Справа № 459/2548/24 Головуючий у 1 інстанції: Отчак Н. Я.
Провадження № 22-ц/811/3678/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
01 липня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: Л.М. Чиж
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 06 листопада 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
26.09.2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1239-5796 від 15.07.2023 в розмірі 100 000 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 20 000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 80 000 грн.
В обґрунтування своїх вимог покликалося на те, що 15.07.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1239-5796. Договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А 8749. Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 20000 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 21 день; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна % ставка - 3,00 % в день.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України порушив умови кредитного договору та не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав в повному обсязі зобов'язання перед кредитодавцем за кредитним договором, в тому числі після спливу строку кредитування, встановленого умовами кредитного договору. Станом на 15.07.2024 року загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору (сума кредиту і процентів), становить 197 900 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 20 000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 177 900 грн. Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 97900 грн. Відтак, позивач просив стягнути з відповідача не повну суму заборгованості, а лише її частину, а саме 100 000 грн, з яких: прострочену заборгованість за кредитом - 20 000 грн, прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 80 000 грн.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1239-5796 від 15.07.2023 в розмірі 100 000 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 20 000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 80 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати в розмірі 2422,40 грн.
03.12.2024 року рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначила, що заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому і не підлягають задоволенню. Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався з матеріалами справи, умовами договору позивач не надав, а тому позов не може бути задоволений з підстав його необгрунтованості та недоведеності позовних вимог. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачів, оскільки є відображенням одностороннього арифметичного розрахунку. Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), а тому відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними.
Звертає увагу на те, що розмір нарахованих відсотків, значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, що суперечить п. 2 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування». Так, у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Також, відповідно до частини 5 та 7 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Враховуючи наведене, заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за відсотками за договором №1239-5796 від 15.07.2023 року в розмірі 80 000,00 грн не є співрозмірною сумі тіла кредиту, що становить 20 000,00 грн.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
У засіданні суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи в їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 15.07.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1239-5796. Договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А 8749.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2 договору кредитодавець зобов'язується відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів (далі кредит) позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом. Тип кредиту кредитна лінія. Мета отримання кредиту, тобто мета відкриття кредитної лінії: для задоволення особистих потреб позичальника (п 2.4. договору).
Загальний розмір наданого кредиту становить 20 000 грн (п. 4.1. договору).
Згідно п. 4.10. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка 3 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/ або пільговою процентною ставкою).
Відповідно до п. 4.12. договору строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 09.05.2024. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов'язань договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Продовження строку кредитування в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається.
15.07.2023 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписав Паспорт споживчого кредиту, у якому зазначено основні умови кредитування: строк кредитування (300 календарних днів), розмір процентної ставки, порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит, а також правила відкриття кредитної лінії.
Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 17.07.2024 за допомогою системи LIQPAY здійснено платіж 2339906740 від 15.07.2023 на платіжну картку НОМЕР_1 за договором № 1239-5796 від 15.07.2023 на суму 20 000 грн. Перерахування коштів відповідачу також підтверджується довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» від 15.07.2023.
Із розрахунку заборгованості за договором кредиту № 1239-5796 станом на 15.07.2024 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за таким становить 197 900 грн, з яких - прострочена заборгованість за кредитом - 20000 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 177 900 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», районний суд виходив з того, що отримавши кредит, відповідач належним чином не виконав істотні умови кредитного договору щодо порядку і строків повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим у нього з врахуванням програми лояльності (часткового списання простроченої заборгованості за нарахованими процентами) виникла заборгованість у розмірі 100 000 грн, з яких: 20 000 грн основний борг, 80 000 грн заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи та зібраним у справі доказам.
Так, згідно умов договору кредиту за користування кредитними коштами за договором про відкриття кредитної лінії № № 1239-5796 від 15.07.2023 у позичальника виник обов'язок зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 3,00 % в день на суму виданого кредиту.
Згідно п. 4.12. договору строк дії договору про відкриття кредитної лінії № 1239-5796 від 15.07.2023 визначено 09.05.2024 року, тобто кредитодавець вправі нараховувати відсотки за користування кредитними коштами до 09.05.2024 року.
З долученої до матеріалів справи довідки про заборгованість ОСОБА_1 за договором про відкриття кредитної лінії № 1239-5796 від 15.07.2023 вбачається, що така станом на 15.07.2024 становить 197 900 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20 000 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 177 900 грн (а.с. 65-70).
Розрахунком заборгованості станом на 09.05.2024 року підтверджується, що після закінчення строку кредитування позивач припинив нараховувати позичальнику будь-які платежі за кредитним договором.
Відповідач, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав жодних належних та допустимих доказів на спростування наданого банком розрахунку заборгованості, в тому числі і таких, що підтверджували б сплату заборгованості в повному обсязі чи відсутність такої або наявність заборгованості в іншому розмірі.
Доводи апеляційної скарги про те, що розмір нарахованих відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочення є несправедливими у розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» та суперечать обмеженням встановленим ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування», спростовуються матеріалами справи, оскільки проценти за користування кредитом позивачем нараховано відповідно до статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, умов кредитного договору та не є компенсацією у разі невиконання зобов'язань за договором в розумінні положень п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», яким визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Крім того, дана норма стосується вимог про нарахування пені, яку позивач не нараховував.
При цьому, позивач застосував до відповідача програму лояльності та частково списав прострочену заборгованість за нарахованими процентами в сумі 97900 гривень. Відтак, суд підставно стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1239-5796 від 15.07.2023 в розмірі 100 000 грн, з яких: 20 000 грн основний борг, 80 000 грн заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом.
Доводи скарги правильних висновків суду не спростовують. Підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 01 липня 2025 року.
Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 06 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 01 липня 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді Я.А. Левик
М.М. Шандра