Справа № 761/24359/24
Провадження № 2/761/2392/2025
02 липня 2025 року
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого-судді: Кондратенко О.О.
при секретарі: Клюс В.В.
за участі:
позивача: ОСОБА_1
представників відповідача: Кривої В.В.
Шутовича В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного інституту стратегічних досліджень про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани та відшкодування моральної шкоди
В липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача: Національного інституту стратегічних досліджень, в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ директора Національного інституту стратегічних досліджень №83/к від 22 травня 2024 року ?Про оголошення догани? заступнику директора Національного інституту стратегічних досліджень ОСОБА_1 ;
- стягнути з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 грн., а також понесені судові витрати по справі.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 26 липня 2010 року він ( ОСОБА_1 ) перебуває у трудових стосунках з відповідачем. Наказом від 01 вересня 2014 року за № 209-к його ( ОСОБА_1 ) було призначено на посаду заступника директора Національного інституту стратегічних досліджень. Наказом директора Національного інституту стратегічних досліджень №83/к ?Про оголошення догани? від 22 травня 2024 року, оголошено догану ОСОБА_1 , заступнику директора Національного інституту стратегічних досліджень, за порушення трудової дисципліни. Підставою для оголошення догани слугувала доповідна записка від 09 травня 2024 року, складеної заступником директора ОСОБА_4 , щодо невиконання ОСОБА_1 його ( ОСОБА_4 ) резолюції від 01 квітня 2024 року накладеної на листі ДУС, отриманого 28 березня 2024 року. В послідуючому, для перевірки обставин, викладених у доповідній записці від 09 травня 2024 року, було видано Наказ 77-к від 09 травня 2024 року про створення комісії та проведення службового розслідування щодо обставин, викладених у доповідній записці. 14 травня 2024 року ним ( ОСОБА_1 ) було надано пояснення на доповідну записку від 09 травня 2024 року. Однак, незважаючи на це, Наказом директора Національного інституту стратегічних досліджень№83-к від 22 травня 2024 року, ОСОБА_1 було оголошено догану.
У своїх пояснення ОСОБА_1 зазначає, що до його відома не було доведено інформацію про тимчасову відсутність директора Національного інституту стратегічних досліджень у зв?язку з перебуванням у відпустці та покладення виконання обов?язків директора на конкретно визначеного заступника - ОСОБА_4 . Крім того, на виконання листа ДУС від 28 березня 2024 року ним, в телефонному режимі було надано необхідну інформацію ОСОБА_5 для підготування відповіді. Вказані обставини, на його думку свідчать про відсутнє порушення з його боку трудових обов?язків, так як з його боку були вжиті всі залежні від нього заходи щодо надання належної інформації щодо припинення філіалу. Відсутність письмової відповіді щодо процесу ліквідації Регіонального філіалу НІСД у м. Донецьку жодним чином не перешкодила відповідальним виконавцям підготувати та надати вмотивовану відповідь на лист ДУС. Відсутність проступку з боку ОСОБА_1 також підтверджується тим, що у Наказі №83-к ?Про оголошення догани? від 22 травня2024 року відсутні посилання на склад порушення та норми чинного законодавства України або внутрішніх нормативних документів Національного інституту стратегічних досліджень, які ним ( ОСОБА_1 ) були порушені. На думку позивача, на нього, з боку роботодавця, на постійній основі вживаються заходи тиску та має місце порушення його прав та інтересів, про що свідчать численні судові рішення за результатами розгляду його ( ОСОБА_1 ) позовних вимог. Вищезазначені обставини викликають у нього душевні страждання, переживання, що призвело у свою чергу до погіршення сну та загального самопочуття. Оскільки, відповідачем, не доведено складу дисциплінарного проступку в діях позивача, зокрема, вини, причинно-наслідкового зв?язку між порушенням трудової дисципліни і шкідливими наслідками, які спричинило або могло спричинити це порушення, позивач звернулась з даним позовом до суду.
30 вересня 2024 року до загальної канцелярії Шевченківського районного суду м. Києва від відповідача надійшов письмовий відзив, в якому останній просив суд, відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що заявлені останнім позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Свої заперечення обґрунтовує тим, що Наказом Інституту №77-к від 09 травня 2024 року створено комісію для проведення службової перевірки на підставі доповідної записки заступника директора Інституту від 09 травня 2024 року №10-27/15. 14 травня 2024 року позивачем було надано письмові пояснення директору Інституту, відповідно до Наказу №77-к від 09 травня 2024 року. За результатами перевірки 20 травня 2024 року було складено протокол засідання комісії для проведення службової перевірки Національного інституту стратегічних досліджень з яким, позивача було ознайомлено належним чином. Зауважень з боку позивача щодо зазначеного протоколу не було. Наказ Інституту від 22 травня 2024 року №83-К ?Про оголошення догани? є обґрунтованим, оскільки, у ньому зазначено порушення, за яке накладено дисциплінарне стягнення, докази, які підтверджують вказані порушення та міститься інформація на підставі яких статтей КЗпП України накладено дисциплінарне стягнення.
Підставою для проведення службової перевірки слугував лист Державного управління справами від 27 березня 2024 року, щодо установ, які обліковуються в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів.
Згідно Наказу №44-К від 28 березня 2024 року ?Про відпустку директора?, директор Інституту 01 квітня 2024 року перебував у відпустці. Вказаним наказом виконання обов'язків директора Інституту було покладено на ОСОБА_4 .
На виконання листа ДУС, т.в.о. директора ОСОБА_4. 01 квітня 2024 року було вчинено резолюцію - ?заступнику директора Інституту ОСОБА_1., підготувати доповідну записку щодо процесу ліквідації Регіональної філії Інституту в м. Донецьку?. Вищезазначена резолюція, вчинена 01 квітня 2024 року т.в.о. директора Інституту ОСОБА_4. до виконання ОСОБА_1 листа ДУС в рамках норм законодавства, без перевищення службових повноважень.
Комісією, за результатами проведеної перевірки було ухвалено, що обставини, викладені в доповідній записці ОСОБА_4 від 09 травня 2024 року, щодо невиконання ОСОБА_1 доручення від 01 квітня 2024 року на лист ДУС №02-01/08/1054/24 від 27 березня 2024 року підтверджено.
Невиконання ОСОБА_1 доручення, стало негативними наслідками для Інституту, які потягли для роботодавця незавершеною ліквідацію філіалу Інституту у м Донецьку. Оскільки, по філіалу відображається кредиторська заборгованість, яка подається до органів ДКСУ по теперішній час, а тому, надання обґрунтованої відповіді ОСОБА_1 на лист ДУС мала б місце, як важливий етап про висвітлення суті наявної проблеми.
З боку відповідача при проведенні перевірки та винесенні наказу про догану були дотримані усі вимоги законодавства.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди на думку відповідача не знайли свого підтвердження в судовому засіданні, так як, позивачем не було надано жодного доказу на їх спричинення.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення витрат на правничу допомогу, відповідачем зазначено, що дана справа не містить ознак складеності та є звичайним трудовим спором, а тому просив суд, в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
Позивач та його представник в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягали в повному обсязі з підстав, викладених у позові.
Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала в повному обсязі посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Зауваживши, що дисциплінарне стягнення до позивача застосовано правомірно.
Суд, заслухав пояснення позивача та його представника, представників відповідача, допитав свідка ОСОБА_4 , розглянув подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено судом, що Наказом №145-к від 26 липня 2010 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду завідувача адмінстративно - господарського відділу Національного інституту стратегічних досліджень.
Згідно Наказу №209-к від 01 вересня 2014 року, ОСОБА_1 призначено на посаду заступника директора Національного інституту стратегічних досліджень.
28 березня 2024 року на адресу Національного інституту стратегічних досліджень надійшов лист Державного Управління Справами №02-01/08/1054/24 від 27 березня 2024 року.
В цей же день (28 березня 2024 року), директором Національного інституту стратегічних досліджень вчинено резолюцію на ім?я ОСОБА_4.
Згідно Наказу №44-к від 28 березня 2024 року ?Про відпустку директора?, Богомолов О. , відбув в основну щорічну відпустку тривалістю 1 календарний день, 01 квітня 2024 року, за період роботи з 20 вересня 2022 року по 19 вересня 2023 року.
На час відпустки, виконання обов?язків директора Інституту Богомоловим О. було покладено на ОСОБА_4 , заступника директора.
З даним наказом ОСОБА_4 було ознайомлено 28 березня 2024 року.
01 квітня 2024 року ОСОБА_4 , на листі ДУС від 27 березня 2024 року, який надійшов до Національного інституту стратегічних досліджень 28 березня 2024 року вчинено резолюцію на ім?я ОСОБА_1 - ?підготувати доповідну щодо процесу ліквідації?. Також, даний лист містить резолюцію ОСОБА_4 від 01 квітня 2024 року із зазначенням прізвищ Шутовичу В.В. та ОСОБА_5 .
В послідуючому, 09 траня 2024 року ОСОБА_4 на ім?я директора Національного інституту стратегічних досліджень О.Богомолова подано доповідну записку, щодо невиконання доручення ОСОБА_1 (на вх.№180 від 28 березня 2024 року).
Як вбачається із тексту доповідної записки, ОСОБА_4 зазначено, що йому стало відомо, що станом на 06 травня 2024 року заступник директора Інституту ОСОБА_1 не виконав вчинену ним 01 квітня 2024 року резолюцію на листі ДУС, який надійшов до Інституту 28 березня 2024 року щодо підготування доповідної в частині процесу ліквідації Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Донецьку.
В цей де день, 09 травня 2024 року, директором Інституту видано Наказ №77-к ?Про службову перевірку?, відповідно до якого, з метою з'ясування обставин, викладених у доповідній записці ОСОБА_4 , заступника директора від 09 травня 2024 року№10-27/15 створено комісію для проведення службової перевірки вказаного випадку.
Даним наказом було затверджено склад комісії та доручено відділу кадрів ознайомити ОСОБА_1 з доповідною запискою заступника директора ОСОБА_4 від 09 травня 2024 року№10-27/15. Також було зазначено, щодо необхідності надання ОСОБА_1 пояснень у строк до 15 травня 20234 року.
Комісії було доручено провести службову перевірку та надати висновок за її результатами у строк до 21 травня 2024 року (а.с.25).
14 травня 2024 року ОСОБА_1 на ім?я директора Національного інституту стратегічних досліджень Богомолова О.В., на виконання вимог Наказу №77-к від 09 травня 2024 року були надано пояснювальну записку. Із тексту якої вбачається, що заступник директора ОСОБА_4 доручив ОСОБА_1 підготувати доповідь щодо ліквідації Регіональної філії Інституту в м. Донецьку проставивши про це відповідну резолюцію 01 квітня 2024 року на листі ДУС, який надійшов до Інституту 28 березня 2024 року. На думку ОСОБА_4 , зазначене доручення (резолюція) ОСОБА_1 не виконав, у зв?язку з чим, а також неодноразовим ігноруванням з боку ОСОБА_1 правил трудових відносин, ОСОБА_4 запропоновано оголосити ОСОБА_1 догану.
Також, у своїй записці ОСОБА_1 зазначає, що з Наказом №44-к від 28 березня 20234 року ?Про відпустку директора? та покладення обов?язків директора Інтитуту на ОСОБА_4 його ( ОСОБА_1 ) ознайомлено не було. Однак, ним, 03 квітня 2024 року в телефонному режимі, було повідомлено ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (які також були зазначені, як виконавці лиса - наявна резолюція) запитувану у листі ДУС інформацію та, яка в послідуючому, була зазначена та направлена на виконання листа ДУС.
Крім того, після його поновлення на роботі за рішенням суду керівництвом Інституту було прийнято рішення про визначення його ( ОСОБА_1 ) робочого місця у відокремленій від Інституту будівлі. Після його поновлення на роботі він не запрошується на наради та засідання Вченої ради; його практично не ознайомлюють з наказами по Інституту; розподіл обов?язків проводиться так, щоб відокремити його від роботи колективу; доручення надаються формальні або безглузді.
Згідно Протоколу засідання комісії для проведення службової перевірки, створеної згідно з Наказом директора НІСД №77-к від 09 травня 2024 року, за результатами перевірки, комісією ухвалено:
Обставини, викладені в доповідній записці ОСОБА_4 №10-27/15 від 09 травня 2024 року, щодо невиконання ОСОБА_1 доручення від 01 квітня 2024 року на лист ДУС 302-01/08/1054/24 від 27 березня 2024 року підтверджено (а.с.28-29).
Крім того, із тексту даного протоколу також вбачається, а саме пояснень ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , що інформація, яка була запитувана ОСОБА_1 і була зазначена у відповіді на лист ДУС, що на думку суду, свідчить про виконання доручення з боку ОСОБА_1 .
