Справа № 308/10377/24
Закарпатський апеляційний суд
02.07.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., за участю захисника-адвоката Качайла А. І., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/735/24, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.07.2024.
Цією постановою :
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, непрацюючий, визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 650 грн 60 коп.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 099700 від 13.06.2024 та постанови судді від 05.07.2024 вбачається, що 13.06.2024 о 16 год 42 хв по пров. Університетський, 120 у м. Ужгороді, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Renault Thalia», державний номерний знак НОМЕР_1 , вчинивши дорожньо-транспортну пригоду, а саме здійснивши наїзд на транспортний засіб марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився у нерухомому стані, після чого покинув місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив вимоги п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 вказує на те, що справа була розглянута без його участі, незважаючи на подане ним клопотання про відкладення її розгляду, чим було порушено його право на захист. Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, оскільки його причетність до дорожньо-транспортної пригоди та вина у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди не була встановлена. Звертає увагу на те, що працівники поліції залишили поза увагою його пояснення про те, що в нього не було умислу залишати місце події, оскільки незначні пошкодження транспортних засобів свідчать про те, що він не зміг відчути незначний дотичний контакт автомобілів, а будь-які докази про те, що саме його автомобіль був причетний до дорожньо-транспортної пригоди, немає.
-2-
Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, відомостей про поважність причин неявки не надав. За змістом ст. 294 КУпАП, неявка вказаних осіб у судове засідання апеляційного суду, не є перешкодою для проведення апеляційного розгляду справи. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Також приймається до уваги думка захисника про можливість розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення захисника-адвоката Качайла А. І., який підтримав подану апеляційну скаргу частково, просив звільнити ОСОБА_1 від стягнення на підставі ст. 22 КУпАП, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 13.06.2024 о 16 год 42 хв по провулку Університетський, 120 у м. Ужгороді, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Renault Thalia», державний номерний знак НОМЕР_1 , вчинивши дорожньо-транспортну пригоду, а саме здійснивши наїзд на транспортний засіб марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився у нерухомому стані, покинув місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив вимоги п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, оскільки висновки суду першої інстанції підтверджуються сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказами, яким суддя відповідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП дав належну оцінку.
-3-
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 099700 від 13.06.2024, копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 564733 від 13.06.2024; копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 564734 від 13.06.2024; схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.06.2024; рапортом інспектора 1 взводу 2 роти батальйону УПП в Закарпатській області Нанівського В. В., відеозаписом з боді-камери поліцейського.
Зазначені докази, які були повторно досліджені в ході апеляційного розгляду справи, узгоджуються між собою, є належними, допустимими та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Враховуючи сукупність вищевказаних доказів, суд першої інстанції, повно, всебічно та об'єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та обґрунтовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Відповідно до п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Як вбачається з відеозапису з боді-камери поліцейського, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнав, що можливо і зачепив автомобіль, однак через незначні пошкодження удару не відчув, а тому і поїхав з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з даними схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок наїзду отримав пошкодження лакофарбового покриття заднього бампера, в автомобіля марки «Renault Thalia», державний номерний знак НОМЕР_1 наявні пошкодження лакофарбового покриття заднього бампера зліва.
На переконання апеляційного суду, зіткнення такого характеру не могло залишитись поза увагою водія ОСОБА_1 і твердження останнього в апеляційній скарзі про те, що він не мав умислу залишати місце події, апеляційний суд оцінює критично, як такі, що спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене.
Крім того, доводи сторони захисту про не встановлення причетності ОСОБА_1 до дорожньо-транспортної пригоди та його вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, спростовуються даними постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.06.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, яка апеляційним судом в частині доведеності вини та кваліфікації дій ОСОБА_1 залишена без змін.
Всупереч тверджень сторони захисту, співставивши усі наявні у справі докази з фактично дослідженими у справі обставинами, та й зі змістом обставин, що ставляться у вину ОСОБА_1 згідно з протоколом про адміністративне правопорушення за ст. 122-4 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку, що матеріалами провадження доведено наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, чим спростовуються доводи апеляційної скарги.
Отже, посилання у протоколі серії ААД № 099700 від 13.06.2024 про порушення ОСОБА_1 п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України є правильним.
Вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 оформлений відповідно до вимог закону, зокрема: уповноваженою особою - інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області Нанівським В. В. та підтверджує подію та обставини правопорушення.
-4-
На думку апеляційного суду вказаний протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 099700 від 13.06.2024 є належним та допустимим доказом у справі.
Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Посилання сторони захисту на те, що водій ОСОБА_1 не відчув зіткнення, а відтак не мав умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП апеляційним судом відхиляються, оскільки суб'єктивна сторона цього правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального (непрямого) умислу. Вольовий момент евентуального умислу визначається як свідоме допущення суспільно-небезпечних наслідків. Свідоме допущення у свою чергу значить, що винний викликає своїми діями певну низку подій та свідомо, тобто осмислено допускає розвиток причинного зв'язку, який призводить до настання суспільно-небезпечних наслідків.
Інші доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Обставини, які б виключали провадження в справі відповідно до ст. 247 КУпАП, апеляційним судом не встановлені.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, і вони повністю відповідають фактичним обставинам справи.
Твердження захисника-адвоката Качайла А. І. про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, за малозначністю вчиненого правопорушення, апеляційний суд вважає необґрунтованими з таких підстав.
Положення ст. 23, 33 КУпАП регламентують, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган, посадова особа, уповноважені вирішувати справу, можуть звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Відповідно до примітки до ст. 22 КУпАП, чинної на час вчинення адміністративного правопорушення, положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п'ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п'ятою статті 126, статтями 130 та 161-1 цього Кодексу.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкриміновано адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП, а тому відсутні підстави для застосування положення ст. 22 цього Кодексу, у зв'язку з чим доводи захисника-адвоката Качайла А. І. відхиляються.
Інші доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
-5-
Обставини, які б виключали провадження в справі відповідно до ст. 247 КУпАП, апеляційним судом не встановлені.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, і вони повністю відповідають фактичним обставинам справи.
Приймаючи до уваги характер правопорушення, ступінь вини та особу правопорушника, а також, враховуючи мету адміністративного стягнення, передбачену ст. 23 КУпАП, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з метою виправлення й попередження нових правопорушень до ОСОБА_1 доцільне застосування адміністративного стягнення у виді штрафу.
При перевірці висновків у постанові суду першої інстанції, відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, апеляційним судом не встановлено обставин, які б підтверджували доводи апеляційної скарги та спростовували зазначені висновки.
Суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Адміністративне стягнення за ст. 122-4 КУпАП на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, ступеня його суспільної небезпеки. При цьому апеляційний суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, відповідно до змісту якого будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним судом не встановлено.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки
-6-
суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі про витребування доказів, не заявлялось.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.07.2024 щодо нього, - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя