П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 липня 2025 р. Категорія: 112010200м. ОдесаСправа № 420/34079/24
Перша інстанція: суддя Караван Р.В.,
час і місце ухвалення: спрощене провадження,
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонського апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Херсонського апеляційного суду Херсонської області, у якому просив суд: - визнати протиправними дії Херсонського апеляційного суду Херсонської області, який видав ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із прожиткового мінімуму 2012 грн., яка не відповідає вимогам статті 130 Конституції України, статті 135 Закону № 1402-VIII та ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» 09.11.2023 № 3460-ІХ; - зобов'язати Херсонський апеляційний суд, ЄДРПОУ: 42261148, видати ОСОБА_1 , ІПН, НОМЕР_1 , судді у відставці, довідку про розмір складових суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за формою, встановленою Додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008, з послідуючими змінами, про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, виходячи з розміру складових суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, з урахуванням: посадовий оклад з встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та доплати за вислугу років 80%, а саме: про суддівську винагороду станом на 1 січня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460- IX на 1 січня 2024 року - 3028 грн., мотивуючи його тим, що звернувся до відповідача із заявою, в якій просив видати довідку про розмір складових суддівської винагороди працюючого судді за відповідною посадою за 2024 рік для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за формою, встановленою Додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008 року, про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, виходячи з розміру складових суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, з урахуванням: посадовий оклад з встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено: на 01 січня 2024 року, виходячи з базового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі ст. 130 Конституції України, п. 2 ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII, та абзацу 3 ст. 7 Закону України “Про державний бюджет на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у значення - 3028 грн. Відповідачем у відповідь на вказану заяву, видано позивачу довідку про розмір суддівської винагороди станом на 01 січня 2024 року за формою відповідно до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці територіальними органами ПФУ, затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.01.2008 року № 3-1, виходячи із прожиткового мінімуму 2102 грн. Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, що виплата суддівської винагороди регулюється виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів». Норми інших законодавчих актів щодо виплати суддівської винагороди не мають юридичної сили та не діють.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є суддею Херсонського апеляційного суду у відставці з серпня 2015 року та отримує в Херсонському об'єднаному Управлінні ПФУ Херсонської області щомісячне грошове утримання судді у відставці.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою від 10.10.2024, у якій просив видати заявнику довідку про розмір складових суддівської винагороди працюючого судді за відповідною посадою за 2024 рік для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за формою, встановленою Додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008 року, про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, виходячи з розміру складових суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, з урахуванням: посадовий оклад з встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено: на 01 січня 2024 року, виходячи з базового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі ст. 130 Конституції України, п. 2 ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII, та абзацу 3 ст. 7 Закону України “Про державний бюджет на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у значення 3028 грн.
Листом від 16.10.2024 за № 12-23/135/2024 Херсонським апеляційним судом у відповідь за вказану вище заяву від 10.10.2024, надіслано позивачу довідку про розмір суддівської винагороди станом на 01 січня 2024 року за формою відповідно до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці територіальними органами ПФУ, затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.01.2008 року № 3-1, виходячи із прожиткового мінімуму 2102 грн.
Не погоджуючись із вищевказаним, позивач оскаржив його до суду.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що видача довідки з розрахунку прожиткового мінімуму у розмірі 3028,00 грн. може викликати “неоднаковість ставлення» до суддів у відставці та діючих суддів, грошове забезпечення яких виплачується у повній відповідності до положень статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 2102,00 грн., що може призвести до того, що судді у відставці будуть перебувати в більш вигідних умовах ніж діючі судді, що не буде відповідати вимогам рівності та правової визначеності.
П'ятий апеляційний адміністративний суд частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
25.01.2008 правлінням Пенсійного фонду України прийнято постанову № 3-1 “Про затвердження Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України», яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891.
Пунктом 1 розділу І “Звернення за призначенням щомісячного довічного грошового утримання» Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, передбачено, що судді у відставці, в тому числі судді Конституційного Суду України у відставці, судді Конституційного Суду України, повноваження якого припинено з підстав, встановлених пунктами 1, 2 частини першої статті 149-1 Конституції України, або якого звільнено з підстав, встановлених пунктами 1, 4 частини другої статті 149-1 Конституції України, за наявності стажу роботи, що дає право на відставку (далі - суддя Конституційного Суду України), призначається щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно із розділом IV “Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання» Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України “Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.
Пенсійний фонд України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та про необхідність підготовки списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання (далі - список).
Органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, протягом 5 робочих днів з дня надходження інформації Пенсійного фонду України складають списки за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та подають їх відповідним судам, ліквідаційним комісіям, що здійснюють заходи із ліквідації відповідних судів, або територіальним органам Державної судової адміністрації України (далі - відповідні органи).
На підставі списків відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді/довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди / винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
З аналізу наведених вказаних норм права випливає, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, є збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, що може бути реалізовано шляхом дотримання вищенаведеного алгоритму дій уповноважених органів або шляхом звернення судді у відставці з відповідною заявою та доданими до неї документами.
Колегія суддів зазначає, що протягом 2024 року суддівська винагорода діючих суддів розраховувалась виключно із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102, 00 грн.
При розрахунку суддівської винагороди діючим суддям не застосовувалась така розрахункова величина як прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
З урахуванням наведеного, апеляційний адміністративний суд, як і суд першої інстанції вказує, що жодного збільшення суддівської винагороди працюючих суддів протягом 2024 року не відбулося, а позивач не набув право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням установленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028, 00 грн.
Вирішуючи даний спір необхідно також врахувати, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Лише у разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із встановленого ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що в 2024 році суддівська винагорода розраховувалась виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Діючі судді України не отримують суддівську винагороду виходячи із розрахункової величини прожитковий мінімум для працезданих осіб, встановлений ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», який становить 3028 грн.
В контексті наведеного слід врахувати, що положення ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» наразі є чинними, неконституційними у встановленому законодавством порядку не визнавались.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 03.12.1998 № 17-рп/98, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні, діяльність якого передусім спрямована на забезпечення народного представництва, прийняття законів та здійснення інших повноважень відповідно до Конституції України.
Згідно із статтею 147 Основного Закону питання про відповідність Конституції України, законів України віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України.
Пунктом 1 частини першої статті 150 Конституції України визначено, що до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
За змістом частини першої статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Аналогічні положення закріплені й у статті 1 Закону України “Про Конституційний Суд України», якою регламентовано, що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.
До повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів ВРУ, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України “Про Конституційний Суд України»).
До повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, перевірка на предмет відповідності Конституції України всіх без винятку правових актів ВРУ і Президента України як за їх юридичним змістом, так і за дотриманням конституційної процедури їх розгляду, ухвалення та набрання ними чинності. Разом з тим такі повноваження Конституційного Суду України обмежуються виключно вирішенням питань щодо відповідності цих актів Конституції України, а не щодо їх законності.
Таким чином, питання про відповідність Конституції України положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», у тому числі, щодо встановлення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України.
Подібний правовий висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 990/189/24, який, на думку суду апеляційної інстанції, необхідно врахувати під час надання оцінки спірним правовідносинам.
Здійснюючи розгляд спірних правовідносин суд апеляційної інстанції також акцентує увагу на рішення Європейського суду з прав людини у справі “Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10) від 26.06.2014, у якому зазначено таке: “Дійсно, як стверджували заявники, у 2007 та 2008 роках Конституційний Суд України дійшов висновку, що зміни та доповнення до основного законодавства не могли вноситися за допомогою відповідних законів про Державний бюджет України, оскільки ці закони стосувалися радше фінансування, ніж матеріальних прав. Суд не погоджується із твердженнями заявників про те, що згідно із рішеннями Конституційного Суду України до відповідних нормативно-правових актів не можна вносити зміни. Конституційний Суд України розкритикував юридичну техніку, що використовувалася Парламентом для внесення таких конкретних змін та доповнень, проте демократично обраний Парламент зберігає право щодо виконання своїх законодавчих функцій відповідно до Конституції та зміни встановлених розмірів виплат на певний період часу. Заявники також не довели, що внаслідок ухвалення рішень Конституційного Суду України виникають сумніви щодо законності рішень національних судів…» (див. п.37 рішення).
З наведеного убачається, що демократично обраний парламент зберігає право змінювати встановлені розміри виплат на певний період часу, що він і зробив, приймаючи Закони України “Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 17.10.2002 № 17-рп/2002 (справа щодо повноважності Верховної Ради України) парламент за своєю природою є представницьким органом державної влади, що здійснює законодавчу владу, а тому жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони; повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях парламенту під час її сесій.
З метою роз'яснення понять “рішення» та “акт», які вживаються у статті 91 Конституції України, Конституційним Судом України 14.10.2003 прийнято рішення № 16-рп/2003, в якому зазначено, що прийняття рішень Верховною Радою України здійснюється виключно на її пленарних засіданнях і являє собою процес формування та вираження волі парламенту України; рішення Верховної Ради України є результатом її волевиявлення і ухвалюються на колегіальній основі; волевиявлення Верховної Ради України з питань, віднесених до її відання, реалізується шляхом голосування народних депутатів України; під терміном “акти», який вживається у статті 91 Конституції України, треба розуміти рішення Верховної Ради України з питань, віднесених до її компетенції, тобто документи, що приймаються визначеною Конституцією України кількістю голосів народних депутатів України у формі законів, постанов тощо.
Крім того, до виключної компетенції Верховної Ради України належить: прийняття законів про визнання такими, що втратили чинність інших законів; внесення змін до чинних законів; прийняття законів про визначення порядку та строків набрання чинності законів.
Отже, застосування у досліджуваних правовідносинах показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб віднесено саме до виключної компетенції Верховної Ради України.
Варто також зауважити, що згідно із статтею 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; держава прагне до збалансованості бюджету України. (див. постанову Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18).
Тож, враховуючи, що стаття 95 Конституції України містить імперативну норму щодо видатків і встановлює, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір та цільове спрямування цих видатків, апеляційний адміністративний суд уважає за необхідне зазначити, що здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням іншого показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на законодавчому рівні на певний бюджетний рік не застосовується до суддівської винагороди, призведе до порушення положень статті 75 Конституції України.
Крім того, слід врахувати низьку економічну спроможність держави здійснювати соціальні виплати в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації та введення в Україні воєнного стану, адже в першу чергу видатки Державного бюджету України повинні бути спрямовані на забезпечення обороноздатності України та захисту її суверенітету.
З даного приводу Конституційний Суд України чітко зазначив, що в умовах воєнного стану держава зобов'язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України (див. абзац 2 п.п. 5.2 п.5 мотивувальної частини рішення від 12.10.2022 № 7 р(ІІ)2022).
Іншими словами, в умовах воєнного стану та у зв'язку з досягненням інших суспільних цілей розсуд держави є істотно ширшим.
У рішенні Конституційного суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 зазначено, що обмеження суддівської винагороди є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану.
Питання відносно наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року було предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду у справі № 240/9028/24 (постанова від 24.04.2025).
Здійснюючи розгляд такої справи Велика Палата Верховного Суду вказала, що окремими приписами законів України “Про Державний бюджет України на 2023 рік», “Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2023 та з 01.01.2024 відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Наведені приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу п'ятого статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
За наслідком розгляду справи № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зазначивши про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Враховуючи чинне правове регулювання спірних правовідносин та висновки Великої Палати Верховного Суду висловлені у постанові від 24.04.2025 по справі у справі № 240/9028/24, колегія суддів дійшла висновку, що дії Херсонського апеляційного суду Херсонської області, який видав ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із прожиткового мінімуму 2012 грн. є правомірними.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з інших підстав і мотивів, а саме у зв'язку із висновком Великої Палати Верховного Суду висловленим у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24.
Приписи ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване Рішення підлягає зміні.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції змінити у мотивувальній частині.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Змінити мотивувальну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року по справі № 420/34079/24 в частині підстав для відмови в задоволенні позову - ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року по справі № 420/34079/24, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький