ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01 липня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/890/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейдовий термінал “Конкорд»: Панченко С.В.,
від Миколаївської митниці: Бор Р.С.,
від Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі
апеляційну скаргу Миколаївської митниці
на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2025 року, суддя в І інстанції Коваль С.М., повний текст якого складено 16.04.2025, в м. Миколаєві
у справі №915/890/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейдовий термінал “Конкорд»
до відповідачів:
1. Держави України в особі Миколаївської митниці;
2. Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області
про відшкодування шкоди у розмірі 8 066 100,93 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю “Рейдовий термінал “Конкорд» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Державного бюджету України в особі Миколаївської митниці матеріальної шкоди в загальній сумі 8 066 100 грн, з якої:
- 4 335 755 грн. 04 коп. - сума неотриманого прибутку;
- 1 863 561 грн. 38 коп. - витрати на залучення третіх осіб;
- 519 416 грн. 61 коп. - витрати на утримання буксиру;
- 1 347 367 грн. 90 коп. - витрати на оплату праці членів екіпажу.
В обґрунтування позову зазначив, що починаючи з 01.08.2021 року і до 08.12.2021 року (дати продовження Одеською митницею режиму тимчасового ввезення) морський буксир «Marshall» не міг бути використаний позивачем у власній господарській діяльності у режимі тимчасового ввезення внаслідок дій Миколаївської митниці, які були визнані протиправними Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 року у справі №400/9415/21.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.03.2025 у справі №915/890/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейдовий термінал “Конкорд» задоволено частково; стягнуто з Держаного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейдовий термінал “Конкорд» в рахунок відшкодування шкоди, завданої Миколаївською митницею у результаті неправомірних дій, у розмірі 6 199 316,42 грн. У решті позовних вимог - відмовлено.
Суд дійшов висновку, що позивачем на підставі належних і допустимих доказів доведено наявність в діях Миколаївської митниці усіх елементів цивільного правопорушення, передбаченого ст. 1173 Цивільного кодексу України, а саме неправомірність дій та рішень Миколаївської митниці; наявність шкоди, яка полягає у понесених позивачем збитках у вигляді неотриманого доходу від надання буксирних послуг (у розмірі 4 335 755,04 гривні) та у вигляді витрат, понесених позивачем на оплату послуг буксирів інших осіб (у розмірі 1 863 561,38 гривень) загалом у сумі 6 199 316,42 гривні за період з 31.08.2021 року по 08.12.2021 року; причинний зв'язок між неправомірними діями Миколаївської митниці і заподіяною шкодою.
23.03.2025 ТОВ “Рейдовий термінал “Конкорд» звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідачів на користь позивача 300 000 грн - витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
Додатковим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2025 у справі №915/890/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейдовий термінал “Конкорд» задоволено частково; стягнуто з Миколаївської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейдовий термінал “Конкорд» грошові кошти у сумі 240 000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейдовий термінал “Конкорд» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, відмовлено.
Суд, з урахуванням принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката, визнав обґрунтованими витратами на професійну правничу допомогу в сумі 240 000 грн., яку і належить стягнути з відповідача.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Миколаївської митниці, в якій остання просить рішення Господарського Миколаївської області від 19.03.2025 у справі №915/890/24 скасувати в частині його задоволення та у відповідній частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 апеляційну скаргу Миколаївської митниці на рішення - залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 111 587,70 грн протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
В подальшому ухвалою від 26.06.2025 повернуто без розгляду апеляційну скаргу Миколаївської митниці на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.03.2025 у справі №915/890/24, оскільки Миколаївською митницею у встановлений судом апеляційної інстанції строк не усунуто недоліки апеляційної скарги.
Також до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Миколаївської митниці, в якій остання просить додаткове рішення Господарського Миколаївської області від 16.04.2025 у справі №915/890/24 скасувати в частині його задоволення та у відповідній частині прийняти нову постанову, якою зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейдовий термінал “Конкорд» з 240 000 грн на іншу суму.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом проігноровано наявність клопотання Миколаївської митниці від 26.03.2025 року, яким митниця просила відмовити у задоволенні клопотання про стягнення з Миколаївської митниці витрат Позивача на правничу допомогу.
Зазначає, що матеріали справи не містять доказів про фактичну оплату позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 300 000 грн., що впливає на реальність (дійсність) понесених позивачем витрат на правову допомогу у зазначеному розмірі; правовий супровід адміністративної справи № 400/9415/21 здійснював також адвокат Панченко С.В., а отже він, вже був обізнаний в суті та деталях спору між сторонами, що свідчить про те, що підготовка позову в рамках господарського судочинства, не потребувала від адвоката поглибленого дослідження обставин, які призвели до завданої позивачу матеріальної шкоди; лише половина із приєднаних адвокатом додатків стосувалась саме обсягу матеріальної шкоди, завданої позивачу, а отже, від адвоката не потребувались дії, направлені на підрахунок понесеної Позивачем матеріальної шкоди у справі або здійснення складних математичних розрахунків; 12 годин, витрачених адвокатом на судове представництво, якимось чином впливали на формування гонорару адвоката у 300 000 грн., враховуючи, що попередній розрахунок адвокатських витрат, заявлений у позовній заяві, вже містив цю суму витрат, відповідно, без врахування кількості та тривалості судових засідань. З врахуванням викладеного вище, вбачається, що адвокатом було визначено фіксовану суму гонорару у 300000 грн., лише за написання позову та збір додатків до нього, а сама по собі сума гонорару визначена адвокатом з огляду на заявлену ціну позову у справі, що може слугувати способом надмірного збагачення Позивача.
У відзиві позивач зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), адже дана справа не є типовою, при підготовці позову треба було вивчити релевантну судову практику, правильно визначити коло відповідачів, обрати вірний спосіб захисту, правильно сформулювати позовні вимоги, тощо). Адвокатом було зібрано в якості доказів по справі близько 200 документів, які були долучені до позовної заяви та відповіді на відзив; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Відповідно до поданого до суду першої інстанції Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, час витрачений адвокатом на дану справу, склав 50 годин; 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Окрім підготовки справи до розгляду, адвокат приймав участь у 9-и судових засіданнях; 4) ціною позову. Адже ціна позову є значною, складає 8 066 100,93 грн. Розмір витрат на професійну правничу допомогу, який було визначено судом першої інстанції, склав 240 000,00 грн., що складає менше 3% від ціни позову.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської митниці та призначено розгляд справи на 01.07.2025 о 12:30.
В судовому засіданні 01.07.2025 брали участь представники Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейдовий термінал “Конкорд» та Миколаївської митниці. Від Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
У позовній заяві позивач зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу (судових витрат), які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи у сумі 300 000 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав до суду:
1) договір про надання правової допомоги від 01.06.2024 № РР-01/06/01-АВ;
2) додаткова угода №2 до договору від 03.06.2024;
3) ордер від 23.07.2024 серії ВЕ № 1125915;
3) диплом доктора філософії Панченко С.В. від 31.08.2021 ДР №002054;
4) акт надання послуг від 20.03.2025 № 1;
4) рахунок від 20.03.2025 №Асс-01/01/02-АВ/2 на суму 300 000 грн.
Згідно з п.1.1 договору про надання правової допомоги від 01.06.2024 № РР-01/06/01-АВ в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Клієнт доручає Виконавцю, а Виконавець, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе обов'язки здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта, надавати правову допомогу, в тому числі за окремими дорученнями Клієнту, в обсязі і на умовах, встановлених цим Договором.
Відповідно до п.4.1. договору про надання правової допомоги від 01.06.2024 № РР-01/06/01-АВ винагорода Виконавця за надання правової допомоги (гонорар) виплачується у фіксованому розмірі, який визначається в Акті про надання правової допомоги, що підписується Сторонами за фактом надання правової допомоги. Сторони можуть домовитись про внесення Клієнтом авансу до початку надання правової допомоги.
Згідно з умовами додаткової угоди №2 до договору від 03.06.2024 В порядку та на умовах, визначених Договором, Клієнт доручає Виконавцю, а Виконавець, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе обов'язки здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта, надавати правничу допомогу у зв'язку поданням до господарського суду Миколаівської області від імені Клієнта позову про відшкодування шкоди, завданої Клієнту, внаслідок незаконних (протиправних) дій та рішення Миколаївської митниці, які полягали у відмові в митному оформленні морського буксиру «Marshall» МО №9831000 за митною декларацією UA S04030/2021/000965, та у відмові у продовженні строку тимчасового ввезення морського буксиру «Marshall».
2. Виконавець зобов'язується:
- підготувати та надати Клієнту проект позову про відшкодування шкоди, завданої Клієнту, внаслідок незаконних (протиправних) дій та рішення Миколаївської митниці, які полягали у відмові в митному оформленні з морського буксиру «Marshall» IMO №9831000 за митною, декларацією UA 504030/2021/000965, та у відмові у продовженні строку тимчасового ввезення морського буксиру «Marshall»;
- зібрати докази, необхідні для обгрунтування вищезазначеного позову:
- представляти інтереси Клієнта у судових засіданнях у господарському суді Миколаївської області при розгляді вищезазначеної господарської справи:
- в разі необхідності - готувати та подавати до суду заяви та клопотання з процесуальних питань;
- в разі необхідності здійснювати інші процесуальні дії в інтересах Клієнта.
Винагорода Виконавця за надання правової допомоги (гонорар), що передбачена п. І даної Додаткової угоди, виплачується у фіксованому розмірі і становить 300000 (триста тисяч) гривень.
Матеріали справи містять акт надання послуг від 20.03.2025 № 1, згідно якого останнім надано позивачу такі послуги:
- підготовка, надання клієнту та подання до суду позову про відшкодування шкоди;
- збирання доказів, необхідних для обґрунтування позову;
- представництво інтересів клієнта у судових засіданнях в господарському суді Миколаївської області;
- підготовка та подання до суду відповіді на відзив і заперечень на клопотання від 27.11.2024.
Вартість правничої допомоги, наданої Виконавцем, та отриманої Клієнтом по даному акту, складає 300 000 грн.
Згідно детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом вбачається наступне:
- Підготовка, надання Клієнту та подання до суду позову про відшкодування шкоди, завданої Клієнту, внаслідок незаконних (протиправних) дій та рішення Миколаївської митниці, які полягали у відмові в митному оформленні морського буксиру «Marshall» ІМО №9831000 за митною декларацією UA 504030/2021/000965, та у відмові у продовженні строку тимчасового ввезення морського буксиру «Мarshall» (включаючи аналіз судової практики з аналогічних питань) - 11 годин витраченого часу;
- Зібрання доказів, необхідних для обґрунтування вищезазначеного позову (проаналізовано 2000 документів, відібрано в якості доказів по справі 200 документів, які були долучені до позовної заяви та відповіді на відзив) - 24 години;
- Представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях у господарському суді Миколаївської області при розгляді господарської справи № 915/890/24: - 18.09.2024 року (призначене перше судове засідання) з'явився до господарського суду Миколаївської області о 12:30 (час, на який було призначено засідання), проте секретар повідомила, що судове засідання не відбудеться у зв'язку з неявкою представника Миколаївської митниці, який подав клопотання про відкладення); 06.11.2024 року (наступне засідання) - з'явився до господарського суду Миколаївської області о 12:40 (час, на який було призначено засідання), проте секретар повідомила, що судове засідання не відбудеться у зв'язку з неявкою представника Миколаївської митниці, який подав клопотання про відкладення); 27.11.2024 року (наступне засідання) - з'явився до господарського суду Миколаївської області об 11:40 (час, на який було призначено засідання), фактично засідання почалось в 12:40, закінчилось в 12:50; 18.12.2024 року (наступне засідання) - з'явився до господарського суду Миколаївської області о 13:40 (час, на який було призначено засідання), проте судове засідання не відбулось у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги; 14.01.2025 року (наступне засідання) - з'явився до господарського суду Миколаївської області о 12:20 (час, на який було призначено засідання), фактично засідання почалось в 13:45, закінчилось в 14:25; 12.02.2025 року (наступне засідання) - з'явився до господарського суду Миколаївської області об 11:40 (час, на який було призначено засідання), фактично засідання почалось в 12:45, закінчилось в 13:00; 26.02.2025 року (наступне засідання) - з'явився до господарського суду Миколаївської області о 14:00 (час, на який було призначено засідання), фактично засідання почалось в 14:30, закінчилось в 15:10; 10.03.2025 року (наступне засідання) - з'явився до господарського суду Миколаївської області об 11:50 (час, на який було призначено засідання), фактично засідання почалось в 12:45, закінчилось в 13:10; 19.03.2025 року (останнє засідання) - з'явився до господарського суду Миколаївської області об 11:30 (час, на який було призначено засідання), фактично засідання почалось в 12:05, закінчилось в 12:30;
- Підготовка та подання до суду процесуальних документів: (відповіді на відзив від 26.08.2024 року та заперечень на клопотання від 27.11.2024 року - 3 години.
