договорі відкладальної обставини, якою за договором є присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці площею 0,16920 га, на якій розташовані придбані відповідачем виробничо-складські приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Представник позивача вказувала, що укладаючи оспорюваний договір купівлі - продажу від 30.04.2021 року, ОСОБА_1 свідомо порушив право власності позивачки на належну їй з 2017 року земельну ділянку, оскільки придбав нерухомість, достовірно знаючи, що земельна ділянка під нею як і під іншими об'єктами на цій земельній ділянці знаходиться у власності позивача, та без попереднього виділення земельної ділянки під придбані ним об'єкти і присвоєння виділеній земельній ділянці кадастрового номеру.
Представником відповідача ОСОБА_1 14.01.2025 року надані відповідні заперечення та пояснення щодо позиції позивача, судом першої інстанції в процесі розгляду справи належним чином досліджені та встановлені відповідні фактичні правовідносини укладення договору, обставини порушення прав позивача укладеним договором, зміст договору, на який посилався позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, однак з урахуванням принципу "jura novit curia" застосовані інші норми права (порушення договором ст. 212 ЦК України) до тих фактичних правовідносин, які досліджені судом і щодо яких висловився представник відповідача ОСОБА_1 .
Північний апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення дотримано принципів рівноправності та змагальності, оскільки надано всім учасникам процесу можливість висловити свою думку та надати пояснення, заперечення та докази в межах заявленого предмету спору, дослідивши при цьому фактичні обставини спору, в т. ч. щодо наявності відкладальної обставини, на які посилався позивач та проти яких заперечував відповідач, з огляду на що визначення судом правильної норми права, що підлягає застосуванню та застосування принципу "jura novit curia" є безумовним незалежно від посилань позивача.
При цьому, посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 02.11.2022 року по справі №685/1008/20 є недоречним по даній справі, оскільки при прийнятті Господарським судом Київської області рішення від 14.01.2025 року не здійснювалось перекваліфікування обставин справи, з яких виходила позивач ОСОБА_2 , а було здійснено застосування принципу "jura novit curia" та перекваліфіковані (застосовані інші) правові норми за встановлених в процесі розгляду справи фактичних обставин, з яких виходив позивач.
За вказаних підстав є вірним висновок суду про визнання відповідно до ч.2 ст. 74 ГПК України встановленою обставину відсутності не вчинення дій зі сплати ОСОБА_1 коштів за купівлю придбаних приміщень, оскільки такі докази на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області арбітражним керуючим, ПрАТ "Білицький завод"Теплозвукоізоляція" та безпосередньо ОСОБА_1 надані не були, з зв'язку з чим доводи апеляційної скарги в даній частині не заслуговують на увагу.
Твердження апелянта про відсутність в суду підстав для витребування відповідних доказів та винесення ухвали Господарського суду Київської області від 07.11.2024 року є безпідставними, оскільки відповідні клопотання представника позивача були заявлені та правомірно задоволені судом відповідно до ст. 81 ГПК України, оскільки були заявлені для підтвердження правової позиції позивача.
Доводи апелянта про те, що позивачка ОСОБА_2 при купівлі земельної ділянки та будівель в 2017 році мала знати про наявність на її земельній ділянці приміщень, які їй не належать, не доведені жодними доказами та спростовуються обставинами справи, відповідно до яких договори купівлі - продажу земельної ділянки та будівель від 04.05.2017 року та від 12.05.2017 року не містять жодних посилань на те, що на земельній ділянці станом на 2017 рік знаходились будь - які інші об'єкти нерухомого майна, які не були предметом відчуження за даними договорами. Більш того, пунктом 6 договору купівлі - продажу земельної ділянки від 12.05.2017 року передбачено, що одночасно з посвідченням цього договору посвідчується договір купівлі - продажу будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані на відчужуваній земельній ділянці, тобто стверджувалось про відчуження всіх об'єктів нерухомого майна, які знаходяться на відчужуваній земельній ділянці.
Як свідчать надані учасниками провадження докази, у зв'язку з втратою в 2008 році свідоцтва про реєстрацію права власності від 15.02.2007 року серії НОМЕР_1 на виділені в окремий об'єкт нерухомості виробничо - складські приміщення (які в подальшому набуто ОСОБА_1 ) відповідно до рішення Коцюбинської селищної ради у квітні 2018 року було видано копію втраченого документу (т.3, а.с. 206).
Вказані обставини свідчать про те, що станом на момент посвідчення договорів на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в 2017 році право власності на ці складські приміщення не було зареєстровано, тому позивач ОСОБА_2 не могла володіти будь - якою інформацією щодо наявності будь - яких інших зареєстрованих об'єктів нерухомого майна на належній їй земельній ділянці.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.
Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб.
Право власності є непорушним (ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України). Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно приписів чинного законодавства, тільки власник наділений правомочностями щодо володіння, користування, розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України), право власності здійснюється відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).
Рішення щодо поділу земельної ділянки приймається також тільки власником.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про землеустрій", технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.
Спеціальне законодавство, яке регулює земельні правовідносини як відносини щодо володіння, користування, розпорядження землею, також гарантує право власності на землю (ст. 1 ЗК України ) та визначає як один з принципів земельного законодавства - забезпечення гарантій прав на землю (ст.5 ЗК України).
За приписами ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.
Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, наведені норми чинного законодавства і правові позиції Верховного Суду, оцінивши докази у справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено наявність підстав для визнання договору недійсним, а також доведено порушення її прав, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Київської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, новий розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 14 січня 2025 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду Київської області.
3. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтею 288 Господарського процесуального кодексу України та статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повна постанова складена 03.07.2025.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді В.О. Пантелієнко
Б.В. Отрюх