П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1106/25
Перша інстанція: суддя Бабенко Д.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Пелєван Марія Дмитрівна, до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
У січні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Пелєван М.Д., звернулися до суду першої інстанції з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, Міноборони), в якому просять:
- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене Протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 43/975 від 17.05.2024 в частині призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 дружині і дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в розмірі 2/5 частини від 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (2023), в сумі 805 200 у рівних частках кожній;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в частинах від 15 000 000 грн., встановлену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168), з урахуванням раніше виплачених сум на підставі рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про призначення одноразової грошової допомоги, яке викладене у протоколі засідання комісії Міністерства оборони України від 17.05.2024 за № 43/975.
В обґрунтування позовних вимог пояснює, що рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок №975), призначена одноразова грошова допомога: дружині та дочці загиблого старшого сержанта ОСОБА_3 внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 2/5 частин від 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (2023), в сумі 805200 у рівних частках кожній.
Позивачка вважає, що протиправне рішення Міноборони порушує право її та її доньки на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю старшого сержанта ОСОБА_3 внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, у розмірі, визначеному нормами Постанови № 168.
На думку позивачки, вона та її донька мають право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 2/5 від 15 000 000 грн., відповідно до Постанови № 168, оскільки ОСОБА_3 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебував у районі ведення бойових дій та травма, яка призвела до смерті, пов'язана із захистом Батьківщини.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано пункт 27 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17.05.2024 №43/975 в частині призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975 дружині та дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в розмірі 2/5 частини від 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (2023), в сумі 805200 грн. у рівних частках кожній.
Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 Постанови №168 та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у рівних частках, як членам сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 старшого сержанта ОСОБА_3 внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням проведених виплат.
Стягнуто з Міністерства оборони України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням Міноборони надало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції апелянт наголошує на тому, що оскаржуване рішення прийняте в межах діючих норм законодавства та з урахуванням положень Порядку № 975.
Апелянт посилається на те, що позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про призначення їй та дочці загиблого військовослужбовця одноразової грошової допомоги саме в Порядку № 975.
До того ж, на переконання апелянта, відсутні підстави для призначення позивачці та дочці загиблого військовослужбовця одноразової грошової допомоги в порядку, передбаченому Постановою № 168, оскільки смерть ОСОБА_3 настала в наслідок нещасного випадку, причиною отримання санітарного небойового поранення, яке привело до смерті є необережне поводження зі зброєю самого ОСОБА_3 на полігоні під час тренування, і таке поранення, на думку апелянта, не пов'язане з виконання обов'язків військової служби чи участю в бойових діях.
З урахуванням зазначеного Міноборони вважає, що заявлений ОСОБА_1 позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
ОСОБА_1 надала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на доводи, ідентичні доводам викладеним у позовній заяві та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про безпідставність поданої апеляційної скарги. Зокрема, позивачка наголошувала на тому, що у випадку загибелі чи смерті військовослужбовця у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, спірні правовідносини регулюються положеннями Постанови № 168.
До того ж позивачка зауважує, що відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії № 3955 від 06.11.2023 щодо ОСОБА_3 , травма, яка призвела до смерті та причина смерті, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини.
У зв'язку з викладеним просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляції, з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02.06.2023, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.15 зв. бік).
01.06.2023 ІНФОРМАЦІЯ_4 надіслав позивачці сповіщення №54, в якому зазначено, що старший сержант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний на військову службу за мобілізацією 25.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_5 , відданий Військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, отримав поранення, несумісні з життям, внаслідок яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у клінічній лікарні “Феофанія» (причиною смерті вважається гостра серцево-судинна недостатність, множинні вогнепальні осколкові проникаючі черепно-мозкові поранення). Це сповіщення є документом для порушення клопотання про призначення пенсії (допомоги) і надання пільг, установлених законодавством (а.с.82).
Згідно з витягом з протоколу засідання 18 регіональної військово-лікарської комісії від 06.11.2023 №3955, травма старшого сержанта ОСОБА_3 , 1976 р.н.: “Множинні вогнепальні осколкові проникаючі сліпі черепно-мозкові поранення (01.04.2023). Гостра серцева-судинна недостатність», яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 02.06.2023, лікарським свідоцтвом про смерть від 31.05.2023 НОМЕР_2 , - травма, яка призвела до смерті та причина смерті, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини (а.с.18-зв.бік, 55).
Згідно витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_3 (з основної діяльності) про результати спеціального розслідування від 04.05.2023 № 315 (т.1 а.с.61), причиною отримання санітарного небойового поранення є необережне поводження з бойовою ручною гранатою Ф-1 номера обслуги 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти ВЧ НОМЕР_3 , старшого сержанта ОСОБА_3 .. У пункті 2 зазначеного наказу вказано, що отримане санітарне небойове поранення номера обслуги 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти ВЧ НОМЕР_3 , старшого сержанта ОСОБА_3 вважати пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби.
Згідно з витягом із акта проведення спеціального розслідування нещасного випадку (форма НВ-2), старший сержант ОСОБА_3 , перебуваючи на полігоні поблизу населеного пункту Українськ Донецької області, 01.04.2023 о 10:05 виконував вправу з метання бойової гранати з місця, внаслідок чого отримав мінно-вибухову травму: акубаротравму, осколкове ураження лицевого відділу, осколкові проникаючі обох очей, осколкове ураження нижніх кінцівок, осколкове ураження правої кінцівки, перелом ключиці. Старший сержант ОСОБА_3 госпіталізований до шпиталю м. Селідово. В акті також зазначено, що умисних та неправомірних дій старшого сержанта ОСОБА_3 не виявлено, на підставі абзацу 1 пункту 10 розділу ІІ Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332, випадок визнається таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби і на нього складається акт за формою НВ-3 ( а.с.56-58).
Згідно витягу із акту про нещасний випадок (зникнення, смерть) (форма НВ-3), перебування потерпілого у стані алкогольного (наркотичного, токсичного) сп'яніння не встановлено. У зазначеному акті також підтверджено, що нещасний випадок пов'язаний з виконання обов'язків військової служби (а.с.58-зв.бік).
Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_3 від 28.10.2023 №2896/19/2895, старший сержант ОСОБА_3 дійсно в період з 28.03.2023 до 01.04.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Карлівка Донецької області. Підстава: витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 28.03.2023 №91/НСТ; витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 01.04.2023 №95/НСТ. Ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (а.с.16).
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (у редакції на час отримання ОСОБА_3 мінно-вибухової травми), Новогродівська міська територіальна громада Покровського району Донецької області, до якої входить н.п. Карлівка, та Селидівська міська територіальна громада Покровського району Донецької області, до якої входить м. Українськ, віднесені до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.
06.06.2023 ОСОБА_3 присвоєний статус учасника бойових дій на підставі пункту 19 статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с.16).
07.12.2023 позивачка звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявами щодо виплати їй та її дитині одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) її чоловіка та батька її дитини - старшого сержанта ОСОБА_3 (а.с.24, 51).
26.12.2023 ІНФОРМАЦІЯ_6 підготовлений висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї військовослужбовця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини (а.с.50).
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17.05.2024 №43/975, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до положень Порядку №975, а саме:
27. Дружині та дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, старшого сержанта ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 02.06.2023 - в розмірі 2/5 частини від 750- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (2023), в сумі 805200 (вісімсот п'ять тисяч двісті) грн. 00 коп. у рівних частках кожній (а.с.23, 70).
Листом від 28.05.2024 №962/1 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив ОСОБА_1 про прийняте рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975 (а.с.19).
Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.06.2024 №1029, наказано начальнику сектору соціальних виплат отримані кошти для виплати одноразової грошової допомоги перерахувати дружині ОСОБА_1 та дочці ОСОБА_2 у розмірі 402600,00 грн кожній (а.с.70 зв.бік).
17.10.2024 представник позивачки адвокат Павел О.Ю. звернулась до Міністерства оборони України зі скаргою, в якій просила скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол № 43/975 від 17.05.2024 року) про виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в розмірі 2/5 частини 750-кратного прожиткового мінімуму в сумі 805200,00 грн. та прийняти рішення про виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в розмірі 2/5 частини від 15 мільйонів гривень, згідно Постанови № 168 (а.с.20 зв.бік).
29.10.2024 на вказану скаргу Головне управління соціальної підтримки Міністерства оборони України надало відповідь за №220/13/8908, в якій зазначено, що у межах повноважень Головного управління, повідомляється, що за результатом розгляду документів ОСОБА_1 , комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення (протокол від 17.05.2024 №43/975) про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975.
Також зазначено, що відповідно до пункту 12 Положення про Комісію, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 №564, рішення комісії може бути оскаржене в судовому порядку.
Позивач вважаючи протиправними дії відповідача, звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції проаналізувавши пункт 2 Постанови №168, виходив із того, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1, 1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Також суд зауважив, що абзац другий пункту 2 Постанови №168 визначає, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов'язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.
Суд дослідив медичні документи та дійшов висновку, що ОСОБА_3 помер безпосередньо під час виконання заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи в Покровському районі Донецької області під час дії воєнного стану. Причина смерті пов'язана із захистом Батьківщини.
За таких підстав, з урахуванням причин настання смерті ОСОБА_3 та з огляду на правове регулювання питання отримання одноразової грошової допомоги членами сімей загиблих військовослужбовців після 24.02.2022, суд вважав, що наявні правові підстави для виплати позивачці та її доньці одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному Постановою № 168.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі і вище - Закон № 2232-ХІІ).
Частина 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Положення частини 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ визначають, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частина 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ встановлює, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Відповідно до частини 3 статті 16 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Стаття 16-1 Закону №2011-XII визначає, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Відповідно до частини 6 статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно до пунктів 8, 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів враховує, що на виконання вимог Закону № 2011-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі і вище - Порядок №975).
Згідно з пунктом 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Водночас, 24.02.2022 указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб'єктами низки стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких пов'язане з небезпекою для життя і здоров'я.
Слід зауважити, що у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану питання про виплату соціального забезпечення, зокрема одноразової грошової допомоги в разі загибелі чи смерті військовослужбовця, набули нового правового регулювання і змісту.
Конституційний Суд України ухвалив рішення від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022, в якому указав на необхідності посиленого з боку Держави соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії РФ проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а також зазначив про неможливість обмеження або скасування права на соціальний захист цієї особливої категорії осіб із спеціальним юридичним статусом.
Також у вказаному рішенні зазначено, що за змістом статей 17, 65 Основного Закону України, громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов'язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України [абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019.
Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України у рішенні від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 зауважив на тому, що зі змісту частин першої, другої, п'ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв'язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов'язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії РФ проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня.
Відповідно до пункту 4 указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
На виконання указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», враховуючи необхідність вирішення багатьох невідкладних питань, пов'язаних із запровадженням воєнного стану, виконанням завдань щодо подолання збройної агресії та захисту держави, мобілізаційних та низки інших процесів, 28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», положеннями якої врегулювані деякі особливості окремих виплат, в тому числі одноразової грошової допомоги (далі - ОГД), зокрема для військовослужбовців, як осіб, які безпосередньо були залучені до виконання зазначених завдань.
Так, пункт 1 Постанови №168 встановлює, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Абзаци 1, 2, 7 пункту 2 Постанови №168 встановлюють, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.
Пункт 2-1 Постанови №168 визначає, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
29.07.2022 Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» № 2489-IX (далі - Закон № 2489-IX) стаття16-2 Закону №2011-XII доповнена частиною 3 такого змісту: «Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України».
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону №2489-IX, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а тому частина 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII підлягає застосуванню з 24.02.2022.
Таким чином, після введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на період дії воєнного стану, для сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, Постановою № 168 передбачена виплата одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, ніж це було визначено Порядком №975.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 380/9868/23.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що доводи апелянта про відсутність правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до положень Постанови №168 є безпідставними та такими, що суперечать наведеній позиції Верховного Суду, яка в силу положень статті 245 КАС України має бути врахована судами під час розгляду подібних справ.
Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45 (далі - Наказ №45) затверджений новий порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану.
Пункт 1.1 розділу І Наказу № 45 визначає, що цей Порядок і умови визначають завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів.
Пункт 1.2 розділу І Порядку № 45 визначає, що одноразова грошова допомога призначається та виплачується у разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України під час дії воєнного стану, а також смерті осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого на військовій службі в Збройних Силах України у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави- агресора у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
За приписами пункту 1.4. Прядку №45, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 Постанови № 168, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.
Верховний Суд у постанові від 21.08.2024 у справі №160/20229/22, з урахуванням правового підходу, визначеного в постанові Верховного Суду від 29.03.2024 у справі №440/3321/23, виснував, що обставинами, які вказують на виникнення права у членів сім'ї загиблого військовослужбовця на одноразову грошову допомогу в розмірі, встановленому пунктом 2 Постанови № 168, є:
- загибель військовослужбовця під час дії воєнного стану;
- загибель настала внаслідок безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;
- загибель військовослужбовця настала під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- або смерть настала внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за вказаних вище обставин у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Повертаючись до обставин справи, колегія суддів враховує, що ОСОБА_3 проходив службу за мобілізацією у ВЧ НОМЕР_3 .
У період з 28.03.2023 до 01.04.2023 ОСОБА_3 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи в н.п. Карлівка Донецької області., що підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_3 від 28.10.2023 №2896/19/2895.
Відповідно до свідоцтва про смерть від 02.06.2023 Серії НОМЕР_1 військовослужбовець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_3 (з основної діяльності) про результати спеціального розслідування від 04.05.2023 № 315, отримане санітарне небойове поранення номера обслуги 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти ВЧ НОМЕР_3 , старшого сержанта ОСОБА_3 вважати пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби.
Актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку (форма НВ-2) та актом про нещасний випадок (зникнення, смерть) (форма НВ-3) підтверджується, що отримання мінно-вибухової травми ОСОБА_3 під час виконання вправи з метання бойової гранати не пов'язано з умисними та неправомірними діями ОСОБА_3 , перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного (наркотичного, токсичного) сп'яніння не встановлено.
Згідно з витягом з протоколу засідання 18 регіональної військово-лікарської комісії від 06.11.2023 №3955, травма старшого сержанта ОСОБА_3 , 1976 р.н.: «Множинні вогнепальні осколкові проникаючі сліпі черепно-мозкові поранення ( 01.04.2023). Гостра серцева-судинна недостатність», яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 02.06.2023, лікарським свідоцтвом про смерть від 31.05.2023 НОМЕР_2 , - травма, яка призвела до смерті та причина смерті, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини.
За таких обставин, слід констатувати, що смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок отримання ним мінно-вибухової травми 01.04.2023 під час здійснення військовослужбовцем заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ, пов'язана з проходженням військової служби та не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Наведене надає підстави дійти висновку про те, що ОСОБА_3 помер безпосередньо під час виконання заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи в Покровському районі Донецької області під час дії воєнного стану. Причина смерті пов'язана із захистом Батьківщини.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що ОСОБА_3 не є загиблим військовослужбовцем або померлим, внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, а дружина та дитина загиблого військовослужбовця не мають права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому Постановою №168.
При цьому колегія суддів враховує, що висновки суду першої інстанції ізгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 17.07.2024 у справі № 600/548/23-а, від 10.10.2024 у справі №420/11608/23, від 17.07.2024 у справі №600/548/23-а, від 22.08.2024 у справі № 380/9868/23, за результатом розгляду подібних правовідносин.
Наведене свідчить про помилковість тверджень Міноборони про те, що позивачка та її донька мають право лише на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону №2011-XII, у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, що було повністю виконано Міністерством оборони України.
Слід зазначити, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця за своєю природою має компенсаторний характер, спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними твердження Міноборони про те, що позивачка не зверталася із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою №168, та зауважив на тому, що заява про призначення одноразової допомоги у зв'язку із смертю старшого сержанта ОСОБА_3 , не містить посилання на те, що вона подана на підставі Порядку №975, а відмітка про те, що до заяви додані документи згідно Порядку № 975 не свідчить про їх подання саме за вказаним нормативним актом.
Також суд першої інстанції доречно зауважив на тому, що чинним законодавством саме на суб'єкта владних повноважень покладений обов'язок визначення розміру відповідної одноразової допомоги, проте, такий суб'єкт владних повноважень, в даному випадку, надав перевагу найменш сприятливому нормативно-правовому акту для вирішення спірного питання.
За таких підстав, враховуючи причини настання смерті ОСОБА_3 та з огляду на правове регулювання питання отримання одноразової грошової допомоги членами сімей загиблих військовослужбовців після 24.02.2022, слід констатувати, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для отримання позивачкою та її донькою одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному Постановою № 168.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що порушене право позивачки та її доньки на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови №168 підлягає захисту, шляхом визнання протиправним пункту 27 рішення Міноборони в частині призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975 та зобов'язання Міноборони призначити та виплатити позивачці та її доньці одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 Постанови №168 у рівних частках, як членам сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням проведених виплат.
Резюмуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому підстави для скасування правильного по суті рішення відсутні.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції. Будь-яких інших доводів, з боку апелянта, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить. За таких підстав колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення та задоволення скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Пелєван Марія Дмитрівна, до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко