П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/32312/24
Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі № 420/32312/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, -
Короткий зміст позовних вимог.
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправними та скасувати Постанови Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті - №ПШ062370 від 02.09.2024р. про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн.; №ПШ062371 від 02.09.2024р. про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.07.2024 об 12:10 год. на а/д а/дС-160514 Мирне-Широка балка працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки MAN д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , під час якої виявлено порушення ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорті», перевезення вантажу: пісок по автомобільній дорозі місцевого значення С-160514 між населеними пунктами с. Мирне-Широка Балка з перевищенням вагових норм, а саме фактична маса т/з склала 38,1 т. при допустимих 24,0т., що становить 58,7%, чим порушено ПДР України, а також в ході перевірки вантажу відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж або інший визначений законом документ на вантаж, чим порушено ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». За результатами рейдової перевірки працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті оформлено Акт №АР058355 від 27.07.2024 02.09.2024 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті Романенко В. за результатами розгляду Акту № АР058355 від 27.07.2024 винесено постанови №ПШ062370 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн. на підставі абз.17 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу; №ПШ062371 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. на підставі абз.3 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону. Позивач, вважаючи вказані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.
Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме: під час проведення документального габаритно-вагового контролю, встановлено порушення Закону України “Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт», а саме: фактична загальна маса транспортного засобу склала 38,1 тон при нормативно допустимих для доріг місцевого значення 24 тон, відсоток перевищення склав 58,7 %. Крім того, встановлено, що автомобільний перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною або іншим установленим документом на вантаж. Відповідальність за зазначене порушення передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт». У зв'язку з чим, було встановлено порушення, відповідальність за які передбачена абзацами 3 та 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ. Відповідач зазначає, що документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, а точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті. Водієм, в порушення вимог законодавства, перевозився вантаж за відсутності товарно-транспортної накладної, але відомості про вагу вантажу були вказані в накладній на відпуск товару. Тобто, документальний габаритно-ваговий контроль здійснено шляхом додавання маси вантажу 24,6 тон та власної маси ТЗ, вказаної в реєстраційних документах (7,5 тон+6 тон), без використання зважувального обладнання.
Крім того, відповідач зазначає, що відсутність на ділянці дороги, якою рухався водій Позивача, дорожніх знаків щодо позначення такої дороги як автомобільної дороги місцевого значення та дорожніх знаків щодо заборони руху, не спростовує вищевикладені висновки, оскільки законодавством не передбачено встановлення дорожнього знаку щодо позначення дороги як дороги місцевого значення та перелік таких доріг затверджується відповідною обласною державною адміністрацією один раз на три роки. Крім того, дорогою місцевого значення С-160514 в цілому не заборонений проїзд вантажного транспорту з перевищенням вагових обмежень, однак для такого проїзду вимагається дозвіл на участь в дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, тоді як відповідно до аналізу положень глави 3 Заборонні знаки Правил дорожнього руху заборонні знаки встановлюють повну заборону проїзду транспортних засобів із перевищенням, зокрема маси такого транспортного засобу або навантаження на вісь, у тому числі й за наявності відповідного дозволу на участь в дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, тобто позначають повну заборону руху такого транспортного засобу на ділянці дороги, де встановлений відповідний дорожній знак. Таким чином, відсутність дорожніх знаків щодо позначення такої дороги як автомобільної дороги місцевого значення та дорожніх знаків щодо початку та кінця населеного пункту не звільняє позивача від обов'язку дотримуватися вимог пункту 22.5 Правил дорожнього руху та статті 34 Закону України “Про автомобільний транспорт», відповідальність за недотримання яких передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт». Отже, посадові особи Укртрансбезпеки діяли у відповідності до Закону України “Про автомобільний транспорт», на підставі та у межах встановлених чинним законодавством повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення щодо винесення оскаржуваної постанови.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 19.03.2025 у справі № 420/32312/24 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов задовольнив частково.
Визнав протиправною та скасував постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ062370 від 02.09.2024р. про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Стягнув з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що водій ОСОБА_2 під час рейдової перевірки надав видаткову накладну № б/н від 12.07.2024, в якій зазначено марка та номер транспортного засобу, вага піску та яка є первинним документом на вантаж.
Представник відповідача надала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Також, не погоджуючись з даним рішенням суду, в частині задоволення позовних вимог, представник Державної служби України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати, в частині задоволення позовних вимог, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову .
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що поняття документального габаритно-вагового контролю, у розумінні Порядку № 879, свідчить про відсутність обов'язку відповідача встановлювати інформацію про вантаж виключно з товарно-транспортної накладної;
- суд першої інстанції залишив поза увагою, що документальний габаритно-ваговий контроль здійснено шляхом додавання маси вантажу 24,5 тон, згідно з видаткової накладної № б/н від 12.07.2024, та власної маси транспортного засобу, вказаної в реєстраційних документах (7,5 + 6 тон) без використання зважувального обладнання.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.07.2024 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 19.07.2024 року № 000030 на автомобільній дорозі місцевого значення між с. Мирне та с. Широка Балка Одеської області а/д С-160514, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, зупинено транспортний засіб марки MAN TGX 26 440, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп WILCOX, номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3 .
Відповідно до копії свідоцтва власником транспортного засобу, що здійснював перевезення є Балабан А.М. (а.с15,16).
Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме: під час проведення документального габаритно-вагового контролю, встановлено порушення Закону України “Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт», а саме: фактична загальна маса транспортного засобу склала 38,1 тон при нормативно допустимих для доріг місцевого значення 24 тон, відсоток перевищення склав 58,7 %.
Крім того, встановлено, що автомобільний перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною або іншим установленим документом на вантаж. Відповідальність за зазначене порушення передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт».
Таким чином, встановлено порушення, відповідальність за які передбачена абзацами 3 та 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
За наслідками проведення перевірки відповідачем складено акт № АР 058355 від 27.07.2024.
Водій в поясненнях про причини порушень зазначив про відсутність забороняючих знаків.
На підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 27.07.2024 № АР 058355 в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову №ПШ062370 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн. на підставі абз.17 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу та постанову №ПШ062371 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. на підставі абз.3 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.
Позивач, вважаючи вказані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що уповноважені особи відповідача, встановивши відсутність у позивача товарно-транспортної накладної, не могли здійснювати проведення документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу.
За наведеного суд першої інстанції виснував, що оскаржувана постанова №ПШ062370 від 02.09.2024 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
Водночас, щодо визнання протиправною та скасування постанови №ПШ062371 від 02.09.2024 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. на підставі абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, суд вказав, що позивачем не заперечується перевезення вантажу на підставі видаткової накладної від 12.07.2024, виданої ПП «Кайман-К» (код ЄДРПОУ 33357122) та відсутність товарно-транспортної накладної на момент проведення рейдової перевірки.
За наведених обставин, суд погодився з висновками відповідача про порушення позивачем Закону №2344-III, яке виявлене та зафіксоване актом перевірки, і як наслідок, правомірність постанови №ПШ062371 від 02.09.2024 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, 27.07.2024 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 19.07.2024 № 000030 на автомобільній дорозі місцевого значення між с. Мирне та с. Широка Балка Одеської області а/д С-160514, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, зупинено транспортний засіб марки MAN TGX 26 440, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп WILCOX, номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3 .
Відповідно до копії свідоцтва власником транспортного засобу, що здійснював перевезення є Балабан А.М. (а.с15,16).
Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме: під час проведення документального габаритно-вагового контролю, встановлено порушення Закону України “Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт», а саме: фактична загальна маса транспортного засобу склала 38,1 тон при нормативно допустимих для доріг місцевого значення 24 тон, відсоток перевищення склав 58,7 %.
Крім того, встановлено, що автомобільний перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною або іншим установленим документом на вантаж. Відповідальність за зазначене порушення передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт».
Таким чином, встановлено порушення, відповідальність за які передбачена абзацами 3 та 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Положеннями частини 1 статті 60 Закону №2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:
перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац 3 частини 1 вказаної статті);
перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац 17 частини 1 вказаної статті).
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ключе питання, яке потребує вирішення в контексті розгляду даної справи, в межах доводів апеляційних скарг, фактично стосується того, чи може бути видаткова накладна № б/н від 12.07.2024 достатнім документом для перевезення товару, в розумінні статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Вирішуючи спірне питання колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Згідно зі статтею 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
У значенні статті 1 Закону №2344-ІІІ документами на вантаж є документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транзит вантажів», інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом.
Частиною 1 статті 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Відповідно до частини 2 статті 48 Закону №2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків (частина четверта статті 48 Закону №2344-ІІІ).
Частиною 2 статті 49 Закону №2344-ІІІ передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Згідно з підпунктом 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Відповідно до статті 1 Закону № 2344-ІІІ товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що основним законодавчо встановленим документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить інформацію про вантаж, визначену Законом № 2344-ІІІ, та має обов'язкові реквізити та форму.
Тотожні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.11.2024 у справі 440/8156/23, від 12.09.2024 у справі № 200/16186/21.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає неспроможними посилання сторін на видаткову накладну № б/н від 12.07.2024 як на належний документ на перевезення товару, позаяк остання не містить обов'язкової інформації та реквізитів вантажу, встановлених Законом № 2344-ІІІ та Правилами № 363, тобто не відповідає законодавчо встановленим вимогам.
Як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи та не спростовано сторонами, на момент рейдової перевірки водієм позивача не було надано товарно-транспортну накладну на перевезення вантажу.
Відтак, уповноважені особи відповідача, встановивши відсутність у позивача товарно-транспортної накладної, за наявності самої лише видаткової накладної № б/н від 12.07.2024 не могли здійснювати проведення документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу.
Поміж тим, як правильно акцентував суд першої інстанції, у разі відсутності можливості провести документальний габаритно-ваговий контроль на підставі належних та допустимих документів, посадові особи відповідача відповідно до приписів Порядку №879 наділені повноваженнями на здійснення точного габаритно-вагового контролю із застосуванням відповідного зважувального обладнання, який би виявив факт перевищення вагового нормативного параметра, проте такі дії уповноваженими особами відповідача вчинені не були.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що постанова №ПШ062370 від 02.09.2024 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
В контексті наведених вище мотивів апеляційний суд також зазначає, що актом проведення перевірки від 27.07.2024 у справі № АР 058355 зафіксовано, зокрема, й порушення - перевезення вантажу за відсутності документів, передбачених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме товарно-транспортної накладної.
Колегією суддів встановлено, що позивачем не заперечується перевезення вантажу на підставі видаткової накладної від 12.07.2024, виданої ПП «Кайман-К» (код ЄДРПОУ 33357122) та відсутність товарно-транспортної накладної на момент проведення рейдової перевірки.
Відтак, враховуючи відсутність у позивача на момент проведення рейдової перевірки товарно-транспортної накладної, яка є основним документом на перевезення вантажу, є правильними висновки суду першої інстанції про правомірність постанови №ПШ062371 від 02.09.2024 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
За наведеного, на думку колегії суддів, є правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання апелянта - ФОП ОСОБА_1 на те, що він не є автомобільним перевізником з огляду на таке.
Так, як встановлено апеляційним суд з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 27.02.2014, номер запису: 25530000000013159.
Видами діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є, зокрема, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що зупинений під час рейдової перевірки транспортний засіб марки MAN TGX 26 440, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп WILCOX, номерний знак НОМЕР_2 , належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 (а.с15,16).
При цьому, апеляційний суд зауважує, що позивачем ані під час розгляду справи відповідачем, ані під час судового розгляду не надано доказів того, що транспортний засіб, належний позивачу перебував у користуванні на законних підставах у третіх осіб та здійснював автомобільні перевезення вантажу.
Ба більше, зі змісту заяв позивача по суті справи вбачається, що позивач не заперечує перевезення вантажу за видатковою накладною від 12.07.2024, виданою ПП «Кайман-К» (код ЄДРПОУ 33357122).
Відтак, на думку колегії суддів, ФОП ОСОБА_1 є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ.
Інші доводи апеляційних скарг, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001)
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі № 420/32312/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик