П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/35618/24
Перша інстанція: суддя Лебедєва Г.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 у справі № 420/35618/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.02.2018 по 07.06.2024 відповідно до абз. 4, 6 п. 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію за період з 28.02.2018 по 07.06.2024 включно відповідно до абз. 4, 6 п. 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач з 16.01.2017 по 07.06.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . 07.06.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_2 №159 позивача було виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення. Однак у день виключення зі списків особового складу, з позивачем не було проведено усіх необхідних розрахунків, а саме відповідачем в порушення абзаців 3, 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 28.02.2018 року по 07.06.2024 у фіксованому розмірі. Позивач вважає вказану бездіяльність відповідача протиправною, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.
09.12.2024 до Одеського окружного адміністративного суду від військової частини НОМЕР_2 на виконання ухвали від 25.11.2024 в частині витребування доказів надійшла довідка щодо розміру грошового забезпечення позивача за період з 01.02.2018 по 30.04.2018, видана військовою частиною НОМЕР_1 від 28.11.2024 року № 856.
20.08.2024 до Одеського окружного адміністративного суду від Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що військова частина НОМЕР_2 не визнає адміністративний позов позивача та просить відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що відповідно до абзацу 3 пункту 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 08.07.2018 (зі змінами) (далі - Наказ МОУ №260) грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). Так, відповідно до листа помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з фінансово-економічної роботи від 02.01.2015 № 154/24/2-4, з 01.01.2015 військову частину НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) було зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 , на якому воно перебуває і по теперішній час. Відповідно до пункту 3 Наказу МОУ №260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби). Відповідно до абзацу 3 пункту 1.5 наказу Міністерства оборони України “Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України» №280 від 22.05.2017 року (зі змінами), у разі постановки військової частини на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника бюджетних коштів не за підпорядкованістю рішення про таку постановку приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу військового управління). Таким чином, військовою частиною НОМЕР_2 в межах повноважень видаються акти індивідуальної дії - накази, на підставі яких, військова частина НОМЕР_1 , як орган фінансового забезпечення, проводить нарахування та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення. Отже, з огляду на зазначене, саме військова частина НОМЕР_1 здійснювала та здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 .
Також представником Військової частини НОМЕР_2 вказано, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Постанова № 704 набрала чинності 01.03.2018. Також, вказаною постановою підвищено розміри посадових окладів та окладів за військове звання всіх категорій військовослужбовців, у тому числі, позивача, та відповідно змінився базовий місяць для нарахування індексації його грошового забезпечення. Таким чином, саме з 01.03.2018 Постанова №704 набрала чинності, а тому позивач безпідставно зазначає у свої позовних вимогах 28.02.2018. Водночас, відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України, величина індексу споживчих цін з березня 2018 року по грудень 2018 року не перевищувала поріг індексації у 103 %. При цьому, положення Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 у період з 01.03.2018 по 01.10.2019 не містили в собі такого поняття як “фіксована сума індексації». Зазначений термін використовувався у додатку 4 “Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку № 1078 лише у редакції, яка діяла до15.12.2015. Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» внесені зміни до Порядку № 1078, у тому числі викладено у новій редакції додаток 4 “Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів», який не передбачає визначення індексації у фіксованій величині. Відповідно до телеграми заступника директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України, ураховуючи, що в березні 2018 року у військовослужбовців посадові оклади збільшилися, обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення відбувається з квітня 2018 року наростаючим підсумком. Так, право військовослужбовців на індексацію грошового забезпечення настало у грудні 2018 року за індексом 3.7% та відповідно сума індексації становила 71 грн. 08 коп. Таким чином, при перевищенні порогу в 103%, індексація грошового забезпечення нараховується та виплачується, що і було здійснено військовою частиною НОМЕР_1 . Таким чином, доводи позивача у цій частині ґрунтуються на положеннях Порядку № 1078 в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Крім того, представник Військової частини НОМЕР_2 вказує про передчасність позовних вимог в частині компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
11.12.2024 до Одеського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
11.12.2024 до Одеського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшло про залучення другого відповідача по справі № 420/35618/24, а саме залучити у якості другого відповідача військову частину НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 17.12.2024 задоволено клопотання представника відповідача про залучення другого відповідача по справі № 420/35618/24. Залучено до участі у справі № 420/35618/24 у якості другого відповідача військову частину НОМЕР_1 (далі по тексту відповідач-2) ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ). Розпочати спочатку розгляд адміністративної справи № 420/35618/24 зі стадії відкриття провадження у справі.