За результатами проведеної перевірки, Наказом №83-к від 22 травня 2024 року ОСОБА_1 , заступнику директора, оголошено догану, за порушення трудової дисципліни (а.с.30).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що лист ДУС від 27 березня 2024 року ним було отримано 01 квітня 2024 року. В послідуючому, ним було накладено резолюцію на листі ДУС від 27 березня 2024 року також і для виконання ОСОБА_1 , оскільки, запитувана в листі інформація про ліквідацію Регіонального філіалу НІСД в м. Донецьку мала місце саме під керівництвом ОСОБА_1 . Відповідь на лист ДУС була підготовлена відділом правового забезпечення та надана своєчасно.
Відповідно до ст.139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Відповідно до ч.1 ст.147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв?язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Відповідно до вимог ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вивчаючи лист ДУС від 27 березня 2024 року, який містить резолюцію ОСОБА_4 про доручення ОСОБА_1 підготувати доповідну щодо процесу ліквідації, судом встановлено наступне.
Директором Інституту 28 березня 2024 року було визначено виконавця листа ДУС, а саме, проставлено резолюцію на ім?я ОСОБА_4 . В послідуючому, Наказом від 28 березня 2024 року на ОСОБА_4 було покладено виконання обов?язків директора Інституту на один день - 01 квітня 2024 року. І саме в цей день, 01 квітня 2024 року ОСОБА_4 було вчинено резолюцію на ім?я ОСОБА_1 щодо фактичного передоручення виконання листа ДУС. Однак, доказів, які б свідчили про необхідність здійснення такого передоручення іншому виконавцю, щодо надання відповіді, з боку відповідача суду надано не було, як і не було її встановлено і під час розгляду справи. Обставин, які б також свідчили про звільнення і самого ОСОБА_4 щодо виконання листа ДУС від 27 березня 2024 року також судом не встановлено. Крім того, резолюція ОСОБА_4 не містить строку виконання доручення ОСОБА_1 , що судом також сприймається критично, так як, ОСОБА_4 виконував обов?язки директора лише один день і в послідуючому, не був позбавлений можливості самостійно виконати доручення директора, згідно резолюції наявної на листі ДУС від 28 березня 2024 року. Суду не було надано доказів, неможливості виконання ОСОБА_4 в послідуючому даного доручення. Фактично, відповідачем не доведено факту необхідності у здійсненні заміни виконавця, тобто необхідності у передорученні. Наявна резолюція ОСОБА_4 на ім?я ОСОБА_1 також не мітить конкретизації, в якому саме вигляді повинна була бути підготовлена доповідна - письмовому чи усному. Як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_1 , ним, в усній формі, була надана інформація ОСОБА_7 та ОСОБА_5 необхідна для підготування відповіді на лист ДУС. Вказані обставини відповідачем не спростовані.
Із оскаржуваного Наказу вбачається, що ОСОБА_1 , заступнику директора, оголошено догану за порушення трудової дисципліни. Однак, даний наказ не містить конкретизацію, в чому саме проявилося порушення трудової дисципліну.
У постанові Верховного Суду від 14.02.2024 по справі № 369/16710/20 зазначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з?ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов?язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов?язків; вина працівника; наявність причинного зв?язку між діями (бездіяльністю і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов?язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Саме на роботодавцеві лежить обов?язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок.
Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з?ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем є необхідною наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов?язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов?язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 343/1678/19 (провадження № 61-10738св20).
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 757/16203/16-ц дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов?язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов?язків; вина працівника; наявність причинного зв?язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов?язків.
Аналогічні правові висновки щодо тлумачення та застосування статей 147, 147-1 КЗпП України викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 липня 2022 року у справі № 608/715/21 (провадження № 61-3029св22), від 30 березня 2022 року у справі №530/1450/19 (провадження № 61-9969св21), від 17 лютого 2022 року у справі № 171/131/20 (провадження № 61-3366св21).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов?язаний сам доводити свою невинуватість.
Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені, зокрема, у постановках Верховного Суду від 27 квітня 2021 року в справі № 461/8132/17, від 24 січня 2022 року у справі 343/1678/19.
Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов?язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов?язків без поважних причин. Тобто, наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.
Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов?язків.
За змістом статті 147 КЗпП України, вина працівника в порушенні трудової дисципліни є обов?язковою ознакою, що надає можливість і право роботодавцю притягнути його до дисциплінарної відповідальності.
За таких обставин, відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про не виконання ОСОБА_1 доручення, як і не було їх встановлено під час розгляду справи.
Суд звертає увагу на те, що відсутні докази вини позивача та наявності причинного зв?язку між діями (бездіяльністю) і неналежним виконанням покладених на позивача трудових обов?язків. Містяться лише загальні, а не конкретні посилання на допущені порушення останнім, а тому, не можна дійти однозначних висновків про доведення його вини у вчиненні дисциплінарного проступку і накладення на нього дисциплінарного стягнення.
При цьому, в ході розгляду справи представник відповідача не спростовував належними доказами посилання позивача щодо надання необхідної інформації для підготування відповіді на лист ДУС. Відповідь була сформована та направлена своєчасно.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обовязку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов?язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачем в ході розгляду справи не доведено обґрунтовані мотиви, які слугували підставою для оголошення ОСОБА_1 догани, а тому, наявні підстави для визнання протиправним та скасування наказу №83-к Національного інституту стратегічних досліджень від 22 травня 2024 року ?Про оголошення догани?.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 , про відшкодування моральної шкоди, то вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, даних у п.9, 13 Постанови " Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди " за № 4 від 31 березня 1995 року, згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації.
Згідно постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 461/6803/16-ц, судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин ( незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо ), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної ( немайнової ) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Позивач зазначає, що оголошення йому догани за формальними ознаками відобразилося на його моральному стані. Даною доганою у нього були викликані душевні страждання, переживання, погіршення сну та загального самопочуття.
Суд враховує, що лише сам факт порушення трудового законодавства вже є підставою на відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
А тому, суд прийшов до висновку, про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000, 00 грн., виходячи з принципів розумності та співмірності.
Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.15 ЦПК України).
До витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов?язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов?язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов?язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Крім того у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі №648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі ?Баришевський проти України? від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі ?Гімайдуліна і інших проти України? від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі ?Двойних проти України? від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі ?Меріт проти України? від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі ?Лавентс проти Латвії? від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За умовами ч.ч. 3, 4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження вимог про стягнення судових витрат понесених позивачем у зв?язку з розглядом в суді цієї справи до суду надано: копію Договору про надання правничої допомоги від 25 травня 2024 року; копію акту прийому - передачі документів від 15 червня 2024 року; копію акту прийому - передачі документів від 01 жовтня 2024 року; копію детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом станом на 12 лютого 2025 року; копію акту здачі - приймання виконаних робіт щодо надання правничої допомоги від 12 лютого 2025 року; копію квитанції до прибуткового касового ордера №359 від 03 серпня 2024 року на суму 5 000, 00 грн.; копію квитанції до прибуткового касового ордера №47 від 19 лютого 2025 року на суму 3 000, 00 грн.; копію квитанції до прибуткового касового ордера №91 від 23 квітня 2025 року на суму 7 275, 00 грн.; копію квитанції до прибуткового касового ордера №104 від 15 травня 2025 року на суму 3 000, 00 грн; копію акту здачі - приймання виконаних робіт щодо надання правничої допомоги від 15 травня 2025 року; копію детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом станом на 15 травня 2025 року.
Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017 року) необхідно дотримуватись принципу ?розумного обґрунтування? розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
В той же час, необхідно зазначити, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об?єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При цьому, суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/19098/21 від 01 лютого 2023 року).
Надаючи оцінку наведеним в Договорі про надання правничої допомоги від 25 травня 2024 року наданих послуг, а також, опису наданих послуг та акту приймання-передачі наданих послуг, де викладено об'єм виконаних адвокатом робіт, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є неспівмірним із критеріями складності справи, виконанням з боку адвоката відповідних робіт (надання послуг), обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів. А тому, суд приходить до висновку про можливість стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, який підлягає відшкодуванню у розмірі 5 000, 00 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
На підставі викладеного та керуючись сь.ст.147, 148, 149 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 ) до Національного інституту стратегічних досліджень (ЄДРПОУ 14282798, місцезнаходження: м. Київ, вул. Пирогова, 7-А) про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ Національного інституту стратегічних досліджень від 22 травня 2024 року за №83-к ?Про оголошення догани? заступнику директора ОСОБА_1 .
Стягнути з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п?ять тисяч) грн. 00 коп., а всього 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з Національного інституту стратегічних досліджень на користь держави судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві тисячі) грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: