Єдиний унікальний номер 448/543/25
Провадження № 2/448/390/25
(повний текст)
26.06.2025 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.,
при секретарі судового засідання Романченко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
І.Стислий зміст позовних вимог.
Адвокат Угриновська Ю.В. звернулася в інтересах позивачки ОСОБА_1 до суду із зазначеною позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить розірвати шлюб між сторонами, який зареєстрований 31.05.2023 року (дата укладення шлюбу 30.05.2023р.) на території США у місті Берлінгтон, штат Північна Кароліна, номер актового запису про шлюб - Doc ID 014356740001. Вказує, що від даного шлюбу у сторін народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначає, що спільне життя у сторін не склалося, почуття любові і взаєморозуміння втрачено, спільного господарства не ведуть, не підтримують подружніх відносин, протягом тривалого часу спільно не проживають.
Вказує, що сторони стали чужими людьми, їх погляди на життя є кардинально різними, подальше спільне подружнє життя і збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам.
З огляду на наведене, з врахуванням відсутності між ними почуттів любові і поваги, просить суд ухвалити рішення про розірвання шлюбу, укладеного між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрованого 31.05.2023 року (дата укладення шлюбу 30.05.2023р.) на території США у місті Берлінгтон, штат Північна Кароліна, номер актового запису про шлюб - Doc ID 014356740001.
ІІ. Позиція учасників справи.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Угриновська Ю.В. не з'явились, однак на електронну адресу суду скерували клопотання про розгляд даної цивільної справи без їхньої участі з вказівкою на те, що проти винесення заочного рішення не заперечують.
Відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Як вбачається із матеріалів справи, виклик відповідача здійснювався у відповідності до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, - через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та останній вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи з часу опублікування оголошення про виклик. Крім того, останнього повідомляли про дату, час і місце розгляду справи шляхом надіслання судових повісток рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою місця його проживання, що зареєстрована у встановленому законом порядку ( АДРЕСА_1 ), які повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Відомості про будь-які інші адреси місця проживання чи перебування відповідача чи про його офіційну електронну адресу в матеріалах справи відсутні, заяв про зміну місця проживання чи перебування від відповідача не надходило.
Тому на підставі статей 128, 131 ЦПК України суд приходить до висновку, що відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 08.04.2025р. відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 26.06.2025р. у даній цивільній справі постановлено провести заочний розгляд справи.
Враховуючи положення ст.280 ЦПК України, а також те, що відповідач ОСОБА_2 належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, однак в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не подав, а також враховуючи те, що позивачка не заперечувала проти заочного вирішення справи, судом вирішено ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності сторін, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Обставини справи, встановлені судом.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги ОСОБА_1 , судом встановлені наступні обставини.
Сторони з 30.05.2023р. перебувають у шлюбі, який зареєстрований 31.05.2023 року на території США у місті Берлінгтон, штат Північна Кароліна, номер актового запису про шлюб - Doc ID 014356740001.
Від подружнього життя в сторін народилась дитина: дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Між сторонами склались неприязні відносини через відсутність взаєморозуміння та різні погляди на життя і сім'ю.
Окрім цього, встановлено, що сімейно-шлюбні відносини між подружжям не підтримуються, спільного господарства вони не ведуть, їх шлюб існує формально, позивачка ОСОБА_1 на розірванні шлюбу наполягає.
Вказані обставини підтверджуються заявкою, ліцензією та свідоцтвом про шлюб від 31.05.2023р., виданих відділом реєстрації актів цивільного стану Департаменту охорони здоров'я та соціальних служб штату Північна Кароліна (номер актового запису про шлюб Doc ID 014356740001), апостиль проставлено 02.06.2023р., письмовий переклад зроблено перекладачем Павлюк А.А., справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Саварчук С.Л., зареєстровано в реєстрі за №1645; копією свідоцтва про народження, виданого реєстратором актів округу Ґілфорд Джеффом Л.Тігпен, 12.04.2023р., апостиль проставлено 28.04.2023р., письмовий переклад зроблено перекладачем Зайльо Ю.В., справжність підпису якого засвідчена приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області, Яксманицьким Р.С., зареєстровано в реєстрі за №2158-2161; копією паспорта позивачки; іншими матеріалами справи.
V. Застосовані судом норми права.
Частиною першою статті 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.12 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75-77 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» зазначено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Відповідно до ч 1 ст.16 Закону України «Про міжнародне приватне право», особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.
Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України «Про міжнародне приватне право», шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.
З дослідженого судом свідоцтва про одруження не встановлено обставин, які б суперечили вимогам ст.ст.22, 24-26 СК України та могли би бути підставою недійсності шлюбу. Свідоцтво, як іноземний офіційний документ, має доказову силу офіційних документів на території України, оскільки легалізоване шляхом проставлення апостиля компетентними органами влади Сполучених Штатів Америки.
Згідно ч.1 ст.60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Згідно ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право», припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
З матеріалів справи вбачається, що сторони є громадянами України, місце проживання яких зареєстроване на її території.
Таким чином, питання розірвання шлюбу між сторонами відповідно до зазначених вимог закону може розглядатись судом України за загальними правилами підсудності, із застосуванням до правовідносин між сторонами сімейного законодавства України.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.
Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (Заяви №№29381/09 та 32684/09) передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».
Згідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч.1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Статтею 109 СК України визначено, що шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст.110 СК України).
Відповідно до ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
У відповідності до положень ч.3 ст.115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
VI. Висновки суду.
Головним завданням сімейного законодавства є зміцнення сім'ї. Проте завдання СК України щодо подальшого зміцнення сім'ї не виключає існування права на розлучення. Держава заінтересована у збереженні лише такої сім'ї, яка б відповідала принципам моралі і вимогам закону. Відсутність почуттів любові і поваги, неможливість подолання непорозумінь, неприязні, ворожнечі - все це негативно відбивається на особистому житті кожного із подружжя.
Основою сімейних відносин є добровільний шлюб жінки та чоловіка, що ґрунтується на вільних від матеріальних розрахунків почуттях взаємної любові, дружби та поваги всіх членів сім'ї.
Підсумовуючи, суд вважає, що позов обґрунтований, шлюб між сторонами існує формально, докази про можливість збереження сім'ї сторін відсутні, розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини (позивачки), примирення між сторонами неможливе, їхня сім'я розпалася остаточно, позивачка ОСОБА_1 не виявила бажання примиритись та наполягає на розірванні шлюбу, а тому суд прийшов до висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам позивачки, після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права сторін, а також права їхньої дитини, що має істотне значення, відтак шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
VII. Розподіл судових витрат між сторонами.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України), а також витрати, пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Частинами 1, 2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що за заявлені позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується відповідною квитанцією код: 5307-2860-4380-4135 від 31.03.2025 року, платник ОСОБА_1 .
З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 задоволено, то у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, як вважає суд, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 слід стягнути сплачений нею судовий збір у зазначеному вище розмірі.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141-142, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 зареєстрований 31.05.2023 року (дата укладення шлюбу 30.05.2023р.) на території США у місті Берлінгтон, штат Північна Кароліна, номер актового запису про шлюб - Doc ID 014356740001.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 понесений нею судовий збір у розмірі 1211 (однієї тисячі двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст.284 ЦПК України.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Шлюб припиняється у день набрання законної сили рішенням суду, яке є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу.
Копію рішення, після набрання ним законної сили, надіслати до Мостиського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Повний текст рішення складено 01.07.2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивачка - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; уродженка м.Кам'янець-Подільський Хмельницької області; жителька та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Ю.В. Кічак