Загалом - 50 годин.
Згідно рахунку від 20.03.2025 №Асс-01/01/02-АВ/2 виставлений адвокатським бюро “Панченко та Партнери» відповідачу за надання юридичної допомоги за договором від 01.06.2024 сума становить 300 000 грн.
Представництво інтересів позивача в суді першої інстанції здійснював адвокат Панченко С.В. згідно ордеру від 23.07.2024 серії ВЕ № 1125915.
Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, судова колегія вважає, що відображена інформація в цих документах щодо характеру та обсягу фактично виконаної адвокатом робіт (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи, отже, позивачем доведено факт понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було проігноровано клопотання про зменшення витрат, відхиляються як безпідставні, оскільки з матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні 16.04.2025 господарським судом було розглянуто зазначене клопотання та фактично враховано при ухваленні оскаржуваного рішення.
Аргументи скаржника, що матеріали справи не містять доказів про фактичну оплату позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 300 000 грн - судова колегія не приймає до уваги, адже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (Постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року по справі №922/445/19)
Водночас апеляційний суд наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
За наслідками здійсненої оцінки розміру витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п'ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатами робіт, судова колегія доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на наступне.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
Суд першої інстанції, враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатським об'єднанням документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатським бюро правової позиції, з урахуванням принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката, визнав обґрунтованими витратами на професійну правничу допомогу в сумі 240 000 грн., яку і належить стягнути з відповідача.
В свою чергу, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що визначена судом першої інстанції сума витрат на правничу допомогу у розмірі 240 000 грн не відповідає критерію розумності та є не співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, з огляду на таке.
Колегією суддів встановлено, що звертаючись із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі, позивач визначив розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 300 000,00 грн та як вбачається з наданих документів на підтвердження таких витрат - розмір витрат на правничу допомогу погоджено між позивачем та його адвокатом у фіксованому розмірі.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/ (провадження № 12-14гс22)).
Із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
Із заяв по суті представником позивача додано до суду позов, відповідь на відзив від 26.08.2024 року та заперечення на клопотання від 27.11.2024 року.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.03.2025 у справі №915/890/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейдовий термінал “Конкорд» задоволено частково; стягнуто з Держаного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейдовий термінал “Конкорд» в рахунок відшкодування шкоди, завданої Миколаївською митницею у результаті неправомірних дій, у розмірі 6 199 316,42 грн.
При цьому у решті позовних вимог, а саме про стягнення 519 416 грн. 61 коп. витрат на утримання буксиру та 1 347 367 грн. 90 коп. витрат на оплату праці членів екіпажу - відмовлено.
Суд зауважує увагу на тому, що позивач хоча і посилається на погодження фіксованої суми винагороди адвоката за надані послуги у суді першої інстанції, втім, на переконання колегії суддів, наданий стороною перелік виконаних робіт представником позивача підлягає оцінці на предмет дотримання критеріїв їх співмірності та обґрунтованості.
Так, аналізуючи надані адвокатом позивача послуги, колегія суддів зазначає, що виокремлення адвокатом таких послуг як «підготовка, надання Клієнту та подання до суду позову, аналіз судової практики з аналогічних питань, зібрання доказів, необхідних для обґрунтування вищезазначеного позову, на які адвокатом було витрачено загалом 35 годин є необґрунтованим, не відповідає критерію необхідності та дійсності, адже всі вище перелічені послуги охоплюються послугою із підготовки та подання позовної заяви.
Подібний за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду у постанові від 08.04.2021 року у справі № 922/2321/20.
Таким чином, наведені послуги фактично дублюють одна одну та не утворюють самостійного правового результату, який би міг обґрунтовувати їх окрему оплату.
Судова колегія враховує ту обставину, що підставою для звернення позивача до Господарського суду Миколаївської області з позовом у справі №915/980/24 слугувала обставина, встановлена рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 року у справі № 400/9415/21, яким, після набрання законної сили, було визнано протиправними дії Миколаївської митниці стосовно буксиру «Marshal» IMO № 9831000, що належить позивачу.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Саме це рішення стало юридичною передумовою для заявлення вимог у господарському процесі щодо відшкодування матеріальних збитків, спричинених внаслідок протиправної бездіяльності митного органу.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що правовий супровід зазначеної адміністративної справи здійснював той самий адвокат - Панченко С.В., який на момент звернення з позовом до господарського суду вже був обізнаний із суттю та обставинами спору між сторонами.
Така обізнаність адвоката, набута в процесі ведення адміністративної справи, слід розцінювати як об'єктивну передумову для спрощення підготовки господарського позову, зокрема - відсутність потреби у додатковому, поглибленому аналізі фактичних обставин, що стали підставою для матеріальних вимог позивача.
Крім того, у заяві адвокат посилається на значний обсяг матеріалів справи, що зумовило витрату 24 годин на збір доказової бази, частина з яких була долучена до позовної заяви. Водночас, аналіз вказаних матеріалів дає підстави для висновку, що істотну частину доданих документів становили не докази щодо обсягу шкоди, а матеріали, які стосувалися хронології і змісту правовідносин сторін, перебігу адміністративного спору у судах першої та апеляційної інстанцій, а також повне сканування Судового журналу №5/321 судна «Marshal» IMO № 9831000, який налічує 295 сторінок.
Більше того, обставини справи підтверджують, що весь обсяг обчислення розміру матеріальної шкоди було здійснено ТОВ «АУДИТОРСЬКА ФІРМА «БЛАГО» на підставі укладеного з позивачем договору про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку. Таким чином, участь адвоката в цій частині спору зводилась лише до формального долучення відповідних розрахункових документів до матеріалів справи, без потреби у здійсненні будь-яких складних розрахунків або власного економічного аналізу, що, своєю чергою, спростовує посилання позивача щодо значного обсягу витраченого часу виключно на збирання доказів по справі.
Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19).
Водночас процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідатиме процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат (подібна позиція викладена в додаткових постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 908/314/18, від 12.12.2024 у справі № 920/882/23(920/234/19), від 26.11.2024 у справі № 922/1792/24, від 19.11.2024 у справі № 873/103/24).
Отже, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу та розмір таких витрат, який може бути відшкодований за рахунок іншої сторони.
Надавши оцінку доказам та аргументам сторін щодо розподілу відповідних витрат, керуючись зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи приписи частини 4 статті 126 та частини п'5 статті 129 ГПК України, з огляду на обсяг виконаних робіт адвокатом, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з їх частковим дублюванням та необґрунтованістю.
На переконання судової колегії, сума витрат на правничу допомогу, понесених позивачем в суді першої інстанції, становить 60 000 грн, як такі, що відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їх розміру.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального та процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Апеляційний господарський суд частково задовольняє апеляційну скаргу, змінюючи судове рішення в частині розподілу судових витрат, понесених на правничу допомогу, шляхом викладення резолютивної частини рішення в редакції резолютивної частини даної постанови.
У зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено справляння судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення, яким спір по суті не вирішувався, та зважаючи на те, що оскаржуваним додатковим рішенням вирішувалось питання про розподіл судових витрат, що не стосується суті спору, розподіл судового збору судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Миколаївської митниці на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2025 у справі №915/890/24 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2025 у справі №915/890/24 - змінити, виклавши резолютивну частину рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2025 у справі №915/890/24 у наступній редакції:
«Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Рейдовий термінал “Конкорд» -задовольнити частково.
2. Стягнути з Миколаївської митниці (54017, вул. Маріупольська, буд. 57а, м.Миколаїв, ідентифікаційний код 44017652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейдовий термінал “Конкорд» (54017, вул. Дунаєва, буд. 34/7, офіс 516, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 39871068) грошові кошти у сумі 60 000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейдовий термінал “Конкорд» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Доручити Господарському суду Миколаївської області видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.07.2025.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Я.Ф. Савицький
Н.М. Принцевська