ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01 липня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5262/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія": не з'явився
від Акціонерного товариства "Українська залізниця": Рахнянська С.В.,
від Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця": не з'явився
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрований транспортний менеджмент Груп Україна": Гула О.Є.,
від Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод":Гула О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 року, суддя в І інстанції Литвинова В.В., повний текст якого складено 05.05.2025, в м. Одесі
у справі: №916/5262/24
за позовом: Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія"
до відповідачів:
1. Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця";
2. Акціонерного товариства "Українська залізниця"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрований транспортний менеджмент Груп Україна" та Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод"
про стягнення 321 063,37 грн
В листопаді 2024 року Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" суму нестачі вантажу в розмірі 321 063,37 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.04.2025, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі №916/5262/24 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного Товариства “Українська залізниця» на користь Акціонерного товариства “Об'єднана гірничо-хімічна компанія» суму вартості нестачі вантажу у розмірі 321 063,37 грн та суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 3852,72 грн.
07.04.2025 ТОВ "Інтегрований транспортний менеджмент Груп Україна" подало заяву про ухвалення додаткового рішення, якою просило стягнути з відповідача 14 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, 1500 грн судових витрат, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката та 15300 грн витрат на проведення експертизи (підготовку експертного висновку на замовлення сторони).
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області Одеської області від 05.05.2025 у справі №916/5262/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрований транспортний менеджмент Груп Україна" про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного Товариства “Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрований транспортний менеджмент Груп Україна" 23 900 грн судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи №916/5262/24 в Господарському суді Одеської області. В задоволенні решти заяви відмовлено.
Суд дійшов висновку, що третьою особою-1 доведено витрати на правничу допомогу в сумі 7100грн (6100грн за участь в засіданнях); 500 грн за складання 5 процесуальних документів в справі; 500 грн - організація отримання адвокатом заяв свідків); 1500 грн виплат в якості компенсації витрат адвокату (за нотаріальне посвідчення заяв свідків); 15300 грн витрат на експертизу, адже згідно висновку Верховного Суду у постанові від 22.11.2023 у справі №712/4126/22 можуть бути відшкодовані витрати на експертизу, яка проведена ще до звернення до суду, якщо суд врахував висновок такої експертизи під час ухвалення рішення.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якій останнє просить додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №916/5262/24 змінити, відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтегрований транспортний менеджмент Груп Україна" в задоволенні заяви про стягнення судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи № 916/5262/24 в Господарському суді Одеської області в частині стягнення з Акціонерного товариства “Українська залізниця» витрат на експертизу в сумі 15300 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що експертизи, які проводяться торгово-промисловими палатами, є незалежними товарознавчими експертизами. Такі експертизи не є судовими. Експерт Гожалова І.А. не є судовим експертом, відповідний запис відсутній у Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства юстиції України. Акт експертизи №ВЕ-8/74 не є висновком експерта, не відповідає вимогам, які закріплені в ГПК України щодо експертного висновку на замовлення сторони по справі, тому витрати на його замовлення не можуть входити до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи та не підлягають розподілу згідно ст. 129 ГПК України.
Вказує, що у випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При вирішенні питання про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтегрований транспортний менеджмент Груп Україна" витрат на складення акту експертизи, виготовленого та отриманого на замовлення сторони у справі, суд необгрунтовано визнав вказані витрати судовими, чим порушив норми матеріального права, не застосував положення ч. 3 ст. 69 ГПК, ч. 5 ст. 101 ГПК України, ст.ст.1, 12 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 №4038- XII, п. 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5.
У відзиві третя особа зазначає, що висновки акту експертизи №ВЕ-8/74 від 04.06.2024р. додані до матеріалів справи №916/5262/24, є одним з основних доказів вини Відповідача у нестачі вантажу. Зазначений акт експертизи був безпосередньо врахований судом першої інстанції в рішенні від 04.04.2025р. З огляду на зміст акту екпертизи №ВЕ-8/74 від 04.06.2024р. та документів щодо її оплати Третьою особою -1, вважає, що ці докази та послуги експерта вартістю 15 300 грн. відповідають критеріям реальності, дійсності, необхідності, розумності їх ціни та підтверджуються матеріалами справи, а отже, підлягають стягненню з відповідача у якості судових витрат у повному обсязі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено розгляд справи на 01.07.2025 о 12:45.
В судовому засіданні 01.07.2025 брали участь представник відповідача та представник третіх осіб. Позивач участі не брав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та надав до суду заяву про розгляд даної справи без його участі.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представника позивача, за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.
Судова колегія звертає увагу, що скаржник не погоджується із оскаржуваним додатковим рішенням виключно в частині стягнення судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи №916/5262/24 в Господарському суді Одеської області в частині стягнення з Акціонерного товариства “Українська залізниця» витрат на експертизу в сумі 15300 грн, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги.
У зв'язку з чим, в іншій частині задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу перегляд рішення Південно-західним апеляційним господарським судом - не здійснюється, відповідно до приписів частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, предметом апеляційного перегляду є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь третьої особи витрат, понесених третьою особою на оплату експертизи у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, якеідлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 13 ст. 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Одеської області від 02.04.2025, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі №916/5262/24 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного Товариства “Українська залізниця» на користь Акціонерного товариства “Об'єднана гірничо-хімічна компанія» суму вартості нестачі вантажу у розмірі 321 063,37 грн та суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 3852,72 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами (Актом загальної форми №4050 від 31.05.2024; Актом загальної форми №4053 від 03.06.2024; Комерційним актом №401100/1 від 03.06.2024; - Актом експертизи №ВЕ-8/74 від 04.06.2024р. ЧП Одеської регіональної торгово-промислової палати; - Заявами Свідків) в їх сукупності підтверджується факт завдання Перевізником реальних збитків Вантажоодержувачу в розмірі вартості недостачі вантажу вагою 34 700 кг, яка (вартість) становить 321 063,37 грн, оскільки така недостача була виявлена після прийняття Залізницею вантажу до перевезення одразу по прибуттю його на станцію призначення та відповідач не надав жодних доказів на підтвердження виникнення недостачі прийнятого відповідачем до перевезення вантажу з незалежних від нього причин, зокрема, з вини інших осіб, а тому Укрзалізниця зобов'язана відшкодувати позивачу збитки, завдані внаслідок часткової втрати вантажу. З огляду на пошкодження вагону та недостачу вантажу, підстави звільнення Залізниці від відповідальності за втрату (недостачу) вантажу, передбачені ст. 111 Статуту - відсутні
07.04.2025 третя особа - ТОВ "Інтегрований транспортний менеджмент Груп Україна" подала заяву про ухвалення додаткового рішення, якою просила стягнути з відповідача, зокрема, 15 300 грн витрат на проведення експертизи (підготовку експертного висновку на замовлення сторони).
В обґрунтування заяви, ТОВ "Інтегрований транспортний менеджмент Груп Україна" зазначив, що з метою подання позову з належними доказами останнім були понесені судові витрати на підготовку експертного висновку на замовлення сторони та проведення експертизи, виконаної ЧП Одеська Торгово-промислова палата - акт експертизи № ВЕ-8/74 від 04.06.2024р., предметом якої є дослідження якісного стану вагону № 90450198 та обставин нестачі 34 700кг. ільменіту. У акті експертизи наведені інформація та висновки, для здійснення яких необхідні спеціальні знання та практичний досвід фахівця у сфері іншій, ніж право. Ці висновки не можливо було надати суду без відповідних витрат на проведення такої експертизи.
З матеріалів справи вбачається, що Чорноморським підприємством Одеської Регіональної Торгово-Промислової Палати ТПП України (далі - ТПП) з 31.05.2024 по 04.06.2024р. було проведено Експертизу на предмет визначення якісного стану Вагону візуальним оглядом та підтвердження кількості вантажу при контрольному зважуванні.
За результатами проведення експертизи ТПП складено відповідний Акт експертизи №ВЕ-8/74 від 04.06.2024р. (т.1 а.с.91-106).
У відповідності до приписів ч.ч.4,5 ст. 127 ГПК України третьою особою до суду було надано докази на підтвердження понесення витрат на проведення експертизи, крім самого акту експертизи № ВЕ-8/74 від 04.06.2024, а саме:
- заявка ТОВ «ІТМ Україна» №387-31/05 від 31.05.2024р. на проведення ЧП Одеська Торгово-промислова палата експертизи вагону № 90450198 з вантажем ільменітового концентрату;
- рахунок ЧП Одеська Торгово-промислова палата на оплату ТОВ «ІТМ Україна» замовлення № ВЕ-8/000074 від 04.06.2024р. на сплату вартості експертизи вагону хоперу з №90450198 з ільменітовим концентратом згідно заявки №387-31/05 від 31.05.2024р. на суму 15 300 грн.;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ВЕ-8/000074 від 04.06.2024р. на суму 15 300 грн., підписаним ЧП Одеська Торгово-промислова палата та ТОВ «ІТМ Україна стосовно експертизи вагону хоперу № 90450198 з ільменітовим концентратом;
- платіжна інструкція АК Банк «Південний» №610 від 10.06.2024р. на сплату ТОВ «ІТМ Україна» Чорноморському підприємству Одеська Торгово-промислова палата 15 300 грн. згідно рахунку № ВЕ-8/000074 від 04.06.2024р.;
- нотаріально засвідчена заява свідка експерта Чорноморського підприємства Одеська Торгово-промислова палата Гожалової І.Н. від 27.12.2024р. № у реєстрі 1406.
ТОВ "Інтегрований транспортний менеджмент Груп Україна" також зазначило, що висновки акту експертизи № ВЕ-8/74 від 04.06.2024р. додані до матеріалів справи №916/5262/24, є одним з основних доказів вини Відповідача у нестачі вантажу. Зазначений акт експертизи був безпосередньо врахований судом першої інстанції в рішенні від 04.04.2025 у справі №916/5262/24.
Стаття 127 ГПК України врегульовує питання витрат, пов'язаних із залученням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз.
Зокрема, ч. ч. 4, 5 цієї статті передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.11.2023 у справі №712/4126/22 виснувала таке.
Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.
Подібні норми містяться й в інших процесуальних кодексах (КАС України, ГПК України).
Частина 1 ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (ч. ст. 71 цього Закону).
Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов'язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об'єкти, що підлягають дослідженню.
Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. А тому, сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.
Процесуальними кодексами передбачено, що висновок експерта може бути підготовлений або на замовлення учасника справи, або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. 3 ст. 101 КАС України, ч. 3 ст. 98 ГПК України, ч. 3 ст. 102 ЦПК України).
Суд призначає експертизу у справі лише за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (ч. 1 ст. 102 КАС України, ч. 1 ст. 98 ГПК України, ч. 1 ст. 103 ЦПК України).
Витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, як і витрати із судового збору, процесуальне законодавство визначає як судові витрати (ст. 132 КАС України, ст. 123 ГПК України, ст. 133 ЦПК України).
Чинне процесуальне законодавство не встановлює обмежень на відшкодування судового збору чи витрат на професійну правничу допомогу, здійснених до відкриття провадження у справі, як таких, що безпосередньо пов'язані з розглядом справи.
За таких обставин не вбачається будь-яких перешкод для відшкодування стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрат на складення експертного висновку, підготовленого та отриманого на замовлення сторони у справі до відкриття провадження в такій справі, за умови, якщо він безпосередньо пов'язаний з розглядом справи та якщо суд врахував цей висновок експерта як доказ.
Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема, якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Колегія суддів зазначає, що Акт експертизи №ВЕ-8/74 від 04.06.2024, складений за результатами проведення експертизи Чорноморським підприємством Одеської Регіональної Торгово-Промислової Палати ТПП України, на предмет визначення якісного стану спірного вагону - прийнятий судом першої інстанції як належний та допустимий доказ.
ТОВ "Інтегрований транспортний менеджмент Груп Україна" надав докази оплати послуг за проведення експертизи - платіжна інструкція №610 від 10.06.2024 про сплату Чорноморському підприємству Одеська Торгово-промислова палата 15 300 грн згідно рахунку № ВЕ-8/000074 від 04.06.2024 і такі витрати пов'язані з розглядом справи.
Інших висновків експертів матеріали справи не містять, сторони не були позбавлені процесуального права надати власні висновки експерта, однак таким правом останні не скористались. Матеріали справи не містять заяви про відвід експерта, який підготував висновок на замовлення третьої особи.
Крім того, при покладенні на відповідача витрат на проведення експертизи, судом враховано висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22, відповідно до якої вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.
Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати, здійснені третьою особою за проведення експертизи, є обґрунтованими, безпосередньо пов'язані із розглядом справи та підлягають відшкодуванню. Тому, суд вважає, що в даному випадку наявні підстави для покладення на відповідача також витрат, понесених третьою особою, на проведення експертизи у розмірі 15 300,00 грн.
Щодо доводів скаржника, що акт експертизи №ВЕ-8/74 не є висновком експерта, не відповідає вимогам, які закріплені в ГПК України щодо експертного висновку, судова колегія вказує таке.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Судова колегія зазначає, що висновок експерта складений в межах, наданих Чорноморському підприємству Одеської торгово-промислової палати, повноважень та у відповідності до вимог Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», є єдиним в матеріалах справи висновком експерта, якому відвід не заявлений з боку відповідача чи інших сторін по справі, прийнятий та врахований судом у своєму рішенні як належний та допустимий доказ, пов'язаний з розглядом даної справи, а незгода відповідача з вказаним висновком експертів зводиться лише до неналежного оформлення, а тому такі доводи скарги відхиляються судовою колегію як необґрунтовані.
З огляду на вище викладені докази, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що третьою особою у повній мірі обґрунтовано та доведено належними доказами понесення ним витрат, пов'язаний з розглядом справи, за оплату висновку експерта у сумі 15 300 грн, який був врахований судом першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції, вони не спростовують зроблених судом висновків про наявність підстав для часткового стягнення з відповідача суми пені.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2025 у справі №916/345/25.
За таких обставин, апеляційна скарга на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №916/5262/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №916/5262/24 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №916/5262/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.07.2025.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Я.Ф. Савицький
Н.М. Принцевська