01.01.2025 до Одеського окружного адміністративного суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що військова частина НОМЕР_1 не визнає адміністративний позов позивача та просить відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що позивач ніколи не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Військова частина НОМЕР_1 не уповноважена приймати самостійні розпорядчі рішення стосовно військовослужбовців, які ніколи не входили до списків її особового складу, оскільки це є перевищенням повноважень її командира, адже військова частина НОМЕР_1 лише реалізує накази командирів інших військових частин, у т.ч. НОМЕР_2 , стосовно військовослужбовців, які знаходяться на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 , а відтак в цьому сенсі апріорі є незаконним визнання судом протиправною діяльності військової частини НОМЕР_1 , оскільки перебування військової частини НОМЕР_2 на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 - не є достатнім обґрунтуванням для визнання протиправною діяльності останньої. Оскільки позивач проходив військову службу у Командуванні ВМС ЗСУ, у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 не перебував, а тому командир військової частини НОМЕР_1 , в розумінні статті 117 КЗпП не був по відношенню до позивача власником або уповноваженим органом (роботодавцем). Перебування ж ІНФОРМАЦІЯ_2 на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 не дає жодних підстав вважати останню по відношенню до особового складу Командування ВМС ЗСУ - роботодавцем в розумінні КЗпП. Тому військова частина НОМЕР_1 вважає, що вона не є належним відповідачем у справі.
Крім того, представник військової частини НОМЕР_1 вказує, що відповідно до ст.5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у Міністерства оборони України - не було. Також зазначає, що індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 04.04.2025 у справі № 420/35618/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 01.04.2024 відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 07.06.2024 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації у розмірі 4462,74 грн. відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції залишив поза увагою, що Військова частина НОМЕР_1 не уповноважена приймати самостійні розпорядчі рішення стосовно військовослужбовців, які ніколи не входили до списків її особового складу, оскільки це є перевищенням повноважень її командира, адже військова частина НОМЕР_1 лише реалізує накази командирів інших військових частин, у т.ч. НОМЕР_2 , стосовно військовослужбовців, які знаходяться на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 , а відтак в цьому сенсі апріорі є незаконним визнання судом протиправною діяльності військової частини НОМЕР_1 , оскільки перебування військової частини НОМЕР_2 на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 - не є достатнім обґрунтуванням для визнання протиправною діяльності останньої.
- апелянт акцентує увагу, що оскільки позивач проходив військову службу у Командуванні ВМС ЗСУ, у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 не перебував, а тому командир військової частини НОМЕР_1 , в розумінні статті 117 КЗпП не був по відношенню до позивача власником або уповноваженим органом (роботодавцем).
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 16.01.2017 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з послужного списку позивача.
З 01.01.2015 військова частина НОМЕР_2 була зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується листом помічника командувача з фінансово-економічної роботи Військово-Морських Сил Збройних Сил України - начальника управління від 02.01.2015 № 154/24/2-4.
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07.06.2024 №159 капітана 2 рангу ОСОБА_1 , старшого офіцера відділу планування оперативного розгортання та бойової готовності оперативного управління штабу військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 28.05.2024 №238 з військової служби у запас за підпунктом “г» пункту 3 частини п'ятої та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу, вказано вважати таким, що 07.06.2024 справи та посаду здав. з 07.06.2024 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , знятий з усіх видів забезпечення.
