Справа № 560/6858/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
01 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про скасування постанови,
У квітні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якому просить: скасувати постанову від 09.04.2025 ВП №76901970 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.09.2024 у справі №560/10619/24 було ним виконане в повному обсязі, що свідчить про безпідставність оскаржуваної постанови. Вважає, що діяв правомірно, а тому накладення штрафу є протиправним.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.09.2024 у справі №560/10619/24, яке набрало законної сили, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.07.2024 №221250004802 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.07.2024 про призначення пенсії за віком та зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи в районі Крайньої Півночі з 03.09.1986 року по 31.10.1986 року, з 01.11.1986 року по 17.03.1987 року, з 17.03.1987 року по 01.01.1991 року, з 02.01.1991 року по 10.06.1994 року на посаді електромонтера, старшого майстра, старшого інженера, головного механіка, енергетика Норільського металургійного комбінату ім.Завенягіна, який підлягає зарахуванню у пільговому обчислені (в полуторному розмірі), із урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
30.12.2024 Хмельницький окружний адміністративний суд видав виконавчі листи по справі №560/10619/24.
23.01.2025 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №76901970 та зобов'язано боржника протягом десяти робочих днів виконати рішення суду у спосіб та порядок встановлений виконавчим документом.
11.03.2025 державним виконавцем направлено на адресу боржника вимогу, якою зобов'язав боржника протягом семи робочих днів з моменту отримання вимоги виконати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду №560/10619/24 в порядок та спосіб, визначений виконавчим документом, про що повідомити державного виконавця з наданням підтверджуючих документів про його виконання.
02.04.2025 та 09.04.2005 на адресу відповідача надійшли повідомлення відповідно до яких встановлено, що рішення суду виконано лише частково, стягувачу - ОСОБА_1 не зараховано до страхового стажу періоди роботи в районі Крайньої Півночі з 01.01.1991 по 10.06.1994 на посаді електромонтера, старшого майстра, старшого інженера, головного механіка, енергетика Норільського металургійного комбінату ім.Завенягіна, який підлягає зарахуванню у пільговому обчислені (в полуторному розмірі) та відмовлено у призначені пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу.
Враховуючи наведене, та оскільки станом на 09.04.2025 рішення суду не виконано, підстави для зупинення проведення виконавчих дій або закінчення виконавчого провадження - відсутні, державним виконавцем відділу складено акт про невиконання рішення суду та винесено постанову про накладення штрафу від 09.04.2025 ВП №76901970, якою за невиконання рішення суду без поважним причин накладено на боржника: Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Не погоджуючись з цією постановою, позивач оскаржив її до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами. колегія суддів зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі також Закон №1404-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Слід зазначити, що у розумінні ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст.3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
При цьому, в силу вимог ч.1 ст.5 Закону №1403-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до положень ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Отже, законодавством не передбачено повноважень державного виконавця здійснювати заходи примусового виконання судового рішення у спосіб, інакший, аніж визначений безпосередньо самим виконавчим документом.
Відповідно до вимог ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений ст.63 Закону № 1404-VIII.
Так, згідно з ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Зазначеного вище видно, що чинним законодавством визначено певний послідовний порядок, а також механізм виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії. Так, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов'язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, розглядаючи адміністративний позов щодо законності дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Висновок аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №619/562/18.
Щодо посилання апелянта стосовно відсутності підстав для зарахування до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , у тому числі на пільгових умовах періоду роботи з 01.01.1992 по 10.06.1994, згідно трудової книжки від 28.05.1986 НОМЕР_1 , оскільки періоди трудової діяльності за межами України у республіках колишнього Союзу PCP після 1 січня 1992 року, не зараховуються до страхового стажу при призначені пенсії в Україні, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до висновків суду у справі №560/10619/24, яке набрало законної сили 19.11.2024, встановлено, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.07.2024 №221250004802 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним, оскільки відповідачем безпідставно не зараховано страховий стаж за спірні періоди.
В той же час, з огляду на те, що згідно записів із трудової книжки, останній був звільнений саме 10.06.1994 року, а не 10.06.1995, тому зараховувати стаж необхідно саме до 10.06.1994 року.
Таким чином, враховуючи, що період роботи позивача в районах Крайньої Півночі з 03.09.1986 року по 31.10.1986 року, з 01.11.1986 року по 17.03.1987 року, з 17.03.1987 року по 01.01.1991 року з 02.01.1991 року по 10.06.1994 року на посаді електромонтера, старшого майстра, старшого інженера, головного механіка, енергетика Норільського металургійного комбінату ім.Завенягіна повністю підтверджується трудовою книжкою та довідками, позивач має право на зарахування вказаного періоду роботи, з урахуванням пільгового обчислення стажу роботи у цей період.
При цьому обрахунок стажу позивача слід здійснювати з урахуванням полуторного розміру за відповідні періоди.
Отже, посилання пенсійного органу на те, що періоди трудової діяльності за межами України у республіках колишнього Союзу PCP після 1 січня 1992 року, не зараховуються до страхового стажу при призначені пенсії в Україні, є безпідставними та такими, що суперечать висновкам суду у справі №560/10619/24.
Зазначені обставини, що зазначені у судовому рішенні, фактично не були враховані пенсійним органом.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що органом ДВС при прийнятті оскаржуваної постанови враховано усі обставини, що мали значення для її прийняття, а тому відсутні підстави для її скасування.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.