Водночас, як зазначає позивач, при звільненні йому не виплачена в повному розмірі індексація грошового забезпечення за період з 28.02.2018 по 07.06.2024 відповідно до абз. 4, 6 п. 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Не погоджуючись із вищевказаною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду за захистом власних прав та інтересів.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі у межах спірних правовідносин безпідставно оминули норми абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року); не встановили, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв'язку з чим дійшли необґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність бездіяльності відповідачів, яка полягає саме у нарахуванні та виплаті індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 07.06.2024 із врахуванням щомісячної фіксованої індексації у відповідному розмірі 4462,74 грн.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, зокрема, 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
На підставі аналізу вищенаведених положень законодавства, можливо дійти висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Ключові питання щодо індексації грошового забезпечення позивача, які потребують вирішення в контексті розгляду даної справи стосуються:
- уяснення норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення щодо підстав виплати й розміру так званої «індексації-різниці» за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 07.06.2024;
Щодо уяснення норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення щодо підстав виплати та розміру так званої «індексації-різниці» за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 07.06.2024.
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
У контексті наведеного, апеляційний суд зазначає, що термін «індексація-різниці» фактично запроваджений Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, як позначення другого виду індексації грошового забезпечення право на яку виникає на підставі абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Як зазначено Верховним Судом у пункті 102 постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Верховний Суд у пункті 106 вказаної постанови виснував, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
Так, Верховний Суд у пункті 108 тієї ж постанов дійшов висновку, що якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 по справі № 400/3826/21, від 28 серпня 2023 року по справі № 420/17338/22, від 28 серпня 2023 року по справі № 420/17338/22, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачці цей вид індексації за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 07.06.2024.
Апеляційний суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Таким чином, з метою встановлення наявності у позивача права на отримання суми індексації-різниці, на думку колегії суддів, варто встановити розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року та порівняти їх.
Як вбачається з матеріалів справи, грошове забезпечення позивачки у лютому 2018 року становило 13000,70 грн., а в березні 2018 року становило 13001,11 грн.
Тобто, грошовий дохід внаслідок підвищення посадових окладів збільшився на 0,41 грн.
В свою чергу, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року: 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3% (величина приросту індексу споживчих цін).
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.
1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. - 0,41 грн. = 4462,74 грн.
Таким чином, за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 07.06.2024 сума індексації з урахуванням абз. 4,6 пункту 5 Порядку №1078 підлягала виплаті позивачу у фіксованій 4462,74 грн на місяць.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність бездіяльності відповідачів, яка полягає саме у нарахуванні та виплаті індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 07.06.2024 із врахуванням щомісячної фіксованої індексації у відповідному розмірі 4462,74 грн.
Апеляційний суд зауважує, що в апеляційній скарзі відповідач не спростовує висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, а відтак, в силу положень частини 1 статті 308 КАС України апеляційний суд не надає оцінку не оскарженій частині судового рішення.
Враховуючи все вищевикладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що Військова частина НОМЕР_1 не мала жодних правових відносин з позивачем та не є належним відповідачем по справі колегія суддів зазначає таке.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 16.01.2017 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з послужного списку позивача.
З 01.01.2015 військова частина НОМЕР_2 була зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується листом помічника командувача з фінансово-економічної роботи Військово-Морських Сил Збройних Сил України - начальника управління від 02.01.2015 № 154/24/2-4.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 задоволено клопотання представника відповідача про залучення другого відповідача по справі № 420/35618/24. Суд залучив до участі у справі № 420/35618/24 у якості другого відповідача військову частину ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ). Розпочав спочатку розгляд адміністративної справи № 420/35618/24 зі стадії відкриття провадження у справі
Відповідно до п. 1.5 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України згідно наказу Міністра оборони України №280 від 22.05.2017 передбачено, що військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень). Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.
Разом із тим, слід звернути увагу на те, що Військова частина НОМЕР_1 , вже як розпорядник коштів вищого рівня, зобов'язана провести відповідні нарахування.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає належним відповідачем по справі - Військову частину НОМЕР_1 .
Відтак означені аргументи апелянта є неспроможними.
Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001)
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 у справі № 420/35618/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик